–ел≥г≥¤ > ≤слам-шињти ≥ сун≥ти

≤смањлити теж неодноразово перетерплювали розкол. ѕ≥сл¤ смерт≥ ћухаммада ≤бн ≤смањла частина ≤смањлитов рахували його останн≥м, 7-м ≥мамом ≥ прийн¤ли назва Усемир≥чникиФ. ” 890 р. вони, п≥д кер≥вництвом ’амдана  армата почали збройну боротьбу проти хал≥фа ал-мутадида. « тих п≥р њх стали називати УкарматиФ. Ќайб≥льший усп≥х кармати мали в Ѕахрейну, де в 899 р. заснували свою державу. ѓхн¤ ≥деолог≥¤ ірунтувалас¤ на в≥р≥ в прих≥д махди. ¬они говорили: Уѕравда з'¤вилас¤ св≥ту, махди воскрес, влада јббасидов, факихов, читц≥в  орана ≥ пропов≥дник≥в п≥дходить до к≥нцю. „огось б≥льше чекати; ми прийшли не дл¤ того, щоб установити своЇ правл≥нн¤, а щоб скасувати законФ. —х≥д ’ал≥фату п≥ддавс¤ жорстокому спустошенню.  армати в≥дносилис¤ до ≥нших мусульман ¤к до нев≥руючого. ” нач. 930 р. 600 вершник≥в ≥ 900 п≥ших карматов вв≥рвалис¤ в ћекку п≥д час паломництва й учинили там жорстоке ≥ безглузде побитт¤ людей. Ѕ≥льш 1000 чолов≥к були убит≥ пр¤мо в огорож≥ ал-ћасджид ал-’арам, колод¤зь «амзам був завалений трупами. –озгарбуванн¤  ааби ≥ викраденн¤ Учорного каменюФ у повинн≥ були продемонструвати, що бог б≥льше не п≥дтримуЇ ортодокс≥в. “≥льки через двадц¤ть рок≥в Ѕахрейн повернув Учорний кам≥ньФ ћецц≥ за великий викуп.  арматское держава в Ѕахрейну з≥ столицею в Ћахсе збер≥гало свою незалежн≥сть до середини XI в. Ќасир ’осров залишив докладний опис його у своњй книз≥ У—афар-намеФ. –ада ≥з шести стар≥йшин в≥дав справами громади, майно було загальним, доходи под≥л¤лис¤ нар≥вно. Ћихварства там не було, ус≥ жител≥ могли одержувати в≥д держави безпроцентн≥ позички, султанський млин задурно молов зерно вс≥м бажаючим, ремонт будинк≥в також зд≥йснювавс¤ безкоштовно. ÷ей Укомун≥змФ забезпечувавс¤ грабежом сус≥дн≥х територ≥й ≥ працею 30 тис¤ч негр≥в-раб≥в. ” гробниц≥ засновника карматского держави денно ≥ нощно сто¤в ос≥дланий к≥нь, щоб в≥н м≥г негайно п≥дхопитис¤ в с≥дло, коли воскресне.

“≥ з ≤смањлитов, хто продовжував визнавати нащадк≥в ћухаммада ≤бн ≤смањли ≥мамами, наприк≥нц≥ X в. захопили владу в ™гипт≥. ѓх стали називати фатимидскими ≤смањлитами. ѕри хал≥ф≥ ал-хакиме (996 Ц 1021) з њхнього середовища вид≥лилас¤ нова секта Ц друзи, що обожили дивного хал≥фа. ÷ей хал≥ф ’аким Ц блакитноокий блондин (видимий, його мати була север¤нка) наказував каирцам в≥дкривати крамниц≥ ≥ базари вноч≥, а вдень спати. ¬≥н заборонив шевц¤м шити ж≥ноч≥ туфл≥, щоб ж≥нки сид≥ли будинку. ќск≥льки його турбував собачий гавк≥т, в≥н вел≥в перестр≥л¤ти вс≥х собак. ѕо ночах в≥н блукав по м≥сту ≥ приймав проханн¤, причому дозвол¤лос¤ писати т≥льки один р¤док на одн≥й сторон≥ листа, а дл¤ врученн¤ проханн¤ можна було наближатис¤ до хал≥фа т≥льки з правоњ сторони. ¬≥н м≥г без ус¤коњ причини наказати в≥друбати чи руку вир≥зувати мову своЇму наближений, а пот≥м щедро його нагородити. ѕ≥д к≥нець житт¤ в≥н перестав митис¤ ≥ стригти волосс ≥ н≥гт≥, жахаючи придворних своњм зовн≥шн≥м вигл¤дом, ≥ оголосив себе живим богом. «рештою в≥н таЇмниче зник, ≥ поширилас¤ в≥ра в його друге пришест¤ в рол≥ махди.

¬≥ра в Уживого богаФ хал≥фа ’акима поширилас¤ серед горц≥в Ћ≥вану. ¬они стали називати себе УмувахиддунФ Ц УЇдинобожникиФ, а ≥нш≥ називали њхн≥й друзи в≥д ≥мен≥ ƒарази, що висунув тезу про божественн≥сть хал≥фа ал-’акима. ƒрузи вважають, що душ≥ померлих друз≥в пересел¤ютьс¤ в т≥ла що народжуютьс¤ (танасух), а тому що число душ пост≥йно, те прийом нових член≥в до громаду неможливий. як т≥льки друз умираЇ, його душу пересел¤Їтьс¤ в дитину, що подала перш≥ ознаки житт¤ в утроб≥ матер≥. „ерез спок≥йне в≥дношенн¤ до смерт≥, у громад≥ практично не практикуютьс¤ поминальн≥ обр¤ди. —уть навчанн¤ знають т≥льки УвразумленниеФ (уккал), ≥нш≥ ≥менуютьс¤ джуххал Ц що нев≥дають. ”ккал збираютьс¤ в н≥ч з четверга на п'¤тницю в спец≥альних прим≥щенн¤х, називаних хальва, дл¤ зд≥йсненн¤ богослуж≥нн¤. ¬ищ≥ чини уккал називаютьс¤ аджавид (Узроблен≥Ф), а њхн¤ глава носить титул шайх ал-акл.

ўе велик≥ насл≥дки мав розкол у середовищ≥ ≤смањлитов у результат≥ суперництва за верховну владу п≥сл¤ смерт≥ фатимидского хал≥фа ал-ћустансира. …ого старший син Ќизар був в≥дсторонений в≥д влади й убитий людьми ≥ншого сина ћустансира Ц ћустали. ѕрихильники Ќизара Ц низарити Ц вели збройну боротьбу проти ћустали в г≥рських районах —ир≥њ, Ћ≥вану й ≤раку. Ќаприк≥нц≥ XI в. вони створили незалежну державу з центром у м≥цност≥ јламут (≤ран), п≥д початком ’асану ≤бн ас-—аббаха, що виклало своњ погл¤ди в навчанн≥, що одержало назву Уновий закликФ (нео≤смањлизм). —уть ц≥Їњ доктрини в наступному: ц≥ль рел≥г≥њ Ц правильний шл¤х до бога; п≥знанн¤ бога розумом неможливо; п≥знанн¤ можливе т≥льки особистим повчанн¤м ≥мама; ус≥, хто одержуЇ знанн¤ з ≥нших джерел. потрапл¤ть у пекло. ѕересл≥дуван≥ сельджукськими султанами, н≥зарити д≥¤ли в п≥дп≥лл¤ ≥ широко застосовували методи терору. ¬иконавц≥ теракт≥в уживали гашиш, за що ≥ були прозван≥ хашишинами, ≥ це слово вв≥йшло в Ївропейськ≥ мови у форм≥ УассасинФ ≥ з≥ значенн¤м Уубивц¤Ф.

«амок јламут ос≥длав стр≥мку скелю висотою б≥льш 200 м. ”с¤ м≥цн≥сть довжиною 400 м ≥ к≥лька крок≥в шириною, вона здаЇтьс¤ природною г≥рською ст≥ною, сл≥пуче б≥лоњ при палючому сонц≥ ≥ багр¤ноњ на заход≥. —амий доступний скон ¤вл¤Ї собою осип камен≥в, на ¤ку дотепер не можуть п≥дн¤тис¤ археологи. ”середин≥ скел≥ були крут≥ сходи, дл¤ захисту ¤коњ досить було одного воњна. Ќагор≥ Ї джерело з пр≥сною водою. ÷е була недоступна цитадель, Упробратис¤ в которую можна було т≥льки верхи на орлуФ. “ам жив ’асан ≤бн ас-саббах, оточений фидањнами, що корилис¤ йому беззаперечно. ѕо розпов≥д≥ ћарко ѕоло, н≥зарити одурманювали наркотиками с≥льських хлопчик≥в ≥ сонних переносили в м≥цн≥сть Ћамсар, де була улаштована земна подоба раю. ќчун¤вшись, вони були ц≥лком переконан≥, що вмерли ≥ знаход¤тьс¤ в рањ. ƒо њхн≥х послуг була надана вс¤ розк≥ш ѕерс≥њ, насолоди, про ¤к≥ вони ≥ мр≥¤ти не могли, ≥ в тому числ≥ Ц гашиш.  оли новачок звикав до такого житт¤, так так, що вже не м≥г без цього ≥снувати, його знову присипл¤ли ≥ повертали туди, в≥дк≥л¤ викрали Ц на гол≥ скел≥, у злиденне село. ј там спритний вербувальник переконував, що Їдиний спос≥б повернутис¤ в рай Ц умерти мученицькою смертю в ≥м'¤ в≥ри. ” такий спос≥б ’асан ≤бн ас-—аббах одержував смертник≥в дл¤ виконанн¤ самих зухвалих пол≥тичних убивств.

’асан ≤бн ас-—аббах по¤снив ворогам, що т≥, хто не буде йому п≥дкор¤тис¤, будуть убит≥. ¬≥д його ф≥дањн≥в було неможливо укритис¤, убивц≥-смертники д≥¤ли дуже ефективно. ¬еликого вазира Ќизам ал-ћулка закололи кинджалом, коли в≥н направл¤вс¤ в гарем. ”бивц¤ був переод¤гнений злиденним дерв≥шем ≥ Ќизар п≥дкликав його до себе, щоб дати милостин¤, а той усадив йому кинджал у груди. ќхоронц≥ вазира в≥дразу задушили убивцю, але справа була зроблена. „ерез 20 дн≥в помер сам султан, незважаючи на п≥двищен≥ м≥ри безпеки, говор¤ть Ц в≥д отрути, так що пох≥д на јламут був з≥рваний. ўоб убити христи¤нина Ц марк≥за  онрада ћонферратского Ц два фидањна затесалис¤ серед католик≥в, вивчили мова ≥ перейн¤ли звичањ ≥, переод¤гши ченц¤ми, пр¤мо в церкв≥ посередин≥ л≥тург≥њ п≥д≥йшли до нього впритул ≥ нанесли к≥лька ножових раней. ћ≥ста були охоплен≥ пан≥кою, у Ќишапуре були вже тис¤ч≥ таЇмних ≤смањлитов. Ћюдей заманювали в темн≥ провулки й убивали Ц оф≥цер≥в, багат≥њв. просто тех. хто п≥дкрутивс¤ п≥д руку. ”бивць часом ловили на м≥сц≥, ≥ т≥ нав≥ть не ховали, що вони Ц агенти —тарц¤ √ори. Ќа великого —алах пекло-дина (—аладдина) ассасини зам≥р¤лис¤ дв≥ч≥, у к≥нц≥в-к≥нц≥в охоронц≥ султана взагал≥ перестали п≥дпускати до нього кого б те н≥ було з незнайомих. Ќ≥хто не знаЇ точно, ск≥льки чолов≥к упало жертвами низаритского терору. ѕ≥сл¤ розгрому фортець низаритов монголами в с≥рий. XIII в., вони м≥грували в ≤нд≥ю, де понин≥ ≥ знаходитьс¤ основне вогнище н≥зарит≥в п≥д верховенством јга-хана.

—амою незвичайний ≥ далеко в≥ддаленоњ в≥д традиц≥йного ≥сламу сектою Ї, мабуть, алавити. Ќа них уплинули христи¤нська догматика ≥ культ. јлавити не просто обожнюють јл≥ ≤бн јбу “алиба, ¤к ≥ ≥нш≥ Украйн≥Ф шињти, вони в≥рують у тр≥аду: јл≥ Ц ћухаммад Ц —альман ал-‘ариси. ÷ей останн≥й Ц перс по походженню, сподвижник ћухаммада, що зробив йому де¤к≥ послуги. јлавити сприймають цих облич ¤к ут≥ленн¤ божественних принцип≥в: јл≥ Ц У«м≥стФ, ћухаммад Ц У≤м'¤Ф, —альман Ц У¬оротаФ. ¬они вважають, що ц≥лком зрозум≥ти њх догматику може т≥льки Уприсв¤ченийФ, що пройшов спец≥альний курс п≥дготовки; причому, ж≥нки не т≥льки не можуть стати Уприсв¤ченимиФ, але нав≥ть не допускаютьс¤ до в≥дправленн¤ рел≥г≥йного культу (дуже схожого на христи¤нську л≥тург≥ю, де причащаютьс¤ вином ≥ хл≥бом), оск≥льки, по њх представленн¤х, у ж≥нок немаЇ душ≥. ƒуш≥ алавит≥в колись були з≥рками, але пот≥м јл≥ зв≥в њх на «емлю ≥ заточив у т≥ла, ¤к у могили. ѕ≥сл¤ смерт≥ благочестив≥ душ≥ знову п≥днесутьс¤ до з≥рок, а гр≥шн≥ пересел¤тьс¤ в т≥ла собак ≥ свиней.

¬исновок

як видно з вищесказаного, мусульманське рел≥г≥йне житт¤ характеризуЇтьс¤ особливою динам≥кою свого розвитку. ѕрот¤гом часу становленн¤ ≥сламського рел≥г≥йного житт¤ пост≥йно тривали процеси под≥лу головних рел≥г≥йних напр¤мк≥в на менш др≥бн≥, ¤к≥ гуртували ≥ продовжують гуртувати людей з однаковими погл¤дами на т≥ чи ≥нш≥ св¤щенн≥ трактуванн¤, на ≥сторичн≥ процеси рел≥г≥йного житт¤ своњх народ≥в.

–озкол ≥сламськоњ в≥ри на два пров≥дних напр¤мки шињзм ≥ сун≥зм Ц ¤скравий приклад того, ¤к земн≥ бажанн¤ ≥ амб≥ц≥њ спроможн≥ розвести по дв≥ сторони барикад один народ, громад¤н одн≥Їњ держави. Ќа жаль ц≥ процеси роздр≥бненн¤ аж н≥¤к не спри¤ють покращенню впливу рел≥г≥йного житт¤ на мирське житт¤. Ќавпаки, цив≥льне житт¤ все б≥льше ≥ б≥льше п≥дкор¤Ї соб≥ рел≥г≥йн≥ ≥нститути, що, у певн≥й м≥р≥, не може не викликати занепокоЇнн¤ у мисл¤чих людей.

1	2	3	4

Ќазва: ≤слам-шињти ≥ сун≥ти
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (2675 прочитано)