–ел≥г≥¤ > ѕ≥дготовка судовоњ промови

«биранн¤ й анал≥з матер≥ал≥в Ч це Їдиний взаЇмопов'¤заний процес, завданн¤ ¤кого Ч п≥двести судового ритора до безпосеред≠ньоњ п≥дготовки промови.

—истематизац≥¤ матер≥ал≥в ≥ письмова п≥дготовка промови

ѕ≥дготовка судовоњ промови Ч це опрацюванн¤ з≥браного матер≥алу, в≥дб≥р ≥ систематизац≥¤ факт≥в, додаткова перев≥рка м≥ркувань, правильн≥сть ¤ких п≥дл¤≠гаЇ доказуванню, посл≥довн≥сть розм≥щенн¤ думок майбутньоњ про≠мови.

” справ≥, ¤ка слухаЇтьс¤ один день або к≥лька годин, обстави≠ни, ¤к правило, прост≥ш≥ та й картина под≥њ ¤сн≥ша. ¬ так≥й справ≥ ритору уже в процес≥ судового сл≥дства необх≥дно займатис¤ пись≠мовою п≥дготовкою промови. Ѕажано написати один вар≥ант тез ≥ перечитати його. якщо Ї необх≥дн≥сть, а головне Ч можлив≥сть, то на ц≥й основ≥ треба написати другий вар≥ант або внести в перший поправки ≥ доповненн¤, думки, ¤к≥ виникли у зв'¤зку з промовою прокурора або ≥нших учасник≥в судового розгл¤ду. ¬ажливо, щоб до початку захисноњ промови все було написано, написане Ч прочи≠тано. ÷е допоможе ритору краще з'¤сувати, що необх≥дно сказати на захист п≥дсудного.

ƒосудова п≥дготовка прокурора до участ≥ в судових дебатах та≠кож завершуЇтьс¤ роботою над звинувачувальною промовою. ќстанн¤ детально обм≥рковуЇтьс¤ ≥ пишетьс¤ повн≥стю або у вигл¤д≥ розгор≠нутих тез, детального плану чи начерк≥в.

ѕрокурор, особливо початк≥вець, не маЇ права покладатис¤ на експромт, розраховувати на своЇ натхненн¤. як правильно в≥дзна≠чаЇ ™. ћатв≥Їнко, ≥мпров≥зац≥¤, натхненн¤ Ч це дуже ненад≥йна основа формуванн¤ промови. ¬они н≥коли не в змоз≥ зам≥нити сум≠л≥нноњ попередньоњ п≥дготовки, компенсувати в≥дсутн≥сть дисципл≥≠ни, думки ≥ продуманост≥ суджень. ¬они завжди м≥ст¤ть у соб≥ заг≠розу п≥двести найдосв≥дчен≥шого ритора, позбавити його промови ц≥льност≥ й ч≥ткост≥, завести далеко в б≥к в≥д задуманих висновк≥в.

ќбс¤г письмовоњ п≥дготовки може бути ≥ буваЇ р≥зним в залеж≠ност≥ в≥д характеру й складност≥ справи, аудитор≥њ, квал≥ф≥кац≥њ про≠курора ≥ адвоката, ≥нших обставин. ¬ одних випадках, особливо на перших порах, складаЇтьс¤ повний текст промови, в ≥нших Ч об≠межуютьс¤ розгорнутим планом, розширеними тезами, детально проробленими начерками промови, окремими њњ фрагментами. јле в ус≥х випадках таку заготовку необх≥дно розгл¤дати лише ¤к попе≠редн≥й вар≥ант, ¤кий пот≥м буде доповнюватис¤, м≥н¤тис¤, уточ≠нюватис¤, шл≥фуватис¤ у ход≥ судового розгл¤ду справи. ѕ≥сл¤ зак≥н≠ченн¤ судового сл≥дства наступаЇ завершальний етап у п≥дготовц≥ промови. “ут прокурор ще раз до др≥бниць продумуЇ зм≥ст ≥ струк≠туру промови, ч≥тко визначаЇ вс≥ доводи й судженн¤, ¤к≥ в≥н маЇ нам≥р висловити суду, в≥дшл≥фовуЇ окрем≥ думки, ¤к≥ виникли в ход≥ судового процесу, образи, пор≥вн¤нн¤. якщо така робота ви≠магаЇ додаткового часу, прокурор може попрохати суд оголосити перерву дл¤ завершенн¤ п≥дготовки до виступу ≥з звинувачувальною промовою.

јдвокат, беручи участь у судовому зас≥данн≥, складаЇ план за≠хисту. ¬ ньому маЇ бути передбачено:

Х ¤к≥ клопотанн¤ необх≥дно за¤вити суду з метою забезпечен≠н¤ прав ≥ законних ≥нтерес≥в п≥дсудного;

Х ¤к≥ докази подати суду дл¤ обгрунтуванн¤ невинуватост≥ або меншого ступен¤ в≥дпов≥дальност≥ п≥дзахисного;

Х в ¤к≥й посл≥довност≥ ≥ ¤к провести допит п≥дсудного, ¤к≥ запитанн¤ поставити йому;

Х ¤к≥ обставини з'¤сувати при допит≥ св≥дк≥в, потерп≥лих, ек≠сперт≥в ≥ досл≥дженн≥ ≥нших доказ≥в у справ≥'.

—истематизац≥¤ матер≥ал≥в. ѕриступати до цього етапу найкра≠ще тод≥, коли необх≥дний матер≥ал у справ≥ з≥браний. –≥зн≥ факти, ¤к≥ п≥дтверджують одну й ту саму ≥дею, дозвол¤ють обгрунтувати загальний висновок. —удовий ритор ф≥ксуЇ висновок, а пор¤д роз≠м≥щуЇ докази, ¤к≥ цей висновок п≥дкр≥плюють. “ак виникаЇ група м≥ркувань, з'Їднана загальним висновком. ≤нш≥ фактичн≥ дан≥ й м≥ркуванн¤ також розпод≥л¤ютьс¤ на групи, кожна з ¤ких маЇ своЇ завданн¤, висв≥тлюЇ певне питанн¤. ћ≥ркуванн¤ ≥ висновки розта≠шовуютьс¤ так, щоб вони були м≥ж собою пов'¤зан≥. ѕопередн¤ група готуЇ по¤ву наступноњ, наступна Ч додатково п≥дкр≥плюЇ попередню.

«ак≥нчивши систематизац≥ю матер≥ал≥в ≥ њх посл≥довне розм≥≠щенн¤, ритор переходить до безпосередньоњ письмовоњ п≥дготовки судовоњ промови.

Ќайкраща форма п≥дготовки судовоњ промови Ч це складанн¤ детальних тез промови.

“ези промови. як ≥ зак≥нчена судова промова, тези повинн≥ м≥стити головн≥ положенн¤, найважлив≥ш≥ докази, х≥д м≥ркувань, необх≥дн≥ фактичн≥, юридичн≥, сусп≥льно-пол≥тичн≥ висновки. Ќа в≥дм≥ну в≥д промови, в тезах все повинно бути викладено фрагме¤тами без плавних переход≥в, без в≥дм≥р¤ного л≥тературного тексту, ¤кий у промов≥ неминучий, а тут зайвий.

“ези дають можлив≥сть молодому ритору в творч≥й атмосфер≥ проголосити промову, виробити необх≥дн≥ профес≥йн≥ ¤кост≥, а го≠товий текст промови не лише не даЇ ц≥Їњ можливост≥, але, б≥льше того, перетворюЇ живу мову в заздалег≥дь написаний тв≥р на задану тему, створюЇ ≥нколи непереборну спокусу цю промову прочитати Ђз пап≥рц¤ї.

ћолодий правник-ритор повинен учитис¤ думати ≥ працювати в складних умовах судового процесу. ѕроголошуючи судову промо≠ву за тезами ≥ формулюючи думки п≥д час промови, в≥н виробл¤Ї майстерн≥сть говорити публ≥чно, без чого неможливо у¤вити соб≥ належне виконанн¤ обов'¤зку судового ритора. ѕромова, ¤ка чи≠таЇтьс¤ за готовим текстом, не створюЇ необх≥дного контакту м≥ж ритором ≥ судом, ритором ≥ його слухачами. —удовий ритор, ¤кий завжди ≥ в ус≥х випадках буде писати повний текст промови, опи≠нитьс¤ у важкому становищ≥, ¤кщо в процес≥ виникне необх≥дн≥сть обм≥н¤тис¤ репл≥ками. –епл≥ка, ¤к правило, буваЇ негайною, особ≠ливо це стосуЇтьс¤ адвоката. «ак≥нчив прокурор говорити ≥ потр≥бно негайно в≥дпов≥дати. як же бути адвокату, ¤кщо в≥н звик думати ≥ працювати пов≥льно, в спок≥йн≥й домашн≥й обстановц≥.

Ѕ≥льш≥сть справ, ¤к≥ слухаютьс¤ в районних судах, тривають не б≥льше одного дн¤. якраз у таких справах на перших порах висту≠пають молод≥ прокурори ≥ адвокати. “ут просто немаЇ можливост≥ написати промову в≥д початку ≥ до к≥нц¤. “ези промови доводитьс¤ писати, коли зак≥нчуЇтьс¤ судове сл≥дство, або ж, у кращому раз≥, п≥д час об≥дньоњ перерви, або п≥д час вельми короткоњ перерви п≥сл¤ об≥ду.

ћолод≥ правники-ритори повинн≥ виховувати в соб≥ профес≥й≠не ум≥нн¤ виконувати два паралельн≥ процеси, брати участь у зак≥н≠ченн≥ судового сл≥дства ≥ ф≥ксувати тези своЇњ промови.

«ачитуванн¤ наперед написаноњ промови не даЇ можливост≥ належним чином реагувати на промови ≥нших учасник≥в судових де≠бат≥в, позбавл¤Ї виступ полем≥чност≥. «вичайно, до промови мож≠на включити в останн≥й момент, уже в суд≥, нов≥ вставки, розд≥ли, але це може зашкодити њњ лог≥чност≥ й гармон≥йност≥.

’вилюванн¤ промовц≥в у суд≥. ¬они властив≥ вс≥м риторам не≠залежно в≥д в≥ку ≥ стажу роботи. ” молодих виникаЇ почутт¤ бо¤з≠кост≥, нер≥шучост≥, несм≥ливост≥ ≥ полохливост≥. ¬они хворобливо реагують на погл¤ди, ¤к≥ њм видаютьс¤ суворими або несхвальними чи осудливими. ћоже вивести ≥з р≥вноваги чи¤сь ≥рон≥чна посм≥шка. ѕоступово, з набутт¤м досв≥ду, це почутт¤ слабшаЇ ≥ майже зникаЇ.

ѕромова може бути написана повн≥стю, дек≥лька раз≥в прочи≠тана ритором дл¤ себе або дл¤ вузького кола Ђсвоњхї слухач≥в, пере≠роблена, переписана. ÷¤ п≥дготовча прац¤ може бути корисною, нав≥ть дуже корисною, коли вона п≥дготовча. «а текстом зак≥нченоњ промови ритор вже см≥ливо може складати тези, ¤к≥ йому необх≥д≠но проголосити.

“ези промови, а за ними ≥ сама промова, не повинн≥ бути пе≠реказом всього того, що проходило в судовому зас≥данн≥, оск≥льки це все бачили ≥ чули судд≥. ¬ тезах головне м≥сце повинн≥ займати доказов≥ твердженн¤. ƒо них п≥двод¤тьс¤ ≥ њх п≥дкр≥плюють установ≠лен≥ факти й обставини, ¤к≥ допомагають доказуванню, спри¤ють утвердженню висновку. ѕравильна побудова тез судовоњ промови вимагаЇ в≥д ритора ч≥ткого розум≥нн¤, що Ї головним, а що друго≠р¤дним ≥ допом≥жним. ÷е необх≥дно ритору дл¤ того, щоб в≥дпов≥д≠но розпод≥лити зусилл¤ ≥ час: головному Ч максимум зусиль ≥ б≥льше часу, другор¤дному Ч м≥н≥мум того й ≥ншого.

Ќеможливо заздалег≥дь ≥ на вс≥ випадки житт¤ визначити, з чого необх≥дно починати ран≥ше: з головноњ думки чи з другор¤дноњ, з тим, щоб пот≥м перейти до головного. ¬се буде залежати в≥д конк≠ретних обставин справи. Ѕудь-¤ке вир≥шенн¤ питанн¤ Ї допусти≠мим, ¤кщо судовий ритор приймаЇ його обдумано. якщо адвокат доказуЇ ал≥б≥ свого п≥дзахисного, звичайно, немаЇ н≥¤кого сенсу в≥дт¤гувати доказуванн¤ головноњ думки на к≥нець промови. ƒов≥в≠ши ал≥б≥, захисник може звернутис¤ до критики показань потерп≥≠лого або св≥дк≥в, даючи цим показанн¤м в≥дпов≥дн≥ по¤сненн¤. ѕ≥сл¤ доказуванн¤ головного, по¤сненн¤ ≥з сум≥жних питань стаЇ пере≠конлив≥шим ≥ достов≥рн≥шим.

“екст промови чи тез необх≥дно писати так, щоб в≥н легко чи≠тавс¤, щоб судовому ритору не потр≥бно-було в процес≥ виступу розгадувати власний почерк. „асу дл¤ цього не буде, судова обста≠новка аж н≥¤к не спри¤тиме цьому. ѕр≥звища, найменуванн¤, циф≠ри, найб≥льш важлив≥ документи необх≥дно записувати ч≥тко, ба≠жано крупн≥шими л≥терами чи ≥ншим кольором чорнила або вид≥≠лити ¤кимось ≥ншим чином.

Ќе л≥нуйтесь перечитувати своњ тези. ÷е допоможе в≥днайти ≥ виправити допущену помилку, вилучити те, що п≥сл¤ промови по≠передн≥х ритор≥в втратило свою актуальн≥сть, або перенести акцент з того, що стало менш важливим, на те, що в результат≥ уже про≠голошених промов набуло б≥льшого значенн¤.

1	2

Ќазва: ѕ≥дготовка судовоњ промови
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (1452 прочитано)