–озм≥щенн¤ продуктивних сил > —≥льське господарство ”крањни

ѕров≥дне м≥сце в структур≥ пос≥в≥в зернових належить ¤рому ¤чменю Ц п≥д ним було приблизно зайн¤то 2,8 млн.га при чому у повоЇнн≥ роки площ≥ названоњ культури ≥стотно не зм≥нювалис¤. ¬она вирощуЇтьс¤ повсюду з найб≥льшою концентрац≥Їю

ƒругою за площою ¤рою зерновою культурою Ї кукурудза њњ пос≥ви становл¤ть приблизно 1,9 млн.га - середн¤ врожайн≥сть 25-30 ц/га.

” повоЇнн≥ роки пом≥тно скоротили пос≥ви в≥вса Ц ц≥нноњ фуражноњ ≥ продовольчоњ культури. ” звТ¤зку з повсюдним переходом на механ≥чну т¤гу ≥ р≥зним значенн¤м значенн¤м зменшенн¤м погол≥вТ¤ коней , значно знизилис¤ потреби у фуражному зерн≥. “епер зерно ц≥Їњ культури переважно використовують з продовольчою метою. …ого урожайн≥сть становить приблизно 16-27 ц/га.

«начн≥ площ≥ в ”крањн≥ зас≥юютьс¤ гречкою Ц до 342 тис.га. ќднак за той час п≥сл¤ в≥йни площ≥ значно скоротилис¤. ¬≥дносно Ї невеликою врожайн≥сть ц≥Їњ культури Ц 10-12,5 ц.

Ќайб≥льш значн≥ масиви займаЇ гречка у ∆итомерськ≥й,  ињвськ≥й та —умськ≥й област¤х.

“акож на ”крањн≥ вирощують просо. ÷¤ культура займаЇ приблизно 241 тис.га . ѕросо в≥дноситьс¤ до посухост≥йких крупТ¤них культур ≥ даЇ в≥дносно висок≥ ≥ досить стаб≥льн≥ урожањ в посушлев≥ роки Ц 15-21 ц.

” держав≥ близько 35 тис.га зас≥¤но рисом. –озширенн¤ зрошувальноњ мел≥орац≥њ в п≥вденн≥й частин≥ держави створюЇ спри¤тлив≥ умови дл¤ розширенн¤ площ п≥д пос≥ви ц≥Їњ культури, ¤ка вирощуЇтьс¤ на пос≥вних земл¤х, даЇ висок≥ ≥ стаб≥льн≥ врожањ до 50 ц.

” п≥вн≥чн≥й та зах≥дн≥й частинах ”крањни вирощуЇтьс¤ льон , площа ¤кого займаЇ 205 тис.га , а його врожайн≥сть становить 4,6 ц/га .

“акож неменш важливою галуззю с/г Ї сад≥вництво, полоща ¤кого становить б≥л¤ 865 тис.га.

ќсновн≥ риси тваринництва

√алузь тваринництва под≥л¤Їтьс¤ на :

скотарство

свинарство

в≥вчарство

кон¤рство

птах≥вництво

«алежно в≥д особливостей кормовоњ бази, застосовують р≥зне утриманн¤ худоби:

- ст≥йлове

ст≥йолово-пасовищне

ѕри ст≥йловому утриманн≥ худобу годують заздалег≥дь заготовленими кормами, а при ст≥йлово-пасовищному худоба б≥льшу частину року перебуваЇ на природних пасовищах, а взимку Ц в ст≥йлах.

”крањна маЇ величезн≥ природн≥ пасовища ≥ луки, але дл¤ кращого розвитку тваринництва треба розширювати кормову базу, зб≥льшувати виробництво концентрованих ≥ сокових корм≥в, щоб забезпечувати ними худобу ц≥лий р≥к.

” л≥сов≥й ≥ л≥состепов≥й зонах розвод¤ть молочн≥ породи худоби , тут легше забезпечувати њњ соковитими кормами.

ћолочно-мТ¤сну худобу розвод¤ть у степов≥й зон≥ , де на природних пасовищахмало соковитих корм≥в, але Ї можлив≥сть забезпечувати худобу силосом та концентрованими кормами при ст≥йловому утриманн≥.

ѕриблизно 1/3 погол≥вТ¤ великоњ рогатоњ худоби припадаЇ на погол≥вТ¤ кор≥в. «а останн≥ роки значно зб≥льшивс¤ обс¤г виробнництва молока, в звТ¤зку ≥з зб≥льшенн¤м кор≥в. ќднак дос¤гнутий р≥вень виробництва молока ще не в≥дпов≥даЇ реальним можливост¤м галуз≥. —ередньор≥чн≥ надоњ молока в≥д корови вц≥лому по держав≥ становили 2918 кг.

Ќапр¤м тваринництва визначаЇтьс¤ також потребами населенн¤ ≥ промисловост≥ в його продукц≥њ. Ќаприклад , велика рогата худоба поширена майже всюди в ус≥х землеробсььких районах ”крањни. јле використанн¤ њњ продукц≥њ не скр≥зь однакове. Ѕ≥л¤ великих м≥ст ≥ в промислових районах розвиваЇтьс¤ молочне тваринництво дл¤ забезпеченн¤ населенн¤ молоком. ƒалеко в≥д цих район≥в молоко переробл¤ють на масло , сир, молочн≥ консерви.

ѕоблизу м≥ст ≥ особливо в зернорнов≥й зон≥ створюють птахофабрики дл¤ прискореного одержанн¤ мТ¤са та ¤Їць. «а останн≥ роки мТ¤со птиц≥ зросло ≥з 225 до 364 тис. тонн. «росло також виробництво ¤Їць за той же пер≥од Ц з 7,2 до 17,7 млрд штук. ” розрахунку на одного жител¤ њх припадаЇ 320 штук щор≥цно Ц близько до науково-обгрунтованоњ норми споживанн¤ цього продукту.

јле завд¤ки застосуванню машин та електроенер≥њ почали менше розводити робочоњ худоби. ѕроте в г≥рських районах ще потр≥бн≥ кон≥. ѕогол≥вТ¤ коней з час≥в колектив≥зац≥њ пост≥йно знижувалос¤ ≥ нал≥чуЇтьс¤ приблизно 782 тис. гол≥в. ¬они зосереджен≥ переважно в районах  арпат , «акарпатт¤ , ѕод≥лл¤ та ѕол≥сс¤. Ќа украњнських заводах розвод¤ть плем≥нних коней.

¬≥вчарство розвиваЇтьс¤ в п≥вденних степах, г≥рських районах. ¬оно може бути додатковою галуззю в районах розведенн¤ великоњ рогатоњ худоби. ” п≥вн≥чних районах розвод¤ть овець на хутро ≥ мТ¤со у п≥вденних Ц тонкорунних. —мужкове та молочне в≥вчарство переважно склалос¤ в  арпатах.

“оварною галуззю тваринництва в багатьох районах Ї крол≥вництво. ¬ останн≥ два дес¤тир≥чча виробництво крол¤чого мТ¤са в ”крањн≥ дос¤гло 69-80 тонн на р≥к. „исельн≥сть погол≥вТ¤ крол≥в коливаЇтьс¤ в межах 10-15тис. ќсновна њх к≥льк≥сть зосереджена в п≥дсобних господарствах.

ѕерспективною галуззю Ї рибне господарство. ¬оно розвиваЇтьс¤ на осов≥ ставк≥в (200 тис.га) ; водойм≥в ƒн≥стра, ƒн≥пра, ѕ≥вденного Ѕугу та ≥н., а також уздовж багатьох середн≥х та великих р≥чок. “ут переважно розвод¤ть коропа, б≥лог амура, л¤ща, товстолобика, судака та ≥н.

” держав≥ орган≥зовано кл≥ткове зв≥рництво ≥ практично у вс≥х област¤х розвод¤ть нутр≥й , норок, песц¤, андатру.

¬ ”крањн≥ Ї ≥ бдж≥льництво , ¤ке маЇ тут давно ≥сторично сформовану продукц≥ю. ÷¤ продукц≥¤ за кн¤жих час≥в була важливою статтею експорту. јле ≥нтенсивне вирубуванн¤ л≥с≥в, розорюванн¤ земель, конкуренц≥¤ штучного воску призвело до занепаду бдж≥льництва в 18 ст. ” 19 ст. в≥домий украњнський пас≥чник ѕ. ѕрокопович вперше в св≥т≥ виготовив рамковий валик, в результат≥ чого бдж≥льництво на ”крањн≥ почало в≥дновлюватис¤.

ѕродуктивн≥сть прац≥ та рентабельн≥сть с≥льського господарства.

≤нтенсивне в≥дтворенн¤ це коли прир≥ст обс¤гшу продукц≥њ в≥дбуваЇтьс¤ за рахунок зростанн¤ продуктивност≥ прац≥ на баз≥ науково-техн≥чного прогресу прискоренн¤ виробництва, а також пол≥пшенн¤ њњ матер≥ального стимулюванн¤ ≥ оргшан≥зац≥њ.

≈кстенсивне Ц коли обс¤г продукц≥њ зб≥льшуЇтьс¤ за рахунок залученн¤ додаткових трудових та виробничих ресурс≥в.

Ќа сучасному етап≥ актуальними питанн¤ми розвитку аграрного сектора економ≥ки Ї анал≥з стану соц≥ального напр¤мку розвитку трудових ресурс≥в в ”крањн≥, ¤ка входить у новий пер≥од перебуд≥вних процес≥в, повТ¤заних не т≥льки з економ≥чною , але й з банк≥всько-ф≥нансовою сферою.

Ќасамперед , це стосуЇтьс¤ зароб≥тноњ плати та ефективноњ трудовоњ д≥¤льност≥ ≥ зайн¤тост≥ с/г населенн¤ . —ьогодн≥ д≥Ї деструктивний механ≥зм дальшого руйнуванн¤ економ≥ки ≥ деграц≥њ трудового потенц≥алу ¤к у промисловост≥ так ≥ в с≥льскому господарств≥.

ѕокищо не розроблен≥ та не д≥ють ефективн≥ методи запоб≥ганн¤ негативним тенденц≥¤м. « р≥зних причин в≥дбуваютьс¤ скороченн¤ обс¤г≥в виробництва продукц≥њ в сусп≥льному сектор≥ та чисельност≥ трудових ресурс≥в (робочоњ сили) , а також ¤к насл≥док зниженн¤ продуктивност≥ аграрноњ прац≥

«азначимо , що виробництво валовоњ продукц≥њ с≥льського господарства в розрахунку на душу населенн¤ ”крањни зменшилос¤ з 817 крб. до 564 крб. , а њњ загальний обс¤г Ц в≥дпов≥дно , з 42493 млн до 28829 млн крб. в господарствах розташованих у пор≥вн¤но однакових природно-кл≥матичних умовах, трудом≥стк≥сть виробництва одиниц≥ основних вид≥в с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ надто коливаЇтьс¤ ( в межах 4-10 раз≥в ) нав≥ть за усередженими показниками по њх групах. ќтже продуктивн≥сть прац≥ залежить в≥д р≥вн¤ господарюванн¤ та ≥нших субТЇктивних фактор≥в. “ак≥ в≥дм≥нност≥ в цьому показнику зумовлен≥ насамперед м≥рою використанн¤ дос¤гнень науково-техн≥чного прогресу в окремих с≥льськогосподарських п≥дприЇмствах. ¬ажливим критер≥Їм прогресу Ї ефективн≥сть використанн¤ земл≥ та худоби, до ¤ких прикладаЇтьс¤ прац¤ дл¤ одержанн¤ с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ , в≥д њњ р≥вн¤ залежить продуктивн≥сть трудових вкладень та ≥н. економ≥чн≥ показники.

“аким чином дл¤ виходу з кризовоњ соц≥ально-економ≥чноњ та кредитно-ф≥нансовоњ ситуац≥њ треба перш за все зупинити повсюдний спад с≥льськогосподарського виробництва, а пот≥м забезпечити його зростанн¤. “ому б≥льше уваги необх≥дно прид≥лити енерг≥йному впровадженню в галуз≥ прогресивних технолог≥й виробництва пол≥пшенн¤ њњ матер≥ально-техн≥чного забезпеченн¤, гарантуванню повсюдноњ та вчасноњ виплати зароб≥тноњ плати, актив≥зувавши матер≥альне стимулюванн¤ аграрноњ прац≥.

3 ≈колог≥¤ ≥ с≥льське господарство.

¬≥домо, що природа Ц Їдина ≥ непод≥льна, а сучасне господарство Ц результат взЇмод≥њ природи ≥ сусп≥льства. ќтже, сусп≥льство, господарство ≥ природа Ц взаЇмоповТ¤зан≥. «вТ¤зок цей маЇ глобальний характер, стан ≥ дол¤ кожного ≥з компонент≥в Ц взаЇмозалежн≥.

÷¤ пор≥вн¤но проста теза Ї в≥дправною щодо розум≥нн¤ низки глобальних еколог≥чних проблем.

Ќажаль прот¤гом тис¤чол≥ть людина посилено втручалась в природу, не дбаючи про п≥дтримку в н≥й р≥вноваги. ќсобливо ускладнились в≥дносини сусп≥льства ≥ природи в 20 ст., коли в процес≥ науково-техн≥чноњ революц≥њ р≥зко зр≥с антропогенний вплив на навколишне середовище. „ерез р≥зке зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ населенн¤ , ≥ ≥нтенсивну ≥ндустр≥ал≥зац≥ю та урбан≥зац≥ю на планет≥ господарськ≥ навантаженн¤ стали перевищувати здатн≥сть еколог≥чних систем до самоочищенн¤ ≥ в≥дновленн¤. ” в≥дносинах людини ≥ природи настала криза, ¤ка викликала еколог≥чн≥ проблеми глобального характеру.

«ростанн¤ потреб сучасного господарства призводить до великих втрат у природ≥. ўор≥чно на земн≥й кул≥ перетворюютьс¤ на пустелю 6млн.га родючих земель; 11 млн.га л≥су вирубаЇтьс¤, гине в≥д пожеж або забрудненн¤ довк≥лл¤. ¬насл≥док проживанн¤ в м≥сц¤х ≥нтенсивного забрудненн¤ хвор≥ють сотн≥ тис¤ч людей. —постереженн¤ за кл≥матом дають змогу визначити зм≥ни газовоњ структури атмосфери, вивчати ¤вище УпарниковогоФ ефекту, що посилюЇтьс¤ внасл≥док зб≥льшенн¤ частки —ќ2 , випаданн¤ кислотних дощ≥в, виснаженн¤ озонового прошарку, ¤кий обер≥гаЇ житт¤ на «емл≥ в≥д жорсткого ультраф≥олетового випрам≥нюванн¤ —онц¤.

 атостроф≥чних розм≥р≥в набуло забрудненн¤ мор≥в ≥ океан≥в. —т≥чн≥ води промислових п≥дприЇмств ≥ м≥ст , змит≥ з пол≥в вдобрива ≥ отрутох≥м≥кати потрапл¤ють у р≥чки. ќкрем≥ акватор≥њ —в≥тового океану Ї м≥сц¤ми збер≥ганн¤ рад≥оактивних та високотоксичних в≥дход≥в. ¬идобуток корисних копалин на шельф≥ мор≥в ≥ океан≥в посилюЇ небезпеку авар≥й. ¬еликим джерелом забруднень став морський транспорт, особливо нафто-паливний. „ерез забрудненн¤ води гине флора ≥ фауна мор≥в, порушуютьс¤ процеси гшлобального газо- та теплообм≥ну м≥ж океаном та атмосферою.

ќсобливо значноњ гостроти еколог≥чн≥ проблеми дос¤гають в густонаселених та ≥ндустр≥альних районах.

Ќегативн≥ насл≥дки антропогенного впливу на географ≥чну оболонку так≥ значн≥ ≥ маштабн≥, що њх уже визначають ¤к еколог≥чну кризу.

Ќаприклад пог≥ршуЇтьс¤ енергетична, м≥нерально-сировинна та продовольча забезпечен≥сть земноњ цив≥л≥зац≥њ, зростаЇ забрудненн¤ довк≥лл¤, Ї небезпека зм≥ни генетичного фонду людства. ¬ п≥дходахдо висв≥тленн¤ еколог≥чноњ кризи Ї 2 напр¤ми науковоњ та сусп≥льноњ думки: песим≥стична та оптим≥стична.

ѕесим≥сти заперечують можлив≥сть поступального розвитку цив≥л≥зац≥њ за сп≥вв≥дношенн¤м народжуваност≥ та смертност≥, темп≥в економ≥чного зростанн¤ , умов забрудненн¤ довк≥лл¤. ¬они пропонують обмежити чи нав≥ть зупинити техн≥ко-економ≥чний розвиток людства.

ќптим≥сти в≥дстоюють можлив≥сть збереженн¤ маштаб≥в економ≥чного розвитку за умови забезпеченн¤ суворих державних заход≥в захисту географ≥чного середовища та рац≥онального природокористуванн¤, орган≥зац≥њ процес≥в виробництва ≥ споживанн¤ на основ≥ радикальноњ перебудови технолог≥й, створенн¤ нових техн≥чних засоб≥в ≥ технолог≥чних процес≥в, б≥льш прийн¤тних з еколог≥чноњ точки зору.

Ќайб≥льш лог≥чний шл¤х подоланн¤ еколог≥чноњ кризи пол¤гаЇ в усв≥домленн≥ того, що захист геораф≥чного середовища пол¤гаЇ в орган≥зац≥њ рац≥онального використанн¤ природи.

ќсвоЇнн¤ та рац≥ональне використанн¤ с≥льськогосподарських уг≥дь, розвиток с≥льськогосподарськоњ науки, пошук≥в вир≥шенн¤ орган≥зац≥йних пол≥тичних та соц≥ально-економ≥чних питань. –озвиток агровиробничоњ сфери повТ¤заний з посиленн¤м антропогенного впливу на географ≥чне середовище ≥ стимулюЇтьс¤ загостренн¤м демограф≥чноњ ситуац≥њ на планет≥. –озвТ¤занн¤ проблем не можливе без використанн¤ науково-техн≥чного прогресу.

¬ окремих рег≥онах «емл≥ склалас¤ напружена ситуац≥¤ ≥з забезпеченн¤м населенн¤ продовольством, причиною ¤коњ Ї нер≥вн≥сть у соц≥ально-економ≥чному рознитку крањн ≥ подекуди стих≥йн≥ лиха.

јле проблема забезпеченн¤ продовольством пол¤гаЇ не в тому , що в св≥т≥ не вистаЇ с/г продукт≥в, а тому , що розм≥щенн¤ њх виробництва не зб≥гаЇтьс¤ з географ≥Їю попиту на продовольство. ѕ≥вн≥чна јмерика та «ах≥дна ™вропа мають надлишок с≥льськогшосподарських продукт≥в. ¬одночас у крањнах , що розвиваютьс¤ , продуктивн≥сть с≥льського господарства ще занадто низька. ќтже, шл¤х до ролзвТ¤занн¤ проблеми пол¤гаЇ в тому , що необх≥дно шукати можлив≥ шл¤хи п≥двищенн¤ прдуктивност≥ с≥льського господарства.

4 ‘≥нансов≥ в≥дносини в с≥льському господарств≥.

¬ умовах риновоњ економ≥ки, до ¤коњ ”крањна прагне перейти , кожна галузь , п≥дприЇмство мають сам≥ дбати про самоокупн≥сть свого виробництва. ¬ тому скрутному становищ≥ , в ¤кому перебуваЇ ”крањна , с≥льському господарству важко спод≥ватис¤ на п≥дтримку збоку бюджету , ¤к це робитьс¤ в ус≥х розвинених крањнах св≥ту ≥ де¤ких крањнах що розвиваютьс¤.

–озгл¤немо проблему саме валютноњ самоокупност≥ с≥льського господарства.

«а рахунками м≥н≥стерства с≥льського господарства та продовольства ”крањни у 1994 роц≥ јѕ  ”крањни потребував промисловоњ продукц≥њ на 3049,6 млн долар≥в —Ўј. ѕевну частину њњ треба було ≥мпортувати. ѕереважну б≥льш≥сть ≥мпортноњ продукц≥њ становить продукц≥¤ паливно-енергетичного комплексу. ѓњ питома вага дор≥внюЇ 75,9 % ( 6809,6 млн долар≥в —Ўј). “ому необх≥дно достатньо докладн≥ше розгл¤дати проблему с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ саме з точки зору споживанн¤ продукц≥њ паливно-енергетичного комплексу. ¬ свою чергу вона розпод≥л¤Їтьс¤ на продукц≥ю нафто-газовоњ, х≥м≥чноњ та нафто-х≥м≥чноњ промисловост≥ , з одного боку, ≥ на ≥нше паливо з другого.

¬итрати с≥льського господарства на продукц≥ю першого виду, тобто на нафто-газов≥ енергонос≥њ, становить 393,6 млн крб , тод≥ ¤к витрати на ≥нше паливо Ц т≥льки 17,4 млн крб. тому дал≥ ми будемо розгл¤дати окупн≥сть витрат т≥льки на бензин та дизельне пальне.

ќск≥льки технолог≥¤ с≥льськогосподарського виробництва зм≥нюЇтьс¤ дуже пов≥льно, дл¤ нашого анал≥зу можна використати дан≥ роки 1985, коли в р≥чному зв≥т≥ с/гш п≥дприЇмства ще надавалис¤ д≥н≥ про споживаннн¤ бензину та дизельного палива в варт≥сному вир≥шенн≥. ¬ 1994 роц≥ на потреби с≥льськогосподарського виробництва булдо використано дещо менше пального : дизельного палива 3856,3 тис тонн, бензину 1677,6 тис тонн.

«а методикою кожне с≥льськогосподарске або переробне п≥дприЇмство може зробити оперативн≥ розрахунки ≥ вибрати найвиг≥дн≥ший дл¤ себе вид експортноњ продукц≥њ та спос≥б њњ реал≥зац≥њ.

5 —≥льське господарство на початку ’’≤ стол≥тт¤.

¬ 1991 роц≥ була ”крањна стала незалежною державою. —в≥т визнав ”крањну ¤к державу , але в ”крањн≥ ще дос≥ не було створено спри¤ливого механ≥зму с≥льського господарства. Ќайголовн≥ш≥ цьому причина ≥гшноруванн¤ державного регулюванн¤ , ¤к елемент управл≥нн¤ в умовах ринку та пол≥тичне протисто¤нн¤.

Ќарешт≥ зТ¤вилась програма У”крањна 2010Ф . «вичайно њй ще належить пройти певн≥ узгодженн¤ ≥ доопрацювати , але будемо спод≥ватис¤ , що У”крањна 2010Ф стане дорогою дл¤ агропромислового комплексу , ¤ка виведе його на в≥дчутно новий економ≥чний р≥вень.

ѕор¤д ≥з зазначеною програмою ≥нш≥ структури та установи також вдалис¤ до розробок р¤т≥вних програм дл¤ јѕ .

ƒержавна програма не повинна р¤сн≥ти к≥льк≥сними параметрами. ƒержав≥ належить забезпечити њњ виконанн¤ ≥ насамперед визначити в н≥й м≥сце ≥ роль людини.

—при¤тливий кл≥мат дл¤ с≥льського господарства створити неможливо без включенн¤ земл≥ у економ≥чно- варт≥сний оборот крањни. ≤гшноруванн¤ ц≥Їњ ≥стини зробило село внутр≥шньою колон≥Їю держави.

Ќа час≥ ≥ розвТ¤занн¤ проблеми перетност≥ в≥дносин с≥льського господарства з ≥ншими секторами нац≥ональноњ економ≥ки. ÷е дасть змогу нормал≥зувати взаЇмов≥дносини господарських структур з бюджетно-кредитною сферою, п≥дн¤ти продуктивн≥сть с≥льського господарства, зробити його кредитоспроможним.

«араз сп≥льним завданн¤м дл¤ орган≥в влади м≥сцевого самовр¤дуванн¤ та обТЇднань громод¤н Ї забезпеченн¤ њњ виконанн¤ в найкоротш≥ терм≥ни.

√оловне це незвол≥кати з орган≥зац≥Їю виконанн¤ програми, тод≥ вона стане реальн≥стю, а не декларац≥Їю чергшових нам≥р≥в.

¬исновки.

—в≥тове господарство Ц система нац≥ональних господарств , що повТ¤зан≥ ≥ взаЇмод≥ють в≥дпов≥дно до закон≥в м≥жнародногшо под≥лу прац≥.

ћ≥жнародний под≥л прац≥ формуЇ ¤к≥сно нову ситуац≥ю в географ≥чному под≥л≥ прац≥ ≥ пол¤гаЇ у спец≥ал≥зац≥њ окремих крањн на виробництв≥ певних товар≥в та послуг ≥ товарному обм≥н≥ цими продуктами на св≥тових ринках.

ќсбливо великий вплив на розвиток господарства маЇ науково-техн≥чна революц≥¤, ¤ка ¤вл¤Ї обою ¤к≥сний стрибок у розвитку науки , техн≥ки ≥ продуктивних сил сусп≥льства. ѕ≥д њњ впливом знаходитьс¤ сруктура господарства.

¬иробництво продовольства ≥ б≥олог≥чних вид≥в сировини дл¤ промисловост≥ забезпечуЇ агровиробнича сфера , в ¤к≥й поЇднюютьс¤ д≥¤льн≥сть с≥льського господарства , переробних виробництв харчовоњ та легкоњ промисловост≥ , оптових та роздр≥бних систем збуту. –≥вень њњ розвитку в окремих крањнах повТ¤зан≥ з характером використанн¤ земельних ресурс≥в.

—истема економ≥чних звТ¤зк≥в , що виникаЇ в под≥л≥ прац≥ УцементуЇФ господарство. –еал≥зац≥¤ кругооб≥гу ресурс≥в, продукт≥в, послуг, кап≥талу в процес≥ под≥лу прац≥ в≥дбуваЇтьс¤ завд¤ки формуванню механ≥зм≥в ринку.

ƒќƒј“ќ  1

1	2	3	4

Ќазва: —≥льське господарство ”крањни
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (5006 прочитано)