“рудове право ”крањни > —оц≥альне партнерство в ”крањн≥, пон¤тт¤ ≥ загальна характеристика

—оц≥альне партнерство в ”крањн≥, пон¤тт¤ ≥ загальна характеристика

” сучасний пер≥од в ”крањн≥ в≥дбуваютьс¤ процеси, ¤к≥ можна визначити ¤к формуванн¤ колективного трудового права.  ризовий стан економ≥ки загострив потребу сусп≥ль≠ства дос¤гнути соц≥ального балансу м≥ж найманими прац≥в≠никами, власниками (роботодавц¤ми) ≥ державою. «араз на≠очно видно, що правовими засобами ≥ндив≥дуального трудо≠вого права, в ¤кому основними суб'Їктами виступають ≥нди≠в≥дуальний найманий прац≥вник ≥ окремий роботодавець, не вир≥шити нагальних проблем. Ќа перший план виход¤ть, умовно кажучи, суб'Їкти ≥нших "вагових категор≥й" Ч ко≠лективи найманих прац≥вник≥в ≥ колективи роботодавц≥в. ”згодженн¤ соц≥ально-економ≥чних ≥нтерес≥в м≥ж вказани≠ми суб'Їктами, а також м≥ж ними ≥ державою утворюЇ ц≥лу систему сусп≥льних в≥дносин, ¤к≥ отримали у заруб≥жних крањнах назву ≥нституту соц≥ального партнерства, котрий пронизуЇ соц≥ально-економ≥чн≥ в≥дносини в≥д нац≥онально≠го р≥вн¤ до конкретного п≥дприЇмства (роботодавц¤).

ѕроцес законодавчого закр≥пленн¤ колективно-догов≥р≠ноњ системи в б≥льшост≥ крањн «аходу розпочавс¤ на почат≠ку XX стол≥тт¤. ќкрем≥ норми колективно-догов≥рноњ систе≠ми було внесено до датського ÷ив≥льного кодексу в 1907 p., швейцарського  одексу зобов'¤зань у 1911 р. ” подальшо≠му, ≥з процесом вид≥ленн¤ норм трудового права в окрему галузь права (законодавства), набуло поширенн¤ прийн¤тт¤ спец≥альних законодавчих акт≥в з колективно-догов≥рного регулюванн¤ трудових в≥дносин, у Ќорвег≥њ такий акт прий-н¤тол 1915 p., Ќ≥меччин≥ - у 1918, ‘≥нл¤нд≥њ - 1924 р. ” 1948 p. ћ≥жнародна ќрган≥зац≥¤ ѕрац≥ прийн¤ла  онвенц≥ю є87 про свободу асоц≥ац≥њ ≥ захист права на орган≥зац≥ю, у 1949р. -  онвенц≥ю є98 про застосуванн¤ принцип≥в права на орган≥зац≥ю ≥ веденн¤ колективних переговор≥в, –екомен≠дац≥њ є91 про колективн≥ договори (1951), є94 Ч про кон≠сультац≥њ та сп≥вроб≥тництво м≥ж п≥дприЇмц¤ми ≥ труд¤щи≠ми на р≥вн≥ п≥дприЇмства (1952), є113 Ч про консультац≥њ та сп≥вроб≥тництво м≥ж державною владою та орган≥зац≥¤ми п≥дприЇмц≥в ≥ труд¤щих (1960),  онвенц≥ю є154 про спри≠¤нн¤ колективним переговорам (1981). ”крањна ратиф≥кува≠ла у р≥зн≥ роки вказан≥ м≥жнародно-правов≥ акти, таким чи≠ном, вони вход¤ть до системи нац≥онального законодавства ≥ Ї обов'¤зковими до виконанн¤.

” крањнах з розвиненою ринковою економ≥кою ≥деолог≥¤ соц≥ального партнерства глибоко проникла в соц≥ально-тру≠дов≥ в≥дносини, хоча його модел≥ в р≥зних крањнах в≥др≥зн¤≠ютьс¤ орган≥зац≥йно-правовим механ≥змом (див. «аруб≥жний досв≥д соц≥ального партнерства // ”крањна: аспекти прац≥. Ч 1998. Ч є1. Ч —. 38Ч43). ¬≥дом≥ дв≥ модел≥ соц≥ального партнерства Ч трипартизм ≥ б≥партизм. ” тих крањнах, де роль держави в регулюванн≥ трудових в≥дносин невелика (—Ўј,  анада, ¬еликобритан≥¤), практикуЇтьс¤ двосторон≠н¤ сп≥впрац¤ м≥ж об'Їднанн¤ми роботодавц≥в ≥ орган≥зац≥¤≠ми труд¤щих. ƒержава може виступати в так≥й соц≥альн≥й модел≥ в рол≥ арб≥тра або посередника при виникненн≥ соц≥≠альних конфл≥кт≥в. Ќайб≥льш поширений трипартизм Ч три≠сторонн¤ сп≥впрац¤ Ч у ‘ранц≥њ, ‘–Ќ, Ўвец≥њ, јвстр≥њ, при ¤кому держава в≥д≥граЇ активну роль соц≥ального партнера (див. —емигин √.ё. —оциальное партнерство в современном мире. Ч ћ., 1996; —оц≥альне партнерство: ¤ким йому бути? // √олос ”крањни. Ч 1996. Ч 6 травн¤).

” вс≥х крањнах ÷ентральноњ та —х≥дноњ ™вропи з к≥нц¤ 80-х рок≥в спостер≥гаЇтьс¤ докор≥нне оновленн¤ трудового законодавства. ѕершими результатами ц≥Їњ роботи були: «а≠кон про страйки, зм≥ни в законодавств≥ щодо профсп≥лок (1991 p.) та поправки до “рудового кодексу (1992 р.) в ”горщин≥; «акон про колективн≥ переговори (1990 р.) в ко≠лишн≥й „ехословаччин≥; «акон про профсп≥лки та вир≥шенн¤ трудових конфл≥кт≥в (1991 р.) в ѕольщ≥; румунськ≥ закони про колективн≥ договори, трудов≥ конфл≥кти та профсп≥лки (1991 p.); поправки до “рудового кодексу в Ѕолгар≥њ (1993 p.). ¬же де¤к≥ з цих зм≥н були предметом тристоронн≥х кон≠сультац≥й. ” л≥тератур≥ вже в≥дзначалось, що у посттотал≥-тарних державах, у тому числ≥ в ”крањн≥, впровадженн¤ соц≥≠ального партнерства в≥дбуваЇтьс¤ "зверху", а не "знизу", при вир≥шальн≥й рол≥ держави (Ћ¤шенко “. —оц≥альне партнер≠ство: шл¤х до ринковоњ держави // ёридичний в≥сник. Ч 1999. - є18. - 6-12 травн¤).

¬≥дносини соц≥ального партнерства мають колективний характер, в њх основ≥ лежить колективний ≥нтерес стор≥н (—о≠ц≥альне партнерство в ”крањн≥: перспективи законодавчого регулюванн¤ // ”крањна: аспекти прац≥. Ч 1998. Ч є2. Ч —. 22).  олективний характер соц≥ального партнерства ви¤вл¤Їтьс¤ в трьох аспектах: на¤вност≥ колективного ≥нтересу ус≥х суб'Їкт≥в у сфер≥ застосуванн¤ найманоњ прац≥; на¤вност≥ колективних в≥дносин у ц≥й сфер≥; колек≠тивн≥й структур≥ стор≥н соц≥ального партнерства.

—в≥товий досв≥д переконливо засв≥дчуЇ, що проблеми економ≥ки ≥ сусп≥льного житт¤, в тому числ≥ у сфер≥ засто≠суванн¤ найманоњ прац≥, вир≥шуютьс¤ оптимально, ¤кщо реа≠л≥зуЇтьс¤ ор≥Їнтац≥¤ не на конфронтац≥ю, а на дос¤гненн¤ соц≥альноњ злагоди, узгодженн¤ ≥нтерес≥в р≥зних сусп≥льних груп. —трижнем соц≥ального партнерства Ї принцип сп≥вро≠б≥тництва м≥ж роботодавц¤ми ≥ найманими прац≥вниками, ¤кий реал≥зуЇтьс¤ у формах проведенн¤ переговор≥в, укла≠денн¤ колективних договор≥в та колективних угод, узгодженн¤ проект≥в нормативно-правових акт≥в, консультац≥й при прий≠н¤тт≥ р≥шень соц≥альними партнерами на вс≥х р≥вн¤х.

ѕредметом соц≥ального партнерства виступають колек≠тивн≥ в≥дносини м≥ж соц≥альними партнерами ≥з участ≥ тру≠дових колектив≥в у встановленн≥ умов прац≥; з участ≥ трудо≠вих колектив≥в в управл≥нн≥ орган≥зац≥¤ми, на ¤ких вони працюють; щодо укладенн¤ ≥ виконанн¤ колективних дого≠вор≥в та колективних угод на галузевому, рег≥ональному, на≠ц≥ональному р≥вн¤х; щодо д≥¤льност≥ профес≥йних сп≥лок та ≥нших представницьких орган≥в трудового колективу в соц≥≠ально-трудових в≥дносинах; щодо утворенн¤ та д≥¤льност≥ об'Їднань роботодавц≥в; з вир≥шенн¤ ≥ндив≥дуальних та колективних трудових спор≥в. ƒо сфери соц≥ального партнер≠ства вход¤ть: дос¤гненн¤ консенсусу з питань забезпеченн¤ зайн¤тост≥, створенн¤ додаткових робочих м≥сць, орган≥зац≥њ оплачуваних громадських роб≥т, захисту населенн¤ в≥д без≠роб≥тт¤; застосуванн¤ найманоњ прац≥ з дотриманн¤м техн≥≠ки безпеки, вимог з охорони здоров'¤ прац≥вник≥в у процес≥ прац≥, оплати прац≥ й забезпеченн¤ в≥дтворюючоњ ≥ стимулю≠ючоњ функц≥й зароб≥тноњ плати, прав прац≥вник≥в на своЇчас≠не отриманн¤ зароб≥тноњ плати; забезпеченн¤ нормального режиму прац≥ й в≥дпочинку; забезпеченн¤ права прац≥вник≥в на участь в управл≥нн≥ працею на п≥дприЇмств≥, в розпод≥л≥ прибутку дл¤ забезпеченн¤ соц≥альноњ д≥¤льност≥ п≥дприЇм≠ства, у визначенн≥ соц≥альних стандарт≥в ≥ встановленн≥ њх м≥н≥мальних меж, у встановленн≥ пор¤дку проведенн¤ ко≠лективних переговор≥в, вир≥шенн≥ колективних трудових спор≥в тощо.

” теоретичному план≥ постаЇ питанн¤ сп≥вв≥дношенн¤ соц≥ального партнерства ≥ колективного трудового права. ” широкому розум≥нн≥ предмет соц≥ального партнерства шир≠ший за своњм зм≥стом предмета колективного трудового права. ќстаннЇ регулюЇ лише колективн≥ в≥дносини з приводу засто≠суванн¤ найманоњ прац≥, а предметом соц≥ального партнер≠ства можуть бути ¤к окреслен≥ нами питанн¤, так ≥ в≥дноси≠ни, що знаход¤тьс¤ поза њх межами, зокрема сфера соц≥ально≠го забезпеченн¤, охорони здоров'¤ тощо.

ѕрофесор ≤.я.  исельов визначаЇ правов≥ рамки со≠ц≥ального партнерства ¤к комплекс правових норм, що регу≠люють статус ≥ права профсп≥лок ≥ орган≥зац≥й п≥дприЇмц≥в, њхню сп≥впрацю на п≥дприЇмствах ≥ поза ними; колективн≥ договори, особливо в т≥й њх частин≥, в ¤к≥й вони спри¤ють пом'¤кшенню трудових конфл≥кт≥в (обов'¤зок соц≥ального миру в пер≥од д≥њ договору); вир≥шенн¤ колективних трудових спор≥в насамперед шл¤хом переговор≥в ≥ дос¤гненн¤ взаЇмо≠прийн¤тних компром≥с≥в на основ≥ двосторонньоњ ≥ тристорон≠ньоњ сп≥впрац≥ ( иселев ».я. «арубежное трудовое право. Ч ћ., 1998. - —.163).

Ќа думку кер≥вника управл≥нн¤ ‘едерац≥њ профсп≥лок ”крањни з питань захисту економ≥чних ≥нтерес≥в труд¤щих —. ”крањнц¤, "об'Їктом соц≥ального партнерства Ї вс≥ питан≠н¤ соц≥ально-економ≥чного ≥ трудового спектру, оск≥льки неможливо вм≥стити в одну чи к≥лька статей вс≥ життЇв≥ напр¤ми, з ¤ких укладаютьс¤ угоди соц≥альними партнерами; в законодавств≥ в≥дсутн≥й вичерпний перел≥к соц≥ально-трудо≠вих в≥дносин, кр≥м ≥ндив≥дуальних трудових в≥дносин, до соц≥≠ально-трудових також в≥днос¤тьс¤ в≥дносини зайн¤тост≥, со≠ц≥ального страхуванн¤, соц≥ального забезпеченн¤, охорони здоров'¤, осв≥ти, забезпеченн¤ житлом, регулюванн¤ ринку прац≥, ц≥ноутворенн¤ на споживчому ринку" (”крањнець —. —оц≥ально-трудов≥ в≥дносини в ”крањн≥: зм≥ст ≥ розвиток // ”крањна: аспекти прац≥. Ч 1999. Ч є3. Ч —. 35-41).

¬ узагальненому розум≥нн≥ предметом соц≥ального парт≠нерства може бути будь-¤ке питанн¤ соц≥ально-економ≥чно≠го зм≥сту в сусп≥льному житт≥, щодо ¤кого соц≥альн≥ партне≠ри вважають за потр≥бне дос¤гти згоди. « другого боку, нор≠ми про соц≥альне партнерство т≥Їю своЇю частиною, що регу≠люють сферу застосуванн¤ найманоњ прац≥, складають ≥нсти≠тут колективного трудового права. “обто соц≥альне партнер≠ство можна розгл¤дати ¤к принцип д≥¤льност≥ суб'Їкт≥в ко≠лективних трудових в≥дносин ≥ ¤к правовий ≥нститут. —оц≥≠альне партнерство ¤к правовий ≥нститут Ч це сукупн≥сть норм, що регламентують в≥дносини м≥ж соц≥альними парт≠нерами Ч трудовими колективами найманих прац≥вник≥в та њхн≥ми представниками (профсп≥лками та ≥ншими пред≠ставниками) ≥ роботодавц¤ми та њхн≥ми представниками, а також м≥ж об'Їднанн¤ми вказаних суб'Їкт≥в щодо вре≠гулюванн¤ трудових ≥ соц≥ально-економ≥чних в≥дносин у сфер≥ застосуванн¤ найманоњ прац≥ й вир≥шенн≥ колектив≠них трудових спор≥в (конфл≥кт≥в).

1	2

Ќазва: —оц≥альне партнерство в ”крањн≥, пон¤тт¤ ≥ загальна характеристика
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (2360 прочитано)