—оц≥олог≥¤ > ’ристи¤нство в соц≥осинергетичному контекст≥

ѕроцес самоструктуруванн¤ христи¤нства зд≥йснювавс¤ на початку хаотично: були в≥дсутн≥ локальн≥ структури, ¤к≥ б виконували функц≥њ центр≥в соц≥ального пор¤дку, христи¤ни жили незалежними одна в≥д одноњ сп≥льнотами, були в≥дсутн≥ ч≥тко впор¤дкован≥ теолог≥чн≥ норми, ¤к≥ б регулювали житт¤ новоњ соц≥альноњ групи. јле вже в ≤≤≤-≤V стор≥чч≥ нашоњ ери процеси самоорган≥зац≥њ христи¤нства зумовили по¤ву ст≥йких соц≥альних структур навколо ресурсних потенц≥ал≥в: громади починають згуртовуватись навколо пропов≥дник≥в, розвиваютьс¤ ч≥тк≥ ≥Їрарх≥чн≥ структури ≥з розпод≥лом владних повноважень (запровадженн¤ Їпископського сану, кредо, канону тощо). ÷е значно зм≥цнило позиц≥њ христи¤нства в теолог≥чн≥й боротьб≥ з ≥ншими видами рел≥г≥й та в боротьб≥ за виживанн¤ проти оф≥ц≥йноњ влади.

–имська ≥мпер≥¤, ¤ка вже знаходилас¤ в стан≥ занепаду, не здатна була протисто¤ти христи¤нському руху, ¤кий набував все б≥льшоњ сили, в той же час, усв≥домлювалась необх≥дн≥сть соц≥ально-лег≥тим≥зуючого важел¤, здатного запоб≥гти деструктивним процесам в сусп≥льств≥. “ому очевидно, що так≥ м≥ркуванн¤ були одним ≥з вагомих аргумент≥в на користь прийн¤тт¤ ≥мператором  онстантином р≥шенн¤ щодо перетворенн¤ христи¤нства ≥з опозиц≥йноњ в державну рел≥г≥ю.

ѕодальший переб≥г ≥сторичних под≥й показав, що союз –имськоњ держави та христи¤нства ви¤вивс¤ нетривким, оск≥льки з часом ≥мпер≥¤ впала п≥д наступом зовн≥шн≥х ворог≥в. ѕроте ч≥тко локал≥зована, диференц≥йована христи¤нська структура в цих умовах вижила ≥, нав≥ть б≥льше того, показала здатн≥сть своЇњ системи пристосовуватись до нових обставин. «анепад –имськоњ ≥мпер≥њ спри¤в тому, що в цих умовах церква дл¤ збереженн¤ стаб≥льност≥ сусп≥льства змушена була вз¤ти на себе виконанн¤ секул¤рних обовТ¤зк≥в (оборона –има, управл≥нн¤ навколишн≥ми територ≥¤ми, забезпеченн¤ населенн¤ продуктами), що послугувало прецендентом дл¤ майбутн≥х претенз≥й церкви на св≥тську владу.

ƒинам≥ку христи¤нства ¤к живоњ соц≥альноњ системи, здатноњ до саморуху, визначають адаптац≥йн≥ процеси не лише по в≥дношенню до фактор≥в зовн≥шнього, але ≥ власного внутр≥шнього середовища. ¬исока чутлив≥сть христи¤нства до д≥њ р≥зного роду чинник≥в супроводжувалась структурними та орган≥зац≥йними зм≥нами всередин≥ самого соц≥ального ≥нституту, що дозвол¤ло п≥дтримувати автентичн≥сть структури. ѕрикладом такоњ внутр≥шньоњ еластичноњ реакц≥њ Ї виникненн¤ чернецтва, пустельництва у лон≥ христи¤нства, ¤к≥ спочатку сприймались ¤к контркультура, але згодом стали одн≥Їю ≥з п≥двалин христи¤нськоњ культури.

«датн≥стю до адаптивних зрушень можна по¤снити ≥ просторову експанс≥ю христи¤нства, ¤ку воно зд≥йснювало з моменту свого виникненн¤ (асим≥л¤ц≥¤ варвар≥в у христи¤нському св≥т≥, хрестов≥ походи, прийн¤тт¤ –уссю христи¤нського вар≥анту рел≥г≥њ тощо).

–етроспективний погл¤д на ≥стор≥ю зародженн¤ христи¤нських структур прот¤гом першого тис¤чол≥тт¤ в≥дображаЇ њх в≥дкритий характер, активний процес сп≥вро≠б≥тництва з ≥ншими соц≥альними системами, що в синергетичному розум≥нн≥ Ї природн≥м, адже процеси зародженн¤, становленн¤ нового соц≥ального пор¤дку передбачають пластичн≥сть системи ¤к до м≥кро- , так ≥ до макрофлуктуац≥й, порушенн¤ симетр≥њ всередин≥ соц≥ального ц≥лого, активне запозиченн¤ та освоЇнн¤ зовн≥шн≥х джерел енерг≥њ заради забезпеченн¤ конкурентоспроможност≥ системи.

ѕротилежною тенденц≥Їю в самоорган≥зац≥њ соц≥альноњ системи в синергетичному дискурс≥ Ї процеси, що повТ¤зан≥ ≥з збереженн¤м соц≥ального пор¤дку, ¤к≥ характеризуютьс¤ ≥нтегральн≥стю, синтезом структур, процес≥в всередин≥ соц≥ального ц≥лого, недостатньою чутлив≥стю системи до зовн≥шн≥х та внутр≥шн≥х детерм≥нант.

≈поха п≥знього середньов≥чч¤ повТ¤зуЇтьс¤ ≥з зниженн¤м ≥нтенсивност≥ соц≥альних процес≥в всередин≥ соц≥ального ≥нституту христи¤нства, максимальною ≥Їрарх≥зац≥Їю владних повноважень, посиленн¤м однор≥дност≥ соц≥альних взаЇмозвТ¤зк≥в в систем≥.  онстел¤ц≥¤ р≥зного роду чинник≥в (≥сторичних, пол≥тичних, економ≥чних тощо) спри¤ла тому, що христи¤нство в зах≥дному сусп≥льств≥ по м≥р≥ соц≥ального конституюванн¤ згодом монопольно перебрало на себе виконанн¤ соц≥ально-консол≥дуючих функц≥й, в≥дтворенн¤ соц≥альноњ структури та звТ¤зк≥в. ѕо сут≥ кажучи, не ≥снувало ≥нших альтернативних соц≥альних утворень, здатних конкурувати ≥з христи¤нством в ≥нтегруюч≥й площин≥. ѕрот¤гом стол≥ть церква виступала соц≥альним ≥нтегратором саме через д≥¤льн≥сть в ¤кост≥ лег≥тимного органу влади. «авд¤ки створенню ц≥л≥сноњ христи¤нськоњ ≥нфраструктури (папського престолу, структури параф≥й, в межах ¤ких люди причащалис¤ до тањнств, сплачували церковну дес¤тину, формували свою моральну повед≥нку, мереж≥ монастир≥в, ≥нституту ≥нкв≥зиц≥њ, монопол≥њ церкви на осв≥ту тощо) був зд≥йснений перерозпод≥л влади на користь духовних ос≥б. ¬ середн≥ в≥ки ≥нститут христи¤нства також слугував засобом циркул¤ц≥њ, тестуванн¤ кадр≥в, адже доступ до вищих церковних та св≥тських посад лежав через монастирську осв≥ту, знанн¤ латин≥, ви¤вленн¤ ло¤льност≥ до оф≥ц≥йноњ христи¤нськоњ ≥деолог≥њ.

« позиц≥њ теор≥њ самоорган≥зац≥њ середньов≥чне христи¤нство можна ≥дентиф≥кувати ¤к само≥зольовану систему, ¤ка шл¤хом м≥н≥м≥зац≥њ контакт≥в ≥з зовн≥шн≥м св≥том, погашенн¤ флуктуац≥й (посиленн¤ ортодоксальност≥ вченн¤, жорсткоњ боротьби ≥з Їрессю), втрати ресурсного забезпеченн¤ н≥велювала св≥й адаптац≥йний потенц≥ал. “о ж, коли пот≥к ≥деолог≥чних, економ≥чних, наукових виклик≥в зр≥с, рел≥г≥¤ зазнала поразки у боротьб≥ ≥з нов≥тн≥ми соц≥альними утворенн¤ми.

ѕродовжуючи перегл¤д шл¤х≥в розвитку христи¤нства сл≥д зазначити, що в ’≤≤ Ц ’≤≤≤ ст. у ™вроп≥ в≥дбулис¤ вагом≥ зрушенн¤: почали зароджуватись паростки економ≥ки, комерц≥¤ спри¤ла розламуванню рамок рег≥онал≥зму, всередин≥ христи¤нства набирали силу критичн≥ теч≥њ Їретик≥в, розкольник≥в, зростало м≥ське населенн¤, поширювалась писемн≥сть, набирали сили нац≥ональн≥ держави. ¬ ц≥лому, в цей пер≥од христи¤нська ≥нституц≥¤ опинилась в незвичайному дл¤ нењ соц≥ально-економ≥чному, пол≥тичному ландшафт≥. ¬≥дпов≥ддю церкви на черговий Увиклик ≥стор≥њФ стала консервац≥¤ ≥снуючих устоњв, в≥дсутн≥сть ефективних реформ, жорстка боротьба ¤к ≥з зовн≥шн≥ми, так ≥ внутр≥шн≥ми флуктуац≥¤ми (суди ≥нкв≥зиц≥њ над Їретиками, бюрократизац≥¤ папськоњ монарх≥њ, в≥длученн¤ в≥д церкви, зростанн¤ ф≥нансових потреб ¬атикану).

“аким чином, в≥дсутн≥сть ефективних адаптац≥йних механ≥зм≥в, ¤к≥ б забезпечували ≥нтегративний взаЇмозвТ¤зок рел≥г≥њ, ¤к ≥з складовими своЇњ системи, так ≥ зовн≥шнього середовища лог≥чно привела соц≥альний ≥нститут христи¤нства до доби –еформац≥њ, ¤ка спри¤ла в≥дновленню р≥вноваги у сусп≥льств≥, але вже на користь св≥тськоњ влади. —оц≥ально-регулююч≥ функц≥њ поруч ≥з рел≥г≥Їю на себе перебрали нов≥ ≥нституал≥зован≥ форми соц≥альноњ д≥¤льност≥: наука, осв≥та, управл≥нн¤, економ≥ка тощо.

„и означаЇ посиленн¤ ефективност≥ св≥тських владних структур стосовно згуртовуючоњ функц≥њ в сусп≥льств≥ безповоротний секул¤ризац≥йний процес? ѕерш н≥ж спробувати дати в≥дпов≥дь на це непросте питанн¤ сл≥д звернути увагу на те, що синергетична перспектива не розгл¤даЇ соц≥альний розвиток ¤к однозначно висх≥дний, прогресивний процес, а, навпаки, акцентуЇ увагу на його пол≥вар≥ативност≥. ¬≥дпов≥дь на це питанн¤ може дати активна повед≥нка конкретноњ соц≥альноњ структури, њњ здатн≥сть адаптуватись до тих чи ≥нших соц≥альних контекст≥в.

–озвиток рел≥г≥њ, ¤к в≥дзначали ще класики соц≥олог≥њ, зумовлюЇтьс¤ коливальними рухами: розкв≥т рел≥г≥њ Ц занепад Ц в≥дродженн¤ (по ѕ.—орок≥ну Ц це цикл≥чне чергуванн¤ умогл¤дноњ та чуттЇвоњ культур,по ¬.ѕарето Ц це чергуванн¤ епохи св¤щеник≥в, що охорон¤ють в≥ру, та епохи скептик≥в Ц ≥нтелектуал≥в). ¬ основ≥ таких коливань лежить пер≥одичне вичерпанн¤ можливостей, творчого потенц≥алу кожного попереднього соц≥ального пор¤дку. ¬ синергетичн≥й перспектив≥ ц≥лком лог≥чно припустити, що так≥ цикл≥чн≥ зрушенн¤ Ї своЇр≥дною в≥дпов≥ддю живоњ динам≥чноњ соц≥альноњ системи на назр≥л≥ буттЇв≥ проблеми.

—учасн≥ соц≥ологи вказують на в≥дм≥нност≥ м≥ж двома принципово р≥зними п≥дходами щодо визначенн¤ соц≥альноњ рол≥ рел≥г≥њ в сусп≥льств≥: з одного боку, маЇтьс¤ на уваз≥ структуруючий вплив христи¤нства на розвиток соц≥альних ≥нституц≥й, а, з ≥ншого боку, увага фокусуЇтьс¤ на внутр≥шньособист≥сн≥й в≥р≥ в бога (Увнутр≥шн¤Ф та Узовн≥шн¤Ф рел≥г≥йн≥сть (–.јдорно); рел≥г≥йн≥сть У≥нтернал≥зована та ≥нституал≥зованаФ (√.ќлпорт); рел≥г≥йн≥сть, що заснована на особист≥сному досв≥д≥, та така, що грунтуЇтьс¤ на п≥≥дкоренн≥ загальновизнаним нормам (–.јллен); м≥стична, ≥ндив≥дуальна та орган≥зац≥йна, або легал≥зована рел≥г≥йн≥сть (ј.ћаслоу)).

як на думку автора, процес секул¤ризац≥њ зумовлюЇ не ст≥льки зникненн¤ самого соц≥ального ≥нституту христи¤нства, ск≥льки зм≥ну його орган≥зац≥йноњ форми, важел≥в, при допомоз≥ ¤ких цей соц≥альний феномен може виступати консол≥дуючим фактором. јдже соц≥альний ≥нститут, за терм≥нолог≥Їю сучасного рос≥йського соц≥олога ¬.Ѕиченкова, може приймати орган≥зац≥йну форму не лише емп≥ричного, колективного утворенн¤ (Усоц≥ального т≥лаФ), а й надемп≥ричного, трансчасового утворенн¤ (Угеометричноњ точкиФ), здатного впливати на св≥дом≥сть, повед≥нку людини могутн≥стю свого принципу..

«розум≥ло, що в умовах ≥нституц≥йного р≥зноман≥тт¤ сучасного соц≥уму говорити про структуруючий вплив христи¤нства ¤к соц≥альноњ орган≥зац≥њ Ї переб≥льшенн¤м, проте ≥дейно-психолог≥чний вплив христи¤нських чеснот, засад, ¤к своЇр≥дноњ в≥ртуальноњ реальност≥, прийн¤вших форму надемп≥ричних, надколективних утворень Ї досить вагомим, оск≥льки людська природа завжди потребувала ≥ буде потребувати в пошуку в≥дпов≥дей, повТ¤заних з питанн¤ми осмисленн¤ ф≥нальност≥ людського бутт¤, усв≥домленн¤ меж≥ економ≥чних, науково-техн≥чних прагнень людини в сучасному сусп≥льств≥. ћова може йти про секул¤ризац≥ю соц≥альних в≥дносин, але не св≥домост≥.

1	2	3

Ќазва: ’ристи¤нство в соц≥осинергетичному контекст≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (1170 прочитано)