—в≥товий ринок > —учасне св≥тове господарство. ѕолюси св≥тового господарства

—учасне св≥тове господарство. ѕолюси св≥тового господарства

—укупн≥сть р≥зноман≥тних п≥дприЇмств, що виробл¤ють товари або надають послуги, утворюЇ господарську систему.

—в≥тове господарство - система нац≥ональних господарств, що пов'¤зан≥ ≥ взаЇмод≥ють за законами м≥жнародного под≥лу прац≥.

¬заЇмод≥¤ нац≥ональних господарств в≥дбуваЇтьс¤ на основ≥ р≥зноман≥тних ви≠робничих, економ≥чних та пол≥тичних в≥дносин, ¤к≥ реал≥зуютьс¤ через зовн≥шню торг≥влю, наданн¤ послуг, рух кап≥талу, обм≥н ≥нформац≥Їю з наукових знань, обм≥н здобутками культури ≥ через м≥грац≥ю робочоњ сили.

–озгл¤даючи пол≥тичну й економ≥чну карти св≥ту, можна пом≥тити ≥стотну особлив≥сть у розм≥щенн≥ крањн, що мають показники економ≥чного розвитку вищ≥ перес≥чних по св≥ту - вони утворюють к≥лька територ≥ально близько розташова≠них груп. ≤ це не просто географ≥чний факт, а одна з важливих законом≥рностей географ≥њ сучасного св≥тового господарства: формуЇтьс¤ пол≥центрична система йо≠го територ≥альноњ структури. “о ж невипадково з'¤вивс¤ образний терм≥н Ч Ђбагатополюсний св≥тї.

Ќаймогутн≥ший центр св≥тового господарства склавс¤ в ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥. ядром цього центру Ї економ≥ка —Ўј, з нею т≥сно поЇднуютьс¤ економ≥ки  анади ≥ ћексики. Ќа частку ц≥Їњ тр≥йки крањн при 7 % населенн¤ св≥ту припадаЇ 22-23 % нац≥онального продукту та виробництва промисловоњ продукц≥њ, 12-13 % с≥льсько≠господарськоњ продукц≥њ св≥тового господарства. Ќайважлив≥ш≥ особливост≥ господар≠ства цих п≥вн≥чноамериканських крањн так≥:

1) багатий ринок збуту;

2) могутн≥сть американських банк≥в, трест≥в, концерн≥в, що контролюють не т≥льки нац≥ональне багатство своЇњ крањни, а й перетворюютьс¤ на транснац≥ональн≥ корпорац≥њ;

3) висо≠кий техн≥чний р≥вень промисловост≥ —Ўј ≥  анади;

4) високий науковий потенц≥ал —Ўј ≥  анади;

5) потужний в≥йськово-промисловий комплекс —Ўј.

Ќе менш потужний центр св≥тового господарства сформувавс¤ в «ах≥дн≥й ™вроп≥, крањни ¤коњ мають не просто сп≥льну географ≥чну приналежн≥сть, а й однор≥дн≥ соц≥ально-економ≥чн≥ системи. ¬насл≥док сп≥льност≥ низки внутр≥шньо- ≥ зовн≥шньопол≥тичних ≥нтерес≥в Ївропейського кап≥талу, незважаючи на суперниц≠тво ≥ взаЇмну боротьбу його нац≥ональних угруповань, в «ах≥дн≥й ™вроп≥ в≥дбувс¤ глибокий процес економ≥чноњ ≥нтеграц≥њ. “ут сформувалос¤ ™вропейське економ≥чне товариство (™≈“), ¤ке згодом трансформувалос¤ в ™вропейське сп≥втовариство (™—). ƒо нього з 1996 року вход¤ть 15 крањн з населенн¤м 370 млн. чолов≥к: ‘–Ќ, ‘ранц≥¤, ≤тал≥¤, Ѕельг≥¤, Ќ≥дерланди, Ћюксембург, ¬еликобритан≥¤, ≤рланд≥¤, ƒан≥¤, ≤спан≥¤, ѕортугал≥¤, √рец≥¤, јвстр≥¤, ‘≥нл¤нд≥¤, Ўвец≥¤. ÷е значне еко≠ном≥чне угрупованн¤, ринок ¤кого за своњми можливост¤ми попиту можна пор≥вн¤≠ти з ринком —≤Ћј. “ут посилюютьс¤ м≥жнац≥ональн≥ зв'¤зки великих монопол≥й, зростаЇ залежн≥сть ≥ суп≥др¤дн≥сть господарств сус≥дн≥х крањн.

Ќайб≥льш динам≥чн≥ процеси економ≥чного розвитку в≥дбуваютьс¤ в јз≥атсько-“ихоокеанському рег≥он≥ (ј“–). япон≥¤,  итай та група крањн ≥ територ≥й Ђдале≠косх≥дних тигр≥вї формують ≥нтеграц≥йне ¤дро цього рег≥ону. Ќа його частку припа≠даЇ понад 1/5 св≥тового економ≥чного потенц≥алу, а Ђвагаї вс≥х крањн ј“– набагато б≥льша. ¬ рег≥он≥ сформувалось ≥нтеграц≥йне утворенн¤ ј—≈јЌ.

–ег≥он ѕ≥вн≥чноњ ™враз≥њ, де розташован≥ держави, що утворилис¤ п≥сл¤ розпа≠ду —–—–, також займаЇ пом≥тне м≥сце в св≥тов≥й економ≥ц≥.

ћ≥ж тим, п≥д впливом сучасних геопол≥тичних процес≥в, у св≥т≥ Ї передумо≠ви формуванн¤ й ≥нших рег≥ональних систем економ≥чноњ взаЇмод≥њ. ÷е, по-пер≠ше, т≥сно пов'¤зан≥ м≥ж собою рег≥они —ередземномор'¤ ≥ ѕричорномор'¤ (до ¤ко≠го входить ≥ територ≥¤ ”крањни), по-друге - рег≥он —ереднього —ходу та ÷ент≠ральноњ јз≥њ в ¤кому прот¤гом двох тис¤чол≥ть було м≥цно пов'¤зане житт¤ крањн ≥ народ≥в.

ћ≥жнародний под≥л прац≥ ≥ св≥тове господарство.

ћ≥жнародний под≥л прац≥ Ц це спец≥ал≥зац≥њ окремих крањн на виробництв≥ певних товар≥в та послуг ≥ товарному обм≥н≥ цими продуктами на св≥тових ринках. ћ≥жнародний под≥л прац≥ виникаЇ м≥ж крањнами, що захищен≥ своњм державним суверен≥тетом.

ћ≥жнародний под≥л прац≥, пор≥вн¤но з територ≥альним под≥лом прац≥, маЇ де¤к≥ принципов≥ в≥дм≥нност≥. ‘ормуванн¤ спец≥ал≥зац≥њ господарства крањни в такому раз≥, безумовно, п≥дкор¤Їтьс¤ д≥њ закону пор≥вн¤льних переваг. «а цим законом, ¤кий Ї одним з фундаментальних закон≥в економ≥чноњ теор≥њ, кожна крањна маЇ пор≥вн¤льну перевагу у виробництв≥ ¤кого-небудь товару чи послуги ≥ мо≠же д≥стати вигоду, торгуючи ними або обм≥нюючи њх на ≥нш≥ товари чи послуги.

як попередн≥ передумови реал≥зац≥њ пор≥вн¤льноњ переваги треба враховувати, що крањна, ¤ка виходить з≥ своЇю продукц≥Їю на св≥товий ринок, повинна мати переваги бодай над частиною ≥нших виробник≥в ц≥Їњ продукц≥њ (наприклад, мати дешеву сировину, волод≥ти секретами технолог≥њ виробництва тощо); водночас на св≥товому ринку повинен бути попит на цю продукц≥ю; нарешт≥ затрати на транс≠портуванн¤ мають бути обоп≥льно виг≥дними дл¤ виробника ≥ споживача.

ѕ≥д час подальшого визначенн¤ спец≥ал≥зац≥њ важливим Ї те, ¤к складаЇтьс¤ за≠гальна ситуац≥¤ на св≥товому ринку. «акон пор≥вн¤льних переваг стверджуЇ, що кожн≥й крањн≥, нав≥ть т≥й, ¤ка мас абсолютн≥ переваги з виробництва будь-¤ких то≠вар≥в, виг≥дн≥ше зосередити своњ зусилл¤ на виробництв≥ тих товар≥в ≥ послуг, у ви≠робництв≥ ¤ких вона дос¤гла пор≥вн¤но б≥льшоњ ефективност≥, ≥ експортувати њх в обм≥н на товари, ¤ких вона не виробл¤Ї.

≈фективн≥сть м≥жнародних економ≥чних в≥дносин т≥Їњ чи ≥ншоњ суверенноњ крањни багато в чому визначаЇтьс¤ вправн≥стю њњ зовн≥шньоеконом≥чного менедж≠менту та вибором стратег≥њ й тактики зовн≥шньоеконом≥чного маркетингу.

ћенеджмент (управл≥нн¤) - це д≥¤льн≥сть з координац≥њ прац≥ ≥нших людей. —кладаЇтьс¤ з двох основних компонент≥в: ум≥нн¤ орган≥зувати госпо≠дарський процес ≥ так званоњ п≥дприЇмницькоњ ≥нтуњц≥њ, що грунтуЇтьс¤ на глибоких знанн¤х закон≥в ринку ≥ необх≥дн≥й ≥нформац≥њ.

ћаркетинг (ринкознавство) - це програмно-ц≥льовий метод роботи п≥дприЇмц¤ або п≥дприЇмства на ринку. ¬≥н пол¤гаЇ у вивченн≥ ринку, просуванн≥ на ринок товар≥в ≥ послуг, створенн≥ такоњ ситуац≥њ, за ¤коњ ¤к≥сть, к≥льк≥сть та ц≥на товару в≥дпов≥дали б попиту на ринку.

—труктура св≥тового господарства

—в≥тове господарство - система, що маЇ багато складних структур. —труктура - внутр≥шн¤ будова системи та сукупн≥сть ст≥йких зв'¤зк≥в у н≥й, що забезпечують њњ ц≥л≥сн≥сть.

«-пом≥ж численних структур св≥тового господарства найважлив≥шими Ї соц≥аль≠но-економ≥чна, функц≥онально-господарська та територ≥альна.

ѕ≥д соц≥ально-економ≥чною структурою розум≥ють сп≥вв≥дно≠шенн¤ економ≥чних уклад≥в ≥ систем власност≥, характер взаЇмод≥њ держави ≥ приватного кап≥талу, розстановку пол≥тичних та економ≥чних сил у державах та в св≥т≥ в ц≥лому.

–озвиток господарства в крањнах з потужними державно-корпоративними ком≠плексами неминуче виходить за меж≥ нац≥ональних ринк≥в. ≤нтернац≥онал≥зац≥¤ гос≠подарського житт¤ стимулювала розвиток р≥зноман≥тних м≥жнародних форм еко≠ном≥чноњ д≥¤льност≥, ¤к, наприклад, транснац≥ональних корпорац≥й (“Ќ ).

“ранснац≥ональна корпорац≥¤ - це, ¤к правило, велик≥ виробнич≥ концерни, торговельн≥ або ф≥нансов≥ корпорац≥њ, сфера д≥¤льност≥ ¤ких - весь св≥т.

—аме д≥¤льн≥сть “Ќ  е причиною того, що в усьому св≥т≥ можна бачити марки Ђ“ойотаї чи ЂЌ≥санї, Ђ‘ордї чи Ђƒженерал мотореї, ЂЅћ¬ї чи Ђ‘ольксвагенї або продукц≥ю рад≥оелектрон≥ки ф≥рм Ђ“ос≥баї, Ђћацус≥таї (Ђѕанасон≥кї), Ђ—он≥ї, Ђƒженерал електр≥кї, Ђ¬ест≥нгаузї ≤Ѕћ та ≥н. ќсобливо активна д≥¤льн≥сть “Ќ  —Ўј, япон≥њ, ‘–Ќ, ¬еликобритан≥њ, ‘ранц≥њ.

‘ункц≥онально-господарська структура крањни чи св≥тового господарства залежить в≥д сучасного розвитку стану сусп≥льного под≥лу прац≥ в ус≥х його формах, в тому числ≥ стану м≥жнародного под≥лу прац≥.

“еритор≥альна структура св≥тового господарства - це географ≥¤ соц≥ально-економ≥чноњ, функц≥онально-галузевоњ структур.

Ќауково-техн≥чна революц≥¤ ≥ основн≥ риси Ќ“–.

ќсновн≥ риси Ќ“–

1. ¬сеос¤жн≥сть (впливаЇ на вс≥ галуз≥ виробництва, характер прац≥, побут, культуру, психолог≥ю людини тощо).

2. ƒокор≥нна зм≥на рол≥ людини у виробництв≥.

3. «меншенн¤ часу м≥ж в≥дкритт¤м ≥ впровадженн¤м його у виробництво.

4. «в'¤зок з в≥йськовим комплексом.

≈лементи Ќ“–:

1. Ќаука.

2. “ехн≥ка ≥ технолог≥¤ (мета Ч п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва, продуктивност≥ прац≥). ™ 2 шл¤хи (еволюц≥йний ≥ революц≥йний) оновленн¤ техн≥ки ≥ технологи.

3 ¬иробництво. Ќапр¤мки удосконаленн¤

а) електрон≥зац≥¤ (≈ќћ, потужн≥ обчислювальн≥ центри тощо),

б) комплексна автоматизац≥¤ (роботи, процесорна техн≥ка),

в) нов≥ види енерг≥њ (наприклад, термо¤дерна),

г) створенн¤ нових матер≥ал≥в ≥ удосконаленн¤ традиц≥йних,

д) впровадженн¤ б≥отехнолог≥й.

4. ”правл≥нн¤. ќсновними напр¤мками застосуванн¤ Ќ“– в св≥товому господарств≥ Ї:

1. ѕрискорений розвиток енергетики, машинобудуванн¤, х≥м≥чноњ промисловост≥.

2. «ниженн¤ рол≥ видобувноњ промисловост≥.

3. ≤нтенсиф≥кац≥¤ с≥льського господарства

4. «м≥на товарноњ структури св≥тового ринку.

5. «м≥на структури зайн¤тост≥ населенн¤.

6. –озвиток транспорту.

7. –озвиток еколог≥чно безпечних виробництв ≥ т. д.

ѕаливно-енергетична промислов≥сть св≥ту.

¬≥д розвитку енергетики залежить р≥вень економ≥чного розвитку крањни, тому прот¤гом ’’ ст. людство спожило значно б≥льше палива та енерг≥њ, н≥ж за свою попередню ≥стор≥ю. «м≥нюЇтьс¤ в час≥ ≥ структура паливно-енергетичного балансу.

1	2	3	4	5

Ќазва: —учасне св≥тове господарство. ѕолюси св≥тового господарства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (8432 прочитано)