–озм≥щенн¤ продуктивних сил > ƒинам≥ка населенн¤ земноњ кул≥

Ќароджуван≥сть населенн¤ Ч це процес д≥тонародженн¤ в пев≠ному покол≥нн≥ людей або в сукупност≥ покол≥нь Ч населенн≥. ƒл¤ характеристики народжуваност≥ використовуЇтьс¤ система показ≠ник≥в: загальний коеф≥ц≥Їнт народжуваност≥ (число народжених живими на 1000 жител≥в, що вим≥рюЇтьс¤ у пром≥ле), в≥ков≥ коеф≥ц≥Їнти народжуваност≥ (число народжених живими у матер≥в певного в≥ку на 1000 ж≥нок того ж в≥ку), сумарний коеф≥ц≥Їнт наро≠джуваност≥, що розраховуЇтьс¤ ¤к сума однор≥чних в≥кових кое≠ф≥ц≥Їнт≥в народжуваност≥, под≥лена на 1000 (тобто з розрахунку на одну ж≥нку), та ≥н. ” 1985Ч1990 pp. загальний коеф≥ц≥Їнт народжу≠ваност≥ в св≥т≥ становив 27,1% (у 1960Ч1965 pp. Ч 35,6%), в јф≠риц≥ Ч 44,7, Ћатинськ≥й јмериц≥ Ч 29,1, ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥ Ч 15,0, јз≥њ Ч 27,6, ™вроп≥ Ч 13,0, јвстрал≥њ та ќкеан≥њ Ч 20,1%. ” б≥льш розвинених рег≥онах в≥н становив 14,6, у менш розвинених Ч 31,0%.

—мертн≥сть населенн¤ Ч процес вимиранн¤ покол≥нн¤. ÷е масовий процес, що складаЇтьс¤ з множини одиничних смертей, ¤к≥ настають у р≥зному в≥ц≥ та визначають у своњй сукупност≥ пор¤док вимиранн¤ реального або г≥потетичного покол≥нн¤. —мертн≥сть характеризують так≥ показники: загальн≥ коеф≥ц≥Їнти смертност≥ (тобто число помер≠лих ≥з розрахунку на 1000 ос≥б), в≥ковий коеф≥ц≥Їнт смертност≥, показ≠ник дит¤чоњ смертност≥ з розрахунку на 1000 новонароджених тощо. ћайже дл¤ вс≥х крањн Ї характерною досить однор≥дна структура причин смертност≥: на першому м≥сц≥ серцево-судинн≥ захворюванн¤, пот≥м Ч новоутворенн¤, переважно зло¤к≥сн≥, ≥ нещасн≥ випадки. ƒосить високою Ї частка хвороб орган≥в диханн¤ (переважно у д≥тей ≥ людей похилого в≥ку) та орган≥в травленн¤. ” 1985Ч1990 pp. смертн≥сть у св≥т≥ становила 3,45%, в јфриц≥ Ч6,2%, Ћатинськ≥й јмериц≥ Ч 3,55, ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥ Ч 1,81, јз≥њ Ч 3,48, ™вроп≥ Ч 1,72, ќкеан≥њ Ч 2,51; у б≥льш розвинених рег≥онах Ч 1,89, менш розвинених Ч 3,9%.

ƒемограф≥чна пол≥тика, криза ≥ демограф≥чний вибух.

ƒемограф≥чна пол≥тика Ч ц≥леспр¤мована д≥¤льн≥сть державних орган≥в та ≥нших соц≥альних ≥нституц≥й з метою збереженн¤ або зм≥ни на¤вних тенденц≥й у демограф≥чних процесах. ƒемограф≥чна пол≥тика може розгл¤датись у двох напр¤мах: у царин≥ народжуваност≥ та смертност≥. ѕол≥тика в царин≥ смертност≥ зазвичай Ї складником соц≥альноњ пол≥тики щодо охорони здоров'¤ населенн¤. «аходи в царин≥ народжуваност≥ можуть бути спр¤мован≥ на п≥двищенн¤ њњ, збереженн¤ на ≥снуючому р≥вн≥ або зниженн¤. Ѕ≥льш≥сть крањн св≥ту маЇ так≥ сп≥льн≥ ц≥л≥: зменшити прир≥ст населенн¤, пол≥пшити здо≠ров'¤ й харчуванн¤, зб≥льшити техн≥чн≥ потужност≥ й л≥кв≥дувати б≥дн≥сть. ѕлануванн¤ с≥м'њ, ¤к зас≥б регулюванн¤ чисельност≥ всього населенн¤, прийн¤то ур¤дами дек≥лькох крањн:  итаю, ≤нд≥њ, ≤ндо≠нез≥њ, Ўр≥-Ћанки та ≥н. “ањланд усп≥шно знизив прир≥ст ≥з 3,1% у 1960-х pp. до 1,9% у 1980Ч1989 pp. ј вт≥м, ур¤ди де¤ких крањн ≥ католицька церква до ≥дењ регулюванн¤ приросту населенн¤ став≠л¤тьс¤ негативно.

ƒемограф≥чна криза Ч глибоке порушенн¤ в≥дтворенн¤ населен≠н¤, що загрожуЇ самому його ≥снуванню. ѕрот¤гом ус≥Їњ демограф≥ч≠ноњ ≥стор≥њ людства аж до к≥нц¤ XVIII ст. причинами демограф≥чноњ кризи були част≥ голодуванн¤, еп≥дем≥њ та в≥йни; обумовлений ними високий р≥вень смертност≥ призводив до скороченн¤ чисельност≥ населенн¤ де¤ких крањн ≥ рег≥он≥в св≥ту, а ≥нколи й до повного обез≠людненн¤ територ≥й. ≤сторичний процес зм≥ни репродуктивноњ пове≠д≥нки в де¤ких промислово розвинених крањнах ви¤вл¤Ї тенденц≥ю до пад≥нн¤ р≥вн¤ народжуваност≥ нижче в≥д необх≥дного дл¤ просто≠го в≥дтворенн¤ населенн¤, що Ї причиною сучасноњ демограф≥чноњ кризи.

ƒемограф≥чний вибух Ч р≥зке прискоренн¤ к≥льк≥сного зростан≠н¤ св≥тового населенн¤. ѕочавс¤ в≥н у 1950-х pp.  оли зниженн¤ смертност≥ значно випереджаЇ зниженн¤ народжуваност≥, то це при≠водить до прискореного зб≥льшенн¤ чисельност≥ населенн¤, неузгодженого з об'Їктивними вимогами соц≥ально-економ≥чного розвит≠ку сусп≥льства. ѕеревищенн¤ числа народжень над числом смертей дос¤гаЇ великих розм≥р≥в. ќск≥льки сучасн≥ висок≥ темпи росту чи≠сельност≥ населенн¤ земноњ кул≥ значною м≥рою визначаютьс¤ тем≠пами його зб≥льшенн¤ в крањнах, що розвиваютьс¤ (јз≥њ, јфрики та Ћатинськоњ јмерики, де проживаЇ близько 70% населенн¤ св≥ту), демограф≥чний вибух у цих крањнах перетворюЇтьс¤ на св≥товий. «а демограф≥чного вибуху середньор≥чний прир≥ст населенн¤ переви≠щуЇ 1,8Ч2,0%.

ƒемограф≥чний вибух Ч ¤вище тимчасове; з розвит≠ком демограф≥чного переходу порушена узгоджен≥сть тип≥в народжуваност≥ та смертност≥ в≥дновлюЇтьс¤, пром≥жний тип в≥дтворен≠н¤ населенн¤ поступаЇтьс¤ м≥сцем основному, ≥ демограф≥чний ви≠бух припин¤Їтьс¤. јле темпи демограф≥чного переходу залежать в≥д загального соц≥ально-економ≥чного розвитку, ≥ коли в≥н, ¤к у б≥льшост≥ слаборозвинених крањн, в≥дбуваЇтьс¤ пов≥льно, довго збер≥гаЇтьс¤ ≥ пром≥жний тип в≥дтворенн¤ населенн¤. ” багатьох крањнах, що роз≠виваютьс¤, проводитьс¤ демограф≥чна пол≥тика, спр¤мована на подо≠ланн¤ перех≥дного характеру в≥дтворенн¤ населенн¤. ѕроцес демо≠граф≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ повсюдно завершитьс¤ наближенн¤м до ста≠ну, характерного дл¤ пост≥йного (стац≥онарного) населенн¤. ” р≥зних рег≥онах св≥ту це в≥дбудетьс¤ в р≥зн≥ строки, але в б≥льшост≥ крањн, що розвиваютьс¤, Ч не ран≥ше середини XXI ст.

–озм≥щенн¤ населенн¤.

Ќаселенн¤ св≥ту розм≥щуЇтьс¤ дуже нер≥вном≥рно. ѕонад 2/3 його сконцент≠ровано на 8 % суходолу, близько 85 % проживаЇ в сх≥дн≥й п≥вкул≥, 60 % ¾ в пом≥рному по¤с≥ п≥вн≥чноњ п≥вкул≥, б≥льш ¤к 50 % ¾ на низовинах ≥ майже 1/3 ¾в приморськ≥й смуз≥. Ќа розм≥щенн¤ населенн¤ впливають природн≥ умови ≥ ступ≥нь розвитку та зосередженн¤ виробництва. (ƒив. дод. ст. 29 мал. 4 ).

Ќайгуст≥ше заселен≥ територ≥њ давнього зрошувального землеробства: остр≥в ява, долина Ќ≥лу, ≤ндо-√ангська низовина, ¬елика  итайська р≥внина, дельти р≥чок п≥вострова ≤ндокитай, японськ≥ острови, де густота населенн¤ м≥сц¤ми перевищуЇ 300 чолов≥к на 1 км2. √усто заселен≥ також оазиси аридноњ зони, старопромислов≥ ра≠йони ™вропи, сходу ѕ≥вн≥чноњ јмерики (понад 200 чолов≥к на 1 км2) та узбережж¤ ѕ≥вденноњ јмерики, јфрики, јвстрал≥њ, що пов'¤зано з ≥стор≥Їю њх освоЇнн¤.

—ередн¤ густота населенн¤ зростаЇ пропорц≥йно зростанню його к≥лькост≥ на «емл≥, частково в≥ддзеркалюючи ступ≥нь освоеност≥ певного типу природного середо≠вища, зад≥¤ност≥ його в господарськ≥й д≥¤льност≥. (ƒив. дод. ст. 28 табл. 2 ). “ак, середн¤ густота населенн¤ на «емл≥ в 1975 роц≥ становила 29 чолов≥к на 1 км2, у 1987 роп≥ ¾ 38, у 1994 роц≥ ¾40 чолов≥к на 1 км2. √устота населенн¤ в р≥зних частинах св≥ту неоднакова ¾ в≥д « чолов≥к на 1 км2 в јвстрал≥њ до 130 чолов≥к на 1 км2 в јз≥њ. Ќайгуст≥ше заселена ™враз≥¤ ¾ 105 чолов≥к на 1 км2. Ќайб≥льша густота населенн¤ в Ѕангладеш (1200 чо≠лов≥к на 1 км2). ¬трич≥ меншу, н≥ж в ™враз≥њ, середню густоту населенн¤ мають Ћа≠тинська јмерика та јфрика ¾ 43 чолов≥ки на 1 км2. ¬ Ћатинськ≥й јмериц≥ найгуст≥ше заселен≥ остр≥вн≥ центральноамериканськ≥ держави.

«а м≥сцем проживанн¤ населенн¤ св≥ту под≥л¤Їтьс¤ на м≥ське та с≥льське. јле Їдиного дл¤ вс≥х крањн критер≥ю в≥днесенн¤ того чи ≥ншого поселенн¤ до м≥ського немаЇ, що значно ускладнюЇ пор≥вн¤льний анал≥з.  ритер≥й м≥ста закр≥плюЇтьс¤ законодавче в кожн≥й крањн≥, коливаючись в≥д 2000 чолов≥к в ≤сланд≥њ до 50 тис. чо≠лов≥к в япон≥њ.

Ќин≥ в св≥т≥ м≥ське населенн¤ становить трохи менше половини, але його к≥льк≥сть невпинно зростаЇ.

Ќайб≥льша частка м≥ського населенн¤ в јвстрал≥њ (85 %), крањнах «ах≥дноњ ™вропи, ѕ≥вн≥чноњ јмерики (близько 75 %), Ћатинськоњ јмерики (понад 60 %).

ћ≥ське населенн¤ зростаЇ з багатьох причин, серед ¤ких головними Ї в≥дт≥к людей з с≥льськоњ м≥сцевост≥ в м≥ста, перетворенн¤ частини с≥льських поселень у м≥ськ≥ та ≥н.

ƒо найважлив≥ших соц≥ально-економ≥чних процес≥в сучасност≥ належить урбан≥зац≥¤.

”рбан≥зац≥Їю називають зростанн¤ ≥ п≥двищенн¤ частки м≥ського населен≠н¤ в крањн≥, рег≥он≥, св≥т≥. “аке тлумаченн¤ урбан≥зац≥њ Ї звуженим. ј у широкому розум≥нн≥ слова ¾ це св≥товий ≥сторичний процес п≥двищенн¤ рол≥ м≥ст у житт≥ сусп≥льства, поступове перетворенн¤ його в м≥ське за характером прац≥, способу житт¤, культури, що пов'¤зан≥ ≥з розвитком цив≥л≥зац≥њ, ходом науково-техн≥чного прогресу. “обто головна ознака урбан≥зац≥њ ¾ зростанн¤ м≥ст, зб≥льшенн¤ њх впли≠ву на розселенн¤ та в≥дпов≥дне ускладненн¤ функц≥й.

«а структурою зайн¤тост≥ населенн¤, джерелами його ≥снуванн¤, характером зв'¤зк≥в можна визначити функц≥ональну структуру м≥ста, що залежить в≥д йо≠го величини, адм≥н≥стративного статусу, геопол≥тичного положенн¤, ≥стор≥њ роз≠витку й формуванн¤.

–озр≥зн¤ють м≥ста, що мають промислов≥, транспортн≥, торговельн≥, роз≠под≥льч≥ та позаеконом≥чн≥ (адм≥н≥стративн≥, науков≥, культурн≥ тощо) функц≥њ. Ќайчаст≥ше трапл¤ютьс¤ м≥ста, в ¤ких поЇднуютьс¤ промислов≥, торговельн≥, транспортн≥ та адм≥н≥стративн≥ функц≥њ. ™ також вузькоспец≥ал≥зован≥ центри: промислов≥ (ƒетройт), транспортн≥ (—уец), пол≥тико-адм≥н≥стративн≥ (Ѕонн,  ан≠берра), в≥йськов≥ бази (√≥бралтар), науков≥ та вуз≥вськ≥ ( ембридж, √ейдельберг), курорти (Ќ≥цца, Ѕрайтон), рел≥г≥йн≥ (ћекка, Ћурд).

” XX ст. темпи урбан≥зац≥њ значно зросли. «а прогнозами ќќЌ, цей процес триватиме, ≥ в останнЇ дес¤тил≥тт¤ XX ст. к≥льк≥сть м≥ського населенн¤ дос¤гне 3,2 млрд. чолов≥к, тобто б≥льш≥сть населенн¤ св≥ту проживатиме в м≥стах. ѕри цьому м≥ське населенн¤ в јз≥њ, јфриц≥, Ћатинськ≥й јмериц≥ зросте в 3 рази, а в ™вроп≥ та ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥ ¾ в 1,5 раза.

ƒо найб≥льш урбан≥зованих крањн, де м≥ське населенн¤ становить понад 4/5 жи≠тел≥в, належить ¬еликобритан≥¤, ‘–Ќ, Ўвец≥¤, ≤сланд≥¤, јвстрал≥¤, ”ругвай,  у≠вейт, ≤зрањль, япон≥¤. Ќайактивн≥ше зростаЇ населенн¤ великих м≥ст (понад 100 тис. чолов≥к), дуже великих (понад 500 тис. чолов≥к) та м≥ст-м≥льйонер≥в.

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: ƒинам≥ка населенн¤ земноњ кул≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (9633 прочитано)