”крањнознавство > ≤де¤ украњнськоњ держави на злам≥ ’≤’-’’ ст

«лагод≥ в сп≥льнот≥, ¤ка самоорган≥зувалась ¤к державний орган≥зм, мала б спри¤ти в≥дпов≥дним чином влаштована влада. яким характеристикам вона повинна була в≥дпов≥дати? ¬ид≥лимо лише базов≥. ƒжерелом влади мав бути народ. ƒане положенн¤ закр≥плювали програми парт≥й соц≥ал≥ст≥в-революц≥онер≥в, самост≥йник≥в-соц≥ал≥ст≥в, демократично-хл≥боробськоњ. Ќа ≥дењ Ународ Ч джерело владиФ в арсенал≥ тогочасноњ украњнськоњ пол≥тичноњ думки (¤к ≥ ≥дењ громад¤нського миру) наголосимо окремо, адже на тл≥ традиц≥йного рос≥йського пол≥тичного мисленн¤, у русл≥ монарх≥чних чи теократичних ≥дей, ¤к≥, зрештою, й привели до виходу сусп≥льства на ≥дею диктатури пролетар≥ату, дана ≥де¤ була принципово ≥ншою. ¬она була заснована на в≥дданост≥ украњнц≥в своњм власним демократичним архетипам устрою житт¤.
”крањнц≥-≥нтелектуали виступали приб≥чниками ≥ принципу розпод≥лу влади, зосереджували своњ рефлекс≥њ на проблем≥ в≥дпов≥дальност≥ влади перед народом. ¬лада, розбудована на найширших демократичних засадах, повинна була слугувати чинником, ¤кий забезпечив би по¤ву У¬еликоњ ”крањниФ, великоњ не територ≥Їю чи Упануванн¤м над ≥ншими народамиФ, ¤к зазначав ћ.√рушевський, а своњми Усоц≥ально-моральними вартост¤миФ.
ƒержава повинна була створити умови дл¤ того, щоб люди змогли Унабрати охоту жити по-людськиФ, мали б дл¤ того все необх≥дне ≥ не т≥льки в царин≥ духу, але й у царин≥ Ужитт¤ звичайного, буденного Ч певн≥ вимоги комфорту, пор¤дку, достатност≥, обезпеченност≥ свого житт¤Ф.
≤ ось тут знову спробуЇмо провести паралель. Ќад проблемою У¬еликоњФ держави, але вже рос≥йськоњ, замислювались ≥ представники ≥мперськоњ пол≥тичноњ думки. “еоретичн≥ наробки з ц≥Їњ проблеми рос≥йських л≥берал≥в (наприклад, ѕ.—труве), а дал≥ ≥ б≥льшовик≥в (¤к ≥ њхн¤ пол≥тична практика), представник≥в ≥нших пол≥тичних сил св≥дчать, що У¬елика –ос≥¤Ф у¤вл¤лась, найперше, т≥Їю силою, ¤к≥й Упринадлежит не только великое будущее, но и решающее слово в судьбах мираФ. “ож незалежно в≥д спов≥дуваних ≥деолог≥чних принцип≥в, рос≥¤ни в своњй мас≥ в≥рили, що Увс¤ русска¤ истори¤ говорит нам, что У остантинополь должен быть нашФ. ј истори¤ не в белых перчатках делаетс¤, и не школьный учитель еЄ геройФ.

¬икладен≥ вище м≥ркуванн¤ дозвол¤ть зробити висновок, що украњнська пол≥тична думка початку стол≥тт¤ розвивалась на принципово ≥нших засадах, н≥ж рос≥йська. ≤деалом держави дл¤ ≥нтелектуально-пол≥тичноњ ел≥ти нац≥њ була демократична держава, держава злагоди ≥ добробуту. ”твердженн¤ цього ≥деалу, ¤к пров≥дного, Ї, ¤к здаЇтьс¤, ≥ сьогодн≥ лог≥чним ≥ абсолютно прийн¤тним дл¤ молодоњ ”крањнськоњ держави.

1	2

Ќазва: ≤де¤ украњнськоњ держави на злам≥ ’≤’-’’ ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (940 прочитано)