–иторика, ораторське мистецтво > –иторика та њњ роль у розвитку гуман≥тарних наук

–иторика та њњ роль у розвитку гуман≥тарних наук

ѕлан

–иторика та њњ роль у розвитку гуман≥тарних наук. ѕредмет вивченн¤ риторики.

ћета, завданн¤ ≥ зм≥ст педагог≥чноњ риторики ¤к складовоњ курсу основ педмайстерност≥.

ѕедагог≥чна сфера ¤к Узона п≥двищеноњ мовленнЇвоњ в≥дпов≥дальност≥Ф.

–иторика ¤к в≥дображенн¤ загальних законом≥рностей мовленнЇвоњ повед≥нки вчител¤ у процес≥ педагог≥чного сп≥лкуванн¤.

 омун≥кативн≥ ¤кост≥ мовленн¤ вчител¤.

ћовленнЇва культура у педагог≥чн≥й д≥¤льност≥ вчител¤.

”се, що постаЇ у людськ≥й св≥домост≥, набуваЇ форми слова. —истема знак≥в, ¤ку ≥меновано мовою, ф≥ксуЇ знанн¤ про св≥т, що оточуЇ людину, Ї важливим чинником њњ самоусв≥домленн¤, даЇ њњ змогу виразити своњ ставленн¤ до навколишньоњ д≥йсност≥. ћова виражаЇ думку ≥ почутт¤ людей, вона Ї основним засобом њх сп≥лкуванн¤.

ќтже, одна ≥з головних функц≥й мови Ц комун≥кативна, тобто функц≥¤ сп≥лкуванн¤. ¬иступаючи публ≥чно, людина виражаЇ, утверджуЇ себе, одночасно впливаючи на ≥нших.  расномовство Ц це сила, з допомогою ¤коњ вдаЇтьс¤ впливати на св≥т, зм≥нювати його, реал≥зувати власну волю.

“ерм≥н УриторикаФ походить в≥д грецького слова, ¤ке означаЇ наука про ораторське мистецтво, красномовство. Ћатиною пон¤тт¤ УкрасномовствоФ ¤к Умистецтво говоритиФ позначаЇтьс¤ словом cloquentia Ц словенц≥¤. Ќаука про красномовство виникла ¤к спроба осмислити законом≥рност≥ гарного прозового мовленн¤, ¤ке в активному сусп≥льств≥ ц≥нуЇтьс¤ значно менше, н≥ж художнЇ, поетичне слово. ≤ все ж, поруч з поетами, ¤к≥ говорили про реч≥ висок≥, використовуючи в≥ршову форму, поставали оратори з≥ словом на пол≥тичн≥ теми, промовами в суд≥ тощо. ” звТ¤зку з цим постала потреба вивчати закони ораторства, ¤ке вже в античност≥ стало справжн≥м мистецтвом.

ќтже, риторика Ц це наука про способи переконанн¤, ефективн≥ форми мовленнЇвого впливу на аудитор≥ю з урахуванн¤м њњ особливостей.

 ласична риторика Ц наука про загальн≥ способи переконанн¤ у в≥рог≥дному чи можливому, що основан≥ на ч≥тк≥й систем≥ лог≥чних доведень, майстерн≥сть та мистецтво в≥днаходити ц≥ способи ≥ користуватис¤ лог≥кою аргументац≥њ; теор≥¤ художнього мовленн¤.

—учасна риторика Ц це теор≥¤ та майстерн≥сть ефективного (доц≥льного, впливового, гармон≥йного) мовленн¤. ѕредметом сучасноњ загальноњ риторики Ї загальн≥ законом≥рност≥ мовленнЇвоњ повед≥нки, що д≥ють у р≥зних ситуац≥¤х сп≥лкуванн¤, сферах д≥¤льност≥, та практичн≥ можливост≥ використанн¤ њх з метою створенн¤ ефективного висловлюванн¤. ≈фективн≥сть мовленн¤ визначаЇтьс¤ найменшими втратами в процес≥ його передаванн¤ в≥д мовц¤ до слухача у вс≥х трьох типах ≥нформац≥њ, ¤к≥ зазвичай м≥ст¤ть мовленн¤: пон¤т≥йно-лог≥чн≥, оц≥ночн≥ (+ або -), емоц≥йн≥. ƒоц≥льн≥сть мовленн¤ Ц це його в≥дпов≥дн≥сть основн≥й мет≥ мовц¤, його мовленнЇвому нам≥ру. ¬пливов≥сть мовленн¤ Ц це його здатн≥сть розбудити розум ≥ почутт¤, змусити слухача спочатку прислухатис¤, прихильно та зац≥кавлено, а пот≥м змусити прийн¤ти те баченн¤ оточуючого св≥ту, ¤ке йому запропонуЇ мовець.

√армон≥йна роль мовленн¤ Ц у необх≥дност≥ забезпеченн¤ найкращого взаЇморозум≥нн¤ м≥ж людьми, конструктивного вир≥шенн¤ конфл≥кт≥в, обТЇднанн¤ учасник≥в сп≥лкуванн¤.

–иторика не Ї замкнутим в соб≥ знанн¤м. ÷е не т≥льки академ≥чна дисципл≥на, предметом вивченн¤ ¤коњ Ї теоретичн≥ питанн¤ ораторства. ÷е й прикладна дисципл≥на, що маЇ на мет≥ вихованн¤ вм≥лого промовц¤, ¤кий би волод≥в прийомами ораторського мистецтва.

“ому риторика т≥сно повТ¤зана з ≥ншими науками. ћовознавство озброюЇ њњ знанн¤м закон≥в, за ¤кими формуЇтьс¤ й розвиваЇтьс¤ людське мовленн¤.

Ћ≥тературознавство в≥дкриваЇ ораторськ≥ закони творенн¤ художнього образу словесними засобами. ‘≥лософ≥¤ вводить в св≥т ≥нтелектуально-духовного пошуку людства, а окрем≥ ф≥лософськ≥ дисципл≥ни знайомл¤ть з ц≥нност¤ми морал≥ (етика), принципами розум≥нн¤ ≥ творенн¤ прекрасного (естетика), законами мисленн¤ (лог≥ка). ѕсихол≥нгв≥стика допомагаЇ зрозум≥ти, наск≥льки виб≥р слова зумовлено емоц≥йно-вольовим станом людини, ¤к≥ саме лексичн≥ засоби варто використовувати в певних психолог≥чних ситуац≥¤х. ѕсихолог≥¤ даЇ змогу ораторов≥ контролювати власний духовний стан та настр≥й аудитор≥њ. ‘≥з≥олог≥¤ даЇ знанн¤ про мовленнЇвий апарат, його можливост≥ та принципи творенн¤ голосу. ћетодика виразного читанн¤, основи режисури та акторськоњ майстерност≥ допомагаЇ ораторов≥ оволод≥ти голосом ≥ поставою, жестикул¤ц≥Їю та м≥м≥кою.

ћовленн¤ вчител¤ повинне забезпечувати вир≥шенн¤ завдань навчанн¤ та вихованн¤ школ¤р≥в, тому перед ним (мовленн¤м) сто¤ть, кр≥м загальнокультурних, ≥ профес≥йн≥, педагог≥чн≥ вимоги. ¬читель несе соц≥альну в≥дпов≥дальн≥сть ≥ за зм≥ст, ¤к≥сть свого мовленн¤, ≥ за його насл≥дки. ќсь чому мовленн¤ вчител¤ Ї важливим елементом його педагог≥чноњ майстерност≥.

¬ираз Умовленн¤ вчител¤Ф (Упедагог≥чне мовленн¤Ф) вживають, коли мова йде про усне мовленн¤ педагога. ѕ≥д усним мовленн¤м розум≥ють ¤к сам процес говор≥нн¤, створенн¤ усних висловлювань, так ≥ результат цього процесу Ц усн≥ висловлюванн¤.

ѕедагог≥чне мовленн¤ маЇ на мет≥ забезпечити:

а) продуктивне сп≥лкуванн¤, взаЇмод≥ю м≥ж педагогом та вихованц¤ми;

б) позитивний вплив вчител¤ на св≥дом≥сть, почутт¤ учн≥в з метою формуванн¤, корел¤ц≥њ њх переконань, мотив≥в д≥¤льност≥;

в) повноц≥нне сприйн¤тт¤, усв≥домленн¤ ≥ закр≥пленн¤ знань у процес≥ навчанн¤;

г) рац≥ональну орган≥зац≥ю навчальноњ та практичноњ д≥¤льност≥ вчител¤.

« виразом Упедагог≥чне мовленн¤Ф т≥сно повТ¤зане пон¤тт¤ Укомун≥кативна повед≥нка вчител¤Ф. ” сучасн≥й л≥тератур≥ Ц це не просто процес говор≥нн¤, передач≥ ≥нформац≥њ, а така орган≥зац≥¤ мовленн¤ ≥ в≥дпов≥дноњ йому повед≥нки вчител¤, ¤к≥ впливають на створенн¤ емоц≥йно-психолог≥чноњ атмосфери сп≥лкуванн¤ педагог≥в та учн≥в, на характер њх взаЇмов≥дносин, на стиль њх роботи (ЋеонтьЇв ј. ј., Ћадиженска¤ “. ќ.).

ƒл¤ характеристики комун≥кативноњ повед≥нки вчител¤ мають значенн¤:

тон мовленн¤;

виправдане використанн¤ оц≥ночних суджень;

манера сп≥лкуванн¤ з учн¤ми;

характер м≥м≥ки, рух≥в, жест≥в, що супроводжують мовленн¤.

”сне мовленн¤ вчител¤ ≥снуЇ в двох р≥зновидах:

а) монолог≥чне мовленн¤ (розпов≥дь, шк≥льна лекц≥¤, коментар, тлумаченн¤ (правил, знак≥в, терм≥н≥в), розгорнут≥ оц≥ночн≥ судженн¤ (мотивац≥¤ шк≥льноњ оц≥нки п≥д час оц≥нюванн¤ знань; оц≥нка повед≥нки, позанавчальноњ д≥¤льност≥ учн¤);

б) д≥алог≥чне мовленн¤ (виду бес≥ди з учн¤ми, ¤к≥ побудован≥ в форм≥ питань та в≥дпов≥дей).

ќкр≥м того, у шк≥льн≥й практиц≥ виникають ситуац≥њ, коли необх≥дно обм≥н¤тис¤ прив≥танн¤ми, оц≥нками, висловлюванн¤ми м≥ж учн¤ми та вчител¤ми п≥д час зустр≥ч≥, а також сп≥льне обговоренн¤ певних навчальних проблем, вчинк≥в, норм повед≥нки. ” таких ситуац≥¤х спостер≥гаЇтьс¤ переплетенн¤ форм усного мовленн¤.

ўоб спри¤ти усп≥шному виконанню педагог≥чних завдань, мовленн¤ вчител¤ повинне в≥дпов≥дати певним вимогам, тобто мати певн≥ комун≥кативн≥ ¤кост≥. “ак, вимога правильного мовленн¤ педагога забезпечуЇтьс¤ його нормативн≥стю (в≥дпов≥дн≥стю мовленн¤ педагога до норм сучасноњ л≥тературноњ мови Ц акцентолог≥чних, орфоеп≥чних, граматичних та ≥нших), точн≥стю слововживанн¤; вимога виразност≥ мовленн¤ Ц його образн≥сть, емоц≥йн≥сть, ¤скрав≥сть.

¬загал≥, пон¤тт¤ культури мовленн¤ вчител¤ визначаЇтьс¤ такими його комун≥кативними ¤кост¤ми:

правильн≥сть;

терм≥нолог≥чна точн≥сть;

доречн≥сть;

лексичне багатство;

виразн≥сть;

чистота.

якщо звернутис¤ до роб≥т вчених, що досл≥джують проблему комун≥кативних ¤костей педагог≥чного мовленн¤, то можна у¤вити соб≥ ≥деальну модель мовленн¤ сучасного вчител¤. ÷е перш за все, мовленн¤ правильне, що в≥дпов≥даЇ нормам сучасноњ л≥тературноњ мови, точне, зрозум≥ле. ћовленн¤ ¤ке не допускаЇ використанн¤ жаргон≥зм≥в, вульгаризм≥в та простор≥чних сл≥в. ћовленн¤ багате, лексично р≥зноман≥тне, що в≥дпов≥даЇ ц≥л¤м та умовам педагог≥чного сп≥лкуванн¤. ѕедагог≥чно доц≥льне мовленн¤ характеризують лог≥чн≥сть, переконлив≥сть, спонукальн≥сть. …ого ≥нтонац≥њ, мелодичний рисунок р≥зноман≥тн≥ та виразн≥, ритм ≥ темп оптимальн≥ дл¤ кожноњ конкретноњ ситуац≥њ сп≥лкуванн¤.

¬имоги до комун≥кативних ¤костей мовленн¤ вчител¤ зумовлен≥ його педагог≥чними функц≥¤ми.

ќсновн≥ педагог≥чн≥ функц≥њ мовленн¤ вчител¤:

забезпеченн¤ повноц≥нноњ презентац≥њ (передач≥) знань;

забезпеченн¤ ефективноњ навчальноњ д≥¤льност≥ школ¤р≥в;

забезпеченн¤ продуктивних взаЇмов≥дносин м≥ж учителем та учн¤ми.

ќсобливост≥ усного педагог≥чного мовленн¤ ¤к одного з вид≥в мовленн¤ публ≥чного:

адресний характер мовленн¤ вчител¤ (воно звернене до учн≥в);

зм≥ст такого мовленн¤ приймаЇтьс¤ учн¤ми з двох канал≥в Ц звукового (через слово, ≥нтонац≥ю) та в≥зуального (через м≥м≥ку, жести, рухи вчител¤);

≥мпров≥зац≥йний характер усного педагог≥чного мовленн¤.

Ўл¤хи вдосконаленн¤ мовленн¤ майбутнього вчител¤:

самоконтроль та розвиток культури мовленн¤, створенн¤ дл¤ себе установки на оволод≥нн¤ правильним л≥тературним мовленн¤м у вс≥х ситуац≥¤х мовленнЇвого сп≥лкуванн¤;

самоконтроль та розвиток ум≥нь виразного мовленн¤;

розвиток загальних психолог≥чних особливостей особистост≥, що створюють передумови дл¤ усп≥шного оволод≥нн¤ мовленнЇвими навиками та вм≥нн¤ми.

«асвоЇнн¤ норм л≥тературноњ мови Ц тривалий процес, ¤кий починаЇтьс¤ з раннього дитинства ≥ триваЇ впродовж всього св≥домого житт¤. “ому не лише бездоганне знанн¤ свого предмета, не лише педагог≥чна майстерн≥сть, досконал≥сть методичних прийом≥в, але й словесно-естетичний р≥вень педагог≥чних знань формуЇ особист≥сть учн¤.

1	2

Ќазва: –иторика та њњ роль у розвитку гуман≥тарних наук
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (2515 прочитано)