”крањнознавство > ≤де¤ украњнськоњ держави на злам≥ ’≤’-’’ ст

≤де¤ украњнськоњ держави на злам≥ ’≤’-’’ ст

—ьогодн≥, розбудовуючи молоду, незалежну державу, ми знову ≥ знову звертаЇмось до нашого минулого. ≤ у звТ¤зку з цим доречно згадати драгомановський висл≥в Ч Удл¤ пол≥тики потр≥бна ≥стор≥¤, ¤к дл¤ медицини ф≥з≥олог≥¤Ф1 не лише з метою пошуку в ньому ключа до розум≥нн¤ сучасност≥ (не одна ж бо ≥з наших сьогодн≥шн≥х проблем маЇ л≥неарний характер), але й задл¤ опануванн¤ досв≥ду боротьби украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ за державне самовизначенн¤ нац≥њ на злам≥ XIX-XX ст.

ѕрикметно, що цей досв≥д набувавс¤ у боротьб≥ ≥з опонентами, аргументи ¤ких мало чим в≥др≥зн¤лись в≥д тих, ¤к≥ використовують й сьогодн≥шн≥ противники украњнства. ƒ≥йсно ж бо, ¤к ≥ на початку стол≥тт¤, коли рос≥йський шов≥н≥ст ярмонк≥н роздратовано повторював: У«в≥дки цей народ, ц¤ мова ≥ ц¤ ≥нтел≥генц≥¤ вз¤лис¤? Ѕула колись ”крањна, коли за нею йшли степи татарськ≥ ≥ пот≥м турецьк≥, ≥снуЇ ”крањна в поез≥њ, але тепер в д≥йсност≥ њњ немаЇ, Ї т≥льки ”крањна у мр≥¤х галицьких та буковинських украњноф≥л≥в, котрим вона, ¤к в≥домо, потр≥бна дл¤ сепаративних ц≥лей... ѕовторюЇмо: украњнського народу, украњнськоњ мови нема ≥ н≥коли не було...Ф, так ≥ сьогодн≥ його духовний нащадок кидаЇ екзальтован≥й рос≥йськ≥й аудитор≥њ, що Утакоњ (украњнськоњ Ч ћ. .) нац≥њ поки не ≥снуЇФ. „и твердить, ¤к це робить голова ком≥тету з геопол≥тики ќ.¬.ћитрофанов ≥з думськоњ трибуни –ос≥њ, що Унет государства У”краинаФ. —аме тому ≥ сьогодн≥ рос≥¤ни гидливо в≥двертаютьс¤ в≥д ѕольщ≥, вона ж бо, ¤к переконуЇ Ќ. узьм≥н, Улукава¤, двулична¤, шип¤ща¤ по-змеиному и по-змеиному же вечно щуривша¤ свои жадные глазаФ5 мала завжди Їдину мету Ч посварити малорос≥в ≥з великоросами. ѕод≥бн≥ сентенц≥њ в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д використовуваних великоросами на початку стол≥тт¤ х≥ба що тим, що в той час гама њхн≥х почутт≥в була б≥льш насиченою: поруч з твердженн¤м, що украњнц≥ то Упольська ≥нтригаФ, побутували й ≥нш≥ Ч УжидокадетськаФ, Ун≥мецькаФ, Уавстр≥йськаФ тощо. як на початку в≥ку украњнофоб переконував, що украњнц¤м не вистачаЇ Укультурноњ позикиФ (У...коли вс≥й рос≥йськ≥й л≥тератур≥ протиставл¤ть одного Ўевченка, вс≥й рос≥йськ≥й науц≥ Ч одного √рушевського, вс≥й рос≥йськ≥й музиц≥ Ч Ћисенка, мазепинц≥ мають мало шанс≥в на перемогуФ), так ≥ сьогодн≥ в≥н стверджуЇ, що ”крањна не маЇ Уособливих культурних надбань ун≥версального значенн¤Ф.
” ц≥й статт≥ ми не маЇмо на мет≥ спростовувати сьогодн≥шн≥ аргументи противник≥в украњнства. ќднак спробуЇмо проанал≥зувати контраргументи под≥бним твердженн¤м речник≥в украњнськоњ нац≥њ початку стол≥тт¤. «найомство з ≥дейно-теоретичними набутками, виробленими пров≥дниками нац≥њ на рубеж≥ XIX-XX ст., Ї, ¤к здаЇтьс¤, корисним з огл¤ду на те, що р¤д цих ≥дей ≥ п≥дход≥в не втратили своЇњ практичноњ ц≥нност≥ ≥ в умовах сьогоденн¤.
–ефлектуючи над проблемою культурного розвитку украњнц≥в, ≥нтелектуальн≥ л≥дери нац≥њ в≥дзначали вин¤ткову њх роль у духовно-культурному ф≥логенез≥ тоњ ж таки –ос≥њ в часи, наприклад,  ињвськоњ –ус≥, та у XVI-XVIII стол≥тт¤х. ѕроцес духовного живленн¤ великорос≥в за рахунок ≥нтелектуального потенц≥алу украњнц≥в всеб≥чно охарактеризував ћ.ƒрагоманов у своњй прац≥ Ућалоросси¤ и еЄ словесностьФ, написан≥й наприк≥нц≥ XIX ст. « ≥ншого боку, пров≥дники нац≥њ в≥дзначали той факт, що у п≥сл¤пере¤славський пер≥од Уукрањнська нац≥¤ пол≥тично й культурно завмираЇФ в результат≥ пол≥тики нац≥онального гнобленн¤, ¤ку проводила на територ≥њ ”крањни –ос≥йська ≥мпер≥¤. ¬≥дтак Ч погоджувались: Уми некультурн≥Ф, адже народ, що немаЇ власних шк≥л, мусить бути темним, некультурним. “а у цьому факт≥ некультурност≥ ћ.ћ≥хновський, прим≥ром, вбачав Унайл≥пший, наймогутн≥ший, най≥нтенсивн≥шийФ аргумент дл¤ того, щоб пол≥тичне визволенн¤ поставити своњм, украњнським ≥деалом, мати за мету створенн¤ своЇњ власноњ держави.
–азом з тим, вступаючи в дискус≥њ з великоросами, украњнська ≥нтелектуально-пол≥тична ел≥та ставила питанн¤, а в чому ж УвеличФ –ос≥њ? ¬ розм≥рах територ≥њ крањни? ” велик≥й к≥лькост≥ тих, хто засел¤Ї њњ? У“акФ, Ч в≥дпов≥дав ¬олодимир ¬инниченко, а дал≥ зауважував, ¤к же великоросу Уне полакомитьс¤ проведенеем ока по картеФ ≥ не сказати самовдоволено: Уј велика матушка –осси¤! »шь, сколько нас, русских-то! Ўапками закидаемФ. ј в чому ще велич –ос≥њ? „им вона ще багата?

”крањнськ≥ ≥нтелектуали не хот≥ли визнавати пушк≥них ≥ достоЇвських, творче ≥ життЇве кредо ¤ких зводилось до мурет≥вського Умы должны любить свой народ, свой путь, свою мету в истории выше вс¤кой законом и разумом отпущеной мерыФ ≥ почувати до своЇњ нац≥ональност≥ не УлюбовьФ, не Уприв¤занностьФ, але УэросФ.

≤нтелектуальна спадщина великорос≥в (за р≥дк≥сним вин¤тком) прос¤кнута т≥Їю Унациональной страстьюФ, ¤ку на початку стол≥тт¤ ≥з неприхованим шов≥н≥стичним запалом п≥дносив в≥домий л≥берал ѕ.—труве. ” нац≥ональному питанн≥ ц¤ Унациональна¤ страстьФ ви¤вл¤лас¤ досить своЇр≥дно, що дозволило ¬.¬инниченку пор≥вн¤ти великорос≥в ≥з птеродактил¤ми. ќстанн≥ Ч крилат≥ повзуни Ч намагались л≥тати, хоча були народжен≥ дл¤ повзанн¤. “ак ≥ великорос, на думку ¬.¬инниченка, коли Ул≥тавФ, то проголошував Усамовизначенн¤ нац≥йФ, а спустившись на землю Ч ставав ≥ншою ≥стотою. Ќа земл≥ його душу розверзаЇ Унац≥ональний еросФ, а тому Уготовий там, нагор≥, нав≥ть на пол≥тичну ≥ державну самост≥йн≥сть ”крањни, Ч тут, внизу, в≥н р≥шучо стоњть проти ...самовизначенн¤Ф.
УЌац≥ональний еросФ переповнював не лише рос≥йських нац≥онал≥ст≥в ≥ шов≥н≥ст≥в. У≤ демократи ≥ нав≥ть рос≥йськ≥ соц≥¤л≥сти, Ч писав Ћев  огут, Ч найдуть дл¤ нац≥онального поневоленн¤ Унауков≥Ф аргументи...Ф.
“аким чином, дл¤ украњнц≥в поц≥нуванн¤ культури великорос≥в починалось ≥з пол≥тичноњ сфери, тому Ч вживемо висл≥в ћ.√рушевського Ч Удобра конституц≥¤Ф дл¤ них була Уварт≥сн≥ша в≥д ген≥альноњ поемиФ. ќднак саме у пол≥тичн≥й сфер≥ –ос≥¤ ви¤вл¤ла Уталант могилиФ, УщастЇ не≥снуванн¤Ф. « огл¤ду на це, твердженн¤ заруб≥жного прихильника украњнц≥в, що Удл¤ народ≥в –ос≥њ, ¤к над вор≥тьми ƒантовського пекла, стоњть напис: Уѕокиньте вс≥ над≥њ т≥, що входите сюди!Ф, було небезп≥дставним.

ѕрагненн¤ нац≥онального самовизначенн¤, зр≥вн¤нн¤ в правах ≥з великоросами обумовило спр¤муванн¤ украњнськоњ пол≥тичноњ думки: ≥ наприк≥нц≥ XIX Ч на початку X’ ст. стрижневим стаЇ питанн¤ створенн¤ власноњ державност≥. У—во¤Ф держава, ¤ка у¤вл¤лась можливою у форм≥ автоном≥њ одним ≥ у форм≥ пол≥тично незалежноњ самост≥йноњ держави ≥ншим, повинна була розбудовуватись на найширших демократичних засадах. (’оча заради обТЇктивност≥ зазначимо, що були з-пом≥ж украњнц≥в ≥ прихильники гасла У”крањна дл¤ украњнц≥вФ). ¬≥дтак, майбутн¤ ”крањна мала бути державою Удл¤ вс≥хФ тих, хто хот≥в би бути не просто Упоњдателем солодких куск≥вФ на њњ територ≥њ, але њњ патр≥отом, захисником ≥нтерес≥в саме њњ, а не ¤коњсь сус≥дньоњ держави.
«верн≥мо увагу на те, з ¤кою пристрасн≥стю ћ.√рушевський, довод¤чи необх≥дн≥сть утворенн¤ украњнськоњ нац≥онально-територ≥альноњ автоном≥њ у склад≥ федерал≥зованоњ –ос≥њ, запевн¤в, що украњнц≥ не упод≥бн¤тьс¤ УуграмФ, ¤к≥, здобувши соб≥ Удержавне правоФ, УзавТ¤зали в невключиму неволю вс≥ ≥нш≥ народност≥Ф, не п≥дуть ≥ шл¤хом пол¤к≥в, ¤к≥ поневолюють Услаб≥шихФ. Ући не будемо лицем≥рно називати своњми духовними вожд¤ми великих одшедших борц≥в за нац≥ональну р≥вноправн≥сть ≥ свободу ≥ заразом Ч обмежувати сю р≥вноправн≥сть ≥ свободу нашим неукрањнським сп≥вгорожанам в хибно зрозум≥лих ≥нтересах украњнства. —ього не буде!..Ф Ч писав вчений.
—уголосн≥ соц≥ал≥сту-√рушевському думки виголошували ≥ т≥ л≥дери украњнства, ¤к≥ сто¤ли на виразно нац≥онал≥стичних позиц≥¤х. “ак, ≥ в конституц≥йному проект≥ (Уќсновному «акон≥ —амост≥йноњ —п≥лки народу украњнськогоФ), що був плодом пол≥тичного думанн¤, заснованого на нац≥онал≥стичних засадах, ≥ в програм≥ ”крањнськоњ народноњ парт≥њ (”Ќѕ) Ч парт≥њ нац≥онал≥стичного спр¤муванн¤ Ч пор¤д з посл≥довним проведенн¤м ≥дењ необх≥дност≥ забезпеченн¤ ≥нтерес≥в ≥ прав насамперед украњнського народу на Усвоњй земл≥Ф обстоювалась думка про таке ж забезпеченн¤ ≥нтерес≥в ≥ прав нац≥ональних меншин, Учужинц≥вФ. ѕредставники нацменшин могли б мати своњ Уц≥лком незалежн≥ школи ≥ просв≥тн≥ ≥нституц≥њФ, користуватис¤ р≥дною мовою (наприклад, у суд≥), влаштовувати рел≥г≥йне житт¤ у в≥дпов≥дност≥ до своњх традиц≥й, мати представник≥в у виборних органах республ≥ки.
‘окусуючи увагу на питанн≥ орган≥зац≥њ житт¤ нацменшин в майбутн≥й держав≥ украњнц≥в, нос≥њ украњнськоњ державност≥ намагались окр≥м добре в≥домих екстеритор≥альноњ та територ≥альноњ чи нац≥онально-територ≥альноњ автоном≥њ витворити й ≥нш≥ њњ види. “ак, ћихайло √рушевський, а сл≥дом за ним й ≥нш≥ пол≥тичн≥ д≥¤ч≥, ще в 1917 р. працював над питанн¤м запровадженн¤ на територ≥њ ”крањнськоњ держави нац≥онально-персональноњ автоном≥њ (найперше Ч дл¤ пол¤к≥в, рос≥¤н та Їврењв).

ѕредставники нацменшин разом з украњнц¤ми мали творити Уукрањнський народФ. —аме так Ч Уукрањнський народФ, а не народ ”крањни. “акий п≥дх≥д, таке баченн¤ сутност≥ украњнського народу закр≥плювалось у програм≥ ”Ќѕ, згадуваноњ нами, а п≥зн≥ше у програм≥ ”крањнськоњ парт≥њ самост≥йник≥в-соц≥ал≥ст≥в.
Ѕезперечною заслугою представник≥в тод≥шньоњ украњнськоњ ≥нтелектуальноњ ел≥ти була д≥¤льн≥сть, спр¤мована на розробку принцип≥в консол≥дац≥њ вс≥Їњ украњнськоњ сп≥льноти. “ут в≥дзначимо три моменти. ѕерший. Ѕ≥льш≥сть пол≥тичних л≥дер≥в вказувала на необх≥дн≥сть випродукуванн¤ обТЇднуючоњ (нац≥ональноњ) ≥дењ, чогось такого, що, ¤к спод≥вавс¤ —тепан —маль-—тоцький, додавало б Уохоти й силиФ до прац≥, Убудило над≥юФ на краще житт¤. ƒругий. Ќеобх≥дно було Унайшвидше встановити соц≥альний мир, цебто привести людей р≥зних достатк≥в до взаЇмного порозум≥нн¤ ≥ сп≥вроб≥тництваФ. ќкр≥м соц≥ального миру Ч ≥ це буде трет≥й момент, ¤кий вважаЇмо за потр≥бне вид≥лити, Ч наголошувалос¤ на потреб≥ дос¤гненн¤ ≥ громад¤нського миру.
ўоб адекватно зрозум≥ти потребу встановленн¤ громад¤нського миру, завважимо, що проблема Ч болюча украњнська проблема! Ч роз≥нтегрованост≥ сп≥льноти, розТЇднаност≥ ≥ протисто¤нн¤ р≥зних пол≥тичних сил на початку XX ст. ≥ особливо напередодн≥ та п≥д час нац≥онально-визвольних змагань дедал≥ б≥льше ви¤вл¤ла свою деструктивн≥сть. Ќа цьому факт≥ закцентуЇм увагу окремо, адже актуальною дана проблема дл¤ украњнц≥в Ї ≥ сьогодн≥. ≤ хоча до характеристики стосунк≥в м≥ж парт≥¤ми та њхн≥ми л≥дерами сучасноњ ”крањни не можна повн≥стю адресувати твердженн¤, що ≥снуЇ Углупе засл≥пленн¤ парт≥йнеФ, однак ц≥лком годитьс¤ висл≥в, що Увс≥ украњнськ≥ парт≥њ ≥ псевдопарт≥њ атакують одн≥ других з безмежною ненавистю: хл≥бороби-державники, хл≥бороби-демократи, народна парт≥¤, народн≥ республ≥канц≥, христи¤нськ≥ сусп≥льники, трудовики, радикали, соц≥¤л≥сти-самост≥йники, соц≥альн≥ демократи р≥зних мастей, ще б≥льше р≥знор≥дн≥ соц≥¤льн≥ революц≥онери, комун≥сти, анарх≥сти ≥ т.≥н., њм же ≥мТ¤ Їсть лег≥он! ¬се б це њло одно другого!Ф

1	2

Ќазва: ≤де¤ украњнськоњ держави на злам≥ ’≤’-’’ ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (940 прочитано)