—в≥товий ринок > —уть св≥тового ринку ≥ його структура

обс¤ги експорту визначаютьс¤ обс¤гами надлишковоњ пропозиц≥њ товару, обс¤ги ≥мпорту Ц обс¤гами надлишкового попиту на товари;

факт на¤вност≥ надлишковоњ пропозиц≥њ та надлишкового попиту на м≥жнародному ринку встановлюють, пор≥внюючи внутр≥шн≥ р≥вновагов≥ ц≥ни на однаков≥ товари у р≥зних крањнах;

ц≥на за ¤кою зд≥йснюЇтьс¤ м≥жнародна торг≥вл¤, знаходитьс¤ м≥ж м≥н≥мальною та максимальною внутр≥шн≥ми ц≥нами р≥вноваги, ¤к≥ ≥снують у крањнах до початку торг≥вл≥;

з одного боку, зм≥на св≥товоњ ц≥ни веде до зм≥ни к≥лькост≥ товар≥в, ¤к≥ експортуютьс¤ га ≥мпортуютьс¤ на св≥товому ринку, з ≥ншого Ц зм≥на к≥лькост≥ експортованих та ≥мпортованих товар≥в призводить до зм≥ни св≥товоњ ц≥ни.

Ќайпрост≥ша модель св≥тового ринку називаЇтьс¤ моделлю частковоњ р≥вноваги, ¤ка показуЇ основн≥ функц≥ональн≥ взаЇмозвТ¤зки м≥ж внутр≥шн≥м попитом ≥ пропозиц≥Їю та попитом ≥ пропозиц≥Їю товар≥в на св≥товому ринку, визначаЇ к≥льк≥сн≥ обс¤ги експорту та ≥мпорту, а також р≥вновагову ц≥ну, за ¤кою зд≥йснюЇтьс¤ торг≥вл¤.

[7, ст. 23-25; 1, ст. 31-33]

—утн≥сть та головн≥ етапи економ≥чноњ глобал≥зац≥њ.

≈коном≥чний, соц≥ально-пол≥тичний, культурний розвиток людства в останн≥й чверт≥ ’’ ст. в≥дбуваЇтьс¤ п≥д знаком глобал≥зац≥њ. ѓњ економ≥чна складова повТ¤зана насамперед ≥з джерелами, факторами, формами господарського поступу. …детьс¤ про ≥нвестиц≥њ, й технолог≥њ, робочу силу, ≥нтелектуальн≥ й ф≥нансов≥ ресурси, менеджмент ≥ маркетинг та ≥н. «ростають м≥жнародна торг≥вл≥ та ≥нвестиц≥њ, небачених дос≥ масштаб≥в дос¤гла диверсиф≥кац≥¤ св≥тових ф≥нансових ринк≥в та ринк≥в робочоњ сили, в≥дчутно п≥двищилась роль “Ќ  у св≥то-господарських процесах, загострилас¤ глобальна конкуренц≥¤, з'¤вилис¤ системи глобального стратег≥чного менеджменту. –озгл¤немо принципов≥ ознаки та характерн≥ риси глобал≥зац≥њ ¤к сусп≥льно-економ≥чного процесу.

√лобал≥зац≥¤ Ц це продукт епохи постмодерну, переходу в≥д ≥ндустр≥альноњ до пост≥ндустр≥альноњ стад≥њ економ≥чного розвитку, формуванн¤ основ ноосферно-косм≥чноњ цив≥л≥зац≥њ. «в≥дси випливають ¤к≥сн≥ та к≥льк≥сн≥ ознаки ≥ показники, що характеризують розгортанн¤ даного процесу.

—еред найголовн≥ших сл≥д назвати зростаючу взаЇмозалежн≥сть економ≥к р≥зних крањн, все б≥льшу ц≥л≥сн≥сть ≥ Їдн≥сть св≥тового господарства. водночас п≥двищуЇтьс¤ загроза глобальноњ ¤дерноњ катастрофи, настанн¤ парникового ефекту, втручанн¤ в природу шл¤хом генноњ ≥нженер≥њ, клонуванн¤ тощо. «ростанн¤ нових св≥тових комун≥кативних мереж за рахунок впровадженн¤ нов≥тн≥х ≥нформац≥йних технолог≥й, систем електронного зв'¤зку спонукаЇ до зд≥йсненн¤ багатьох з них поза державним контролем.

Ќауково-техн≥чн≥ дос¤гненн¤ ведуть до скороченн¤ витрат на зд≥йсненн¤ м≥ждержавних та м≥жф≥рмових господарських контакт≥в. “ак, ¤кщо варт≥сть 3-х хвилинноњ телефонноњ розмови м≥ж Ќью-…орком та Ћондоном коштувала в 1930 р. 300 дол. (за курсом 1996 р.), то нин≥ Ц лише 1 долар.

ѕом≥тно зб≥льшуЇтьс¤ к≥льк≥сть крањн ≥ народ≥в, що вт¤гуютьс¤ в процес глобал≥зац≥њ. ќсобливим динам≥змом характеризувались до останнього часу Днов≥ ≥ндустр≥альн≥ крањниФ јз≥њ та окрем≥ держави Ћатинськоњ јмерики.

–озвиваЇтьс¤ тенденц≥¤ до формуванн¤ глобальноњ цив≥л≥зац≥њ ≥з сп≥льними уподобанн¤ми, ц≥нност¤ми та сусп≥льною св≥дом≥стю, створюютьс¤ структури глобальних ел≥т, вестерн≥зуютьс¤ св≥товий культурний прост≥р за одночасного протисто¤нн¤ цьому процесов≥, особливо з боку мусульманських держав.

Ќа авансцену св≥тового економ≥чного житт¤ висуваютьс¤ нов≥ субТЇкти св≥тогосподарських процес≥в, ¤к≥ пор¤д ≥з традиц≥йними стають нин≥ головними.

“аких нових субТЇкт≥в 8:

м≥жнародн≥ орган≥зац≥њ (ћ¬‘, —в≥товий банк, ёЌ “јƒ, ‘јќ, ћќѕ, —ќ“);

крањни Двеликоњ с≥мкиФ;

рег≥ональн≥ орган≥зац≥њ, ¤ких нам≥чуЇтьс¤ близько 60;

багатонац≥ональн≥ корпорац≥њ (майже 50 тис);

≥нституц≥ональн≥ ≥нвестори (пенс≥йн≥ та ≥нвестиц≥йн≥ фонди, страхов≥ компан≥њ);

неур¤дов≥ орган≥зац≥њ;

велик≥ м≥ста;

окрем≥ видатн≥ особистост≥ (науковц≥-нобел≥вськ≥ лауреати, ун≥верситетськ≥ професори, в≥дом≥ ф≥нансисти, п≥дприЇмц≥ та ≥н.).

ўодо значенн¤ великих м≥ст, до досить згадати, що, н-д, в одному лише “ок≥о виробл¤Їтьс¤ в двоЇ б≥льше товар≥в ≥ послуг, н≥ж у вс≥й Ѕразил≥њ.

≈коном≥ка глобал≥зуЇтьс¤ внасл≥док виникненн¤ нових форм конкуренц≥њ, коли зростаюча к≥льк≥сть субТЇкт≥в св≥тогосподарських звТ¤зк≥в не маЇ певноњ державноњ належност≥.

“аким чином, глобал≥зац≥¤ стаЇ пост≥йно д≥ючим фактором ≥ внутр≥шнього, ≥ м≥жнародного економ≥чного житт¤.

≤снуЇ 2 головн≥ п≥дходи стосовно етап≥в розвитку економ≥чноњ глобал≥зац≥њ.

«г≥дно з першим, вона розпочалась ще до пер≥оду великих географ≥чних в≥дкритт≥в у форм≥ мл¤во плинноњ глобал≥зац≥њ, коли економ≥чн≥ в≥дносини м≥ж державами мали спорадичний, дискретний характер, обмежуючись окремим локальними аренами ≥ територ≥¤ми.

ƒо середини ’≤’ ст. глобал≥зац≥¤ переходить у стад≥ю пов≥льного прогресуванн¤, коли формуЇтьс¤ св≥товий ринок, розвиваЇтьс¤ м≥жнародний под≥л прац≥, вимальовуЇтьс¤ проф≥ль спец≥ал≥зац≥њ окремих крањн ≥ рег≥он≥в. Ќаступний етап (середина ’≤’ ст. Ц 80-т≥ роки ’’ ст.) д≥став назву структурноњ глобал≥зац≥њ, що повТ¤зана з економ≥чним перед≥лом св≥ту, розпадом св≥тового господарства на протилежн≥ системи та њх Їдиноборством. Ќарешт≥, посл≥довна форма глобал≥зац≥њ розвиваЇтьс¤ в умовах Їдиного ринкового св≥тового господарства ¤к обТЇктивний процес ≥ важлива ознака пост≥ндустр≥альноњ цив≥л≥зац≥њ.

ƒругий п≥дх≥д пов'¤зуЇ генезис глобал≥зац≥њ з останньою чвертю ’’ ст., коли вона стаЇ визначальним фактором ¤к нац≥онального, так ≥ м≥жнародного розвитку, перетворюЇтьс¤ на дом≥нуючу тенденц≥ю св≥тогосподарських процес≥в.

[3, ст. 51-53]

¬иникненн¤ св≥тового господарства ≥ його характерн≥ риси.

–озвиток св≥тового ринку товар≥в прив≥в на руб≥ж ’≤’-’’ в≥к≥в до ≥нтенсиф≥кац≥њ м≥жнародного економ≥чного сп≥лкуванн¤. яке стало поступово виходити за рамки м≥ждержавного обм≥ну товарами. Ўвидкий розвиток виробничих сил ≥ р≥ст сили ф≥нансового кап≥талу прив≥в до виникненн¤ св≥тового господарства. ’арактерною рисою св≥тового ринку Ї м≥ждержавне перем≥щенн¤ товару, м≥жнародна торг≥вл¤.

ѕри переход≥ товарного виробництва в≥д стад≥њ св≥тового ринку до стад≥њ св≥тового господарства виникаЇ м≥жнародне перем≥щенн¤ вже не т≥льки товару, але ≥ фактор≥в його виробництва, насамперед всього кап≥талу ≥ робочоњ сили. “аким чином, категор≥¤ св≥тового господарства охоплюЇ уже не т≥льки сферу об≥гу, а й сферу виробництва.

—в≥тове господарство (world economy) Ц це сукупн≥сть нац≥ональних економ≥к крањн св≥ту, повТ¤заних м≥ж собою моб≥льними факторами виробництва.

—в≥тове (всесв≥тнЇ) господарство Ц це сукупн≥сть нац≥ональних господарств, взаЇмозвТ¤заних м≥жнародним под≥лом прац≥, м≥жнародними економ≥чними в≥дносинами.

—учасне св≥тове господарство Ц це сукупн≥сть нац≥ональних економ≥к крањн, що перебувають у т≥сн≥й взаЇмод≥њ ≥ взаЇмозалежност≥, глобальний економ≥чний орган≥зм, п≥дпор¤дкований обТЇктивним законам ринковоњ економ≥ки.

—в≥тове господарство Ц це сукупн≥сть м≥жнародних економ≥чних в≥дносин у взаЇмозвТ¤зку з продуктивними силами та в≥дпов≥дним механ≥змом регулюванн¤ й управл≥нн¤.

ѕри широк≥й трактовц≥ пон¤тт¤ фактор≥в виробництва любий товар можна розгл¤дати ¤к використаний фактор або фактори виробництва.

ќднак ≥ одержаний в результат≥ товар може бути знову використаний ¤к фактор в-ва.

Ќ-д: добуте вуг≥лл¤ продаЇтьс¤ на ринку ≥ тому розгл¤даЇтьс¤ ¤к товар, але продають його дл¤ того, щоб використати, н-д, дл¤ плавки стал≥. ќтже, вуг≥ль Ц фактор виробництва. ћолоко, також Ї товаром ≥ фактором виробництва.

ќсновою св≥тового господарства, також ¤к ≥ св≥тового ринку Ї м≥жнародний под≥л прац≥ ≥ ≥н. фактор≥в в-ва. –≥зниц¤ св≥тового господарства в≥д св≥тового ринку в тому, що в≥н про¤вл¤Їтьс¤ не т≥льки ≥ не ст≥льки через м≥жнародний рух товар≥в, ск≥льки через м≥жнародний рух фактор≥в в-ва. —в≥тове господарство включаЇ вс≥ основн≥ параметри св≥тового ринку ≥ доповнюЇ його новими суттЇвими рисами, повТ¤заними з м≥жнародною моб≥льн≥стю фактор≥в в-ва.

’арактерн≥ риси сучасного св≥тового господарства наступн≥:

розвиток м≥жнародного перем≥щенн¤ фактор≥в в-ва, перш за все в формах вивозу Ц ввозу кап≥талу, роб. сили ≥ технолог≥њ;

зростанн¤ на ц≥й основ≥ м≥жнародних форм в-ва на п-ствах, розташованих у дек≥лькох крањнах, насамперед у рамках “Ќ ;

економ≥чна пол≥тика держав у п≥дтримц≥ м≥жнародного руху товар≥в ≥ фактор≥в в-ва на двосторонн≥й ≥ багатосторонн≥й основах;

виникненн¤ економ≥ки в≥дкритого типу в рамках багатьох держав ≥ м≥ждержавних об'Їднань.

“аким чином, св≥тове господарство Ї б≥льш високою чим св≥товий ринок стад≥Їю розвитку ринковоњ економ≥ки, ¤ка включаЇ попри традиц≥йну м≥жнародну торг≥влю вив≥з кап≥талу, м≥жнародну м≥грац≥ю робочоњ сили ≥ торг≥влю технолог≥Їю, а також утворюючись на ц≥й основ≥ м≥жнародн≥ по свому характеру п-ства.

–егулюЇтьс¤ св≥тове господарство за допомогою нац≥ональноњ (н-д, представлених державних гарант≥й ≥нвестиц≥й) ≥ м≥ждержавноњ економ≥чноњ пол≥тики (н-д, заключенн¤ угод про уникненн¤ дв≥йного оподаткуванн¤).

¬ рамках св≥тового господарства економ≥ка окремих крањн стаЇ все б≥льш в≥дкритою ≥ ор≥Їнтованою на м≥жнародне економ≥чне сп≥вроб≥тництво.

≈коном≥ка в≥дкритого типу передбачаЇ л≥кв≥дац≥ю державноњ монопол≥њ, зовн≥шньоњ торг≥вл≥, використанн¤ р≥зних форм сп≥льного п≥дприЇмництва, орган≥зац≥ю зон в≥льного п≥дприЇмництва, ≥нтеграц≥ю господарського комплексу в св≥тове господарство та св≥товий ринок. ќдним з найважлив≥ших критер≥њв цього переходу Ї спри¤тливий ≥нвестиц≥йний кл≥мат крањн, що стимулюЇ приплив кап≥таловкладень, технолог≥й, товар≥в. ¬нутр≥шн≥й ринок крањни доступний дл¤ таких надходжень. ѕроте водночас в≥дкрита економ≥ка не допускаЇ безконтрольност≥ у зовн≥шньоеконом≥чних звТ¤зках. ¬она вимагаЇ активного державного регулюванн¤ структури експорту та ≥мпорту, рух кап≥талу, митноњ, валютноњ, податковоњ, кредитноњ та ≥нвестиц≥йноњ пол≥тики, щоб не допустити одностороннього переважанн¤ економ≥чно розвинен≥ших крањн.

1	2	3

Ќазва: —уть св≥тового ринку ≥ його структура
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (5690 прочитано)