–ел≥г≥¤ > ≤стор≥¤ ≥нкв≥зиц≥њ

 атари

 атаризм був в≥руванн¤м чисто антисацердотальним . ¬≥н заперечував весь церковний лад ¤к щось марне, в очах його римська церква була синагогою —атани, пор¤тунок у ¤кий немислимо. ¬иход¤чи з цього, в≥н заперечував тањнства, об≥дн≥, зрадженн¤ ƒ≥ви ћар≥њ ≥ св¤тих, чистилище, мощ≥, ≥кони, хрести, св¤ту воду, ≥ндульгенц≥њ ≥ узагал≥ вс≥ те, що, за словами св¤щеник≥в, забезпечувало в≥рним в≥чний пор¤тунок, так само, катари засуджували дес¤тинний податок ≥ приношенн¤, що робили дл¤ дух≥вництва прибутковою справою привласнену ними соб≥ турботу про пор¤тунок душ. ¬важаючи себе церквою ’ристовоњ, катари думали, що вони мають право вз¤ти ≥ дозволити, дане ≤сусом ’ристом його учн¤м, духовне водохрещенн¤ змивало вс≥ гр≥хи, але молитва не мала н≥¤коњ сили, ¤кщо гр≥шник продовжував гр≥шити.

Ѕогослуж≥нн¤ катари проводили на латин≥, але —в¤щенне писанн¤ переводили на простонародну мову, що з≥грало свою роль у попул¤ризац≥њ ц≥Їњ секти. ѕо початку ≥Їрарх≥¤ духовних чин≥в у катар≥в була в≥дсутн¤. јле в м≥ру росту њхн≥х громад виникла нагальна потреба в упор¤дкован≥й систем≥ богослуж≥нн¤. як ≥ у вальденц≥в, дух≥вництво катар≥в ¤вл¤ло собою особливу касту зроблених, людей ц≥лком п≥шли в≥д спокус св≥ту. ” катар≥в були наступн≥ церковн≥ чини (у пор¤дку убуванн¤): Їпископ, Filius Major, Filius Minor, ди¤кон. ¬≥руванн¤ катар≥в припускало граничний аскетизм: заборона на вживанн¤ њж≥ тварини походженн¤, заборона на будь-¤к≥ ф≥зичн≥ контакти м≥ж представниками р≥зних п≥длог та ≥нш≥ з цього ж р¤ду.

√н≥в церкви проти ц≥Їњ секти був виправданий, тому що, поширс¤ це в≥руванн¤ по вс≥й ™вроп≥, то через ¤ких-небудь дек≥лькох дес¤тк≥в рок≥в ус¤ територ≥¤ перетворилас¤ б у пустелю.

÷ерква не могла покластис¤ в наст≥льки "благочестивому" справ≥ на св≥тську владу, що була надто зайн¤та своњми власними справами. « метою пересл≥дуванн¤ Їрес≥ був заснований ≥нститут ≥нкв≥зиц≥њ.

≤Ќ ¬≤«»÷≤я

∆ебруч≥ ченц≥

” противагу Їретичним сектам, ¤к≥ пропов≥даували апостольську б≥дн≥сть, було створено к≥лька орден≥в жебручих ченц≥в. Ќайб≥льшу попул¤рн≥сть з них одержали дом≥н≥канц≥ ≥ францисканц≥. —трогий статут ≥ величезний авторитет св¤тих, на честь ¤ких њм були дан≥ ≥мена, привели в њхн≥ р¤ди кращих, найчесн≥ших людей т≥Їњ епохи, що залишалис¤ в≥рними принципам катоклицизма.

—початку ц≥ ордена строго випливали своњм статутам, чим заслужили пошана ≥ повага в усьому христи¤нському св≥т≥. ѕо сут≥ справи, вони практично ц≥лком дублювали правила повед≥нки секти Ћ≥онських б≥дних, але в систем≥ церковноњ ≥Їрарх≥њ. —аме тому ≥нкв≥зитор≥в призначали пров≥нц≥али чи францисканц≥в дом≥н≥канц≥в з≥ складу брат≥в свого ордена. « перших же крок≥в ≥нкв≥зитори одержали величезн≥ повноваженн¤ ≥ повну безконтрольн≥сть.

Ќасл≥док

Ќасл≥док ≥нкв≥зиц≥њ тримавс¤ на трьох основних китах: розшуку, доносах ≥ розшуку. јле основним з цих трьох ≥нструмент≥в на початковому етап≥ був розшук. ≤нкв≥зитор був примушений робити пост≥йн≥ об'њзди п≥дв≥домчого йому д≥л¤нки. ѕрињжджаючи в той чи ≥нший населений пункт, в≥н пов≥домл¤в, так називаний, терм≥н милосерд¤, прот¤гом ¤кого вс≥ околишн≥ Їретики могли прийти ≥ пока¤тис¤ перед обличч¤м ≥нкв≥зиц≥њ. ѕо зак≥нченню цього терм≥ну ≥нкв≥зитор починав розшук. якщо були Їретики, ¤к≥ пока¤лис¤, , то в≥н змушував њх видати своњх колишн≥х однов≥рц≥в. якщо ж таких не ви¤вл¤лос¤, то ≥нкв≥зитор примушував п≥д прис¤гою вс≥х м≥сцевих жител≥в указати п≥дозр≥лих чи Їретик≥в. «аарештувавши знову ви¤влених Їретик≥в, в≥н п≥д конвоЇм проводжав њх у центр еп≥скоп≥њ, де ≥ починав допит. ћайже з перших же крок≥в ≥нкв≥зиц≥¤ початку застосовувати катуванн¤, ¤к ф≥зичн≥, так ≥ моральн≥.

™диним приводом в≥дводу св≥дк≥в була смертельна ворожнеча, але ≥нкв≥зиц≥¤ не практикувала пов≥домленн¤ ≥мен св≥дк≥в п≥дозрюваним. ™диним його шансом було назвати його найлют≥ших ворог≥в, спод≥ваючись, що св≥док потрапить у њхнЇ число. ≤нкв≥зитор сполучав в одному обличч≥ обов'¤зку судд≥ й обвинувача, а адвокат обвинувачуваному в Їрес≥ не покладавс¤, та й будь-¤кий захисник м≥г бути обвинувачений в участь у Їрес≥ ≥ в≥дразу зайн¤ти м≥сце свого п≥дзахисних. ≤нкв≥зитор мав право призначати соб≥ пом≥чник≥в ≥ охоронц≥в, що користалис¤ церковною недоторканн≥стю ≥ мали повну волю пригноблювати, принижувати населенн¤. ¬≥дм≥нною рисою ≥нкв≥зиторського насл≥дку була його значна довжина в час≥, ≥нод≥ до дес¤ти рок≥в. ”с≥ д≥њ ≥ слова обвинувачуваного так само ¤к ≥ обвинувальний висновок ф≥ксувалис¤ в двох екземпл¤рах. ѕод≥бна орган≥зац≥¤ унеможливлювала дл¤ Їретик≥в укритис¤ в ≥нш≥й держав≥. “ому що при необх≥дност≥ коп≥¤ могла бути послана сл≥дом за ним. «розум≥вши, що ≥снуЇ величезна к≥льк≥сть лжесв≥дк≥в, ≥нкв≥зиц≥¤ ввела наступне правило: " якщо хто-небудь його викрито в лжесв≥дченн≥, на його повинно бути накладене сувора еп≥тимТ¤, але показанн¤ його з≥ справи вилучатис¤ не повинн≥".

™диним шансом на пор¤тунок в≥д системи, що вважала будь-¤кого арештованого заздалег≥дь винним, пол¤гало в повному визнанн≥ ≥ ка¤тт≥ на першому ж допит≥. якщо ж людина завз¤то напол¤гала на своњй невинност≥, то його ¤к закорен≥лого Їретика видавали в руки св≥тськоњ влади.

ќсновною метою ≥нкв≥зиц≥њ по пон¤ттю було вирвати душ≥ гр≥шник≥в з пазур≥в —атани, а те що в≥дбувалос¤ в цей час з т≥лом значенн¤ не мало. ѕ≥д час хрестового походу проти альбег≥йц≥в було сформульовано ще одне правило: "краще в≥дправити на те св≥тло дес¤ть добрих католик≥в, чим дати п≥ти в≥д правосудд¤ хоч одному Їретику". ” боротьб≥ за таку важливу р≥ч, ¤к людська душа, мета виправдувала застосуванн¤ будь-¤ких засоб≥в.

ѕокаранн¤

≤нкв≥зиц≥¤ накладала звичайно три види покаранн¤: еп≥тимь¤, тюремне ув'¤зненн¤ ≥ передача в руки св≥тськоњ влади, що означало багатт¤. ≈п≥тимь¤ могла пол¤гати в дов≥чному нос≥нн≥ хрест≥в, паломництв≥ по св¤тих м≥сц¤х, внесенн≥ визначеного пожертвуванн¤ на благ≥ справи. јле це т≥льки найпоширен≥ш≥ методи, взагал≥ еп≥тимь¤ була обмежена т≥льки фантаз≥Їю ≥нкв≥зитора. “юремне ув'¤зненн¤ мало на уваз≥ п≥д собою в≥дбуванн¤ терм≥ну у вузьк≥й, задушлив≥й камер≥ на хл≥б≥ ≥ вод≥, ≥нод≥ в ручних ≥ ножних кайданах, можливо прикутих до ст≥ни, у гранично антисан≥тарних умовах. —ередн¤ тривал≥сть житт¤ в под≥бному висновку складала три роки. јле ≥нод≥ були амн≥ст≥њ зам≥на тюремного ув'¤зненн¤ на строгу еп≥тимью. ¬идача в руки св≥тськоњ влади мало на уваз≥ п≥д собою спаленн¤ заживо. ÷ерква не в≥дмовл¤лас¤ нав≥ть в≥д пересл≥дуванн¤ неб≥жчик≥в. ”же померлого Їретика могли присудити до спаленн¤. ÷е мало на уваз≥ п≥д собою вилученн¤ останк≥в з могили з наступним спаленн¤м ≥ конф≥скац≥¤ майна.

 онф≥скац≥њ

ќдним з по¤снень того, що јнгл≥¤ ≥ √олланд≥¤ були першими крањнами, у ¤ких в≥дбулас¤ промислова революц≥¤, Ї те, що в цих державах ≥нкв≥зиц≥¤ не була наст≥льки авторитетна, ¤к у б≥льш п≥вденних крањнах ™вропи. ўо мала на уваз≥ п≥д собою конф≥скац≥¤? ѕовне вилученн¤ спонукуваного ≥ нерухомого майна, анулюванн¤ вс≥х боргових зобов'¤зань, примус ус≥х боржник≥в повернути засобу у визначений терм≥н. якщо збуджувалос¤ пересл≥дуванн¤ нин≥ померлоњ людини, то конф≥скац≥¤ поширювалас¤ на спадкоЇмц≥в аж до третього кол≥на. ѕод≥бн≥ м≥ри ц≥лком парал≥зували промислов≥сть ≥ торг≥влю на п≥вденних територ≥¤х ™вропи. –озпод≥л засоб≥в в≥д конф≥скац≥њ в≥дбувалос¤ в такий спос≥б: третина одержував ≥нкв≥зитор, третина - представник св≥тськоњ влади, третина - —в¤т≥йший ѕрестол. ≤нкв≥зитор повинний був вживати отриман≥ засоби на нестатки розшуку. јле на практиц≥ засобу витрачалис¤ за його розсудом. ќдним з фактор≥в того, що ≥нкв≥зиц≥¤ не затвердилас¤ в п≥вн≥чн≥й ™вроп≥, було те, що Їретик≥в було мале ≥ вони переважно походили з найб≥дн≥ших родин. (якщо держава брала на себе видатки по установ≥ ≥нкв≥зиц≥њ, то воно одержувало визначену частку в≥д доход≥в конф≥скац≥њ).

—ѕ»—ќ  Ћ≤“≈–ј“”–»

ƒж. Ѕерман У«ах≥дна традиц≥¤ права: епоха формуванн¤Ф. Ц ћ., 1995

„.√. „и У≤стор≥¤ ≥нкв≥зиц≥њФ у 3-х томах, том 1-2

У«агальна ≥стор≥¤ держави ≥ праваФ ред.  .≤. Ѕатир. - ћ., 1995

У≤сторична енциклопед≥¤Ф

[1] √енри „арльз Ћи У»стори¤ »нквизицииФ т.1

1	2

Ќазва: ≤стор≥¤ ≥нкв≥зиц≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (1310 прочитано)