—оц≥олог≥¤ > —тановленн¤ ≥ розвиток соц≥олог≥њ прац≥ в ”крањн≥, ≥сторико-соц≥олог≥чний нарис

—тановленн¤ ≥ розвиток соц≥олог≥њ прац≥ в ”крањн≥, ≥сторико-соц≥олог≥чний нарис

Ќеобх≥дн≥сть досл≥дженн¤ ц≥Їњ теми обумовлена насамперед процесом демократизац≥њ ≥ становленн¤м незалежност≥ ”крањни ¤к суверенноњ держави, нац≥онально-культурного в≥дродженн¤. ” цих умовах потреба в знанн¤х власноњ ≥стор≥њ, культури, науки здобуваЇ особливе значенн¤. јдже це забезпечуЇ генетичний звТ¤зок минулого, сьогоденн¤ ≥ майбутнього. “ому досл≥дженн¤ ≥стор≥њ виникненн¤ ≥ розвитку соц≥олог≥чноњ думки в ”крањн≥ ≥ ≥стор≥њ соц≥олог≥њ прац≥ Ц зокрема стаЇ дуже актуальним. “им б≥льше, що ≥стор≥¤ соц≥олог≥њ прац≥ в ”крањн≥ дотепер залишаЇтьс¤ Усуц≥льною б≥лою пл¤моюФ [1, с.85]. ¬ окремих роботах по соц≥олог≥њ прац≥, де розгл¤даЇтьс¤ ≥сторичний аспект, внесок украњнських вчених або не згадуЇтьс¤ взагал≥ [2] або розмитий у виклад≥ загальних дос¤гнень в≥тчизн¤них соц≥о≠лог≥в [3], або обмежуЇтьс¤ згадуванн¤м окремих пр≥звищ украњнських соц≥олог≥в, що працюють в галуз≥ проблем соц≥олог≥њ прац≥ [4]. ƒо того ж, при такому п≥дход≥ не враховувалис¤ ≥сторичн≥ особливост≥ виникненн¤ й розвитку соц≥олог≥њ в ”крањн≥, що обумовили де¤ку своЇр≥дн≥сть цього процесу в рамках розвитку св≥товоњ соц≥о≠лог≥њ.

√оловною особлив≥стю становленн¤ й розвитку соц≥олог≥њ прац≥ (¤к ≥ вс≥Їњ соц≥олог≥њ в ”крањн≥) Ї њњ висока пол≥тизац≥¤, повТ¤зана з ≥де¤ми державноњ, нац≥ональноњ ≥ культурноњ незалежност≥. —аме в контекст≥ цих питань розгл¤даютьс¤ проблеми соц≥олог≥њ прац≥ на ус≥х етапах њњ розвитку.

¬≥дзначимо, що зародившись ≥ розвиваючись разом з виникненн¤м соц≥олог≥чноњ думки в ”крањн≥, соц≥олог≥¤ прац≥ проходить основн≥ пер≥оди њњ розвитку.

¬ ≥стор≥њ соц≥олог≥чноњ думки вид≥л¤ють два самих загальних пер≥оди њњ розвитку: протосоц≥олог≥¤ й академ≥чна соц≥олог≥¤ [5, с.23].

ѕротосоц≥олог≥¤ охоплюЇ пер≥од в≥д виникненн¤ перших прим≥тивних у¤влень про св≥т людини до моменту по¤ви соц≥олог≥њ ¤к самост≥йноњ науки (ќ. онт). јкадем≥чна соц≥олог≥¤ охоплюЇ пер≥од з моменту по¤ви системи ќгюста  онта ≥ продовжуЇтьс¤ до наших дн≥в.

«розум≥ло, що кожний з цих пер≥од≥в маЇ к≥лька етап≥в. “ак протосоц≥олог≥чний пер≥од (VЦсередина XIX вв.) м≥стить у соб≥, в залежност≥ в≥д впливу на формуванн¤ соц≥олог≥чних погл¤д≥в особливостей економ≥чних, соц≥альних, пол≥тичних, ≥деолог≥чних ≥ парадигмальних фактор≥в, наступн≥ етапи:

¨ становленн¤, розвиток ≥ розпад  ињвськоњ –ус≥ (V-к≥нець XV в.);

¨ виникненн¤, розвиток ≥ розвал козацтва (к≥нець XV-середина XVIII в.);

¨ в≥дродженн¤ ”крањни (к≥нець XVIII-середина XIX в.).

’арактерно, що насичен≥сть у¤влень ≥ знань кожного пер≥оду проблематикою соц≥олог≥њ прац≥ була р≥зною в залежност≥ в≥д зм≥сту ≥сторичного процесу в кожен пер≥од ≥ на кожному етап≥.

“ак, на першому етап≥ (V-к≥нець XV стол≥тт¤) соц≥альн≥ проблеми прац≥ ще не вид≥л¤ютьс¤ ≥з загального контексту теолог≥чних знань. ≤ т≥льки на другому етап≥, з вид≥ленн¤м соц≥альних проблем людини з теолог≥чних знань, виникають передумови дл¤ вид≥ленн¤ проблематики соц≥олог≥њ прац≥.

—еред мислител≥в того часу ц≥ проблеми досл≥джував ‘еофан ѕрокопович (1681-1730)[6, с.509-515]. ¬иход¤чи з розум≥нн¤ людини ¤к малого макрокосму чи особ≠ливого св≥ту, в≥н розкриваЇ механ≥зми ≥ ц≥ль людськоњ д≥¤льност≥, звТ¤зуючи њх з потребами людини.  ожна людина д≥Ї тому, що Увона бажаЇ чогось, заради чого це робитьФ. ƒос¤гненн¤ щаст¤ повТ¤зане з д≥¤льн≥стю людини, ≥з задоволенн¤м його потреб. ” такому п≥дход≥ в≥дкривалис¤ можливост≥ дл¤ майбутн≥х досл≥джень трудовоњ д≥¤льност≥ на основ≥ вид≥ленн¤ основних њњ спонукальних сил без твердоњ регламентац≥њ њњ божественним провед≥нн¤м. «аслуговуЇ на увагу думка про необх≥дн≥сть зТ¤суванн¤, в чому складаЇтьс¤ добро ≥ блаженство, до ¤кого потр≥бно прагнути, ≥ що в найб≥льш≥й м≥р≥ в≥дпов≥даЇ людин≥. «даЇтьс¤, що в його роботах уперше зТ¤вл¤ютьс¤ у¤вленн¤ про в≥дпов≥дн≥сть трудовоњ д≥¤льност≥ зд≥бност¤м людини, хоча ч≥тк≥сть ≥ визначен≥сть вони одержали в роботах б≥льш п≥знього часу.

ѕродовженн¤ ≥ розвиток ц≥ ≥дењ знайшли в роботах мислител≥в козацького часу, зокрема, √ригор≥¤  ониського (1715-1805) [7, с.388-419]. ” його концепц≥њ людськоњ активност≥ лю-дина спираЇтьс¤ на власн≥ рушн≥ сили ≥ мотиви, а не т≥льки залежить в≥д божествен-ного провид≥нн¤. Ћюдська д≥¤льн≥сть розгл¤даЇтьс¤ њм ¤к усв≥домлена, що включаЇ мету, засоби њњ дос¤гненн¤ ≥ УдоброФ ¤к потребу, що усв≥домлена у вигл¤д≥ перв≥сноњ мети.

¬≥ра у творч≥ можливост≥ людини, що вона реал≥зуЇ в процес≥ дос¤гненн¤ людського блага, не суперечить вищому благу, що Уприготував людин≥ ЅогФ. Ћюдське благо чи щаст¤ припускаЇ на¤вн≥сть здоровТ¤, доблест≥, задоволенн¤ потреб у продовженн≥ роду, почуттЇвих насолодах, в≥дчутт¤ благополучч¤ ≥ щасливоњ дол≥ ≥ вимагаЇ зан¤тт¤ ¤к ф≥зичною, так ≥ розумовою д≥¤льн≥стю.

як бачимо, в розум≥нн≥ механ≥зм≥в людськоњ д≥¤льност≥ √. ониський не так вже й далекий в≥д сучасних соц≥олог≥чних погл¤д≥в. ѕл≥дн≥ також його ≥дењ про роль людськоњ прац≥ в дос¤гненн≥ щаст¤ Ц УдобраФ.

ѕодальший розвиток ≥де¤ про людську д≥¤льн≥сть ¤к шл¤х дос¤гненн¤ щаст¤ знайшла в роботах √. —ковороди (1722-1794). ” своњй робот≥ Ујлфав≥т, чи Ѕуквар св≥туФ в≥н в≥дходить в≥д розум≥нн¤ джерела щаст¤ в абстрактному початку добра. “акий початок, на його погл¤д, знаходитьс¤ в прац≥. –озвиваючи ≥дею про необх≥дн≥сть самоп≥знанн¤, ¤к застави усп≥шноњ д≥¤льност≥ людини, в≥н збагачуЇ њњ вченн¤м про Успор≥днену працюФ.

—уть цього вченн¤ Ч у визнанн≥ природност≥ прац≥ дл¤ людини ≥ необх≥дност≥ розп≥знати й усв≥домити, до чого ти породжений Ц лише в цьому ти Убудеш дл¤ себе ≥ дл¤ брат≥¤ твоЇњ кориснимФ [8, с.324]. –оби те, до чого породжений ≥ тод≥ будеш щасливий не т≥льки результатами прац≥, але ≥ самою працею, Усамий у деланњњ твоЇму прац¤ буде дл¤ тебе сладчайший, н≥жЕсам≥ праць твоњ плодиФ [8, с.348].

ћислитель зовс≥м не заперечуЇ сусп≥льного значенн¤ прац≥. “≥льки Упрац¤Ф, УремеслоФ Ї основою вс¤коњ УмашиниФ громадського житт¤, УпочаткомФ ≥ Ув≥нцемФ ≥снуванн¤ сусп≥льства. Уѕрац¤ Ї живий ≥ невсипущий ус≥Їњ машини х≥д поколь. ѕоколь породить зроблена справаФ [8, с.323]. ќднак найб≥льш корисна дл¤ сусп≥льства саме Успор≥днена прац¤Ф Ц прац¤ в≥дпов≥дно до призванн¤. ќчевидна актуальн≥сть такого п≥дходу в даний час, коли ≥де¤ Уроби те, дл¤ чого ти породженийФ уз¤та на озброЇнн¤ сучасним менеджментом [9] ≥ лежить в основ≥ теор≥њ соц≥олог≥њ карТЇри ≥ самоменеджменту [10]. ÷≥кава думка про те, що Унеспор≥днена прац¤Ф може наносити шкоду не т≥льки сусп≥льству, але ≥ самому прац≥внику в першу чергу. Уƒо мученн¤ Ц трудитис¤ в неспор≥днен≥й справ≥? Ц запитуЇ √. —коворода. ≤ в≥дпов≥даЇ з мудр≥стю, г≥дноњ вс≥л¤коњ поваги, що люди, що борють з≥ своЇю природою ≥ йдуть врозр≥з з нею Усамим соб≥ суть убивц≥Ф [8, с.337]. як бачимо, за гуман≥стичною спр¤мован≥стю ц≥ соц≥олог≥чн≥ ≥дењ про працю не втратили своЇњ актуальност≥ й у наш час. ¬они поклали початок гуман≥стичним традиц≥¤м в украњнсь≠к≥й соц≥олог≥њ прац≥, що були продовжен≥ на етап≥ в≥дродженн¤ ”крањни (к≥нець XVIII-середина XIX ст.).

“ут доречно буде звернути увагу на те, що, незважаючи на певну самобутн≥сть ≥ специф≥чн≥сть, ≥дењ соц≥олог≥њ прац≥ в ”крањн≥ розвивалис¤ не т≥льки в русл≥ зах≥дноњ ≥ рос≥йськоњ соц≥олог≥чноњ думки, а в безпосередньому контакт≥ ≥ взаЇмод≥њ з видатними вченими того часу. Ќер≥дко украњнськ≥ вчен≥ реал≥зували св≥й творчий потенц≥ал у науц≥ ≥нших держав.

“ак, видатний соц≥олог ћ.ћ. овалевский (1851-1916) [11, с.40], в≥домий ¤к посл≥довник позитив≥зму в його конто- вар≥ант≥, народивс¤ на ”крањн≥, учивс¤ в ’арк≥вському ун≥верситет≥, Ѕерл≥н≥, ѕариж≥ й Ћондон≥ й працював в р≥зних крањ≠нах.

ќдним з центральних пон¤ть його концепц≥њ була Усоц≥альна сол≥дарн≥стьФ. ” розширенн≥ сфер сол≥дарност≥ в≥н бачив основу соц≥ального прогресу, у тому числ≥, й у виробничо-економ≥чн≥й, трудов≥й сфер≥. ¬ажливим дл¤ досл≥дженн¤ соц≥альних процес≥в у трудов≥й сфер≥ Ї його виступи проти мон≥зму в соц≥олог≥њ, визнанн¤ впливу одного (чи де¤ких) фактор≥в на соц≥альне житт¤. “акий п≥дх≥д створював передумови дл¤ досл≥дженн¤ прац≥ ¤к соц≥ального ¤вища, обумовленого взаЇмод≥Їю сукупност≥ фактор≥в ≥ ¤вищ.

≤ хоча перший соц≥олог≥чний курс був введений ним у ѕетербурзькому ѕсихоневролог≥чному ≥нститут≥, в≥н ≥ в науковому, ≥ в пол≥тичному житт≥ (був депутатом I-й –ос≥йськоњ думи в≥д ’арк≥вщини), ≥ в культурно-сусп≥льному житт≥ (очолював “овариство ≥м. “.√.Ўевченка в —анкт-ѕетербурз≥) н≥коли не поривав з ”крањною.

√уман≥стичн≥ традиц≥њ украњнськоњ соц≥альноњ думки знайшли своЇ продовженн¤ в роботах ≤вана яковича ‘ранка (1846-1916). ѕрацю, ¤к соц≥альне ¤вище, в≥н розгл¤даЇ в контекст≥ ≥ взаЇмозвТ¤зку з ус≥Їњ людською д≥¤льн≥стю. ¬ид≥л¤ючи працю ¤к основу ≥снуванн¤ людства ≥ його соц≥ального прогресу, в своњй робот≥ Уѕро працюФ в≥н п≥дкреслюЇ, що будучи основою людського добробуту ≥ щаст¤, прац¤ не вичерпуЇ вс≥Їњ розмањтост≥ людського житт¤. ѕл≥дною Ї думка про вплив под≥лу прац≥ на житт¤ людського сусп≥льства. ѕоширюючи цей вплив на вс≥ сфери життЇд≥¤льност≥, автор вважаЇ, що розпод≥л прац≥, в сполученн≥ з≥ станом осв≥ти й економ≥чним господарюванн¤м, складають основу пол≥тичноњ влади в держав≥ [5, с.277-285]. «аслугою великого мислител¤ було вид≥ленн¤ в окрему галузь соц≥альних знань науки про працю, що одержала назву Усусп≥льноњ економ≥њФ.

« критичних позиц≥й сприймав марксистськ≥ погл¤ди видатний украњнський економ≥ст ≥ соц≥олог ћихайло ≤ванович “уган-Ѕарановский (1865-1919) [12, с.643-644]. –озд≥л¤ючи погл¤ди неокант≥анства, в≥н указував на одноб≥чн≥сть визначенн¤ житт¤ сусп≥льства лише характером способу виробництва. Ќа його думку, такою основою Ї господарська д≥¤льн≥сть, ¤к сукупн≥сть людських д≥й з≥ створенн¤ матер≥альних умов дл¤ задоволенн¤ людських потреб.

1	2	3

Ќазва: —тановленн¤ ≥ розвиток соц≥олог≥њ прац≥ в ”крањн≥, ≥сторико-соц≥олог≥чний нарис
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (4811 прочитано)