–≥зне > ≤нвал≥дн≥сть та њњ види

≤нвал≥дн≥сть та њњ види

≤нвал≥ди з ф≥зичними ушкодженн¤ми, хрон≥чн≥ хвор≥ та стар≥ люди, ¤к≥ мають обмежен≥ можливост≥ щодо роботи ≥ нормального способу житт¤, складають пост≥йно зростаючу групу сусп≥льства. «б≥льшенн¤ к≥льк≥сного складу ц≥Їњ групи Ї результатом ц≥лоњ низки ¤вищ та фактор≥в: минулоњ афганськоњ в≥йни, в ¤к≥й приймали участь громад¤ни ”крањни; чорнобильськоњ авар≥њ, ¤ка маЇ довгостроков≥ негативн≥ насл≥дки; розвитку техн≥ки, ¤кий призводить до зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ т¤жких дорожньо-транспортних под≥й та випадк≥в профес≥йного травматизму тощо. „астка зазначеноњ групи населенн¤, ¤ке Ї насправд≥ маломоб≥льним щодо способу ≥снуванн¤, складаЇ в ”крањн≥ вже близько 40%. «начна к≥льк≥сть цих людей потребуЇ особливих, дещо специф≥чних умов проживанн¤ та обслуговуванн¤, ¤к≥ дозвол¤ли б њм почуватис¤ та д≥йсно бути повноц≥нними членами сусп≥льства, робити посильний внесок у нац≥ональний прибуток та хоча б частково матер≥ально забезпечувати себе.

–еальне ≥снуванн¤ ≥нвал≥д≥в та ≥нших маломоб≥льних верств у ≥снуючому середовищ≥ маЇ протилежний ефект. Ѕ≥льш≥сть з них проживаЇ в будинках масовоњ забудови та часто Ї повн≥стю в≥д≥рвана в≥д сусп≥льноњ д≥¤льност≥, при цьому вони не мають можливост≥ вести б≥льш-менш активний спос≥б житт¤, оск≥льки не отримують майже н≥¤коњ соц≥альноњ та медичноњ допомоги. ѕричин цьому безл≥ч: в≥д неможливост≥ чи складност≥ орган≥зац≥њ такоњ допомоги через локал≥зац≥ю житла до в≥дсутност≥ в даному рег≥он≥ в≥дпов≥дних структур. ¬середин≥ свого непристосованого до специф≥чних потреб житла ц≥ люди також почуваютьс¤ безпорадними та залишеними наодинц≥ з≥ своњми проблемами. ўодо в≥дпов≥дних державних заклад≥в - так званих будинк≥в-≥нтернат≥в, то ≥снуюча система застар≥ла морально та ф≥зично. « одного боку, зб≥льшуЇтьс¤ потреба в таких закладах, здеб≥льшого, внасл≥док поганих умов проживанн¤ та обслуговуванн¤ в масов≥й забудов≥. « ≥ншого боку, ц≥ заклади не в≥дпов≥дають своЇму призначенню: зам≥сть бути засобом реаб≥л≥тац≥њ та подовженн¤ пл≥дного житт¤ вони перетворилис¤ в м≥сц¤ вбогого, ≥зольованого в≥д зовн≥шнього св≥ту доживанн¤. “аким чином, проблема створенн¤ адекватного середовища дл¤ маломоб≥льних груп населенн¤ Ї вельми актуальною та складною, њњ вир≥шенн¤ передбачаЇ повне переосмисленн¤ стереотип≥в, що склалис¤, воно охоплюЇ вс≥ р≥вн≥ оточенн¤ ¤к просторовоњ системи.

≤нвал≥ди утворюють замкнену соц≥альну групу, ¤ка, внасл≥док р≥зноман≥тност≥ своњх проблем, под≥л¤Їтьс¤ на багато малих угруповань, що потребують оп≥ки та обл≥ку з боку владних структур, багатьох в≥домств, сп≥лок, орган≥зац≥й тощо. ” багатьох крањнах св≥ту цей стан Ї юридична урегульований ≥ в≥дпов≥дно розпод≥лено компетенц≥њ.

Ќайб≥льш життЇво необх≥дними ≥ важливими потребами та прагненн¤ми дл¤ ≥нвал≥д≥в Ї максимальне збереженн¤ активност≥, в≥ри в своњ сили, а також в≥дчутт¤ захищеност≥ та особистоњ свободи. « ц≥Їю метою ≥нвал≥ди в усьому св≥т≥ утворюють громадськ≥ орган≥зац≥њ, ¤к≥ мають захищати њх ≥нтереси та доносити до в≥дпов≥дних структур наступн≥ принципи:

Х ≤нвал≥ди та люди похилого в≥ку повинн≥ мати можлив≥сть жити в тому ж середовищ≥, в таких самих умовах щодо житла, прац≥, в≥дпочинку тощо, ¤к ≥ вс≥ решта.

Х Ќеобх≥дно створити так≥ техн≥чн≥, ф≥нансов≥, психолог≥чн≥, просторов≥ та ≥нш≥ умови, ¤к≥ забезпечували б ≥нвал≥дам та люд¤м похилого в≥ку можлив≥сть проживанн¤ у масовому житл≥ серед звичайних людей.

Х ≤нвал≥дам та люд¤м похилого в≥ку необх≥дно забезпечити можлив≥сть щодо вибору локал≥зац≥њ житла та м≥ста роботи в≥дпов≥дно до њх потреб ≥ побажань.

Х ≤нвал≥д≥в та людей похилого в≥ку сл≥д забезпечити вс≥ма необх≥дними спец≥альними засобами та устро¤ми в≥дпов≥дно до конкретних особистих потреб, ¤к≥ дозвол¤ть њм використовувати своњ можливост≥ щодо сусп≥льна корисноњ прац≥ та отримувати в≥дпов≥дний прибуток.

Х ћаломоб≥льним групам населенн¤ необх≥дно забезпечити умови щодо њх повноњ ≥нтеграц≥њ у сусп≥льному житт≥ з рештою громад¤н. ƒл¤ цього мають бути усунен≥ не т≥льки просторов≥ та ф≥зичн≥, але ≥ психолог≥чн≥ перешкоди з обох бок≥в. ѕри цьому дос¤гненн¤ ц≥Їњ мети Ї важливим ¤к дл¤ ≥нвал≥д≥в та людей похилого в≥ку, так ≥ дл¤ сусп≥льства в ц≥лому.

ѕроведенн¤ в житт¤ зазначених принцип≥в передбачаЇ ¤к одну з головних умов урахуванн¤ вимог маломоб≥льних груп населенн¤ при формуванн≥ чи адаптац≥њ оточуючого просторового середовища, ¤кщо держава маЇ на мет≥ створенн¤ такого середовища ¤к гуман≥стичного. ÷¤ книга присв¤чена арх≥тектурно-техн≥чному аспекту формуванн¤ середовища дл¤ ≥нвал≥д≥в.

«начн≥ структурн≥ зм≥ни, що в≥дбуваютьс¤ у сучасному сусп≥льств≥, потребують створенн¤ нових, р≥зноман≥тних соц≥альних форм. Ќасамперед це зм≥на в≥дношенн¤ до маломоб≥льних груп сусп≥льства. Ўл¤х до подоланн¤ розриву м≥ж ними та рештою населенн¤ - реаб≥л≥тац≥¤. ÷е пон¤тт¤ часто використовуЇтьс¤ ¤к синон≥м сусп≥льноњ оп≥ки, профес≥йноњ переквал≥ф≥кац≥њ, медичного л≥куванн¤ тощо. Ќасправд≥ реаб≥л≥тац≥¤ - активний соц≥ально-культурний процес, що обумовлюЇ взаЇмод≥ю двох стор≥н - сусп≥льства та маломоб≥льних груп. ƒвигуном реаб≥л≥тац≥њ Ї переконанн¤, що велик≥ групи людей, ¤к≥, ¤к правило, мають м≥н≥мум можливостей щодо користуванн¤ сучасними соц≥альними ≥ культурними ц≥нност¤ми, при цьому усв≥домлюють себе членами сусп≥льства. “аким чином починаЇтьс¤ процес ≥нтеграц≥њ, ¤кий потребуЇ глибоких зм≥н схем мисленн¤ ≥ нормативних настанов.

¬ сусп≥льних стереотипах, що ≥снують в побут≥ ≥ в≥дпов≥дно до ¤ких формуЇтьс¤ соц≥альне середовище, дом≥нуЇ образ "занормал≥зованоњ" людини з певними ф≥зичними ≥ псих≥чними особливост¤ми.  ритер≥њ, що стосуютьс¤ "стандартноњ" особистост≥, охоплюють все оточенн¤: форми сусп≥льного житт¤, характер сп≥лкуванн¤, буд≥вельн≥ норми, мебл≥ та обладнанн¤ тощо. ¬ той же час в≥д так званого стандарту в≥др≥зн¤Їтьс¤ велика група людей - д≥ти, люди похилого в≥ку, ≥нвал≥ди, що мають значн≥ в≥дхиленн¤ в≥д норми. ¬с≥ вони в т≥й чи ≥нш≥й м≥р≥ не укладаютьс¤ в загальноприйн¤ту соц≥альну схему. якщо в наш час в≥дбуваЇтьс¤ усв≥домленн¤ необх≥дност≥ включенн¤ зазначеноњ категор≥њ громад¤н в ≥снуючий сусп≥льний пор¤док, вивченн¤ њх вимог щодо однакових життЇвих шанс≥в, ≥ не т≥льки в правовому в≥дношенн≥, то реал≥зац≥¤ цих завдань повинна зд≥йснюватись в двох напр¤мках. ѕо-перше, кожний ≥нвал≥д, з урахуванн¤м вс≥х можливих засоб≥в та заход≥в, повинен мати умови, ¤к≥ б дозволили йому знайти своЇ м≥сце в сусп≥льств≥. ѕо-друге, мають в≥дбутись зм≥ни в нормуванн≥ оточенн¤, що враховували б вимоги ≥ потреби груп, ¤к≥ п≥дл¤гають процесу ≥нтеграц≥њ.

ќдин з найважлив≥ших аспект≥в орган≥зац≥њ середовища життЇд≥¤льност≥ ≥нвал≥д≥в - це просторове формуванн¤ сп≥в≥снуванн¤. ≤нвал≥дн≥сть та мала моб≥льн≥сть пол¤гають, насамперед, в порушенн≥ м≥жособових в≥дносин, ¤ке заважаЇ ≥ндив≥дуальн≥й ≥нтеграц≥њ або робить њњ неможливою.

ўоб скоротити в≥дстань м≥ж ≥нвал≥дом та оточенн¤м, необх≥дна значна р≥зноман≥тн≥сть вид≥в цього оточенн¤ та його в≥дпов≥дна адаптац≥¤. “аким чином, головною метою реаб≥л≥тац≥њ Ї в≥дновленн¤ порушених в≥дносин м≥ж ≥нвал≥дом та сусп≥льством. ÷е маЇ стати альтернативою щодо д≥ючих в наш час норм. “акий п≥дх≥д призводить до визнанн¤ необх≥дност≥ створенн¤ нових форм житлового середовища та ≥нтегрованого помешканн¤ [1].

¬ багатьох крањнах вважаЇтьс¤, що за умов запровадженн¤ висококвал≥ф≥кованого л≥куванн¤ та реаб≥л≥тац≥њ ≥нвал≥д може повернутис¤ в сусп≥льство ≥ бути повн≥стю ≥нтегрованим в ус≥х сферах сусп≥льного житт¤. ≤де¤ реаб≥л≥тац≥њ ¤к загальна соц≥альна мета набуваЇ поширенн¤ ≥ в ”крањн≥. ѕри цьому необх≥дна координац≥¤ ≥ взаЇмод≥¤ вс≥х орган≥зац≥й, причетних до ц≥Їњ проблеми.

ќск≥льки в арх≥тектурному аспект≥ реаб≥л≥тац≥¤ - це створенн¤ в≥дпов≥дних умов проживанн¤ та обслуговуванн¤, то необх≥дно попереднЇ досл≥дженн¤ особливостей потенц≥йного споживача. ћають бути встановлен≥ об'Їктивн≥ меж≥ ≥нвал≥дност≥ та ступ≥нь ≥снуючоњ моб≥льност≥, а також визначений в≥дпов≥дний технолог≥чний прост≥р [2]. ƒл¤ того, щоб сформулювати арх≥тектурно-планувальн≥, конструктивн≥ ≥ технолог≥чн≥ вимоги, ¤ким мають в≥дпов≥дати буд≥вл≥ та споруди, доступн≥ дл¤ ≤нвал≥д≥в, цю категор≥ю людей необх≥дно под≥лити на групи за ознаками особливостей ф≥зичного ушкодженн¤. ћожна вид≥лити три основн≥ групи, потреби та вимоги ¤ких суттЇво впливають на формуванн¤ просторового середовища:

Х особи з ушкодженн¤м опорно-рухового апарату;

Х особи з дефектами зору, повн≥стю або частково сл≥п≥;

Х особи з дефектами слуху.

–ешта ≥нвал≥д≥в потребуЇ менш суттЇвих арх≥тектурно-техн≥чних заход≥в ≥ може в≥льно користуватис¤ буд≥вл¤ми та спорудами, доступними дл¤ зазначених категор≥й.

¬становленн¤ технолог≥чного простору пол¤гаЇ у визначенн≥ меж руху, а також ≥снуючих можливостей загальноњ рухомост≥ на п≥дстав≥ пост≥йних обстежень ≥нвал≥да в процес≥ л≥куванн¤ та реаб≥л≥тац≥њ. ¬насл≥док цього визначаютьс¤ працездатн≥сть, характер ≥ обс¤г можливоњ роботи, необх≥дн≥ допом≥жн≥ засоби, прилади, обладнанн¤. ќпис технолог≥чного простору (“ѕ) охоплюЇ наступн≥ основн≥ аспекти [3]:

1. “ѕ складаЇтьс¤ з вертикальноњ ≥ горизонтальноњ проекц≥й рух≥в. ÷≥ проекц≥њ окреслюють максимальне коло рух≥в ≥нвал≥да.

2. “ѕ ¤вл¤Ї собою сумарний прост≥р вертикальних ≥ горизонтальних проекц≥й рух≥в ушкодженоњ к≥нц≥вки або тулуба ≥нвал≥да.

3. ќптимальн≥ ≥ максимальн≥ висоти ≥ глибини робочоњ зони визначаютьс¤ проекц≥¤ми рух≥в ≥ технолог≥чним простором.

4. ¬имоги до робочого м≥сц¤ ≥нвал≥да - це сума проекц≥й рух≥в, пов'¤заних ≥з ≥нвал≥дн≥стю, а також ширина, висота ≥ глибина робочоњ зони, необх≥дн≥сть орган≥зац≥њ додаткового м≥сц¤ дл¤ ортопедичних апарат≥в, охоронних пристроњв тощо.

1	2

Ќазва: ≤нвал≥дн≥сть та њњ види
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (910 прочитано)