—оц≥олог≥¤ > “ранзитивне сусп≥льство ¤к виклик сучасност≥

ƒл¤ класичного принципу фундаментал≥зму Ї модерн≥стська паралель Ц хол≥зм, ц≥л≥сн≥сть. якщо дл¤ класичних у¤влень частина ≥ ц≥ле сп≥вв≥днос¤тьс¤ в рамках здорового глузду, то ф≥зика м≥кросв≥ту змусила по ≥ншому розгл¤дати ц≥ сп≥вв≥дношенн¤: ц≥ле ≥ частина в посткласичному мисленн≥ стали розгл¤датис¤ ¤кр≥вноправн≥. ’ол≥зм, ¤к риса модерн≥стськоњ методолог≥њ, розмиваЇтьс¤ в постмодерн≥стськ≥й методолог≥њ. ¬≥н немов би Ї ≥ його немов би немаЇ. “ак, соц≥олог≥чний п≥дх≥д вбираЇ в себе ≥нш≥ дисципл≥нарн≥ п≥дходи. ≤де¤ клонуванн¤, голограф≥чного в≥дображенн¤, коли в кожн≥й частин≥ ц≥лого м≥ститьс¤ це ц≥ле, сп≥вв≥дношенн¤ ц≥лого та частки також набуваЇ постмодерн≥стського значенн¤. ” рамках сучасного постмодерн≥стського мисленн¤ ≥де¤ в≥ртуальноњ реальност≥ знаходить висв≥тленн¤ в спростуванн≥ самоњ проблеми ц≥лого ≥ частини: частина претендуЇ на статус ц≥лого, а ц≥ле Ї частиною. ÷≥л≥сн≥сть соц≥ального св≥ту, ¤ка вт≥лена, наприклад, в ≥дењ УЇдиного рад¤нського народуФ, зам≥нена р≥внозначними украњнською ≥ рос≥йською ≥де¤ми. ѕри тому рештки ц≥л≥сност≥ збер≥гаютьс¤, сп≥в≥снують ≥з частками ¤к в≥ртуальн≥. —п≥вв≥дношенн¤ соц≥ального ц≥лого ≥ частини приймаЇ невизначений характер: ц≥ле немов би Ї ≥ немов би його нема. ÷е стосуЇтьс¤ ≥ феномену —Ќƒ, ≥ ™вропейськоњ сп≥лки, ≥ б≥льшост≥ ≥нших важливих про¤в≥в ц≥л≥сного. ¬≥ртуальн≥сть ц≥лого ≥ частини вир≥шуЇтьс¤ ситуативно.

” гносеолог≥чному аспект≥ ц¤ властив≥сть ви¤вл¤Їтьс¤ в тому, що соц≥альн≥ факти розгл¤даютьс¤ не просто з р≥зних позиц≥й: ф≥лософськоњ, феноменолог≥чноњ, антрополог≥чноњ у певному симб≥оз≥, що не Ї окрем≥ точки зору, а в тому, що немаЇ назви, одночасно ≥ ф≥лософському, антрополог≥чному, ≥ соц≥олог≥чному ≥ т.п. аспектах.

ѕостмодерн≥стськ≥ феномени не мають назви. ¬≥ртуальна природа цих феномен≥в невловима дл¤ Унайменуванн¤Ф, тому що останнЇ вимагаЇ визначеност≥, ф≥ксац≥њ. якщо ж назви зТ¤вл¤ютьс¤, вони мають екзотичн≥ ном≥нац≥њ типу Угаб≥тусаФ ( у ЅурдТЇ) [3].

” л≥тератур≥ пропонуЇтьс¤ в≥дносити до постмодерн≥стських таку ¤к≥сть, ¤к Укогерентн≥стьФ, що означаЇ Уна¤вн≥сть синхрон≥зованост≥ р≥зноман≥тних здавалос¤ б, не повТ¤заних одна з одною под≥й, ¤к≥, накладаючись одна на одну, посилюють або послаблюють розм≥рн≥сть соц≥альних процес≥вФ [4]. ѕорушенн¤ просторово-часовоњ структури викликаЇ њњ саморуйнуванн¤. ѕон¤тт¤ Упол≥тичного просторуФ досить поширене в сучасн≥й пол≥толог≥њ ≥ також опин¤Їтьс¤ в постмодерн≥стськ≥й гносеолог≥њ п≥д впливом ф≥зичного мисленн¤.

ѕостмодерн≥зм не просто б≥льш витончена нов≥тн¤ методолог≥¤ соц≥ального п≥знанн¤, але й обТЇктивна характеристика соц≥альноњ реальност≥. ѕостмодерн≥стське розум≥нн¤ пор¤дку конституюЇтьс¤ з хаосу. ÷е не просто упор¤дкований хаос, а певне ставленн¤ до хаосу, ¤к до своЇр≥дного р≥зновиду пор¤дку. “аке розум≥нн¤ дозвол¤Ї зберегти почутт¤ стаб≥льност≥ в умовах здавалос¤ б деф≥циту упор¤дкованост≥.

–озвиток сусп≥льства зд≥йснюЇтьс¤ у вигл¤д≥ трансформац≥њ, ¤ка розум≥Їтьс¤ у рамках постмодерн≥зму ¤к сполученн¤ здавалос¤ б несум≥сного: консерватизму ≥ л≥берал≥зму, соц≥ал≥зму ≥ кап≥тал≥зму, модерн≥зац≥њ ≥ традиц≥онал≥зму, прогресу ≥ регресу.

¬ нашому сусп≥льств≥ вир≥шуютьс¤ завданн¤ в≥дразу дек≥лькох ≥сторичних пер≥од≥в, включаючи модерн≥зац≥ю ≥ постмодерн≥зац≥ю. ¬≥дбуваЇтьс¤ немов би наповзанн¤ одного етапу на другий, зд≥йснюЇтьс¤ Узб≥ганн¤Ф розвитку основних тенденц≥й [5].

Ќе розвТ¤завши вс≥х проблем модерн≥зац≥њ, крањна проте у визначених аспектах перейшла до вир≥шенн¤ завдань постмодерн≥зац≥њ.

¬≥доме положенн¤ про одночасн≥сть зм≥н у взаЇмоповТ¤заних сферах, наприклад, економ≥чн≥й св≥домост≥ й економ≥чн≥й повед≥нц≥, в умовах нашого сусп≥льства порушуЇтьс¤ у вигл¤д≥ нер≥вном≥рност≥ ≥ на¤вност≥ дифуз≥йних процес≥в. «асоби масовоњ ≥нформац≥њ, сучасна осв≥та, р≥зноман≥тн≥ форми допомоги розвинутих держав в галуз≥ ≥нформац≥њ та ≥н. створюють умови дл¤ випереджаючого розвитку соц≥окультурноњ сфери, у де¤ких њњ про¤вах, в пор≥вн¤нн≥ з економ≥кою ≥ пол≥тикою. ѕроцес≥, ¤к≥ поЇднують модерн≥зац≥ю та постмодерн≥зац≥ю, а також ¤вища консервативного в≥дступу, можна позначити ≥нтегральним терм≥ном Утрансформац≥¤Ф.

≤сторичн≥ обставини так≥, що завданн¤ модерн≥зац≥њ ≥ постмодерн≥зац≥њ вир≥шуютьс¤ частково, тобто неспри¤тливим дл¤ сусп≥льства шл¤хом, хоча в ц≥лому трансформац≥¤ сусп≥льства дозвол¤Ї наш≥й крањн≥ розвиватис¤ у фарватер≥ зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ.

як правило, в л≥тератур≥ розр≥зн¤ють ¤вище постмодерн≥зму в мистецтв≥ ≥ постмодерн≥зм ¤к стад≥ю розвитку сучасного сусп≥льства. јле зг≥дно соц≥олог≥њ культури в самому пон¤тт≥ УкультураФ в≥дбуваЇтьс¤ синтез соц≥ального ≥ символ≥чноњ культури (мистецтва). ѕостмодерн≥зм у рамках соц≥олог≥њ культури може бути розгл¤нутий паралельно й однопор¤дково ¤к характеристика ≥ сусп≥льства, ≥ мистецтва. —аме мистецтво маЇ культурно-≥сторичний, соц≥альний вим≥р. “ому виникаЇ спокуса знайти точки дотику, загальне в соц≥олог≥чному та естетичному тлумаченн≥ постмодерн≥зму.

«≥ставимо характеристики постмодерн≥зму в мистецтв≥, що наведен≥ л≥тературним критиком ≤хабом ’асаном [6], ≥ характеристики соц≥ального постмодерн≥зму.

1. ¬ажливими рисами постмодерн≥зму в мистецтв≥ Ї невизначен≥сть.

ѕод≥бн≥ ¤вища притаманн≥ ≥ сучасному сусп≥льству. ƒл¤ соц≥альноњ структури характерна невизначен≥сть соц≥альних меж.  олишн≥ критер≥њ соц≥ального под≥лу перестали бути значимими. —оц≥альна структура визначаЇтьс¤ за критер≥¤ми стилю житт¤, ¤к≥ не Ї ч≥ткими. ѕрофес≥њ сучасного сусп≥льства перестають бути спец≥ал≥зованими наст≥льки ж ч≥тко, ¤к ≥ в традиц≥йному сусп≥льств≥. ≈коном≥чн≥ в≥дносини теж не можуть характеризуватис¤ ч≥тк≥стю. ƒобре в≥дома соц≥олог≥чна характеристика постмодерн≥зму Ц це криза ≥дентиф≥кац≥њ, коли людина не може точно в≥днести себе до ¤коњсь соц≥альноњ сп≥льноти. ≤снуЇ багато невизначених закон≥в. ћожна тлумачити ц≥ ¤вища ¤к недостатн≥й р≥вень розвитку сусп≥льства. јле варто врахувати, що д≥юч≥ субТЇкти ¤к н≥коли осв≥чен≥, мають б≥льше можливостей спиратис¤ на досв≥д минулого. ƒе¤кими соц≥ологами нин≥шн≥й соц≥альний стан оц≥нюЇтьс¤ ¤к хаос. ћи ж схильн≥ стверджувати, що це внутр≥шн¤ властив≥сть постмодерного сусп≥льства. “ака оц≥нка може мати важлив≥ пол≥тичн≥ насл≥дки. якщо невизначен≥сть, не¤сн≥сть, характерн≥ дл¤ сусп≥льства, розц≥нювати ¤к хаос, що потребуЇ упор¤дкуванн¤, то дл¤ цього необх≥дне застосуванн¤ Усильноњ рукиФ ≥ диктатури. якщо ж цю невизначен≥сть тлумачити, зг≥дно з нашою точкою зору, ¤к природну ≥ внутр≥шньо необх≥дну властив≥сть сусп≥льства, то пол≥тичний висновок буде не в наведенн≥ пор¤дку Утвердою рукоюФ, а у виробленн≥ культурних зразк≥в повед≥нки, щоб навчитис¤ жити в постмодерному сусп≥льств≥, вир≥шувати проблеми демократичним шл¤хом в умовах культурноњ невизначеност≥. ‘ормуЇтьс¤ тип особистост≥, що саме своЇю д≥¤льн≥стю створюЇ цю невизначен≥сть ≥ сприймаЇ њњ ¤к природне середовище свого бутт¤. “акою Ї нова генерац≥¤ п≥дприЇмц≥в, б≥знесмен≥в, пол≥тик≥в.

2. ƒругою рисою постмодерн≥зму Ї фрагментарн≥сть ≥ принцип монтажу. ≤ншими словами, художнЇ полотно створюЇтьс¤ за рахунок зм≥шуванн¤ р≥зних за вих≥дною лог≥кою та тематикою фрагмент≥в бутт¤. ЌемаЇ ≥дењ, що п≥дпор¤дковуЇтьс¤ зовн≥шн≥й лог≥ц≥, нитки пов≥домленн¤. ÷≥ле збер≥гаЇтьс¤ за рахунок внутр≥шньоњ лог≥ки мотиву, а фрагменти немов би з≥бран≥ навколо невизначеного ¤дра.

ƒл¤ сучасного сусп≥льства також притаманна мозањчн≥сть його структури, про що пише, наприклад, ј.“оффлер. ” сучасн≥й соц≥олог≥њ достатньо поширеним Ї ситуативний п≥дх≥д до вивченн¤ соц≥альноњ структури ≥ сусп≥льства в ц≥лому. ¬≥дпов≥дно з таким п≥дходом дл¤ кожноњ ситуац≥њ ≥снуЇ сво¤ соц≥альна структура.  ожна проблема формуЇ св≥й наб≥р груп ≥нтерес≥в. ƒл¤ сучасного сусп≥льства масовою Ї мозањчн≥сть ≥ фрагментарн≥сть його способу житт¤ ≥ структури соц≥альних ролей. ƒл¤ усп≥шно д≥ючих субТЇкт≥в характерна хаотичн≥сть житт¤. —учаснаюдина повноту бутт¤ в≥дчуваЇ в нестаб≥льност≥. ÷е позначаЇтьс¤ на в≥дносинах м≥ж людьми, особливо в родин≥.

« погл¤ду класичноњ, традиц≥йноњ ментальност≥, постмодерн≥зм Ц це мерзотний час, що руйнуЇ особист≥сть ≥ позбавл¤Ї сусп≥льство внутр≥шнього ¤дра , а людину Ц стаб≥льност≥.

3. “ретьою рисою постмодерн≥зму ≤.’асан називаЇ Удеканон≥зац≥юФ, боротьбу з традиц≥йними ц≥нн≥сними центрами: сакральне в культур≥, людина, етнос, логос, авторський пр≥оритет.

Ћ≥тературний критик, анал≥зуючи сучасний художн≥й тв≥р, ви¤вл¤Ї постмодерн≥стськ≥ риси зображеного в ньому сусп≥льства. јнал≥зуючи постмодерн≥стський художн≥й тв≥р критик неминуче анал≥зуЇ в≥дображене в цьому твор≥ постмодерн≥стське сусп≥льство. ” цьому значенн≥ абсурдними видаютьс¤ ствердженн¤ де¤ких соц≥олог≥в про те, що наше сусп≥льство не може називатис¤ сучасним, оск≥льки воно ще не вир≥шило завданн¤ модерн≥зац≥њ, ≥ тим б≥льше не готове вир≥шувати задач≥ постмодерн≥зму. ” в≥тчизн¤н≥й л≥тератур≥ ≥ мистецтв≥ постмодерн≥зм м≥цно утвердивс¤, ¤к один ≥з дом≥нуючих напр¤мк≥в. Ќеможливо у¤вл¤ти ≥снуванн¤ постмодерн≥стського мистецтва в непостмодерн≥стському сусп≥льств≥. ≤нша справа, що постмодерн≥зм сам по соб≥ не однор≥дний, в≥н маЇ р≥зн≥ форми.

4. ” постмодерн≥стських творах мистецтва усе в≥дбуваЇтьс¤ на поверхн≥, у них в≥дсутн≥ символ≥чн≥ ≥ психолог≥чн≥ глибини.

ƒл¤ соц≥альноњ теор≥њ пер≥оду модерн≥зац≥њ, особливо на початку стол≥тт¤, характерними були пошуки прихованого зм≥сту под≥й, що в≥дбуваютьс¤, активне богошуканн¤. «б≥рник У ¬≥хиФ Ц ¤скраве св≥дченн¤ напруженого пошуку глибинноњ сутност≥ ≥стор≥њ. —имвол≥зм у мистецтв≥ супроводжувавс¤ спробами про¤сненн¤ сутност≥ реальност≥. «араз спроби знайти сакральний зм≥ст викликають скептичну реакц≥ю ≥ Ї безрезультатними. ѕовс¤кденн≥сть Ї центр бутт¤. ѕсихологи в≥дзначають в≥дсутн≥сть глибини у в≥дносинах м≥ж людьми. ¬≥дносини мають переважно поверхневий характер, вони не торкаютьс¤ особист≥сних глибин душ≥. ѕсихолог≥чн≥ комплекси зам≥нюють ≥стинну складн≥сть особистост≥ сурогатом. Ѕути серйозним не модно. ≤рон≥¤ зам≥нюЇ серйозну реакц≥ю на життЇву ситуац≥ю. Ќав≥ть проблема смерт≥ ≥рон≥чно травестуЇтьс¤.

1	2	3

Ќазва: “ранзитивне сусп≥льство ¤к виклик сучасност≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (1090 прочитано)