—оц≥олог≥¤ > “ранзитивне сусп≥льство ¤к виклик сучасност≥

“ранзитивне сусп≥льство ¤к виклик сучасност≥

ѕроцеси, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в сучасному украњнському сусп≥льств≥, можна описати в терм≥нах теор≥њ модерн≥зац≥њ. як в≥домо, ц¤ теор≥¤ виникла дл¤ опису ¤вищ зм≥н у соц≥ально-економ≥чних в≥дносинах традиц≥йних сусп≥льств колишн≥х колон≥альних крањн, що одержали п≥сл¤ в≥йни пол≥тичну незалежн≥сть та прагнули мати риси сучасних розвинутих сусп≥льств. ” прац¤х ≈.≈тц≥он≥, ѕ.Ѕергера, Ў.јйзенштадта й ≥н. автор≥в розкриваютьс¤ законом≥рност≥ процесу модерн≥зац≥њ й узагальнюЇтьс¤ досв≥д модерн≥зац≥њ в р≥зних крањнах ≥ рег≥онах. ћодерн≥зац≥¤ Ї рисою транзитивного сусп≥льства.

ћодерн≥зац≥¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к процес м≥жнародноњ соц≥ал≥зац≥њ. ѕод≥бно тому, ¤к дитина засвоюЇ в процес≥ соц≥ал≥зац≥њ основн≥ норми ≥ ц≥нност≥ сусп≥льства, так крањни з традиц≥йним укладом житт¤ прагнули у своЇму розвитку засвоњти вз≥рц≥ зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ. ≤ хоча так≥ прагненн¤ зустр≥чали критику нав≥ть у зах≥дних крањнах, зокрема в концепц≥¤х УнегритюдаФ, все-таки процеси м≥жнародноњ соц≥ал≥зац≥њ в багатьох крањнах розгл¤далис¤ ¤к програма розвитку.

 олишн≥ соц≥ал≥стичн≥ держави, звичайно, не були традиц≥йними, под≥бно де¤ким африканським й аз≥атським крањнам, але ≥ перед ними вставали ≥ продовжують сто¤ти проблеми засвоЇнн¤ норм ≥ ц≥нностей зах≥дних крањн. “ому й у в≥дношенн≥ колишн≥х соц≥ал≥стичних крањн також стали застосовувати концепц≥њ модерн≥зац≥њ в њњ ≥нтерпретац≥њ ¤к м≥жнародноњ соц≥ал≥зац≥њ.

” звТ¤зку з цим варто зробити де¤к≥ додатков≥ зауваженн¤. ћи под≥л¤Їмо точку зору, зг≥дно з ¤кою в закритих сусп≥льствах потреби сусп≥льства виникають у м≥ру створенн¤ можливостей дл¤ њх задоволенн¤. ÷е процеси економ≥чного ≥ соц≥ального гомеостазу, що забезпечують стаб≥льн≥сть ≥ р≥вновагу в сусп≥льств≥. ƒоки —–—– було крањною з закритим сусп≥льством, проблеми розриву м≥ж виникаючими потребами ≥ можливост¤ми економ≥ки ≥ промисловост≥ були не дуже гостр≥. Ћюди були б≥дн≥, але багато хто про це не знав. «начною частиною населенн¤ наша крањна сприймалас¤ кращою у св≥т≥, ≥ люди в≥дчували горд≥сть за це. ѕ≥сл¤ розриву зал≥зноњ зав≥си не т≥льки в ≥нформац≥йному, але й в економ≥чному ≥ пол≥тичному зм≥ст≥, процеси гомеостазу були порушен≥. ѕриклади б≥льш розвинутих крањн породили проблему значного випередженн¤ росту потреб у пор≥вн¤нн≥ з можливост¤ми економ≥ки. ÷е у свою чергу викликало соц≥альну напружен≥сть ≥ масову незадоволен≥сть крањною, ур¤дом, владою в ц≥лому. ¬иник ефект Уутрати майбутньогоФ, коли люди стали побоюватис¤ за свою долю, за своЇ майбутнЇ. ”трата Укультури самодостатност≥Ф викликала психолог≥чну напругу, невдоволенн¤ ≥ соц≥альну кризу. ѕеред крањною встала проблема модерн≥зац≥њ. ћова йде не просто про зростанн¤ економ≥чних показник≥в ≥ обс¤г≥в виробництва товар≥в, а саме про засвоЇнн¤ ≥ задоволенн¤ пол≥тичних, споживчих ≥ ≥нших стандарт≥в розвинутих Ївропейських крањн, тобто про проблеми м≥жнародноњ соц≥ал≥зац≥њ.

јле процес модерн≥зац≥њ потребуЇ певного часу. ÷ей пер≥од можна назвати транзитивним, тобто пер≥одом переходу, трансформац≥њ одного типу сусп≥льства в ≥нший. —тан межовост≥ маЇ властив≥сть в один той же час набувати рис того стану, в≥д ¤кого процес в≥дходить, й риси того стану, до ¤кого процес переходить. “обто транзитивне сусп≥льство маЇ зм≥шану, не однор≥дну структуру.

“ранзитивний характер елементам пол≥тичноњ системи ≥ пол≥тичного режиму надаЇ на¤вн≥сть у ньому р≥зноман≥тних рис. “ак, можна вид≥лити пТ¤ть рис пол≥тичного режиму ”крањни: 1) демократ≥¤ (на¤вн≥сть парламенту, загальних вибор≥в ≥ т.п.); 2) ол≥гарх≥¤ (певна к≥льк≥сть особливо заможних людей, ¤к≥ контролюють де¤к≥ сектори влади, засоби масовоњ ≥нформац≥њ, ¤к≥ забезпечують лоб≥ у парламент≥ ≥ т.д.); 3) авторитарн≥сть, ¤ка особливо ви¤вл¤Їтьс¤ на м≥сцевому р≥вн≥, у де¤ких д≥¤х виконавчоњ влади; 4) маф≥озно-крим≥нальн≥ риси (на¤вн≥сть корупц≥њ, злочинност≥ в структурах влади ≥ т.п.); 5) номенклатурно-бюрократичний характер влади, ¤кий Ї частково спадщиною тотал≥тарного режиму, частково Ц придбаний вже в нових умовах. ƒобре в≥доме пост≥йне зростанн¤ державно-адм≥н≥стративного апарату, поширенн¤ сфери його впливу.

“ранзитивними пол≥тичн≥ ¤вища сприймаютьс¤ ще ≥ тому, що сусп≥льство живе одночасно зг≥дно з р≥зних парадигм. “ому кожна пол≥тична сила знаходить своњ аргументи дл¤ свого баченн¤ реальност≥.  ожна парадигма намагаЇтьс¤ переструктурувати ситуац≥ю, нейтрал≥зувати, знец≥нити, анулювати правомочн≥сть парадигм, що конкурують. якщо под≥бна конкуренц≥¤ в≥дбуваЇтьс¤ м≥ж силами приблизно р≥вними, оц≥нка реальност≥ в сусп≥льств≥ набуваЇ транзитивного характеру. Ќадаючи реальност≥ р≥зну сутн≥сть пол≥тичн≥ сили позбавл¤ють цю реальн≥сть ус¤коњ сутност≥. ¬изначенн¤ ситуац≥њ р≥вними силами, що конкурують, нейтрал≥зуЇ таке визначенн¤, в≥д цього ¤вище позбавл¤Їтьс¤ аутентичност≥. ¬иникаЇ ситуац≥¤ сусп≥льноњ невизначеност≥, неусв≥домленост≥ стану. Ћюди перестають розум≥ти, в ¤кому сусп≥льств≥ вони живуть ≥ що треба робити дл¤ виходу з кризи. ≤ де той третейський судд¤, ¤кий у змоз≥ знайти ≥стину, додати ¤вищу справжн≥й, усталений характер?

÷им суддею може виступити час. јле й ≥стор≥¤ нашоњ крањн≥ маЇ властивост≥ транзитивност≥: у н≥й також аутентичн≥сть розмита протилежними оц≥нками. Ѕудь-¤ка характеристика ¤к нашого часу, так ≥ минулого викликаЇ миттЇву реакц≥ю: а ти хто, чињ ≥нтереси представл¤Їш? якби в сусп≥льств≥ була дом≥нуюча пол≥тична сила, то судженн¤ б≥льшост≥ (в умовах демократ≥њ) або тиран≥чноњ влади (в умовах тотал≥таризму) мало би статус ≥стинного. ” стан≥ же р≥вноваги умовно правих ≥ умовно л≥вих ≥стини бути не може. Ћюди розмовл¤ють р≥зними мовами ≥ не чують один одного. ¬ цих умовах пол≥тика залежить в≥д випадкових ситуац≥й.

—учасн≥сть вимагаЇ сучасних метод≥в њњ досл≥дженн¤. ƒе¤к≥ сусп≥льствознавц≥ пропонують новий етап розвитку сусп≥льства характеризувати ¤к Упостмодерн≥зац≥¤Ф, або ≥ншими близькими за значенн¤м терм≥нами. „и притаманна ”крањн≥ постмодерн≥зац≥¤? ≈коном≥чн≥ та соц≥альн≥ труднощ≥ не вилучають нашу крањну з кола сучасних крањн. ” соц≥окультурному значенн≥ де¤к≥ риси постмодерн≥зму мають про¤в ≥ в ”крањн≥. —учасною нашу крањну робл¤ть люди, ¤к≥ створюють соц≥альний св≥т. ¬≥н багато в чому, з точки зору традиц≥йного мисленн¤, вигл¤даЇ абсурдним, незрозум≥лим. —творенн¤ ≥ншоњ парадигми сусп≥льствознавства допоможе б≥льш адекватно сприймати сучасн≥сть.

 ласичн≥сть сусп≥льствознавчого мисленн¤ за аналог≥Їю з природознавством ¬.≤льњн пропонуЇ характеризувати такими ознаками ¤к: мон≥зм, фундаментал≥зм, редукц≥он≥зм, елементаризм, л≥н≥йн≥сть, динам≥чн≥сть [1]. —л≥дом за точними науками ≥ п≥д впливом њх у сусп≥льних науках затвердилас¤ нетрадиц≥йна розумова культура.

ѕосткласичн≥ альтернативи, на думку ¬.≤льњна, включають: ≥нтегратизм, хол≥зм, пол≥фундаментальн≥сть, доповнен≥сть, нестац≥онарн≥сть, синерг≥зм. ѕосткласичне може розгл¤датис¤ ¤к модерн≥стське. ¬≥домо, що останн≥м часом формуЇтьс¤ постмодерн≥стська методолог≥¤.

ѕостмодерн≥стське сусп≥льствознавство п≥дживлюЇтьс¤ природнознавчими парадигмами некласичного мисленн¤, а також запозичаЇ в естетиц≥ принципи постмодерн≥стськоњ художньоњ св≥домост≥. “ой же синерг≥зм, ¤к риса модерн≥стськоњ методолог≥њ, припускаЇ Їдн≥сть стилю мисленн¤ в природничих, сусп≥льних науках ≥ в естетиц≥. —ьогодн≥шнЇ громадське житт¤ дл¤ свого по¤сненн¤ вже не може задовольнитис¤ традиц≥йними у¤вленн¤ми, класичним стилем мисленн¤. јбсурд, божев≥лл¤ Ц от характеристики сусп≥льства [2]. ≤ ¤кщо п≥д≥йти до цих пон¤ть ≥з м≥рками традиц≥йних у¤влень, то сл≥дством буде розпач, безсилл¤, в≥дмова в≥д майбутнього. Ѕезпл≥дн≥ спроби повернутис¤ до звичноњ упор¤дкованост≥, через неможлив≥сть дос¤гти цього, стимулюють прагненн¤ до авторитарного насильства. ѕовернути ц≥лковите самовладанн¤ ≥ бажанн¤ до подальшого розвитку сусп≥льства дл¤ забезпеченн¤ Ужитт¤ майбутнього стол≥тт¤Ф можна шл¤хом зм≥ни стилю мисленн¤, наданн¤ статусу Увиправданого, законом≥рногоФ ≥ нарешт≥ УнормальногоФ усьому тому, що сприймаЇтьс¤ ¤к абсурд, божев≥лл¤. ” цьому можна вважати виправдан≥сть зусиль з формуванн¤ постмодерн≥ського сусп≥льствознавства.

« ц≥Їњ позиц≥њ б≥льш≥сть негативних ¤вищ можуть бути охарактеризован≥ ¤к функц≥ональн≥. Ќаприклад, можна стверджувати, що корупц≥¤ дозвол¤Ї перебороти саботаж державних чиновник≥в у реал≥зац≥њ ринкових в≥дносин. ƒе¤к≥ державн≥ службовц≥ негативно ставл¤тьс¤ до нових економ≥чних структур ≥ саботують њхню д≥¤льн≥сть. “≥льки грош≥ можуть служити дл¤ них аргументом дл¤ вир≥шенн¤ проблем. Ѕез корупц≥њ взагал≥ н≥чого б не було: вона дозвол¤Ї залишатис¤ сусп≥льству Уна плавуФ. Ѕ≥льш≥сть ¤вищ, що ми називаЇмо негативними, не можна оц≥нювати в пон¤тт¤х Удобр≥-поган≥Ф, а краще застосовувати ≥нш≥ терм≥ни: Уфункц≥ональн≥ або нефункц≥ональн≥Ф, тобто визначити чи дозвол¤ють ц≥ ¤вища сусп≥льству вир≥шувати проблеми або н≥. “ак, протез Ц це не добре ≥ не погано, а дозвол¤Ї жити, це необх≥дн≥сть дл¤ ≥нвал≥да. “аким протезом у нашому сусп≥льств≥-≥нвал≥д≥ Ї корупц≥¤ .

«агальн≥ риси постмодерн≥зму стосовно попередн≥х парадигм пол¤гають в сполученн≥ класичних ≥ модерних принцип≥в.

ƒл¤ класичних теор≥й властив≥ пошуки ≥нвар≥ант≥в, ун≥версальних закон≥в. Ќа противагу цьому модерн≥зм прид≥л¤Ї увагу ун≥кальност≥, одиничним ¤вищам. ѕостмодерн≥зму властивий плюрал≥зм основ, множинн≥сть ключових причинних звТ¤зк≥в, детерм≥нант. —усп≥льствознавч≥ теор≥њ не просто р≥зноман≥тн≥.  ожна з них стверджуЇ св≥й тип ун≥версальност≥. ѕостмодерн≥зм не прагне спростовувати одну теор≥ю на користь ≥нший, а готовий розгл¤дати р≥зн≥ п≥дстави ¤к р≥внозначн≥. ’удожн≥й принцип постмодерн≥зму Ц пол≥стил≥зм Ц у соц≥альних науках ви¤вл¤Ї себе в множинност≥ основ соц≥ального мисленн¤. «в≥дси соц≥ал≥зм ≥ кап≥тал≥зм однаковою м≥рою розгл¤даютьс¤ ¤к п≥дстави сусп≥льного бутт¤, що ви¤вл¤Їтьс¤ в модел≥ китайського ринкового соц≥ал≥зму, у рос≥йських ≥ украњнських реал≥¤х, ¤ким немаЇ назви. “од≥ ¤к дл¤ класичноњ соц≥олог≥њ кап≥тал≥зм ≥ соц≥ал≥зм були альтернативами, а в посткласичному сусп≥льствознавств≥ розгл¤далис¤ ун≥кальн≥ модел≥ рад¤нського соц≥ал≥зму, арабського, африканського, що мало були схож≥ одна на одну.

1	2	3

Ќазва: “ранзитивне сусп≥льство ¤к виклик сучасност≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (1090 прочитано)