—оц≥олог≥¤ > —утн≥сть та основн≥ про¤ви пол≥тичноњ думки ћак≥авелл≥

—утн≥сть та основн≥ про¤ви пол≥тичноњ думки ћак≥авелл≥

“ворч≥сть Ќ≥коло ћак≥авелл≥ орган≥чно зв'¤зана з його епохою, в≥н Ї ц≥лком людиною свого часу, ≥ його пол≥тична наука ¤вл¤Ї собою ф≥лософ≥ю часу. јле це не виходить, що поза тимчасовими межами ¬≥дродженн¤ його прац≥ не мають н≥¤коњ ц≥нност≥. ≤ багато рок≥в п≥сл¤ його смерт≥ пол≥тики, дипломати, ф≥лософи сперечалис¤ про його книги, розбиралис¤ в його ≥де¤х, не завжди погоджувалис¤ з ним, але все р≥вно випливали його рекомендац≥¤м.

ћак≥авелл≥ усв≥домлюЇ те, що ≥снуЇ велике розходженн¤ тим, що ≥снуЇ в житт≥, ≥ тим, що повинно бути. "“ому що в≥дстань тим часом, ¤к люди живуть ≥ ¤к повинн≥ б жити, наст≥льки велика, що той, хто в≥дкидаЇ д≥йсне заради належного, д≥Ї скор≥ше на шкоду соб≥, н≥ж на благо, тому що, бажаючи спов≥дати добро у вс≥х випадках житт¤, в≥н неминуче загине, з≥штовхуючись з безл≥ччю людей, далеких добру. « цього випливаЇ, що кер≥вник держави, ¤кщо в≥н хоче зберегти владу, повинний набути ум≥нн¤ в≥дступати в≥д добра ≥ користатис¤ цим ум≥нн¤м дивл¤чись по потреб≥".

”топ≥чним елементом пол≥тичноњ ≥деолог≥њ ћак≥авелл≥ варто вважати те, що кер≥вник держави був чисто теоретичною абстракц≥Їю, символом вожд¤, ≥деальним кондотьером, а не пол≥тичною реальн≥стю.

™дино можливим розумним державним устроЇм ћак≥авелл≥ вважаЇ т≥льки монарх≥ю ( не за назвою, але по внутр≥шн≥й сут≥ ), тобто влада одн≥Їњ сильноњ людини - не деспотизм, але тиран≥ю - чисте страшне пануванн¤, необх≥дне ≥ справедливе, коли незабаром воно конституюЇ ≥ збер≥гаЇ державу. ” такий спос≥б дл¤ ћак≥авелл≥ вищою метою пол≥тики взагал≥ ≥ державного д≥¤ча зокрема Ї створенн¤ нового ≥ при цьому життЇздатноњ держави тод≥, коли це необх≥дно, чи п≥дтримка ≥ зм≥цненн¤ ≥снуючого ладу там, де це можливо. ” даному випадку ц≥ль - житт¤ крањни - виправдуЇ практично будь-¤к≥, що аби привод¤ть до усп≥ху, засобу, нав≥ть ¤кщо ц≥ засоби не укладаютьс¤ в рамки загальноприйн¤тоњ морал≥. Ѕ≥льш того, дл¤ держави не маЇ сили пон¤тт¤ про гарному ≥ дурному, ганебному ≥ п≥длому, про п≥дступництво й обман; воно вище всього цього, тому що зло в ньому примирено ≥з самим собою. јле в той час ¤к розум Ќ≥коло ћак≥авелл≥ не бачить альтернативи одноособовоњ влади сильноњ людини, серце його певне т¤ж≥Ї до республ≥канських ≥деал≥в, ища њхнього вт≥ленн¤ й у древн≥х республ≥ках, ≥ в сучасн≥й йому ‘лоренц≥њ. ћак≥авелл≥ ¤вно прагне п≥клуватис¤ про благо народу, причому в≥н нав≥ть знаходить цьому ц≥лком практичне по¤сненн¤ дл¤ кер≥вник держави≥в - тому що незадоволений, що нехтуЇ свого вожд¤ народ - це б≥льш страшна погроза дл¤ будь-¤кого правител¤, н≥ж найдужчий зовн≥шн≥й ворог. ѕерша запов≥дь ≥ найперший борг кер≥вник держави¤ - це уселити своњм п≥дданоњ ¤кщо не любов (по-перше, це досить складно ≥ не занадто над≥йно в силу властивим люд¤м невд¤чност≥, а, по-друге, не п≥дкр≥плена грубоњ силом≥ць любов може бути легко в≥ддана ), те хоча б повага, заснована на поваз≥, замилуванн≥ ≥ прим≥тивному страху. ћак≥авелл≥ наполегливо переконуЇ, що сильна держава можна одержати т≥льки невпинно п≥клуючись про благо народу. —аме в цьому зм≥ст≥ ћак≥авелл≥ розум≥Ї ≥дею демократ≥њ, дл¤ нього ≥деальним державним устроЇм Ї те, що забезпечуЇ благо б≥льшост≥. ѕри цьому ¤к прийн¤тний зас≥б боротьби ≥з супротивниками ћак≥авелл≥ згадував нав≥ть ф≥зичне усуненн¤ непок≥рливоњ ≥ небезпечноњ меншост≥, аби т≥льки ц¤ акц≥¤ д≥йсно була необх≥дноњ ≥ мала б≥льш - менш законний вид в очах ≥нших громад¤н. Ќайб≥льшою погрозою спок≥йному правл≥нню ћак≥авелл≥ вважав сховане невдоволенн¤ народу ≥, ¤к насл≥док цього, - виникненн¤ р≥зних змов ≥ таЇмних сусп≥льств. –озум≥ючи, що змови легше запоб≥гти, н≥ж розкрити, ћак≥авелл≥ пропонуЇ дл¤ цього в " ер≥вник держави≥" р≥зн≥ "рецепти" ¤к дл¤ т≥льки що завойованих (створених), так ≥ дл¤ успадкованих держав. ќсобливо ц≥каво в

цьому св≥тл≥ положенн¤ про вихованн¤ народу. ¬≥дпов≥дно йому, кер≥вник держави повинний прагнути до того, щоб народ ¤кщо вже ≥ бо¤вс¤, те поважав свого правител¤, до того, щоб б≥льш≥сть була досить своњм житт¤м ≥ законами, до того, щоб не допускати зловживань своЇю владою - наприклад, не заз≥хати на честь ≥ майно звичайних громад¤н. ” такий спос≥б ≥деальний кн¤зь домагаЇтьс¤ св≥домоњ п≥дтримки народу, ≥ ћак≥авелл≥ наполегливо закликаЇ домагатис¤ активноњ згоди народних мас на Їдино можливий у той час в≥д демократ≥њ - абсолютну монарх≥ю, що руйнуЇ феодальну ≥ сеньор≥альную анарх≥ю.

“ут, ¤ думаю, ц≥лком доречно буде зробити зауваженн¤ про ще одне протир≥чч¤ м≥ж ≥деалами ≥ д≥йсн≥стю. ƒл¤ Ќ≥коло ћак≥авелл≥ важливою сусп≥льною ц≥нн≥стю була вол¤ в широкому розум≥нн≥ цього слова. ¬ол¤ важлива ≥ дл¤ держави в ц≥лому - крањна повинна вм≥ти збер≥гати свою незалежн≥сть; вол¤ необх≥дна дл¤ будь-¤кого сусп≥льного шару - так, на думку ћак≥авелл≥, найб≥дн≥ш≥ шари населенн¤ мають нев≥д'Їмне право захищатис¤ в≥д заз≥хань з боку прив≥лейованих клас≥в на своњ права, вол≥ ≥ майно; вол¤ важлива ≥ дл¤ окремого громад¤нина - вол¤ сов≥ст≥, вол¤ вибору своЇњ дол≥, вол¤ в≥д страху за своЇ житт¤, честь ≥ стан. јле сам≥ по соб≥ ц≥ два пон¤тт¤ - вол¤ й абсолютна монарх≥¤ - сполучаютьс¤ досить погано. Ќе знаход¤чи виходу з цього протир≥чч¤, ћак≥авелл≥ укладаЇтьс¤, що кращоњ з теоретично можливих форм правл≥нн¤ Ї "зм≥шана", тобто та, де р≥зн≥ шари ≥ класи населенн¤ "стежать" друг за другом, за дотриманн¤м закон≥в ≥ збереженн¤м воль. “ак, не в " ер≥вник держави≥", але в близькому йому добутку - "ћ≥ркуванн¤х про першу декаду “ита Ћ≥в≥¤" - ћак≥авелл≥ говорить, що саме зм≥шанн¤ правл≥нн¤ цар≥в, оптимат≥в ≥ народу зробило зробленим державний устр≥й –имськоњ республ≥ки до час≥в √ракхов. «робленим ≥деалом на думку ћак≥авелл≥ Ї та форма правл≥нн¤, при ¤к≥й одна людина може одержати необмежену владу т≥льки тод≥, коли гостро вимагаютьс¤ р≥шуч≥ ≥ негайн≥ д≥њ, у випадку в≥йни, наприклад. ¬ ≥нший же час р≥шенн¤ про керуванн¤ державою повинн≥ прийматис¤ колег≥ально, за участю ¤к можна б≥льшого числа зац≥кавлених стор≥н. ≤ саме ¤сно усв≥домлюючи всю утоп≥чн≥сть ц≥Їњ ≥дењ, ћак≥авелл≥, св≥домо вибрав оптимальний з можливих у той час способ≥в керуванн¤ державою.

—еред ≥нших практичних проблем ћак≥авелл≥ розгл¤дав ≥ питанн¤ оборони держави в≥д зовн≥шн≥х ≥ внутр≥шн≥х ворог≥в. ѕроти перших ћак≥авелл≥ пропонував т≥льки дв≥ зброњ: удал≥ пол≥тичн≥ союзи ≥ сильну арм≥¤. ўо стосуЇтьс¤ зовн≥шньоњ пол≥тики, те отут ћак≥авелл≥ радить кер≥вник державию спиратис¤ не т≥льки на своњ розум ≥ силу, але ≥ на "зв≥рину" хитр≥сть. —аме на зовн≥шньопол≥тичному поприщ≥ повинне придатис¤ йому ум≥нн¤ бути не т≥льки "левом", але ≥ "лисом". Ќерозумного чи необережного пол≥тика, - попереджаЇ Ќ≥коло ћак≥авелл≥, - п≥дстер≥гаЇ безл≥ч смертельних небезпек; небезпечно занадто дов≥р¤ти союзникам, занадто покладатис¤ на них, тому що жодна людина не буде в≥дстоювати твоњ ≥нтереси так само завз¤то, ¤к своњ власн≥, небезпечно беззастережно в≥рити даним тоб≥ об≥ц¤нкам - мало хто з людей стримаЇ слово, ¤кщо його порушенн¤ об≥ц¤Ї велику вигоду, але ж у пол≥тику ставками в гр≥ Ї дол≥ держав, небезпечно ≥ нерозумно тримати власну об≥ц¤нку, ¤кщо не стримав њњ, ти здобуваЇш щось дл¤ себе, але також небезпечно бути представлений, ¤к брехун; у такий спос≥б необх≥дно дотримувати м≥ру й у неправд≥, ≥ в правд≥. Ќебезпечн≥ занадто сильн≥ союзники - далеко не завжди вдаЇтьс¤ т¤гати каштани з вогню чужими руками, ≥, допустивши сильного союзника в сферу своњх ≥нтерес≥в, можна в один прекрасний момент знайти, що при розд≥л≥ трофењв тоб≥ д≥ставс¤ зненацька маленький шматочок, а те ≥ зовс≥м не д≥сталос¤ н≥чого. —аме на цю помилку вказуЇ ћак≥авелл≥ багатьом своњм сучасникам ( наприклад, неправильними в≥н вважаЇ д≥њ французького корол¤, що допустив в ≤тал≥ю ≥спанц≥в ¤к своњх союзник≥в ). “акож украй небезпечно неправильно оц≥нювати розм≥щенн¤ пол≥тичних сил ≥ д≥¤ти в благо своњм ворогам. ‘актично, цим ћак≥авелл≥ пропов≥дуЇ принцип "розд≥л¤й ≥ пануй". як приклад численних пол≥тичних помилок ћак≥авелл≥ наводить д≥њ ¬атикану в так званих ≤тал≥йських в≥йнах, що в≥дбувалис¤ в ту епоху. Ќамагаючись об'Їднати п≥д своЇю владою всю ≤тал≥ю, –им призвав соб≥ на допомогу в≥йська корол¤ ‘ранц≥њ, що вже з'¤вилос¤ помилкою, тому що французька арм≥¤ була багато сильн≥ше власних в≥йськ –има, але, мало того, дал≥ власними руками –им допом≥г знищити Їдиного реального супротивника ‘ранц≥њ на јппен≥нському п≥востров≥ - ¬енец≥анську республ≥ку.

” такий спос≥б дл¤ усп≥ху на нив≥ зовн≥шньоњ пол≥тики кер≥вник держави повинний бути розумний, хитрий, виверткий, в≥н повинний ум≥ти передбачати насл≥дку кожного зробленого њм кроку, повинний в≥дкинути уб≥к ус≥ принципи чест≥ ≥ пон¤тт¤ морал≥ ≥ керуватис¤ Їдино розум≥нн¤ми практичноњ вигоди. як пол≥тик, ≥деальний кер≥вник держави зобов'¤заний сполучити в соб≥ см≥лив≥сть ≥ р≥шуч≥сть з обережн≥стю ≥ передбачлив≥стю. “аким прикладом щасливого ≥ розумного пол≥тичного ≥ державного д≥¤ча Ї дл¤ ћак≥авелл≥ похмуро в≥домий ÷езар Ѕордж≥а, практично вс≥ кроки ¤кого по завоюванню –оманТњ ћак≥авелл≥ визнав правильними ≥ ведучими до дос¤гненн¤ поставленоњ мети.

јле вдал≥ пол≥тичн≥ союзи мало чого коштують дл¤ обороноздатност≥ держави без сильноњ арм≥њ. ¬ часи ћак≥авелл≥ арм≥њ великих держав були по переваз≥ найманими, тобто складалис¤ з р≥зного роду "шукач≥в пригод, а те ≥ просто р≥зномовного наброду з ус≥х к≥нц≥в ™вропи, ¤кому не знайшлос¤ м≥сц¤ в њхн≥х р≥дних кра¤х. якщо не помил¤юс¤, б≥льш-менш однор≥дну по нац≥ональн≥й ознац≥ арм≥ю в той час мала лише Ўвейцар≥¤, що, напевно, ≥ допомагало ц≥й невелик≥й крањн≥ висто¤ти у в≥йнах з б≥льш могутн≥ми державами. —аме проти укор≥неноњ практики використанн¤ найманих в≥йськ ћак≥авелл≥ ≥ виступав з незм≥нною активн≥стю. √оловним недол≥ком найманого солдата Ї те, що в≥н чомусь завжди ви¤вл¤Їтьс¤ не "там, де стр≥л¤ють".

1	2	3

Ќазва: —утн≥сть та основн≥ про¤ви пол≥тичноњ думки ћак≥авелл≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (2366 прочитано)