–ел≥г≥¤ > ÷ерковне христи¤нство

14

ѕротестантизм

ѕротестантизм Ч найб≥льш гнучка й витончена форма хрис≠ти¤нства. ќсобливост≥ ≥деолог≥њ та ор≥Їнтац≥њ сучасного протес≠тантизму зумовлен≥ ≥стор≥Їю його виникненн¤ ≥ подальшого роз≠витку.

’ристи¤нство н≥коли не було однор≥дним, у ньому пост≥йно виникали ворож≥ одна одн≥й церкви, групи. ¬≥дбувалос¤ це тому, що христи¤нськ≥ ≥дењ неоднаково проникали в р≥зн≥ соц≥альн≥ верстви, виступаючи ¤к ≥деолог≥чне оформленн¤ њх класових та пол≥тичних позиц≥й. ѕочинаючи з XVI ст,, др≥бн≥ про¤ви опозиц≥њ католицьк≥й церкв≥ злилис¤ в могутн≥й пот≥к, ¤кий охопив ™вропу, що зумовило по¤ву нового напр¤му христи¤нства Ч протестантизму.

÷е було у XVI ст. Ч епоху –еформац≥њ, епоху, коли на арену боротьби виходив новий клас буржуаз≥њ, дл¤ ¤кого рамки фео≠дального ладу стали надто т≥сними. ¬ той час римсько-като≠лицька церква була великим центром феодальноњ системи, дог≠мати ¤коњ в≥д≥гравали роль св¤щенного запинала феодал≥зму, феодальних виробничих в≥дносин.  атолицька церква була ≥ найзаможн≥шим землевласником, њй належало не менше трьох час≠тин ус≥х земельних волод≥нь в католицьких крањнах. Ѕуржуаз≥¤, п≥дн≥маючись на боротьбу проти феодал≥зму, неминуче повинна була виступити й проти католицькоњ церкви. ѕерший акт бур≠жуазноњ революц≥њ було роз≥грано у форм≥ рел≥г≥йноњ в≥йни, ос≠к≥льки почутт¤ ≥ св≥дом≥сть мас були в ц≥лому вигодован≥ духов≠ною њжею, ¤ку њм пропонувала церква. ≤ тому ≥сторичний рух, зм≥стом ¤кого був перех≥д в≥д феодал≥зму до кап≥тал≥зму, пови≠нен був набути рел≥г≥йного забарвленн¤. —аме в цей пер≥од роз≠винулас¤ Ђпротестантська Їресьї на противагу феодальному ка≠толицизму.

¬иступаючи проти церкви ¤к нев≥д'Їмного ≥нституту феодал≥з≠му, ≥деологи протестантизму заперечували богослужбову прак≠тику католицькоњ церкви, т≥ догматичн≥ положенн¤, на ¤ких вона грунтувалас¤. —воњ ж реформи протестанти обгрунтували Ђд≥йсним прочитанн¤м св¤щенного писанн¤ї (Ѕ≥бл≥њ), ¤ке вони оголосили Їдиним авторитетом у питанн¤х в≥ри.

Ћюдина дл¤ протестантизму Ч уже не Ї ланкою в ланцюз≥ надособист≥сноњ сп≥льност≥. ≤ндив≥дуал≥зац≥¤, характерна дл¤ буржуазноњ епохи, Ї перебудовою рел≥г≥йних у¤влень, в ¤к≥й людина з≥ своЇю ≥ндив≥дуальною своЇр≥дн≥стю змогла б включитись у ситуац≥ю рел≥г≥йного переживанн¤.

«азнала зм≥н у протестантизм≥ ≥ сама ≥де¤ Ѕога. « погл¤ду про≠тестантськоњ ≥деолог≥њ, Ѕог ≥снуЇ тому, що в≥н потр≥бен людин≥, котра в нього в≥рить. Ђ” що в≥риш, те й маЇшї Ч ось формула протестант≥в. Ќайб≥льш значними на≠пр¤мами у протестан-тизм≥, що виникли в XVI ст., були люте≠ранство ≥ кальв≥н≥зм.

Ћютеранство. ќдним з перших крок≥в реформаторського руху був виступ у 1517 р. н≥мецького ченц¤ ћарт≥на Ћютера (1483-1546) проти влади римських пап ≥ торг≥вл≥ ≥ндульгенц≥¤ми. ќд≠ним з центральних догмат≥в протестантизму стало вченн¤ Ћюте≠ра про спас≥нн¤ душ≥ за допомогою в≥ри у спокутну жертву ’риста. Ћютер твердив, що людина може вр¤тувати душу т≥льки зав≠д¤ки особист≥й в≥р≥, ¤ка безпосередньо даруЇтьс¤ њй Ѕогом. “а≠ким чином, в≥н виступав проти претенз≥й католицького духо≠венства щодо контролю в≥ри ≥ сов≥ст≥ на правах посередника м≥ж людьми ≥ Ѕогом. Ѕуло висунуто вимогу скасуванн¤ в≥дособлено≠го стану св¤щеник≥в, усуненн¤ чернецтва, римськоњ кур≥њ, тобто вс≥Їњ ≥Їрарх≥њ, ¤ка дорого коштуЇ. Ѕуло в≥дкинуто й авторитет папських декрет≥в та послань, р≥шень собор≥в. ™диним автори≠тетом у питанн¤х в≥ри було визнано Ђсв¤щенне писанн¤ї, право тлумачити ¤ке надавалос¤ кожному в≥руючому.

15

 альв≥н≥зм. Ќа початку XVI ст. виник ще один р≥зновид ре≠форматорського руху Ч кальв≥н≥зм. ∆ан  альв≥н, ¤кий виступив проти католицизму, очолив реформаторський рух. √оловн≥ ≥дењ свого вченн¤ в≥н виклав у прац¤х Ђѕовчанн¤ в христи¤нськ≥й в≥р≥ї та Ђ÷ерковн≥ настановиї. ќдним з головних догмат≥в каль≠в≥н≥зму Ї вченн¤ про Ђабсолютне приреченн¤ї: ще до Ђстворен≠н¤ св≥туї Ѕог, начебто, визначив долю людей, одним Ч рай, ≥ншим Ч пекло, ≥ н≥¤к≥ зусилл¤ людей, н≥¤к≥ Ђдобр≥ справиї не зможуть зм≥нити того вироку.

 альв≥н≥зм, сто¤чи на позиц≥¤х консерватизму у розв'¤занн≥ докор≥нних соц≥ально-пол≥тичних проблем сучасност≥, п≥дкрес≠люЇ всемогутн≥сть Ѕога ≥ н≥кчемн≥сть людини. ¬ченн¤ найрадикальн≥ше реформувало христи¤нський культ ≥ церковну орган≥≠зац≥ю. ћайже вс≥ зовн≥шн≥ атрибути католицького культу Ч ≥кони, св≥чки тощо Ч було скасовано, основне м≥сце у богослуж≥нн≥ пос≥ли читанн¤ та коментуванн¤ Ѕ≥бл≥њ, сп≥ви псалм≥в.  ер≥вна роль в общинах в≥дводилас¤ пресв≥терам Ч старшинам ≥ пропо≠в≥дникам, ¤к≥ й спр¤мували рел≥г≥йне житт¤ общини.

“ак проходила –еформац≥¤ в Ќ≥меччин≥ та Ўвейцар≥њ. ¬ јнгл≥њ, на в≥дм≥ну в≥д ≥нших Ївропейських крањн, вона розпочалас¤ з ≥н≥ц≥ативи правл¤чих к≥л. ” 1534 р. англ≥йський парламент про≠голосив незалежн≥сть церкви в≥д папи, а √енр≥ха VIII њњ главою. ÷ерковн≥ в≥дносини з ¬атиканом було роз≥рвано, закрито вс≥ монастир≥, а њхнЇ майно конф≥сковано. ¬ 1549 р. введено моли≠товник, скасовано безшлюбн≥сть духовенства; проте католицьк≥ догмати та обр¤ди було збережено.

« часом вплив протестантизму на англ≥йську церкву посилив≠с¤, що призвело до розмежуванн¤ њњ з католицизмом. ¬ 1571 р., у пер≥од правл≥нн¤ ™лизавети ≤, парламент прийн¤в англ≥йський Ђсимвол в≥риї ≥з 39 статей, де заперечувалис¤ католицький дог≠мат про чистилище, практика ≥ндульгенц≥й, папська влада, по≠клон≥нн¤ ≥конам, св¤тим, безшлюбн≥сть духовенства. јнгл≥йська церква прийн¤ла протестантськ≥ догмати про виправданн¤ в≥рою ≥ Ђсв¤щенне писанн¤ї ¤к Їдин≥ джерела в≥ри, запереченн¤ вчен≠н¤ католицизму про ≥ндульгенц≥ю, поклон≥нн¤ ≥конам. јле при цьому визнававс¤ католицький догмат про р¤т≥вну силу церкви, церкву ¤к необх≥дного посередника дл¤ вр¤туванн¤ людей, за≠лишивс¤ недоторканим Їпископат. “аким чином, англ≥йська церква еклектично поЇднала в соб≥ протестантськ≥ та католицьк≥ догмати. ¬она Ї прикладом компром≥сного вар≥анту протестан≠тизму, ¤кого було дос¤гнуто внасл≥док тривалоњ боротьби англ≥йськоњ корол≥вськоњ влади проти пол≥тичних та економ≥чних домагань папського двору.

” Ўотланд≥њ реформаторський дух проходив п≥д прапором каль≠в≥н≥зму. …ого представником став англ≥йський богослов ƒжон Ќокс (1505Ч1572). –еформац≥¤ була пов'¤зана з боротьбою про≠ти династ≥њ —тюарт≥в. ¬≥домо, що в к≥нц≥ 60-х рок≥в XVI ст. ћа≠р≥¤ —тюарт, спираючись на католицьку знать ≥ п≥дтримку з боку папства, зазнала поразки. ” Ўотланд≥њ утворилас¤ пресв≥тер≥≠анська церква, ¤ка визнавала Їдиновладд¤ ’риста в общин≥ в≥ру≠ючих та р≥вн≥ права вс≥х њњ член≥в. Ѕуло скасовано сан Їпископа ≥ збережено пресв≥терство в дус≥ кальв≥н≥зму. ¬ к≥нц≥ XVI Ч на початку XVII ст., в јнгл≥њ виникаЇ буржуазна опозиц≥¤ абсолютистському режи≠мов≥, поширюЇтьс¤ кальв≥н≥зм, прихильник≥в ¤кого на≠зивали пуританами. –адикаль≠не крило пуритан ц≥лком заперечувало принцип державноњ цер≠кви, що кожна окремо вз¤та община повинна бути в≥льною у вибор≥ в≥роспов≥данн¤. ќдна з головних вимог Ч пе≠ребудова церкви на основ≥ конгрегац≥њ. јктив≥зац≥¤ демократич≠них елемент≥в призвела до виникненн¤ рел≥г≥йних сект конгрегац≥онал≥ст≥в, баптист≥в, квакер≥в та ≥н

ћожна зробити висновок, що головними напр¤мами у проте≠стантизм≥ були ≥ залишаютьс¤ лютеранство, кальв≥н≥зм, англ≥≠канство, що виникли в пер≥од –еформац≥њ. ¬с≥ ≥нш≥ протестантськ≥ утворенн¤ в≥дображають лише основн≥ принципи цих теч≥й.

16

¬ середин≥ XIX ст. протестантизм проникаЇ в –ос≥ю ( бап≠тизм, адвентизм,

Ївангел≥зм). ” «ќЧ40-х рр. XX ст., у зв'¤зку ≥з входженн¤м зах≥дних украњнських ≥ б≥лоруських земель, Ѕуко≠вини, прибалт≥йських держав до складу –ад¤нського —оюзу, виникло ще к≥лька вид≥в протестантизму (лютерани, реформа≠тори, ≥Їгов≥сти, п'¤ти-дес¤тники та ≥н.), що стали проникати дал≥ на сх≥д.

” наш час нал≥чуЇтьс¤ б≥льш ¤к 344 мли. протестант≥в, об'Їд≠наних у ¬сесв≥тню раду церков, ¤ку було створено 1943 р. Ќа територ≥њ колишнього —–—– ≥снують так≥ протестантськ≥ церкви ≥ секти: лютеранська в ≈стон≥њ ≥ Ћатв≥њ, найб≥льша Ч ≈стонська Ївангельська церква на чол≥ з арх≥Їпископом; кальв≥н≥сти ≥ реформатори (в «акарпатт≥); Ївангельськ≥ христи¤ни-баптисти; ад≠вентисти, п'¤тидес¤тники, св≥дки ≥Їгови, меннон≥ти.

ƒогматичн≥ особливост≥ принцип≥в протестантизму: вр¤туван≠н¤ власною в≥рою, пастирство вс≥х в≥руючих, вин¤тковий авто≠ритет Ђсв¤щенного писанн¤ї Ч ¤вл¤ють собою рел≥г≥йне утвер≠дженн¤ буржуазного способу житт¤. ¬ протестантизм≥ значно спрощено культ: скасовано облаченн¤ св¤щеник≥в, коштовне оздобленн¤ церкви, дзвони, в≥втар≥, ≥кони. Ќе поклон¤ютьс¤ мощам св¤тих, скасовано багато св¤т, спец≥альних служб, пов'¤≠заних ≥з вшануванн¤м св¤тих.

“иповою протестантською церквою Ї церква Ївангельських христи¤н-баптист≥в. « нењ вид≥лились адвентисти, п'¤тидес¤тни≠ки, а з адвентизму, в свою чергу, Їгов≥зм. —екта Ївангельських христи¤н-баптист≥в (™’Ѕ) створена в 1944Ч1947 рр. внасл≥док об'Їднанн¤ орган≥зац≥њ баптист≥в з Ївангельськими христи¤нами та громадами п'¤тидес¤тник≥в. ѕ≥зн≥ше, у 1963 р., до њњ об'Їднанн¤ ув≥йшла частина громад братських меннон≥т≥в. ” жовтн≥ 1963 р. в≥дбувс¤ ¬сесоюзний з'њзд ™’Ѕ, котрий ухвалив основн≥ прин≠ципи в≥роспов≥данн¤.

ƒогматика. Ѕ≥бл≥¤ Ч основний зас≥б, за допомогою ¤кого Ѕог н≥бито домагаЇтьс¤ спас≥нн¤ людей. Ѕ≥бл≥¤ протиставл¤Їтьс¤ людському знанню. √о≠ловна увага в≥дводитьс¤ Ќовому зав≥ту. —учасний баптизм тлумачить ™вангел≥Ї у своњх власних ≥нтересах. Ћюдина одержуЇ пор¤тунок ≥ виправданн¤ в≥д Ѕога не власними д≥лами, а через в≥ру в жертву, принесену ’ристом на √олгофському хрест≥. јле вр¤товуЇ т≥льки Ѕог, бо без божоњ допомоги не може з'¤витис¤ в≥ра в серц¤х людей.

Ѕаптизм приваблюЇ людей своњми моральними нормами, вра≠ховуЇ те, що дл¤ в≥руючих рел≥г≥¤ завжди виступала, ¤к наука житт¤, ¤к витлумаченн¤ њхнього життЇвого досв≥ду, певна концепц≥¤ прак≠тичноњ д≥¤льност≥ ≥ повед≥нки людей. ¬ морал≥ баптист≥в можна вид≥лити питанн¤ про зм≥ст житт¤, норми моральност≥, правила повед≥нки. ѕропов≥дуЇтьс¤ ≥де¤ богоданност≥ морал≥ ≥ амораль≠ност≥ безбожник≥в. Ѕаптисти п≥дтримують в≥ровченн¤ про три≠Їдиного бога, в≥р¤ть у спокусливу м≥с≥ю ’риста, його друге при≠шест¤, в страшний суд. Ѕаптисти вважають, що за вс≥ њхн≥ гр≥хи перед Ѕогом ≥ людьми уже пон≥с кару ’ристос, а њм залишаЇтьс¤ лише в≥рити в нього ≥ таким чином Ђочиститис¤ї.  ≥лька раз≥в на тиждень, обов'¤зково в нед≥лю, баптисти зби≠раютьс¤ в молитовних будинках, де проголошуютьс¤ колективн≥ молитви, лунають рел≥г≥йн≥ г≥мни, нер≥дко в супровод≥ музичних ≥нструмент≥в. –аз на м≥с¤ць, в першу нед≥лю, в≥дбуваЇтьс¤ при≠чащанн¤ вс≥х член≥в общини (хл≥бопереломленн¤), або вечер¤ любов≥. ќбр¤д хрещенн¤ в≥дправл¤Їтьс¤ над дорослими п≥сл¤ в≥дпов≥дноњ рел≥г≥йноњ п≥дготовки ≥ символ≥зуЇ Ђдуховне в≥дрод≠женн¤ї ≥ прийн¤тт¤ до общини. Ѕаптисти заперечують хрещен≠н¤ немовл¤т, вважаючи, що т≥ не мають в≥ри, у дорослого ж бо Ї в≥ра ≥ свобода вибору. ¬≥н св≥домо обираЇ рел≥г≥ю. Ќе вважаютьс¤ тањнствами хрещенн¤ ≥ хл≥бо-переломленн¤. «м≥ст житт¤ баптисти вважають у вр¤туванн≥ ≥ дос¤гненн≥ бла≠женства в раю. Ѕаптисти в≥дзначають ус≥ христи¤нськ≥ св¤та, пов'¤зан≥ з ≥менем ’риста, а також одруженн¤, похорони, дн≥ народженн¤ член≥в общини. Ћюдина, що потрапила в баптист≠ську общину, поступово втрачаЇ зв'¤зок ≥з зовн≥шн≥м св≥том. ¬се, що

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ÷ерковне христи¤нство
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (5187 прочитано)