—оц≥олог≥¤ > —труктура особистост≥ ≥ повед≥нков≥ типи

того, ¤к, на нашу думку, нас сприймають ≥нш≥ (я упевнена, що люди звертають увагу на мою нову зач≥ску);

2) того, ¤к, на нашу думку, вони реагують на те, що бачать (я упевнена, що њм подобаЇтьс¤ мо¤ нова зач≥ска);

3) того, ¤к ми в≥дпов≥даЇмо на сприйн¤ту нами реакц≥ю ≥нших (¬идиме, ¤ буду завжди так зач≥суватис¤)

јмериканський психолог ƒжордж √ерберт ћид п≥шов дал≥ у своЇму анал≥з≥ процесу розвитку нашого Ђяї. Ќа думку ћида, процес формуванн¤ особистост≥ включаЇ три р≥зн≥ стад≥њ. ѕерша Ч ≥м≥тац≥¤. Ќа ц≥й стад≥њ д≥ти коп≥юють поводженн¤ дорослих, не розум≥ючи його. ѕот≥м випливаЇ ≥грова стад≥¤, коли д≥ти розум≥ють поводженн¤ ¤к виконанн¤ визначених ролей: л≥кар¤, пожежного, автогонщика ≥ т.д.; у процес≥ гри вони в≥дтворюють ц≥ рол≥. ѕерех≥д в≥д одн≥Їњ рол≥ до ≥ншоњ розвиваЇ в д≥тей здатн≥сть додавати своњм думкам ≥ д≥¤м такий зм≥ст, ¤кий додають њм ≥нш≥ члени сусп≥льства, Ч це наступний важливий крок у процес≥ створенн¤ свого "я". “рет≥й етап, по ћиду, стад≥¤ колективних ≥гор, коли д≥ти учатьс¤ усв≥домлювати чеканн¤ не т≥льки одн≥Їњ людини, але ≥ вс≥Їњ групи. –ольова теор≥¤ особистост≥ описуЇ њњ соц≥альне поводженн¤ двома основними пон¤тт¤ми: Ђсоц≥альний статусї ≥ "соц≥альна роль". Ћюдина може мати к≥лька статус≥в. јле найчаст≥ше т≥льки один визначаЇ його положенн¤ в сусп≥льств≥. „асто буваЇ так, що головний, чи ≥нтегральний, статус обумовлений його посадою (наприклад, директор, професор). —оц≥альний статус в≥дбиваЇтьс¤ ¤к у зовн≥шн≥м поводженн≥ ≥ вигл¤д≥ (од¤з≥, жаргон≥ й ≥нших знаках соц≥альноњ ≥ профес≥йноњ приналежност≥), так ≥ у внутр≥шн≥й позиц≥њ (в установках, ц≥нн≥сних ориентаци¤х, мотивац≥¤х ≥ т.д.)

—оц≥ологи в≥др≥зн¤ють запропонован≥ ≥ придбан≥ статуси. «апропонований Ч це значить нав'¤заний сусп≥льством поза залежн≥стю в≥д зусиль' ≥ заслуг особистост≥. ¬≥н обумовлюЇтьс¤ етн≥чним походженн¤м, м≥сцем народженн¤, родиною ≥ т.д. ѕридбаний (дос¤гнутий) статус визначаЇтьс¤ зусилл¤ми самоњ людини (наприклад, письменник, учений, директор ≥ т.д.). ¬ид≥л¤ютьс¤ також природний ≥ профес≥йно-посадовий статуси. ѕриродний статус особистост≥ припускаЇ ≥стотн≥ ≥ в≥дносно ст≥йк≥ характеристики людини (чолов≥ка ≥ ж≥нки, дитинство, юн≥сть, зр≥л≥сть, стар≥сть ≥ т.д.). ѕрофес≥йно-посадовий Ч це базисний статус особистост≥, дл¤ дорослоњ людини найчаст≥ше Ї основою ≥нтегрального статусу. ” ньому ф≥ксуЇтьс¤ соц≥альне, економ≥чне ≥ виробничо-техн≥чне положенн¤ (банк≥р, ≥нженер, адвокат ≥ т.д.).

—оц≥альний статус позначаЇ конкретне м≥сце, що займаЇ ≥ндив≥д у дан≥й соц≥альн≥й систем≥. —укупн≥сть вимог, пропонованих ≥ндив≥ду сусп≥льствам, утворить зм≥ст соц≥альноњ рол≥. —оц≥альна роль Ч це сукупн≥сть д≥й, що повинний виконати людину, що займаЇ даний статус у соц≥альн≥й систем≥.  ожен статус звичайно включаЇ р¤д ролей. —укупн≥сть ролей, що випливають з даного статусу, називаЇтьс¤ рольовим набором. —оц≥альна роль розпадаЇтьс¤ на рольов≥ чеканн¤ Ч те, чого зг≥дно Ђправилам гриї чекають в≥д т≥Їњ чи ≥ншоњ рол≥, ≥ на рольове поводженн¤ Ч те, що людина реально виконуЇ в рамках своЇњ рол≥. ”с¤кий раз, беручи на себе ту чи ≥ншу роль, людина б≥льш-менш ч≥тко представл¤Ї зв'¤зан≥ з нею права й обов'¤зки, приблизно знаЇ схему ≥ посл≥довн≥сть д≥й ≥ будуЇ своЇ поводженн¤ в≥дпов≥дно до чекань навколишн≥х.

—оц≥альне поводженн¤ спробував систематизувати “ол-котт ѕарсонс. ¬≥н вважав, що будь-¤ка роль може бути описана за допомогою п'¤ти основних характеристик:

≈моц≥йн≥сть. ƒе¤к≥ рол≥ (наприклад, медичноњ сестри, чи л≥кар¤ пол≥цейського) вимагають емоц≥йноњ стриманост≥ в ситуац≥¤х, що звичайно супроводжуютьс¤ бурхливим про¤вом почутт≥в (мова йде про хворобу, стражданн¤, смерть). ¬≥д член≥в родини ≥ друз≥в оч≥куЇтьс¤ менш стримане вираженн¤ почутт≥в.

—пос≥б одержанн¤. ƒе¤к≥ рол≥ обумовлен≥ запропонованими статусами Ч наприклад, дитини, чи юнака дорослого громад¤нина; вони визначаютьс¤ в≥ком людини, що виконуЇ роль. ≤нш≥ рол≥ завойовуютьс¤; коли ми говоримо про професора, ми маЇмо на уваз≥ таку роль, що дос¤гаЇтьс¤ не автоматично, а в результат≥ зусиль особистост≥.

ћасштаб. ƒе¤к≥ рол≥ обмежен≥ строго визначеними аспектами взаЇмод≥њ людей. Ќаприклад, рол≥ л≥кар¤ ≥ пац≥Їнта обмежен≥ питанн¤ми, що безпосередньо в≥днос¤тьс¤ до здоров'¤ пац≥Їнта. ћ≥ж маленькою дитиною ≥ його чи мат≥р'ю батьком установлюютьс¤ в≥дносини б≥льш широкого плану; кожного з батьк≥в хвилюють багато стор≥н житт¤ мал¤ти.

‘ормал≥зац≥¤. ƒе¤к≥ рол≥ передбачають взаЇмод≥¤ з людьми в≥дпов≥дно до встановлених правил. Ќаприклад, б≥бл≥отекар зобов'¤заний видати книги на певний строк ≥ зажадати штраф за кожний прострочений день з тих, хто затримуЇ книги. ѕри виконанн≥ ≥нших ролей допускаЇтьс¤ особливе звертанн¤ з тими, з ким у вас склалис¤ особист≥ в≥дносини. Ќаприклад, ми не оч≥куЇмо, що чи брат сестра заплат¤ть нам за зроблену њм послугу, хоча ми могли б уз¤ти плату в незнайомоњ людини.

ћотивац≥¤. –≥зн≥ рол≥ обумовлен≥ р≥зними мотивами. ќч≥куЇтьс¤, скажемо, що заповз¤тлива людина поглинена власними ≥нтересами Ч його учинки визначаютьс¤ прагненн¤м д≥стати максимальний прибуток. јле передбачаЇтьс¤, що св¤щеник трудитьс¤ головним чином заради сусп≥льного блага, а не особистоњ вигоди. як вважаЇ ѕарсонс, будь-¤ка роль включаЇ де¤ке сполученн¤ цих характеристик.

“еор≥¤ ролей добре описуЇ адаптац≥йну сторону процесу соц≥ал≥зац≥њ особистост≥. јле цю схему не можна прийн¤ти за Їдину ≥ вичерпну, оск≥льки вона залишаЇ в т≥н≥ активний, творчий особист≥сний початок

 онцепц≥¤ особистост≥ 3. ‘рейда. ≤нший образ особистост≥ виник п≥д впливом ≥дей 3. ‘рейда, що рассматривали людину ¤к прагнучого до задоволенн¤, а сусп≥льство Ч ¤к систему заборон, табу. Ќесв≥дом≥ (у першу чергу сексуальн≥) прагненн¤ особистост≥ утвор¤ть њњ потенц≥ал ≥ основне джерело активност≥, задають мотивац≥ю њњ д≥¤м. ” силу неможливост≥ задоволенн¤ ≥нстинктивних потреб у њхн≥й природно-природн≥й форм≥ через соц≥альн≥ нормативн≥ обмеженн¤ людин змушений пост≥йно шукати компром≥с м≥ж глибинним пот¤гом ≥ сусп≥льно прийн¤тною формою його реал≥зац≥њ. ”с¤ людська ≥стор≥¤ розгл¤даЇтьс¤ ‘рейдом ¤к ≥стор≥¤ наростаючого психозу.

¬≥дпов≥дно до концепц≥њ класичного б≥хев≥оризму ”отсона —киннер досл≥джуЇ поводженн¤ орган≥зму. «бер≥гаючи двочленну схему анал≥зу поводженн¤, в≥н вивчаЇ т≥льки його рухову сторону. •рунтуючись на експериментальних досл≥дженн¤х ≥ теоретичному анал≥з≥ поводженн¤ тварин. —киннер формулюЇ положенн¤ про три види поводженн¤: безусловнорефлекторном, условнорефлекторном ≥ оперантноц. Ќа основ≥ анал≥зу поводженн¤ —киннер формулюЇ свою теор≥ю научени¤. √оловним засобом формуванн¤ нового поводженн¤ виступаЇ п≥дкр≥пленн¤. ”с¤ процедура научени¤ у тварин одержала назву Ђпосл≥довного наведенн¤ на потр≥бну реакц≥ю". ƒл¤ дозволу соц≥альних проблем сучасного сусп≥льства Ѕ.—киннер висуваЇ задачу створенн¤ технолог≥њ поводженн¤. “ехнолог≥¤ поводженн¤ покликана зд≥йснювати контроль одних людей над ≥ншими. ќск≥льки нам≥ру, бажанн¤, самосв≥дом≥сть людини не приймаютьс¤ в увагу в б≥хев≥оризм≥, засобом керуванн¤ поводженн¤м не Ї звертанн¤ до св≥домост≥ людей. “аким засобом виступаЇ контроль за режимом п≥дкр≥плень, що дозвол¤Ї ман≥пулювати людьми. “ак≥ досл≥дники, ¤к “. јдорно,  . ’орни й ≥нш≥ неомарксисты ≥ неофрейдисты, у своњх роботах обірунтували парадоксальний висновок: Ђнормальнаї особист≥сть сучасного сусп≥льства Ч це невротик. ƒавно розпалис¤ системи общностей, де були загальноприйн¤т≥ ст≥йк≥ ц≥нност≥, ≥ зараз кожна соц≥альна роль людини змушуЇ його Ђгратиї у нов≥й систем≥ ц≥нностей, переваг ≥ стереотип≥в (виход¤чи з будинку, потрапл¤ючи в транспорт, на роботу, заб≥гаючи в клуб, у каф≥, подорожуючи по магазинах, увесь час зм≥нювати амплуа ≥ соц≥альн≥ Ђмаскиї).

¬исновок

—оц≥ал≥зац≥¤ Ч начинающийс¤ в дитинств≥ ≥ процес, що зак≥нчуЇтьс¤ в глибок≥й старост≥, засвоЇнн¤ соц≥альних ролей ≥ культурних норм. Ќеможливо навчитис¤ соц≥альноњ рол≥ по чи книжках методам д≥ловоњ гри, хоча удосконалити себе в н≥й у такий спос≥б можна. „и вождь король виховуЇ соб≥ спадкоЇмц¤ багато рок≥в; виконавц¤ ц≥Їњ рол≥ виховують оточенн¤, практика прийн¤тт¤ управл≥нських р≥шень, которую приходитьс¤ освоювати, реально ставши чи королем вождем.  ожна соц≥альна роль включаЇ безл≥ч культурних норм, правил ≥ стереотип≥в поводженн¤, незримими соц≥альними нитками Ч правами, обов'¤зками, в≥дносинами Ч вона зв'¤зана з ≥ншими рол¤ми. ≤ все це треба освоювати. ќт чому до соц≥ал≥зац≥њ застосуЇмо терм≥н не Ђнавчанн¤ї, а ЂосвоЇнн¤ї. ¬≥н ширше по зм≥сту ≥ м≥стить у соб≥ навчанн¤ ¤к одну з частин. ќск≥льки прот¤гом житт¤ нам приходитьс¤ освоювати не одну, а ц≥ле безл≥ч соц≥альних ролей, просуваючи по в≥ков≥й ≥ службов≥й драбинц≥, процес соц≥ал≥зац≥њ продовжуЇтьс¤ все житт¤. –озвиток людини не можна зрозум≥ти у в≥дрив≥ в≥д родини, соц≥альноњ групи ≥ культури, до ¤ких в≥н належить. ≈тапи соц≥ал≥зац≥њ. ѕрийн¤то вид≥л¤ти первинну соц≥ал≥зац≥ю, що охоплюЇ пер≥од дитинства, ≥ вторинну соц≥ал≥зац≥ю, що займаЇ б≥льш тривалий часовий пром≥жок ≥ включающую в себе також зр≥лий ≥ похилий в≥к.

—оц≥ал≥зац≥¤ дорослих виражаЇтьс¤ головним чином у зм≥н≥ њхнього зовн≥шнього поводженн¤, у той час ¤к дит¤ча соц≥ал≥зац≥¤ коректуЇ базов≥ ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ.

ƒоросл≥ можуть оц≥нювати норми; д≥ти здатн≥ т≥льки засвоювати њх.

—оц≥ал≥зац≥¤ дорослих часто припускаЇ розум≥нн¤ того, що м≥ж чорним ≥ б≥лим ≥снуЇ безл≥ч "в≥дт≥нк≥в с≥рого кольору".

—оц≥ал≥зац≥¤ дорослих спр¤мована на те, щоб допомогти людин≥ опанувати визначеними навичками; соц≥ал≥зац≥¤ д≥тей формуЇ головним чином мотивац≥ю њхнього поводженн¤.

1	2	3	4

Ќазва: —труктура особистост≥ ≥ повед≥нков≥ типи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (5908 прочитано)