јрх≥тектура > ѕамТ¤тки арх≥тектури  ињвськоњ –ус≥

—оф≥йськ≥ фрески ≥ мозањки.

ўе в 1848р. в —оф≥њ були в≥дкрит≥ фрески час≥в ярослава, що њх при могил¤нськ≥й основ≥ заб≥лили. “ут же знайшовс¤ Устарець ≤ринархФ, уз¤вс¤ њх грунтовно УоновитиФ. ƒивом ур¤тувалис¤ в≥д УобновиФ фрески, котр≥ були тод≥ п≥д ≥коностасом та в ћихайл≥вському прид≥л≥. ¬ 1885р. були в≥дкрит≥ мозањки головноњ бан≥ та на стовпах Упереможноњ аркиФ. ћозањки були прикрашен≥ головн≥ частини кафедри: головна бан¤, переможна арка ≥ пресв≥тер≥¤, тод≥ ¤к решту ст≥н укривали фрески.

“а мал¤рська декорац≥¤ —оф≥њ ц≥нна ще одн≥Їю, дуже характеристичною подробицею: кр≥м мозањк ≥ фресок ≥з б≥бл≥йним зображенн¤м, Ї там фрески з побутовими сценами, ба нав≥ть спроби портретного мал¤рства. ¬нутр≥шн≥ ст≥ни нар≥жних кафедри вкрит≥ циклом картин (понад 130 ф≥гур), ¤к≥ передають сцени з житт¤ кн¤жого двору.

” головн≥й нав≥ кафедри, де тепер бачимо —оф≥ю-мученицю з дочками, пишавс¤ колись зб≥рний портрет родини кн. ярослава. сам факт його ≥снуванн¤ св≥дчить про зац≥кавленн¤ тогочасного нашого мал¤рства реальними постат¤ми, ¤ке, кр≥м того, знайшло св≥й вираз ≥ в ≥люм≥нац≥њ рукопис≥в.

ярослава домовина. ¬ пресв≥тер≥њ ¬олодимирського прид≥лу —оф≥йськоњ кафедри стоњть величава мармурова гробниц¤, в≥дома з давн≥х-давен п≥д назвою Удомовина ярославаФ. ÷е величезна скрин¤ з мармурового блоку, перекрита двоспадним в≥ком з акротер≥¤ми, виконаними теж ≥з суц≥льного блоку. —т≥ни гробниц≥ прикрашен≥ плоскор≥зьбою символ≥чних розув≥лих хрест≥в (т.зв Удерево житт¤Ф), кипарис≥в, пальм, риб, птах≥в та ’ристових монограм (хризм), введених у дус≥ ≥ стил≥ старохристи¤нського мистецтва. Ќа зразок античних гробниць ярослава домовина маЇ форму дому (¤ка, до реч≥ кажучи, збереглас¤ ¤к незрозум≥лий пережиток у скрин¤х наших гуцул≥в). ” ц≥лому й подробиц¤х, виконаних рукою першор¤дного майстра, пробиваЇтьс¤ глибока старовина, й тому, на думку з досл≥дник≥в нашоњ р≥зьбив кн¤жу добу, ярослава домовина Ї не украњнськоњ, а малоаз≥атського походженн¤, й постала вона не в ’≤ в., коли помер ярослав, а куди ран≥ше, - може в V≤, найп≥зн≥ше Ц V≤≤ ст. У«роблено њњ на замовленн¤ ≥нших ос≥б, ан≥ж т≥, про ¤к≥ ми думали, а потрапила вона до  иЇва через к≥лькасот л≥т по своЇму народженню. “ут њй удруге довелос¤ в≥д≥грати свою роль, приймаючи в своЇ т≥ло великого кн¤з¤ ярославаФ.

«олот≥ ворота. « мурованих укр≥плень, ¤кими кн¤зь ярослав оточив  ињв, залишилис¤ всього-на-всього румовища з двох 15-17 метрових довгих ст≥н, сполучених м≥ж собою УкомарамиФ (склеп≥нн¤ми), розв≥шаними на ширин≥ 7 м. Ќад брамою була церковиц¤ Ѕлагов≥щенн¤, в≥д золоченоњ покр≥вл≥ ¤коњ й сам≥ ворота прозвано "золотимиФ.

« ≥стор≥њ «олотих вор≥т знаЇмо, що в 1320 р. њх було грунтовно перебудовано. ¬ 1649 р. через них до  иЇва вТњздив Ѕогдан ’мельницький. ƒо приЇднанн≥ ”крањни до ћосковщини «олот≥ ворота п≥дперлими деревТ¤ними п≥дпорами, але коли вони погнили, ворота в 1783 р. засипали й над ними будували нов≥. ¬оно просто¤ли до 1799 р., в ¤кому було роз≥брано, а матер≥ал використано в ≥ншому м≥сц≥.  оли в 1832 р. руйнували стар≥ кињвськ≥ вали, в них в≥дкривали румовища старих «олотих вор≥т. ќстанк≥в церкви ≥ склеп≥нь тод≥ вже не було. јрх≥тектор ћ≥хович звТ¤зав ≥з середини рештки двох вц≥л≥лих ст≥н зал≥зними прутами, в ззовн≥ п≥дпер полукруглими цегл¤ними контрфорсами.

“е, що з «олотих вор≥т збереглос¤ донин≥, це вже т≥льки два фрагменти ст≥ни котр≥, не даючи нам н≥¤кого у¤вленн¤ про перв≥сну форму буд≥вл≥, все ж таки становл¤ть дл¤ нас ц≥нний документ буд≥вельноњ техн≥ки ’≤ ст.

¬елика церква ѕечерськоњ лаври. «а словами ѕатерика, ”спенську церкву ѕечерськоњ лаври в  иЇв≥ будували (1073-1078 р.р.) грецьк≥ майстри, багатий Увар¤г ЎимонФ, що мав прийти до  иЇва не сам, а з ц≥лим родом, - Удо 3000 душ ≥ з св¤щениками своњмиФ. ѕом≥ж дорогоц≥нност¤ми, що њх в≥н прив≥з ≥з —кандинав≥њ, мав бути й золотий по¤с, кий його батько колись пов≥сив у —кандинав≥њ Уна хрест≥, шановному Улатин¤намиФ. ÷им по¤сом мали вим≥рювати площу п≥д ”спенську церкву.

¬ перехрещенн≥ з автоном≥чними прагненн¤ми украњнськоњ церкви (в 1051р. кињвським митрополитом було обрано першого украњнц¤) вони створили п≥дложж¤ п≥д цей центр культурно-нац≥онального житт¤, що ним увесь час була печерська лавра в  иЇв≥. ћожна припускати, що ”спенська церква Ћаври й за формою була викладником цього перехрещенн¤ в≥зант≥йсько-романських елемент≥в з м≥сцевими украњнськими.

Ќа жаль, стан збереженн¤ церковноњ буд≥вл≥ наст≥льки оплаканий, що перев≥рити слушн≥сть таких припущень неможливо. « мур≥в староњ ”спенськоњ церкви вид≥лили т≥льки дв≥ в≥втарн≥ апсиди (середн¤ ≥ п≥вн≥чна) та зах≥дна ст≥на, прислонена п≥зн≥шими добудовами.

ѕри к≥нц≥ ’≤ чи на пос. ’≤≤ ст. при церкв≥ збудували м≥н≥атюрну тринавну й однобанну каплицю ≤оана ѕредтеч≥, ¤ка пот≥м ув≥йшла до поширеного прибудовами корпусу власне церкви. —в≥й нин≥шн≥й вигл¤д, включно до перекритт¤ й наст≥нних декорац≥й в дус≥ украњнського бароко, церква завд¤чуЇ обнов≥ ’V≤≤≤ ст.

ƒва ћихайл≥вськ≥ монастир≥. ” 1088 р. у  иЇв≥ постав над дн≥провою кручею славний ¬идубицький монастир ≥з церквою св. ћихайла, а в 1108р. кн¤зь —в¤тополк Цћихайло ≤з¤славович збудував ћихайл≥вський «олотоверхний монастир (насупроти —оф≥йськоњ кафедри). –≥вночасне постанн¤ тих двох ћихайл≥вських монастир≥в у  иЇв≥ ≥сторики звТ¤зують ≥з поширенн¤м у нас д≥ал≥стичноњ науки болгарських Убогумил≥вФ (боротьба добра й духа з≥ злом ≥ матер≥Їю, героЇм ¤коњ Ї арх≥стритиг ћихањл) та послабленн¤м впливу ÷аргорода у нас за ярослава ћудрого.

÷ентром нових вплив≥в уже в ’≤≤ ст. стаЇ јфон, ¤ через Ѕалкани, тобто Ѕолгар≥ю й ћакедон≥ю в украњнську образотворч≥сть уже тод≥ починають проникати найран≥ш≥ впливи зах≥дноЇвропейськоњ романщини.

ѕод≥бно ¤к —оф≥¤, церква ћихайл≥вського «олотоверхого монастир¤ була вс¤ вкрита фресками й мозањками. —тиль ћихайл≥вського ст≥нопису маЇ афонськ≥ й зах≥дноЇвропейськ≥, романськ≥ впливи.

Ућистецтво тих мозањк, - говорить академ≥к  ондаков, - ¤к ≥ в кињвськ≥й —оф≥њ, було в≥зант≥йське, але виконанн¤ було вже украњнське, а й саму мозањку, мабуть, виконали украњнськ≥ учн≥ грек≥вФ. —ичов висловив переконанн¤, що михайл≥вськ≥ мозањки Ц це висл≥д мистецьких дос¤гнень македонськоњ школи Ц ¤к у своњх архањзуючих формах, так ≥ в нових формах роман≥зованого македонського мистецтва, ви¤влених у композиц≥њ ™вхарист≥њ.

—пас на Ѕерестов≥ й  ирил≥вська церква. Ус≥ю церков созда велик≥й ≥ все¤ –уси кн¤зь ≥ самодержавець, св¤тий ¬оладим≥р. ѕо л≥тах же многих ≥ по разорен≥њ от безбодних татар, обновис¤ сиренним ѕетром јЋ’ћ√ (1643) годаФ.

“акий напис над дверима старого притвору ѕреображенськоњ церкви на Ѕерестов≥ п≥д  иЇвом змусив декого з досл≥дник≥в визнати —пас на Ѕерестов≥ памТ¤ткою украњнського буд≥вництва час≥в ¬олодимира ¬еликого. “≥льки пильн≥ш≥ досл≥ди (ѕ.ѕокришк≥на в 1909-1910 р.р.) над кладкою ст≥н ≥ техн≥кою деревТ¤них п≥двалин пересунули час постанн¤ церкви на ’≤ ≥ нав≥ть ’≤≤ ст.

ўоправда, —пас на Ѕерестов≥ мав своњх попередник≥в, уже за ярослава ћудрого на його м≥сц≥ сто¤ла ѕетропавл≥вська церква, а п≥д 1072р. л≥топис згадуЇ Умонастир германичФ, прозваний так в≥д свого ≥гумена √ермана.  оли ж у 1096р. в≥н був зруйнований половецьким ханом Ѕул¤ком, за його в≥дбудови вз¤вс¤ кн¤зь ¬олодимир ћономах, ¤кий прим≥стив у ньому гробниц≥ дл¤ свого сина, дочки й онука.  р≥м цього ћономах збудував соб≥ на Ѕерестов≥ Уновий дв≥рФ. Ѕ≥льш-менш у той час постала —паська церква на Ѕерестов≥, котру ћогила приписав фандац≥њ ¬олодимира ¬еликого. як ≥ б≥льш≥сть церков кн¤жоњ доби, —пас на Ѕерестов≥ не вц≥л≥в до нас без зм≥н.

™диною з церков великокн¤жного  иЇва, ¤ка зберегла св≥й перв≥сний корпус незабудованим прибудовами, Ї заложена коло 1140 р кн¤зем ¬севолодом ≤≤ ќлеговичем Уотн¤Ф (родова) церква св.  ирила в ƒорожичах п≥д  иЇвом. ѓњ зовн≥шнЇ барокове оформленн¤, надане њй за реставрац≥њ гетьмана ћазепи й митрополита ясинського (пТ¤ть барокових бань ≥ трукутна барокова фасада в≥д чола), не порушило украњнсько-в≥зант≥йського поземленн¤, й тому вона краще, ан≥ж ≥нш≥ церкви ’≤-’≤≤ ст., надаЇтьс¤ до студ≥й над нашим тогочасним буд≥вництвом.

” 1860р. в ц≥й церкв≥ були в≥дкрит≥ фрески, в 1881-1883 р.р. оновлен≥ п≥д догл¤дом проф. ѕрахова. ќчевидно, вони не вц≥л≥ли до нас в ≥деальному стан≥, але дають довол≥ приблизне ¤вленн¤ про њхн≥й перв≥сний стиль ≥ характер. Ќайкраще збереглис¤ фрески п≥вденноњ апсиди (н-д, У ирил≥вського прид≥луФ), котр≥ ≥люструють Уд≥¤нн¤Ф св. ирила й јфанас≥¤ ќлександр≥йського.

як у ћихайл≥вському «олотоверхому монастир≥, так ≥ тут Ї словТ¤нськ≥ написи, що навод¤ть нас на думку м≥сцевоњ провен≥Їнц≥њ фресок. —тильово вони належать до т≥Їњ доби в≥зант≥йського ст≥нопису, в ¤к≥й змагалис¤ два напр¤ми Ц мозањчний, тобто монументальний, з простотою композиц≥њ, фронтальн≥стю постатей, Їритичн≥стю драпер≥, ≥ мал¤рський, тобто реальний, живий.  ирил≥вськ≥ фрески належать саме до того другого напр¤мку.

Ѕуд≥вництво „ерн≥гова. ” пор≥вн¤нн≥ з кињвськими памТ¤тками черн≥г≥вськ≥ церкви ви¤вл¤ють довол≥ окреслен≥ самобутн≥ ц≥хи. “мутаракань, ¤к перв≥снок ћстислава —м≥ливого ≥ сх≥дно- та малоаз≥атськ≥ впливи в його культур≥, не могли не в≥дбитис¤ на буд≥вництв≥ „ерн≥гова.  р≥м того, черн≥г≥вськ≥ памТ¤тки виразн≥ше, н≥ж кињвськ≥, в≥дбивають на соб≥ впливи зах≥дноЇвропейськоњ романщини.

 н¤зь ћстислав заснував у „ерн≥гов≥ зак≥нчену вже по його смерт≥ ѕреображенську кафедру, прозвану попул¤рно „ерн≥г≥вським —пасом.

1	2	3

Ќазва: ѕамТ¤тки арх≥тектури  ињвськоњ –ус≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (2296 прочитано)