–ел≥г≥¤ > –ел≥г≥¤ стародавнього ™гипту та ћесопотам≥њ

–ел≥г≥¤ стародавнього ™гипту та ћесопотам≥њ

–ел≥г≥¤ стародавнього ™гипту та ћесопотам≥њ

1. –ел≥г≥њ —тародавнього ™гипту

Ќаприк≥нц≥ IV тис. до н. е. невелик≥ плем≥нн≥, державн≥ утворенн¤ в долин≥ р≥чки Ќ≥л Ч номи Ч об'Їднуютьс¤ п≥д вла≠дою Їдиного цар¤ Ч фараона. “ак виникла —таро≠давн¤ Їгипетська держава, ¤ка нараховувала «ќ ди≠наст≥й фараон≥в ≥ про≥снувала до 332 р. до н. е., ко≠ли була завойована ј. ћакедонським (336Ч323 рр, до н. е.).

–ел≥г≥йн≥ у¤вленн¤ —тародавнього ™гипту склали≠с¤ ще в нол≥ах, де в культах номових бог≥в переважа≠ли тотем≥зм ≥ маг≥¤. ѕережитки тотем≥зму залишилис¤ ≥ у загальноЇгипетськ≥й рел≥г≥њ, ¤ка склалас¤ внасл≥док державного об'Їднанн¤ ном≥в. ƒо числа найб≥льш ав≠торитетних тварин, що обожнювалис¤, в≥дносилис¤ бик јп≥с, корова ≤с≥да, баран ’нум, крокодил —ебек, к≥шка Ѕаст, шакал јнуб≥с, соколи √ор, ≤б≥с, “от. ѕ≥з≠н≥ше Їгипетськ≥ божества стали набувати антропо≠морфних рис, але зооморф≥зм не був повн≥стю в≥д≠кинутий ≥, наприклад, богин¤ Ѕаст зображувалас¤ у вигл¤д≥ ж≥нки з головою к≥шки, а бог “от Ч у ви≠гл¤д≥ чолов≥ка з головою ≤б≥са.

ѕ≥днесенн¤ того чи ≥ншого пол≥тичного ≥ рел≥г≥й≠ного центр≥в, в результат≥ приходу до влади р≥зних династ≥й фараон≥в, супроводжувалос¤ набутт¤м за-гальноЇгипетського значенн¤ м≥сцевих культ≥в. “ак, п≥д час правл≥нн¤ V династ≥њ загальноЇгипетського значенн¤ набуло гел≥опольське божество –а (бог сон≠ц¤). ¬ епоху середнього царства дом≥нуЇ ≥нший бог сонц¤ Ч јмон. ќсир≥с ¤к бог мертвих вит≥сн¤Ї з к≥нц¤ III тис. до н. е. ≥ншого покровител¤ помер≠лих Ч јнуб≥са. —аме ќсир≥с перебував у виток≥в ви≠никненн¤ в ™гипт≥ культу вмираючого ≥ воскресаю≠чого бога, ¤кого вбив його брат —ет, бог скотарства, ≥ воскресив син, бог √ор.

 р≥м землеробських, ч≥льне м≥сце у дав≠ньоЇгипетськ≥й рел≥г≥њ належало ≥ культам косм≥чних сил. ¬они представлен≥ богом земл≥ √ебом, богинею неба Ќут, ¤ку п≥дн¤в ≥ п≥дтримуЇ бог пов≥тр¤ Ўу. ¬≥д √еба ≥ Ќут народжуютьс¤ ≤сида та Ќефтида, ќсир≥с ≥ —ет.  р≥м них, у створенн≥ св≥ту беруть участь бог сонц¤ јмон ≥ богин¤ вологи “ефнут. “аким чином, створюЇтьс¤ один з найстар≥ших пантеон≥в дав≠ньоЇгипетських бог≥в, так звана еннеада, ¤ка пануЇ у всьому ™гипт≥ ≥ незм≥нно присутн¤ у рел≥г≥йних тек≠стах.

« косм≥чними культами т≥сно пов'¤зан≥ сол¤рн≥ рел≥г≥йн≥ у¤вленн¤. —он¤чн≥ боги Ч –а ≥ јмон ведуть боротьбу з≥ злом, що ототожнюЇтьс¤ з чудовиськами, особливо ≥з зм≥¤ми. ¬они також в≥дпов≥дають за зм≥ну п≥р року. ѕер≥одично “ефнут, дочка –а, вступаЇ в з ўу, що знаменувало собою припиненн¤ посухи д народженн¤ природою нових багатих плод≥в. —в¤то поверненн¤ коханоњ дочки –а в≥дм≥чалос¤ в ™гипт≥ ≥ в ≥сторичний пер≥од. ¬ календар¤х воно зва≠лос¤ "днем виноградноњ лози ≥ повноти Ќ≥лу".

–ел≥г≥¤ —тародавнього ™гипту мала розвинуту м≥фолог≥ю, включаючи поклон≥нн¤ численним фети≠шам, велику роль у н≥й в≥д≥гравала маг≥¤. “ак, на по≠чатку першого м≥с¤ц¤ весни проходили численн≥ м≥стер≥њ ќсир≥са. ” спец≥альному прим≥щенн≥ храму розм≥щувалась зроблена з глини ф≥гура бога, зас≥¤на зерном. ƒо початку св¤т його зображенн¤ вкривалос¤ зеленими паростками, що символ≥зувало воскрес≥нн¤. ∆риц≥ в образ≥ ≤сиди ≥ Ќефвдци через маг≥чн≥ заклинан≠н¤ зображували пошуки, оплакуванн¤ ≥ похованн¤ бога.

–ел≥г≥¤ впливала на р≥зн≥ сторони житт¤ Їгипт¤н. “ак, вже у —тародавньому та —ередньому ÷арствах були створен≥ ун≥кальн≥ пам'¤тки культури - гробниц≥ фараон≥в ’еопса, ’ефрена та ћ≥керина, сф≥нкси фараона ’ефрена в √≥з≥ ≥ фараона јменемхета ≤≤≤, портретний дерев'¤ний рельЇф "«одчий ’есира" та численн≥ художн≥ скарби з гробниць ’енену ≥ ’ен≥. Ќаприклад, п≥рам≥да ’еопса за розм≥рами не маЇ соб≥ р≥вних серед кам'¤них будов усього св≥ту: висота њњ - 146 метр≥в, довжина основи кожноњ з чотирьох граней - 230 метр≥в, њњ середина - по сут≥ суц≥льний масив з кам'¤них брил, у ¤ких зроблено вузьк≥ проходи до усипальниц≥ фараона. як п≥драхували досл≥дники, дл¤ того, щоб перевезти кам'¤н≥ блоки ц≥Їњ п≥рам≥ди, потр≥бно було б 20 тис¤ч товарних поњзд≥в по 30 вагон≥в кожний. ÷е справд≥ незвичайний пам'¤тник необмеженоњ влади фараона ≥ каторжноњ прац≥ раб≥в. ѕонад сорок стол≥ть сто¤ть ц≥ витвори людини - п≥рам≥ди ’еопса, ’ефрена, ћ≥керина - на скел¤стому плоског≥р'њ пустел≥ поблизу  ањра, викликаючи у спостер≥гач≥в захопленн¤ величчю людськоњ прац≥ та роздуми про в≥чне. ƒо гробниць через п≥щану пустелю веде Їдина дорога з≥ —ходу, в≥д плодючих долин Ќ≥лу, дорога, що символ≥зуЇ шл¤х в≥д житт¤ до смерт≥ ≥ в≥чност≥. Ќа початку пустел≥ межу њњ стереже велетенський сф≥нкс - лев з обличч¤м фараона ’ефрена. —погл¤данн¤ цього дива на фон≥ мертвого спекотливого мор¤ п≥щаних дюн, гробовоњ тиш≥ й безмежж¤ сон¤чного св≥тла викликаЇ трепет душ≥, благогов≥нн¤ перед житт¤м.

—тародавн≥ Їгипт¤ни обожнювали природу ≥ земну владу. “варини вважалис¤ св¤щенними, њх тримали при храмах, в≥ддавали њм шану, а п≥сл¤ смерт≥ бальзамували ≥ хоронили в саркофагах. «береглис¤ ц≥л≥ кладовища св¤щенних бик≥в, баран≥в, к≥шок, крокодил≥в. Ќа тотем≥зм≥ базуЇтьс¤ зв≥ролик≥сть Їгипетських бог≥в, верховним серед ¤ких уважавс¤ бог сонц¤ –а, ¤кого нер≥дко зображували соколом або тел¤м. ‘араон вважавс¤ "сином сонц¤", з цим пов'¤зан≥ ≥ почест≥, ¤к≥ йому в≥ддавались, ≥ в≥дпов≥дне в≥дтворенн¤: перех≥дне не ц≥кавило, фараон зображувавс¤ величавим, зв≥льненим в≥д влади часу ≥ земноњ реальност≥; у скульптурних зображенн¤х в≥н спок≥йно-холодним, неземним ¤к за поставою, так ≥ за виразом обличч¤ та погл¤дом очей, в≥дходив у в≥чн≥сть.

” новому царств≥ розкв≥тла арх≥тектура храм≥в. ” цей час широко провадилось буд≥вництво св¤тилищ, найв≥дом≥шими з ¤ких Ї храми јмона-–а в  арнац≥ ≥ Ћуксор≥ поблизу ‘≥в. ’арактерна особлив≥сть цих арх≥тектурних споруд - маса р≥зноман≥тних колон, ¤к≥ символ≥зували л≥с (наприклад, лише в г≥постильному зал≥ храму в  арнац≥ було зведено 144 колони). —телю покривали темно-синьою фарбою з золотими з≥рками, ≥ складалос¤ враженн¤, н≥би людина увечер≥ в л≥с≥ спостер≥гаЇ зор¤не небо.

Ќадзвичайно ц≥кав≥ розписи гробниць у ‘≥вах, ¤к≥ вражають своЇю пластикою, художньою ориг≥нальн≥стю. —тародавн≥ Їгипт¤ни ввели традиц≥ю зображенн¤ ф≥гур у таки спос≥б: голова ≥ ноги - в проф≥ль, а торс - розвернутим. ÷ього принципу вони дотримувались посл≥довно, лише в V≤≤ стол≥тт≥ до н.е. у Їгипетському мистецтв≥ зникаЇ традиц≥¤ такого зображенн¤ (рельЇф в ћемф≥са "ѕлакальник"), але це було вже на схил≥ староЇгипетськоњ культури, напередодн≥ завоюванн¤ ™гипту персами.

—творенн¤ ≥нституту жрецтва спри¤ло виникнен≠ню у —тародавньому ™гипт≥ храмовоњ орган≥зац≥њ. як особлива соц≥альна група, жрецтво сконцентрувало у своњх руках велику владу ≥ було досить впливове. ¬оно брало участь у кер≥вництв≥ державою, входило до поч≠ту фараона, приводило до влади одн≥ фараонськ≥ ди≠наст≥њ й скидало ≥нш≥. ∆рец≥ внесли пом≥тний вклад у накопиченн¤ астроном≥чних, математичних ≥ медич≠них знань. «а цих час≥в будувалис¤ величн≥ храми, зводилис¤ статуњ бог≥в, розробл¤лис¤ складн≥ й уро≠чист≥ рел≥г≥йн≥ церемон≥њ, пишн≥ ритуали.

ќдин з них Ч культ померлих Ч демонструЇ спе≠циф≥чн≥ у¤вленн¤ Їгипт¤н про потойб≥чне житт¤. ѕо≠мерла людина вважалас¤ спл¤чою ≥ тому потребувала њж≥, домашнього начинн¤. «в≥дси виникаЇ ≥де¤ збере≠женн¤ т≥ла ≥ мистецтво мум≥ф≥кац≥њ. ƒл¤ найб≥льш впливових ос≥б споруджуютьс¤ гранд≥озн≥ гробниц≥ Ч п≥рам≥ди. Ќайв≥дом≥шою серед них Ї п≥рам≥да фарао≠на IV династ≥њ ’еопса. ¬она займаЇ площу понад 5 га ≥ с¤гаЇ висоти 146,5 м. њњ складено з 2300 тис. в≥д≠шл≥фованих кам'¤них брил, вагою 2,5 т кожна. ¬ цих культових спорудах вражають не лише розм≥ри, а й ¤к≥сть роботи. Ќаст≥нн≥ розписи високого художнього р≥вн¤ реал≥стично зображували земне бутт¤ померло≠го, ¤кий потребував уваги до себе ≥ п≥сл¤ смерт≥. –ел≥г≥йний культ померлих, ¤к бачимо, продовжував в≥ков≥ традиц≥њ Їгипт¤н, п≥дтриманн¤ ¤ких було по≠вс¤кденною потребою.

Ћише п≥сл¤ завоюванн¤ ™гипту персами (525 р. до н. е.) та ј. ћакедонським рел≥г≥њ —тародавнього ™гипту поступаютьс¤ м≥сцем спочатку елл≥н≥стичним куль≠там, а пот≥м Ч христи¤нству та ≥сламу.

2. –ел≥г≥њ народ≥в ћесопотам≥њ

÷ив≥л≥зац≥¤ народ≥в ћесопотам≥њ (ƒво≠р≥чч¤) сформувалась приблизно в середин≥ IV тис. до н. е. ¬она знала р≥зн≥ царства, що розкв≥тали ≥ зане≠падали, р≥зн≥ династ≥њ ≥ столиц≥ Ч Ўумер, јккад, ”р, Ћарс ≥, нарешт≥, ¬авилон та јссир≥ю.

¬ шумеро-аккадський пер≥од рел≥г≥йн≥ у¤вленн¤ мали пол≥тењстичний характер. ѕантеон антропо≠морфних бог≥в очолював бог неба јн. ¬еличне небо, що оточувало людину з ус≥х бок≥в, сприймалос¤ ¤к щось св¤щенне, ¤ке потребувало в≥льного, зумовле≠ного бажанн¤ми власноњ душ≥, п≥дпор¤дкуванн¤. ≈н-л≥ль Ч друге божество Ч вважалос¤ богом грому ≥ пов≥тр¤. ≈нк≥ Ч володар п≥дземних вод ≥ св≥тового океану, п≥зн≥ше набуваЇ статусу божества мудрост≥.

ЌабуваЇ поширенн¤ в цей час культ богин≥-матер≥. як активний початок в народженн≥, плодючост≥, по≠ст≥йному оновленн≥ рослинност≥, проростанн≥ зерна, зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ домашнього скота ≥ продовженн≥ людського роду, вона Ч Ќ≥нмах, Ќ≥нту, ћамо, ћа≠м≥ Ч "велика цариц¤", "цариц¤ бог≥в", сила земл≥, мудр≥сть. « по¤вою сем≥т≥в к≥льк≥сть бог≥в у цьому рег≥он≥ значно зб≥льшуЇтьс¤. ƒосл≥дники нараховують до 3 000 ≥мен бог≥в, серед ¤ких пом≥тна певна ≥Їрар≠х≥¤. —л≥д≥в тотем≥зму в шумерськ≥й рел≥г≥йност≥ прак≠тично немаЇ. ѕро його залишки св≥дчить невелика к≥льк≥сть знах≥док зображень людиноголового бика, крилатих лев≥в, орла з лев'¤чою головою.

Ќа початку другого тис¤чол≥тт¤ у ƒвор≥чч≥ зростаЇ роль ¬авилону, ¤кий дос¤гаЇ небаченого розкв≥ту за ÷ар¤ ’аммурап≥ (1792Ч1750 рр. до н. е.). ¬≥дпов≥дно головну роль в рел≥г≥йному пантеон≥ починаЇ в≥≠д≥гравати вавилонське божество Ч ћардук. ќф≥ц≥йне жрецтво, роль ¤кого не була такою значною, ¤к у —тародавньому ™гипт≥, займаЇтьс¤ виправданн¤м велич≥ ћардука, намагаЇтьс¤ показати його законним нащадком попередн≥х бог≥в. ƒо того ж ћардук стаЇ спадкоЇмцем ≈нк≥ не т≥льки мирним шл¤хом, а й за правом найсильн≥шого.

1	2

Ќазва: –ел≥г≥¤ стародавнього ™гипту та ћесопотам≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (3578 прочитано)