–ел≥г≥¤ > ѕ≥дготовка судовоњ промови

ѕ≥дготовка судовоњ промови

√отуючись до виступу, судовий ритор повинен з'¤су≠вати дл¤ себе три питанн¤:

1. ўо трапилос¤ ≥ чому трапилос¤?

2. ўо потр≥бно доказати судд¤м?

3. „им можна вплинути на њхнЇ р≥шенн¤?

“е, що потр≥бно доказати, пише ѕетро ѕороховщиков, Ї го≠ловним положенн¤м, головним висновком промови. “е, що може вплинути на р≥шенн¤ судд≥в, в≥н називаЇ нервами.

¬ теор≥њ головний висновок обвинуваченн¤ завжди один: п≥дсуд≠ний винуватий у такому-то злочин≥; головний висновок захисту та≠кож один: п≥дсудний у такому-то злочин≥ не винен. “ому теоретич≠но обидва ритори повинн≥ докласти вс≥х зусиль, необх≥дних дл¤ та≠кого висновку.

Ќа практиц≥ завданн¤ звужуЇтьс¤, ≥ здеб≥льшого суперечливий пункт зосереджуЇтьс¤ десь посередин≥, в доказуванн≥ одного або к≥лькох окремих положень. 1 дал≥ ѕ. ѕороховщиков наводить при≠клад.

ѕ≥дсудний звинувачуЇтьс¤ у п≥дробц≥ розписки на дванадц¤ть тис¤ч карбованц≥в; п≥дробка зроблена вельми майстерно. “еоретич≠но головне положенн¤ звинуваченн¤ Ч п≥дсудний винуватий у тому, що п≥дробив розписку; але можливо, що звинувач обмежить своЇ завданн¤ доказуванн¤м: а) того, що п≥дсудний не мав у своЇму роз≠пор¤дженн≥ 12 тис¤ч карбованц≥в, ¤к≥ н≥бито позичив потерп≥лому, ≥ б) ¤кщо розписка п≥дроблена, н≥хто ≥нший, кр≥м п≥дсудного, не м≥г зд≥йснити п≥дробки. «ахисник може обмежитис¤ доказуванн¤м того, що розписка могла бути п≥дробленою ≥ншою особою '.

¬с≥ три питанн¤ взаЇмопов'¤зан≥ м≥ж собою, оск≥льки в них одна мета. ¬они будуть Ђперепл≥татис¤ї у голов≥ ритора, стикатис¤ одне з одним, але промовець повинен ч≥тко розд≥лити њх з самого початку. « чого ж починати?

«биранн¤ матер≥ал≥в

ѕ≥дготовка судовоњ промови розпод≥л¤Їтьс¤ на к≥лька етап≥в: збиранн¤ матер≥ал≥в, анал≥з мате≠р≥ал≥в, систематизац≥¤ матер≥ал≥в, письмова п≥дготовка промови.

«биранн¤ матер≥ал≥в починаЇтьс¤ в процес≥ вивченн¤ крим≥наль≠ноњ справи. “≥ записи, ¤к≥ можуть бути використан≥ в промов≥, не≠обх≥дно п≥дкреслити або ж пом≥тити ¤кимось значком. “од≥ њх легше буде в≥дшукати ¤к п≥д час судового розгл¤ду, так ≥ в перервах м≥ж зас≥данн¤ми. «аписи допоможуть знати ≥ розум≥ти справу. ¬они п≥дка≠жуть, на що потр≥бно звернути особливу увагу, ¤к≥ запитанн¤ сл≥д задавати учасникам процесу п≥д час судового сл≥дства.

Ќай≥нтенсивн≥ше збираютьс¤ матер≥али п≥д час судового сл≥дства. —удова промова Ч це результат судового сл≥дства ≥ його неможливо п≥дм≥н¤ти результатом попереднього сл≥дства. як проку≠рору, так ≥ адвокату у своњх записах необх≥дно ф≥ксувати показанн¤ п≥дсудного, потерп≥лого, св≥дк≥в, висновки ≥ допити експерт≥в, ог≠л¤д речових доказ≥в, м≥сц¤ под≥њ ≥ т≥ додатков≥ д≥њ, ¤кими зак≥нчуЇтьс¤ судове сл≥дство. ¬се, що може бути використано у промов≥, сл≥д ретельно записати, п≥дкреслити.

” своњ нотатки ритор повинен записувати не лише найсуттЇв≥≠ше з того, що проходило в суд≥, але й своњ думки, ¤к≥ виникли в ход≥ судового розгл¤ду справи. —початку збиранн¤ матер≥ал≥в дл¤ промови Ї простим нагромадженн¤м доказ≥в ≥ думок. « часом, у ход≥ розширенн¤ ≥ поглибленн¤ судового сл≥дства, збиранн¤ матер≥ал≥в ускладнюЇтьс¤.

ѕродуктивно й ефективно збираЇ факти дл¤ промови лише той, хто бере активну участь у досл≥дженн≥ доказ≥в. ѕостановка питань допитуваним, отриманн¤ в≥дпов≥д≥ ≥ њњ негайна оц≥нка Ч все це д≥¤льн≥сть прокурора й адвоката в досл≥дженн≥ доказ≥в, фактичних обставин справи.

—удовому ритору не сл≥д бо¤тис¤ ставити гостр≥ запитанн¤ п≥дсудному, потерп≥лому, св≥дкам, експерту. якщо в ход≥ судового сл≥дства прокурор чи адвокат байдуже поставитьс¤ до висновку ек≠спертизи ≥ допиту експерта, год≥ чекати серйозноњ й обгрунтованоњ суперечки з експертом у судов≥й промов≥.

–екомендуЇтьс¤ групувати р≥зн≥ джерела доказ≥в, що значно по≠легшить перев≥рку њх достов≥рност≥ чи сумн≥вност≥. ” великих ≥ склад≠них справах записи сл≥д робити за розд≥лами: еп≥зоди звинувачен≠н¤, показанн¤ п≥дсудних, документи, речов≥ докази, висновки ек≠сперт≥в ≥ т. п.

ѕрокурор складаЇ так зване спостережне провадженн¤, адво≠кат Ч адвокатське провадженн¤ (адвокатське досьЇ). «биранн¤ ма≠тер≥ал≥в триваЇ аж до проголошенн¤ промови. ƒосв≥дчен≥ адвокати нагромаджують матер≥ал нав≥ть у самий останн≥й момент Ч коли проголошуЇ промову прокурор або коли з промовою виступають ≥нш≥ учасники судових дебат≥в.

јнал≥з матер≥ал≥в

 здуми з приводу матер≥ал≥в дл¤ судовоњ промови ^починаютьс¤ задовго до судового зас≥данн¤. јна≠л≥зуютьс¤ ¤к докази (фактичн≥ дан≥, в≥домост≥), так ≥ процесуальн≥ джерела, що њх м≥ст¤ть показанн¤ св≥дк≥в ≥ потерп≥лих, висновок експерта, показанн¤ п≥дозрюваного, обвинуваченого, п≥дсудного.

ƒо зм≥сту оц≥нки доказ≥в ¤к фактичних даних входить встанов≠ленн¤ њх достов≥рност≥, належност≥, допустимост≥ й достатност≥ дл¤ вир≥шенн¤ справи. «м≥стом оц≥нки процесуальних джерел доказ≥в Ї визначенн¤ допустимост≥ њх використанн¤ у справ≥ ≥ повноти в≥до≠мостей, що м≥ст¤тьс¤ в них.

јнал≥з джерел доказ≥в з точки зору повноти в≥домостей, що в ньому м≥ст¤тьс¤, зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом з≥ставленн¤ цих в≥домостей ≥з зм≥стом аналог≥чного джерела (показань обвинуваченого, одер≠жаних у р≥зний час або в результат≥ р≥зних сл≥дчих д≥й: допиту, очноњ ставки) або ≥нших джерел Ч показань потерп≥лого, св≥дк≥в. јнал≥зуючи джерело доказу з точки зору його допустимост≥, необ≠х≥дно переконатис¤, чи передбачений в≥н крим≥нально-процесуаль≠ним законодавством, чи не було порушень закону при його одер≠жанн≥. ƒокази, одержан≥ з грубим порушенн¤м норм  ѕ  ”крањни, завжди викликають сумн≥в у њх достов≥рност≥ й не можуть викорис≠товуватис¤ в крим≥нальному процес≥.

ѕленум ¬ерховного —уду ”крањни в п. 7 постанови в≥д 25 бе≠резн¤ 1988 року Ђѕро застосуванн¤ судами ”крањни крим≥нально-процесуального законодавства, що регулюЇ поверненн¤ справ на додаткове розсл≥дуванн¤ї вказав: Ђќсобливу увагу сл≥д прид≥л¤ти перев≥рц≥ за¤ви про недозволен! методи сл≥дства та ≥нш≥ порушенн¤ законност≥, ¤к≥ могли пот¤гти самообмову чи дачу ≥нших неправ≠дивих показань.  оли при судовому розгл¤д≥ з'¤суЇтьс¤, що доводи про застосуванн¤ до нього незаконних заход≥в не позбавлен≥ п≥дстав ≥ суд не може њх перев≥рити, справа п≥дл¤гаЇ поверненню на додат≠кове розсл≥дуванн¤ з мотив≥в одноб≥чност≥, неповноти чи необ'Їктивност≥ проведеного д≥знанн¤ або попереднього сл≥дства з вказ≥вкою на необх≥дн≥сть такоњ перев≥рки прокуроромї '.

јнал≥зуючи з≥бран≥ матер≥али, сл≥д в≥докремити установлен≥ факти в≥д сумн≥вних. ¬се належить перев≥р¤ти, в усьому пересв≥дчи≠тис¤ самому.

ѕетро ѕороховщиков описуЇ випадок, коли захисник вз¤в у руки н≥ж (п≥дсудний звинувачувавс¤ в замаху на убивство) ≥ з≥гнув двома пальц¤ми цей н≥ж навп≥л: сл≥дчий не пом≥тив, що лезо було бл¤шаним2.

Ќе варто задовольн¤тис¤ готовими по¤сненн¤ми факт≥в. —л≥д шукати внутр≥шн≥й зв'¤зок под≥й.

¬ опов≥данн≥ ≈дгара ѕо Ђ”бивство на вулиц≥ ћоргї дек≥лька чолов≥к, ¤к≥ чули один ≥ той же звук, приймають його за викрику≠ванн¤, чужою мовою; при цьому кожен новий св≥док називаЇ нову мову. ÷≥ показанн¤ суперечать одне одному; суперечност≥ здаютьс¤ незрозум≥лими, але вони по¤снюютьс¤ тим, що св≥дки чули голос мавпи, а не людини. ¬ цьому опов≥данн≥ вс≥х збиваЇ з пантелику нелюдська жорсток≥сть убивства; однак саме це ≥ вказуЇ, що воно зд≥йснено не людиною3.

 ожну обставину, кожен факт, ¤к≥ анал≥зуютьс¤, сл≥д пере≠в≥р¤ти з точки зору протилежноњ сторони.

Ѕудучи студентом юридичного факультету на початку ш≥стде≠с¤тих рок≥в, автор цих р¤дк≥в потрапив на практику до в≥домого кињвського адвоката ћ. √ородиського. ƒуже вразила його агресивн≥сть, з ¤кою в≥н запитував своњх кл≥Їнт≥в, буквально атакуючи њх ¤к про≠курор, судд¤, представник потерп≥лого. ѕодумалось тод≥ не без обу≠ренн¤: люди плат¤ть грош≥, приход¤ть за допомогою, а в≥н так з ними поводитьс¤. ¬же п≥зн≥ше, через к≥лька л≥т зрозум≥в, чому до цього чолов≥ка така черга. ћ. √ородиський готував себе ≥ кл≥Їнта до розгл¤ду справи в суд≥, таким чином перев≥р¤в своњ висновки. “≥льки така перехресна перев≥рка факт≥в може запоб≥гти передчасним вис≠новкам. ¬она даЇ змогу серйозно п≥дготуватис¤ до виступу в суд≥.

јнал≥зуючи докази, обставини справи, варто звертати увагу на негативн≥ факти, на те, чого не було.

” робот≥ Ђћистецтво промови на суд≥ї наводитьс¤ ц≥кавий при≠клад. ” конюшн≥ було знайдено труп убитого тренера. ¬ процес≥ роз≠сл≥дуванн¤ причин смерт≥ м≥ж героЇм опов≥данн¤ ≥ сл≥дчим в≥дбу≠ваЇтьс¤ така розмова:

Ч «верн≥ть увагу на надзвичайний випадок ≥з собакою.

Ч ƒаруйте, ≥з собакою н≥чого не трапилос¤.

Ч ¬ цьому-то ≥ пол¤гаЇ надзвичайний випадок '.

Ќегативний факт, що собака не гавкав, став в≥дправним дл¤ верс≥њ, ¤ка пот≥м п≥дтвердилас¤, що н≥хто ≥з сторонн≥х не приходив до конюшн≥ ≥ що тренер був убитий не людиною, а конем у той момент, коли в≥н намагавс¤ вивести його таЇмно ≥з конюшн≥. ¬ да≠ному випадку негативний факт Ч Ђте, чого не булої Ч слугував матер≥алом дл¤ висновк≥в сл≥дства. јле його могли використати ≥ судов≥ промовц≥, ¤кби сл≥дство п≥шло неправильним шл¤хом ≥ не≠обгрунтоване прит¤гнули б когось, звинувативши в убивств≥.

јнал≥з матер≥ал≥в дл¤ судовоњ промови на початку д≥¤льност≥ з будь-¤коњ справи маЇ, ¤к правило, попередн≥й характер. Ќа цьому етап≥ важливо занотувати все, що анал≥зуЇтьс¤, щоб час в≥д часу повертатис¤ до цих думок ≥ перев≥р¤ти њх обгрунтован≥сть.

–обота над п≥дготовкою судовоњ промови проходить не лише в т≥ години, коли прокурор чи адвокат вивчають матер≥али справи, але ≥ в ≥нший час, коли неспод≥вано виникне ¤кась думка, що про≠¤снюЇ незрозум≥л≥ обставини, њњ необх≥дно записати, оск≥льки вона забуваЇтьс¤ так само швидко, ¤к ≥ з'¤вл¤Їтьс¤. ’тось ≥з знаменитих говорив, що Ђзнайдена, але не записана думка, це знайдений ≥ за≠гублений скарбї.

1	2

Ќазва: ѕ≥дготовка судовоњ промови
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (1452 прочитано)