—оц≥олог≥¤ > —утн≥сть та основн≥ про¤ви пол≥тичноњ думки ћак≥авелл≥

як альтернативу найманим в≥йськам ћак≥авелл≥ запропонував використовувати власн≥ регул¤рн≥ в≥йська держави ≥ загони м≥л≥ц≥њ. …ому нав≥ть удалос¤ зробити спробу створенн¤ таких в≥йськ у ‘лоренц≥њ, але по примс≥ дол≥ ц≥ в≥йська були розбит≥ найманц¤ми корол¤ ‘ранц≥њ. Ќезважаючи на невдачу ћак≥авелл≥ не утратив в≥ри в правильн≥сть своЇњ ≥дењ, ≥ нав≥ть набагато п≥зн≥ше ц≥Їњ поразки, п≥д час роботи над " ер≥вник державием" лейтмотивом думки ћак≥авелл≥ Ї створенн¤ власних в≥йськ, опора на власн≥ сили. —ильна, об'Їднана нова держава повинна мати арм≥ю з≥ своњх власних громад¤н, що могли б у будь-¤кий час устати на захист вол≥ ≥ незалежност≥ своЇњ батьк≥вщини. “≥льки власн≥ в≥йська, власна регул¤рна арм≥¤ можуть в≥рою ≥ правдою служити держав≥. ѕричому, вир≥шуючи чисто практичн≥ задач≥, зв'¤зан≥ з п≥двищенн¤м боЇздатност≥ арм≥њ, ћак≥авелл≥ радить набирати солдата переважно ≥з сел¤н, ¤к найб≥льш придатних до в≥йськовоњ служби людей; пот≥м уже йдуть ковал≥ й ≥нш≥ рем≥сники, чињ навички ≥ сила можуть бути корисн≥ ≥ на в≥йськов≥й служб≥.

” той же час ћак≥авелл≥ вбачаЇ т≥сний взаЇмозв'¤зок ≥ взаЇмозалежн≥сть м≥ж правильним державним устроЇм - "гарними законами" - ≥ гарними в≥йськами, тобто сильну арм≥ю можна одержати лише маючи сильну державу.

јле ¤кщо з захистом в≥д зовн≥шн≥х ворог≥в ус≥ б≥льш-менш ¤сно, те з внутр≥шн≥ми справу обстоњть трохи складн≥ше. јрм≥¤, звичайно, здатна захистити володар¤ ≥ в≥д власного народу, але цей спос≥б звичайно н≥ до чого гарному не приводить. «розум≥ло, неможливо одночасно задовольнити вс≥х ≥ кожного, але розумний правитель повинний ум≥ти заручатис¤ п≥дтримкою б≥льшост≥ своњх громад¤н. ѕри цьому одна з найважлив≥ших задач правител¤ - це п≥д≥брати соб≥ мудрих радник≥в, адже саме по наближеним кер≥вник держави¤ суд¤ть про нього самому, ≥ саме в≥д наближених багато в чому залежать р≥шенн¤ правител¤.  ер≥вник держави повинний заохочувати правдив≥сть своњх м≥н≥стр≥в ≥, навпроти, дуже турбуватис¤, ¤кщо хтось раптом збрехав би йому. јле в той же час, дотримуючи належноњ дистанц≥њ, вислухувати правду кер≥вник держави повинний т≥льки в≥д своњх дов≥рених ос≥б ≥ т≥льки тод≥, коли в≥н сам того побажаЇ. јле, вибираючи соб≥ м≥н≥стра, правитель повинний подбати про те, щоб ц¤ людина була в≥рна йому, а дл¤ цього необх≥дно в≥дпов≥дним чином винагороджувати його: грошима - щоб зробити його несприйн¤тливим до п≥дкупу, реальною владою ≥ почест¤ми - щоб людина почувала себе необх≥дним ≥ був упевнений у завтрашньому дн≥.  ер≥вник держави повинний ум≥ти сприймати корисн≥ ради своњх м≥н≥стр≥в, а дл¤ цього в≥н, принаймн≥, не повинний бути дурнем.

” питанн≥ п≥дбора тих, хто йому буде служити, правитель керуЇтьс¤ ≥нтуњц≥Їю ≥ своњм знанн¤м людей, але ћак≥авелл≥ даЇ ≥ де¤к≥ загальн≥ принципи.  ер≥вник державию взагал≥ прост≥ше живетьс¤, ¤кщо його влада в держав≥ успадкована, ≥ його персона осв¤чена багатов≥ковою силою звички. ÷е не р¤туЇ кер≥вник держави¤ в≥д необх≥дност≥ думати, але дозвол¤Ї жити ледве спок≥йн≥ше. ” нових чи завойованих державах справа обстоњть трохи ≥накше. як обов'¤зкову д≥ю ћак≥авелл≥ наказуЇ новому кер≥вник державию виданн¤ нових закон≥в - по можливост≥, звичайно, гарних - просто нав≥ть дл¤ того, щоб зм≥нити уклад житт¤ ≥ вс≥ стереотипи, зв'¤зан≥ з колишньою владою. як зауваженн¤ ћак≥авелл≥ говорить, що, незважаючи на парадоксальн≥сть цього твердженн¤, люди, задоволен≥ колишн≥м ур¤дом, мають дуже багато шанс≥в стати ло¤льними громад¤нами стосовно новоњ влади. ≤, навпроти, обличч¤, що допомагали зд≥йснити захопленн¤ влади ≥ стають спочатку природними пом≥чниками володар¤, особливо небезпечн≥ згодом. ¬они почувають, що знаход¤тьс¤ в особливому положенн≥, вимагають прив≥лењв, почестей, нагород, що, звичайно, може не сподобатис¤ кер≥вник державию; але, б≥льш того, вони самим своњм ≥снуванн¤м нагадують ≥ кер≥вник державию, ≥ народу про зм≥ну влади. “обто так≥ люди далеко не завжди над≥йн≥.

ћак≥авелл≥ вважав, що дл¤ безпеки новоњ держави найкраще знищити вс¤к≥ спогади про старий. ќсобливо це важливо у в≥дношенн≥ тих, хто по ¤кихось розум≥нн¤х ( допустимо, у силу спор≥дненн¤ ) м≥г претендувати на трон. “ак≥ люди, може бути, ≥ не небезпечн≥ сам≥ по соб≥, але вони зможуть стати "прапором", п≥д ¤ким зберутьс¤ вс≥ незадоволен≥. як би жорстоко й аморально це н≥ звучало, але Їдиним д≥ючим способом р¤туванн¤ в≥д погрози Ї ф≥зичне усуненн¤ можливих супротивник≥в.  р≥м того, на думку ћак≥авелл≥, у володар¤ ≥снуЇ ще один ц≥лком реальний ворог, здатний розхитати держава зсередини; в≥н указуЇ на двор¤нство, на т≥, хто "праздно живе на доходи з≥ своњх маЇтк≥в, н≥трохи не п≥клуючись н≥ про обробку земл≥, н≥ про те, щоб необх≥дною працею заробити соб≥ на житт¤", - ¤к на головного ворога кожноњ - ≥ республ≥канськоњ, ≥ монарх≥чноњ центральноњ влади. «г≥дно ћак≥авелл≥, саме двор¤нський стан Ї основною причиною загибел≥ держав ≥ знищенн¤ вс¤коњ моральност≥ ≥ громад¤нскост≥. " ѕод≥бна порода людей р≥шучий ворог ус¤коњ громад¤нскост≥ ", - пише ћак≥авелл≥. “ому в≥н радить просто викор≥нити двор¤н: " Ѕажаючий створити республ≥ку там, де маЇтьс¤ велика к≥льк≥сть двор¤н, не зум≥Ї зд≥йснити св≥й задум, не знищивши попередньо вс≥х њх до Їдиного ".

ƒосить ч≥тко в " ер≥вник держави≥" виражена позиц≥¤ ћак≥авелл≥ стосовно рел≥г≥њ взагал≥ ≥ стосовно католицького –има зокрема. ћак≥авелл≥ вс≥л¤ко п≥дкреслював величезну значим≥сть рел≥г≥њ дл¤ житт¤ держави ≥ величезну користь, що може вит¤гти розумний правитель з рел≥г≥йност≥ людей. –ел≥г≥¤ саме ¤к сусп≥льний, соц≥альний ≥нститут зовс≥м необх≥дний дл¤ побудови ≥ функц≥онуванн¤ держави. «а допомогою рел≥г≥й створюютьс¤ нов≥ держави, поЇднуютьс¤ народи ≥ крањни, в ≥м'¤ рел≥г≥йних ≥деал≥в люди здатн≥ на подвиги ≥ позбавленн¤, ≥ задача володар¤ повернути цю енерг≥ю рел≥г≥йного фанатизму на благо соб≥ ≥ держав≥, зробити њњ творчоњ.

” такий спос≥б ћак≥авелл≥ добре бачив, почував ≥ усв≥домлював силу рел≥г≥њ, њњ соц≥альну функц≥ю, њњ консерватизм ≥ влада над розумами ≥ серц¤ми в≥руючих ≥ тому призивав ус≥л¤ко використовувати цю силу дл¤ загального блага, особливо дл¤ об'Їднанн¤ ≥ зм≥цненн¤ держави. ¬иход¤чи з цього, ћак≥авелл≥ наст≥йно рекомендуЇ главам чи республ≥к царств зберегти основи п≥дтримуючоњ њхньоњ рел≥г≥њ. якщо вони будуть заохочувати ≥ множити усе, що виникаЇ на благо рел≥г≥њ, хоча б вони сам≥ ≥ вважали все це обманом ≥ неправдою, то њм буде легко зберегти сво¤ держава рел≥г≥йним, а значить - добрим ≥ Їдиноњ.

ќднак ћак≥авелл≥ визнавав саме практичну користь рел≥г≥њ. ѕ≥сл¤ знайомства з його добутками в мене не створилос¤ в≥дчутт¤, що в≥н був глибоко рел≥г≥йною людиною. —кор≥ше в пон¤тт¤ Ѕога в≥н уключав де¤к≥ абстрактн≥ сили дол≥, з ¤кими людина може ≥ повинний бороти. ўо стосуЇтьс¤ христи¤нськоњ рел≥г≥њ, а особливо –имськоњ католицькоњ церкви, то до нењ в≥н, схоже, ≥ зовс≥м не випробував н≥¤коњ поваги. ÷е його злегка зневажливе в≥дношенн¤ ц≥лком з'¤совне. як христи¤нин de jure в≥н зобов'¤заний був знати основн≥ догмати христи¤нськоњ в≥ри, ¤к утворений людина свого часу в≥н повинний був читати прац≥ батьк≥в церкви, але те, що в≥н бачив навколо себе, н≥трохи не нагадувало св≥т Ївангельських запов≥дей. –озпусн≥ ≥ продажн≥ св¤щеники, обагрен≥ кров'ю руки нам≥сник≥в св¤того ѕетра, кардинали, що б'ютьс¤ за владу под≥бно зграњ диких пс≥в, - от те, що було ц≥лком звичайним дл¤ того часу. “≥ ж, хто намагавс¤ бороти з положенн¤м речей, що створилос¤, найчаст≥ше розставалис¤ з волею, а те ≥ ≥з самим житт¤м. як приклад можна привести сучасника ≥ земл¤ка ћак≥авелл≥ - —авонаролу, але ≥ цей борець за чистоту ÷еркви навр¤д чи був людиною, здатним залучити симпат≥њ такоњ особистост≥ ¤к Ќ≥коло ћак≥авелл≥ до христи¤нськоњ рел≥г≥њ; вузьколобий фанатизм, непом≥рна гордин¤, що погано сполучаЇтьс¤ з пропов≥дуваною ним христи¤нською смиренн≥стю, - людина, над≥лена такими ¤кост¤ми, не занадто п≥дходив на роль ≥деального пастир¤.

ўе одним запереченн¤м проти христи¤нства було те, що в повед≥нкову модель христи¤нина н≥¤к не вписувалас¤ ≥де¤ "сильноњ особистост≥", запропонована ћак≥авелл≥. ≤деалом кер≥вник держави¤ Ї людина, що йде до поставленоњ мети незважаючи н≥ на ¤к≥ перешкоди, не обертаючоњ уваги на долю; така людина повинна ум≥ти в≥дкинути вс≥, включаючи дес¤ть запов≥дей, в ≥м'¤ р≥шенн¤ задач≥, що коштуЇ перед ним. ’ристи¤нство ж не спри¤Ї вихованню таких людей, ≥ взагал≥, христи¤нський спос≥б житт¤ знесилив св≥т ≥ зрадив його в жертву мерзотникам, тому що христи¤нська рел≥г≥¤ направл¤Ї сили людини на терп≥нн¤, а не на подвиги.

ќднак основною причиною неприйн¤тт¤ Ќ≥коло ћак≥авелл≥ не христи¤нства взагал≥, але –имськоњ католицькоњ церкви була нев≥дпов≥дн≥сть њњ пол≥тики прот¤гом багатьох стол≥ть ≥дењ об'Їднанн¤ ≤тал≥њ. як щирий патр≥от своЇњ батьк≥вщини ћак≥авелл≥ не м≥г не повставати проти положенн¤ речей, що ≥снував на той момент: роздробленост≥ крањни на др≥бн≥ нап≥вфеодальн≥ кн¤з≥вства, що пост≥йно воюють м≥ж собою ≥ не бажаюч≥ об'Їднатис¤ нав≥ть дл¤ в≥дс≥ч≥ численним зовн≥шн≥м ворогам, руйнуванн¤ крањни ≥ноземними арм≥¤ми ≥ багатьох ≥нших лих.

«даЇтьс¤, ≥снуЇ ще неск≥нченно багато точок зору, з ¤ких можна розгл¤дати цей добуток. Ќаприклад, " ер≥вник держави" з'¤вивс¤ одним з перших праць, а по сут≥ ≥ практичному пос≥бнику, по м≥жнародн≥й дипломат≥њ. ÷≥Їю книгою ћак≥авелл≥ ще раз п≥дтвердив, що в≥н був одним ≥з самих блискучих дипломат≥в епохи ≥, без сумн≥ву, г≥дним представником славноњ школи ‘лорент≥йськоњ дипломат≥њ.

“акож, розгл¤даючи ¤кост≥, ¤кий повинний би волод≥ти ≥деальний кер≥вник держави, ћак≥авелл≥ вперше в Ќов≥й ≥стор≥њ заговорив про економ≥ку держави ¤к складовоњ частини його благополучч¤. –озгл¤даючи скнар≥сть ¤к порок людини, але чеснота державного чолов≥ка, в≥н указав на неприпустим≥сть занадто високих податк≥в, тобто таких, виносити ¤к≥ населенн¤ вже не змогло б. ћак≥авелл≥ затверджував, що кер≥вник держави може бути щедрим т≥льки за рахунок чужого добра - в≥йськового видобутку, наприклад, - але н≥¤к не за рахунок добробуту своњх п≥дданих.

1	2	3

Ќазва: —утн≥сть та основн≥ про¤ви пол≥тичноњ думки ћак≥авелл≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (2366 прочитано)