–озм≥щенн¤ продуктивних сил > “еритор≥ально-виробнич≥ комплекси ”крањни

ѕрактика нового господарського буд≥вництва в ”крањн≥ ставить пе≠ред економ≥чною наукою завданн¤ розробити так≥ системи територ≥аль≠ноњ орган≥зац≥њ сусп≥льного виробництва, ¤к≥ б дозвол¤ли бачити перс≠пективу не ¤к суму окремих галузей, а ¤к господарство в ц≥лому, в ус≥х його взаЇмозв'¤зках. Ќеобх≥дно вивчати, конструювати ≥ прогнозувати не окрем≥ галуз≥ чи елементарн≥ комплекси, а б≥льш складн≥ територ≥≠ально-виробнич≥ утворенн¤.

—аме в цьому пол¤гаЇ наукове забезпеченн¤ високоефективного розвитку господарства ”крањни.

ћатер≥альними умовами об'Їднанн¤ вс≥х галузей сусп≥льного ви≠робництва в комплекс або спец≥ал≥зовану виробничу систему Ї виробни≠чий ≥ природноресурсний потенц≥али даноњ територ≥њ: земельн≥, водн≥, м≥нерально-сировинн≥, б≥олог≥чн≥ та ≥нш≥ ресурси, населенн¤ ≥ трудов≥ ресурси, транспортно-економ≥чн≥, виробнич≥ та технолог≥чн≥ зв'¤зки, га≠луз≥ господарства ≥ окрем≥ п≥дприЇмства. “ому конструюванн¤ ≥ моделю≠ванн¤ “¬  передбачають оц≥нку ресурсозабезпеченост≥ територ≥њ, њњ по≠треб у р≥зних видах продукц≥њ, р≥вн¤ розвитку окремих галузей матер≥≠ального виробництва, економ≥чних, технолог≥чних, транспортних та ≥н≠ших зв'¤зк≥в м≥ж ними, виробничоњ та територ≥альноњ структур виробни≠цтва, його економ≥чноњ ефективност≥, р≥вн¤ забезпеченост≥ м≥сцевих пот≠реб у промислов≥й ≥ с≥льськогосподарськ≥й продукц≥њ, ф≥нансових мож≠ливостей щодо кап≥тальних вкладень у розвиток р≥зних галузей матер≥≠ального виробництва ≥ сфери њх обслуговуванн¤, а також можливостей щодо ≥нтеграц≥њ в господарському комплекс≥ ”крањни ≥ в св≥товому еко≠ном≥чному простор≥.

Ќа основ≥ оц≥нки ресурсноњ забезпеченост≥ територ≥њ, територ≥ально-компонентноњ структури економ≥чних район≥в ≥ в≥льних економ≥чних зон, ≥нвентаризац≥њ вс≥х господарських об'Їкт≥в можна визначити т≥ галуз≥, п≥дприЇмства ≥ господарства, ¤к≥ у взаЇмозв'¤зку з уже ≥снуючими мо≠жуть забезпечити формуванн¤ нових “¬  з принципово новими функц≥≠онально-компонентною ≥ територ≥альною структурами, безв≥дх≥дним ≥ мало в≥дх≥дним виробництвами. ќтже, основним завданн¤м конструктив≠ноњ та рег≥ональноњ економ≥к в умовах структурноњ перебудови маЇ ста≠ти дальше вдосконаленн¤ територ≥альноњ орган≥зац≥њ виробництва. ≤ на основ≥ його комплексуванн¤, комб≥нуванн¤, кооперуванн¤ та ≥нтегруван≠н¤ необх≥дно спроектувати так≥ територ≥ально-виробнич≥ системи (еко≠ном≥чн≥ райони, в≥льн≥ економ≥чн≥ зони, промислов≥ вузли), ¤к≥ б забез≠печували розширене в≥дтворенн¤ ¤к у сусп≥льному виробництв≥, так ≥ в природному середовищ≥, ≥ були максимально економ≥чно ефективними.

 ожний “¬  повинен ¤вл¤ти собою добре збалансовану систему, вс≥ структуроутворююч≥ галуз≥ та виробництва ¤коњ мають бути зв'¤заними, скомплексованими, скомб≥нованими ≥ скооперованими м≥ж собою, за≠безпечувати найб≥льш комплексне, рац≥ональне ≥ високоефективне вико≠ристанн¤ трудових, м≥нерально-сировинних, с≥льськогосподарських ≥ ма≠тер≥ально-техн≥чних ресурс≥в, випускати достатню к≥льк≥сть високо¤к≥с≠ноњ продукц≥њ, конкурентоспроможноњ на внутр≥шньому ≥ зовн≥шньому ринках, забезпечувати збереженн¤ в чистот≥ природного середовища. ’а≠рактеризуючись певними функц≥онально-компонентною ≥ територ≥альною структурами ≥ спец≥ал≥зац≥Їю виробництва, кожний з них повинен добре ≥нтегруватис¤ в загальнодержавному господарському комплекс≥ та в св≥товому економ≥чному простор≥.

—труктурну перебудову господарства ”крањни сл≥д базувати на мак≠симальному врахуванн≥ об'Їктивних закон≥в розвитку продуктивних сил та њх територ≥альноњ орган≥зац≥њ, теор≥њ та практиц≥ комплексоутворенн¤, використанн≥ досв≥ду високо розвинутих крањн св≥ту, конструктивн≥й ≥ ре≠г≥ональн≥й економ≥ках, перспективних конструкц≥¤х ≥ модел¤х “¬  (еко≠ном≥чних район≥в, в≥льних економ≥чних зон, промислових вузл≥в). “реба зауважити, що ≥снуюч≥ нин≥ функц≥онально-компонентна ≥ територ≥аль≠на структури ”крањни не в≥дпов≥дають вимогам незалежноњ держави ≥ параметрам високоефективноњ економ≥ки ≥ тому потребують докор≥нноњ реконструкц≥њ, а “¬ Чзначного реформуванн¤ та пере спец≥ал≥зац≥њ. « огл¤ду на це, в ”крањн≥ необх≥дно розробити ≥ прийн¤ти на ур¤довому р≥в≠н≥ довгострокову програму докор≥нноњ структурноњ перебудови нац≥ональ≠ноњ економ≥ки. ¬она маЇ передбачати буд≥вництво нових промислових п≥дприЇмств (¤к≥ в поЇднанн≥ з уже ≥снуючими покликан≥ створити струк≠турно завершену, збалансовану ≥ високоефективну господарську систе≠му); повну модерн≥зац≥ю ≥ переведенн¤ на нов≥ технолог≥њ ≥снуючих про≠мислових п≥дприЇмств ≥ вс≥х пров≥дних галузей; удосконаленн¤ њх тех≠нолог≥чних ≥ ф≥нансово-економ≥чних взаЇмозв'¤зк≥в; комплексуванн¤ вс≥х вид≥в транспорту (автомоб≥льного, зал≥зничного, р≥чкового, морського ≥ пов≥тр¤ного) у Їдину, добре налагоджену транспортну систему респуб≠л≥ки; зд≥йсненн¤ економ≥чноњ реформи; залученн¤ вс≥х економ≥чних ме≠хан≥зм≥в стимулюванн¤ розвитку продуктивних сил.

ѕр≥оритет у розвитку “¬  ”крањни повинен надаватис¤ паливно-енергетичному ≥ аграрно-промисловому комплексам, науком≥стким, неметалом≥стким, низькоенерго-, фондо-, матер≥але- ≥ трудом≥стким га≠луз¤м виробництва (це Ч с≥льськогосподарське, автомоб≥льне, середнЇ, точне, технолог≥чне, комунально-побутове та ≥н. машинобудуванн¤, при≠ладобудуванн¤, електронна, електротехн≥чна, рад≥отехн≥чна ≥ комп'ю≠терна галуз≥ промисловост≥). ѕаралельно мають в≥дбуватис¤ модерн≥≠зац≥¤ ≥ переведенн¤ на нов≥ технолог≥њ вс≥х базових промислових галузей, тобто чорноњ та кольоровоњ металург≥њ, важкого ≥ середнього машинобу≠дуванн¤, електроенергетики ≥ промисловост≥ буд≥вельних матер≥ал≥в.

—≥льськогосподарськ≥ ресурси дозвол¤ють набагато зб≥льшити по≠тенц≥ал харчовоњ промисловост≥, ≥ зокрема Ч таких њњ п≥дгалузей, ¤к бо≠рошномельна, хл≥бопекарська, макаронна, круп'¤на, комб≥кормова, плодоовочеконсервна, виноробна, харчосмакова, кондитерська та ≥н. Ќе≠обх≥дно зд≥йснити реконструкц≥ю ≥ переведенн¤ на нов≥ технолог≥њ цук≠ровоњ промисловост≥, а також прискорений розвиток молочноњ та м'¤сноњ. ƒалеко в≥дстаЇ в≥д потреб ≥ сировинних можливостей легка промисло≠в≥сть, а найб≥льше Ч њњ текстильна, швейна, шк≥р¤на, взуттЇва та ≥н. п≥дгалуз≥. ќтже, промисловий потенц≥ал ”крањни може бути зб≥льшений за рахунок ≥ цих галузей.

” перспектив≥ ”крањна повинна стати державою високо≥нтенсивного с≥льського господарства. “ому дл¤ нього необх≥дно створити в≥дпов≥д≠ну ≥ндустр≥альну базу, основою ¤коњ слугувало б високо розвинуте с≥льсь≠когосподарське машинобудуванн¤. ¬ипусков≥ техн≥чно досконалих, неметалом≥стких, насичених електрон≥кою ≥ автоматикою, дуже високо≠продуктивних машин ≥ обладнанн¤ дл¤ комплексноњ механ≥зац≥њ вироб≠ничих процес≥в у господарствах ус≥х форм власност≥ треба надати пер≠шочергового значенн¤. ѕаралельно з розвитком с≥льського машинобуду≠ванн¤ повинн≥ розвиватис¤ х≥м≥чна, тукова, м≥кроб≥олог≥чна, комб≥кор≠мова та ≥нш≥ галуз≥ промисловост≥, ¤к≥ б змогли повн≥стю забезпечити с≥льське господарство промисловими засобами виробництва ≥ предмета≠ми прац≥. ѕри його повному ресурсному забезпеченн≥ воно може стати великим товаровиробником багатьох вид≥в продукц≥њ землеробства ≥ тваринництва, а також продукт≥в њх переробки. ¬ майбутньому ”крањна маЇ вс≥ передумови, щоб стати великим товаровиробником твердих ≥ силь≠них сорт≥в озимоњ пшениц≥, пивоварного ¤чменю, молока, ¤ловичини, м'¤сноњ та беконноњ свинини, цукру, ол≥њ, спирту, крохмалю, м'¤сних, плодово-¤г≥дних ≥ молочних консерв≥в та багатьох ≥нших вид≥в продук≠ц≥њ. јѕ  ”крањни маЇ ¤вл¤ти собою добре структуровану, збалансова≠ну виробничу систему з високою ефективн≥стю агропромислового вироб≠ництва, здатну повн≥стю забезпечити внутр≥шн≥ потреби крањни у продо≠вольств≥, а також вивозити значну його к≥льк≥сть на св≥товий ринок.

—труктурна перебудова економ≥ки ”крањни не можлива без нового економ≥чного районуванн¤, суть ¤кого пол¤гаЇ у визначенн≥ “¬  (еко≠ном≥чних район≥в, п≥драйон≥в, промислових вузл≥в, в≥льних економ≥чних зон). “≥льки п≥сл¤ його зд≥йсненн¤ можна за допомогою конструюванн¤ ≥ моделюванн¤ спроектувати њх функц≥онально-компонентну ≥ територ≥≠альну структури, а пот≥м уже прогнозувати розвиток кожного економ≥ч≠ного району на перспективу. ≈коном≥чний район Ч це категор≥¤ рег≥о≠нальноњ економ≥ки, економ≥чноњ та соц≥альноњ географ≥њ. “ому фах≥вц≥ з цих напр¤м≥в повинн≥ вз¤ти найб≥льшу участь у так≥й робот≥. Ќауково обірунтований под≥л на економ≥чн≥ райони, що ≥сторично склалис¤ в про≠цес≥ територ≥ального под≥лу прац≥ та розвитку продуктивних сил, дозво≠лить б≥льш ц≥леспр¤мовано управл¤ти њх розвитком на основ≥ плануван≠н¤, конструюванн¤ ≥ прогнозуванн¤ на далеку перспективу. ”тво≠ренн¤ ≥ розвиток економ≥чних район≥в в≥дбуваютьс¤ ¤к об'Їктивний про≠цес територ≥ального под≥лу прац≥ ≥ мають своњ особливост≥ на р≥зних ета≠пах економ≥чного розвитку крањни. ¬ умовах перебуванн¤ ”крањни у скла≠д≥ колишнього —–—– вони формувалис¤ ≥ розвивалис¤ п≥д впливом за≠гальносоюзного под≥лу прац≥. « утворенн¤м ”крањнськоњ держави доко≠р≥нно зм≥нюЇтьс¤ ≥ њњ економ≥чна функц≥¤, ¤ка тепер пол¤гаЇ у забезпе≠ченн≥ стаб≥льного розвитку господарського комплексу, п≥двищенн≥ його економ≥чноњ ефективност≥ та життЇвого р≥вн¤ населенн¤. ѕод≥л крањни на економ≥чн≥ райони, що характеризуютьс¤ господарською своЇр≥дн≥стю ≥ стал≥стю внутр≥районних зв'¤зк≥в, дозволить диференц≥йовано керувати розвитком економ≥ки крањни в територ≥альному розр≥з≥. ≈кономгеографами вже зроблено перш≥ спроби економ≥чного районуванн¤. јле ос≠таточноњ с≥тки економ≥чних район≥в ще немаЇ. “им часом на територ≥њ ”крањни вже досить ч≥тко визначилис¤ певн≥ “¬ , розвиток ¤ких мож≠на прогнозувати на перспективу. Ќайб≥льш ч≥тко серед них вид≥л¤Їтьс¤ ƒонбас.

ќсновними галуз¤ми промисловост≥, що визначають його структуру ≥ виробничу спец≥ал≥зац≥ю, Ї вуг≥льна, х≥м≥чна, коксох≥м≥чна, чорна ≥ ко≠льорова металург≥¤, важке машинобудуванн¤ ≥ електроенергетика Ч т≥, ¤к≥ Ї найб≥льш природом≥сткими ≥ створюють найб≥льше техногенне навантаженн¤ на природне середовище. ўороку тверд≥ в≥дходи промисло≠вост≥ с¤гають майже 500 млн. т (проти 1680,5 млн.Чу ц≥лому по ”крањ≠н≥).

1	2	3	4	5	6

Ќазва: “еритор≥ально-виробнич≥ комплекси ”крањни
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (5818 прочитано)