”крањнознавство > “рудова ≥мм≥грац≥¤ (в'њзд) в ”крањну ≥ пол≥тика рос≥йськоњ ≥мпер≥њ щодо переселенц≥в у друг≥й пол. ’≤’ ст

“рудова ≥мм≥грац≥¤ (в'њзд) в ”крањну ≥ пол≥тика рос≥йськоњ ≥мпер≥њ щодо переселенц≥в у друг≥й пол. ’≤’ ст

≤ноземна ≥мм≥грац≥¤ в ”крањну почалась у давн≥ часи. ÷¤ благодатна земл¤ завжди приваблювала ≥ноземних колон≥ст≥в. “ак, греки почали колон≥зувати украњнськ≥ земл≥ ще в середин≥ 1 тис. до нашоњ ери. јле найб≥льш масова ≥мм≥грац≥¤ в ”крањну почалас¤ п≥сл¤ 1861 р. —касуванн¤ кр≥пацтва та проведенн¤ р¤ду економ≥чних реформ спри¤ли бурхливому розвитков≥ м≥ст, промисловост≥, зал≥зничного транспорту та товарного землеробства.

«начно зб≥льшивс¤ попит на робочу силу, ¤коњ в ”крањн≥ на початковому етап≥ зд≥йсненн¤ реформ не вистачало. “ому в 60-х роках ’≤’ ст. царський ур¤д видав ≥нструкц≥ю про заселенн¤  риму та ѕричорноморТ¤. ¬ 1861 р. пор¤д з ≥ншими словТ¤нами на ѕ≥вдень ”крањни почали прибувати чехи. ¬они отримали в≥д держави над≥ли земл≥ (9-10, 20-30 дес¤тин на голову с≥мТњ) та грошов≥ субсид≥њ. ” цей же час починаЇтьс¤ масова трудова ≥мм≥грац≥¤ в ”крањну н≥мц≥в. ” 1861 р. в ”крањну прињхало 2443 н≥мецьких с≥мТњ [1].

¬ середин≥ 60-х рок≥в ’≤’ ст. особливо спри¤тлив≥ умови дл¤ переселенн¤ ≥ноземц≥в виникли на ¬олин≥, де п≥сл¤ придушенн¤ польського повстанн¤ 1863 р. рос≥йський ур¤д почав проводити кампан≥ю по вит≥сненню польського населенн¤. ћаЇтки учасник≥в повстанн¤ були конф≥скован≥. Ѕагато польських пом≥щик≥в продавали своњ земл≥ за безц≥нь.

—еред ≥нших причин масового переселенн¤ можна назвати спри¤тлив≥ пол≥тичн≥ та природн≥ умови цього краю. «окрема, кл≥матичн≥ умови ¬олин≥ мало чим в≥др≥зн¤лись в≥д кл≥матичних умов ѕольщ≥, „ех≥њ, Ѕельг≥њ чи Ќ≥меччини.

 ≥льк≥сть ≥ноземних переселенц≥в зб≥льшувалась ≥з року в р≥к. “ак, у 70-х роках њх к≥льк≥сть в ”крањн≥ пор≥вн¤но з 1860 р. зб≥льшилас¤ в 3 рази. ” 1890 р. ≥ноземних переселенц≥в лише на одн≥й ¬олин≥ було 200924 чолов≥к, б≥льш≥сть з ¤ких були н≥мц¤ми [2].

“ака тенденц≥¤, здавалось, повинна була б порадувати м≥сцеву владу та царський ур¤д –ос≥њ. јле серед ур¤дових к≥л держави в 80-х роках ’≤’ ст. починаЇтьс¤ безп≥дставна пан≥ка.  ињвський генерал-губернатор генерал-адТютант ј.ћ.ƒондуков- орсаков з метою протид≥њ цьому ¤вищу, ¤ке, на його думку, загрожувало Удержавному спокою та правильному розвитку краюФ, запропонував заборонити поселенн¤ на ¬олин≥ н≥мецьких ем≥грант≥в, ¤к≥ не приймали рос≥йського п≥дданства, ≥ скасувати вс≥ надан≥ њм п≥льги [3].

«апропонован≥ кн¤зем ƒондуковим- орсаковим заходи спочатку зустр≥ли протид≥ю з боку ћ≥н≥стерства закордонних справ –ос≥њ, ¤ке визнало неможливим обмеженн¤ прав ≥ноземних переселенц≥в, ¤к≥ були њм забезпечен≥ м≥жнародними угодами, п≥дписаними –ос≥Їю. јле п≥сл¤ нового досл≥дженн¤ масштаб≥в ≥ноземноњ колон≥зац≥њ ”крањни, ¤ке було проведене за наказом генерал-адТютанта ƒрентельна в 1881 р., ком≥с≥¤ зробила висновок, що величезне зростанн¤ ≥ноземного землеволод≥нн¤ в зах≥дних губерн≥¤х матиме негативн≥ насл≥дки не лише в пол≥тичному в≥дношенн≥, але й з точки зору в≥йськово-стратег≥чноњ. « цього часу почалос¤ активне зд≥йсненн¤ заход≥в, спр¤мованих проти ≥ноземноњ колон≥зац≥њ в ”крањн≥.

27 грудн¤ 1884 р. рос≥йський ≥мператор затвердив правила набутт¤ у власн≥сть, в≥дданн¤ п≥д заставу та в оренду земельного майна, ¤ке знаходилос¤ поза м≥стами та м≥стечками в девТ¤ти зах≥дних губерн≥¤х (у тому числ≥ у  ињвськ≥й, ѕод≥льськ≥й, ¬олинськ≥й). ” цьому закон≥ були п≥дтверджен≥ та розвинут≥ д≥юч≥ з 10 грудн¤ 1865 р. обмежувальн≥ правила по набуттю та продажу земл≥ особам польського походженн¤ [4].

” наступному роц≥ ≥мператором була затверджена спец≥альна ком≥с≥¤ дл¤ розробки заход≥в щодо припиненн¤ напливу ≥ноземних переселенц≥в в зах≥дн≥ окрањни ≥мпер≥њ. Ќасл≥дком роботи даноњ ком≥с≥њ були правила в≥д 14 березн¤ 1887 р. в≥дносно набутт¤ ≥ноземц¤ми у власн≥сть або у тимчасове волод≥нн¤ нерухомого майна в де¤ких губерн≥¤х зах≥дноњ смуги –ос≥њ, затверджен≥ ≥мператором.

÷им законом було заборонено ≥ноземним п≥дданим волод≥ти ≥ користуватис¤ землею в п≥вденно-зах≥дних губерн≥¤х ≥мпер≥њ за будь-¤ким правом. ‘актично закон 14 березн¤ 1887 р. поклав край можливост≥ ≥ноземним громад¤нам хоча б тимчасово прињздити в ”крањну з метою придбанн¤ земельноњ власност≥ ≥ збер≥гати при цьому своЇ громад¤нство [5]. ѕри цьому ком≥с≥¤ п≥д кер≥вництвом таЇмного радника сенатора ѕлеве розробила пор¤док прийн¤тт¤ рос≥йського п≥дданства неповнол≥тн≥ми д≥тьми ем≥грант≥в (до цього п≥дданство повинн≥ були приймати лише доросл≥ чолов≥ки).

Ќа п≥дстав≥ закону, п≥дписаного рос≥йським ≥мператором 8 жовтн¤ 1887 р., ус≥ ≥ноземн≥ школи на територ≥њ п≥вденно-зах≥дних губерн≥й ≥мпер≥њ, у тому числ≥ й н≥мецьк≥, були п≥дпор¤дкован≥ ћ≥н≥стерству народноњ осв≥ти. ¬с≥ навчальн≥ програми нац≥ональних шк≥л були перероблен≥ на загальнорос≥йський манер. ¬ н≥мецьких школах запроваджено обовТ¤зкове вивченн¤ рос≥йськоњ мови. Ќав≥ть богослуж≥нн¤ в н≥мецьких колон≥¤х повинно було зд≥йснюватись лише рос≥йською мовою.

 р≥м того, в прим≥тках до закону 1887 р. (пункт 2) ≥ноземц¤м надавалос¤ право селитись в м≥стах ≥ працювати там та окреслювались м≥зерн≥ права поселенц≥в (пункт 3). Ќасл≥дуванн¤ земельних волод≥нь дозвол¤лось лише подружж¤м та њх д≥тьми ≥ лише у випадку, коли спадкоЇмець оселивс¤ в ”крањн≥ до прийн¤тт¤ означеного закону. ¬ ус≥х ≥нших випадках спадкоЇмець повинен був прот¤гом трьох рок≥в з часу набутт¤ ним прав на майно продати його рос≥йському п≥дданому.

” раз≥ невиконанн¤ цього правила за розпор¤дженн¤м губернатора нерухоме майно продавалось на публ≥чних торгах, а грош≥, за вин¤тком ком≥с≥йних, передавались ≥ноземцю. ”годи стосовно набутт¤ майнових прав, укладен≥ ≥ноземц¤ми у встановленому пор¤дку п≥сл¤ прийн¤тт¤ цього закону, не могли бути поновленими або продовженими [6].

ќднак ан≥ закон в≥д 10 грудн¤ 1865 р., ан≥ закони в≥д 27 грудн¤ та 14 березн¤ 1887 р. не могли зупинити трудову ≥мм≥грац≥ю в ”крањну.

ќсобливо зб≥льшилась ≥мм≥грац≥¤ ≥ноземц≥в з ÷арства ѕольського. «а два роки, з 1889 р. до 1891 р., лише до ¬олинськоњ губерн≥њ з-за кордону переселилось 324 с≥мТњ. « них 57 с≥мей були вих≥дц¤ми не з ѕольщ≥, а з ‘ранц≥њ, Ѕельг≥њ, ≤тал≥њ, јнгл≥њ, Ќ≥меччини, Ўвейцар≥њ, ƒан≥њ тощо.

Ѕ≥льш≥сть ≥з них поселилась у пов≥тах ¬олинськоњ губерн≥њ: ƒубенському, ∆итомирському, ¬олодимир-¬олинському та Ќовоград-¬олинському. “акий приплив до крањни ≥ноземц≥в рос≥йський УекспертФ, виконуючий обовТ¤зки ¬олинського губернатора генерал-майор янковський по¤снював тим, що закон в≥д 14 березн¤ 1887 р., на його думку, не скасовував остаточно можлив≥сть дл¤ колон≥ст≥в придбанн¤ тут земельноњ власност≥ ≥ поселенн¤, оск≥льки вони завжди могли зробити це, прийн¤вши рос≥йське п≥дданство.

“ому дл¤ повного скасуванн¤ ≥ноземноњ колон≥зац≥њ, на думку янковського, сл≥д було вжити б≥льш р≥шучих заход≥в, а саме:
1) абсолютно заборонити поселенн¤ в ѕ≥вденно-зах≥дних губерн≥¤х ≥мпер≥њ вих≥дц≥в з будь-¤коњ держави, а також придбанн¤ ними у власн≥сть ≥ орендуванн¤ земл≥. “аким особам може бути дозволено лише тимчасове перебуванн¤ дл¤ облаштуванн¤ с≥мейних та майнових справ та й то лише з дозволу м≥сцевих губернатор≥в.
2) «м≥нити закон про вступ ≥ноземних громад¤н до рос≥йського п≥дданства таким чином, щоб прийн¤тт¤ п≥дданства головою с≥мТњ припускалос¤ лише одночасно з прийн¤тт¤м п≥дданства вс≥ма його неповнол≥тн≥ми д≥тьми.
3) «апропонувати ус≥м ≥ноземним поселенц¤м, ¤к≥ дос¤гли повнол≥тт¤ ≥ зберегли ≥ноземне п≥дданство, вињхати за кордон прот¤гом одного-п≥втора року.
4) «аборонити ≥ноземним прац≥вникам будь-¤ке переселенн¤ у межах ѕ≥вденно-зах≥дного краю з одн≥Їњ колон≥њ в ≥ншу та з одного пов≥ту в ≥нший. ƒозволити ус≥м особам, ¤к≥ прийн¤ли рос≥йське п≥дданство ≥ бажають повернутись до свого попереднього п≥дданства, зробити це, але за умови негайного вињзду за кордон. ≤ноземц≥в-рос≥йськоп≥дданих, за переконанн¤ми янковського, сл≥д висилати у сх≥дн≥ райони ≥мпер≥њ (тобто до —иб≥ру Ч јвт.).
5) «обовТ¤зати колон≥ст≥в-орендатор≥в припинити оренду ≥ прот¤гом трьох рок≥в вињхати за кордон або перейти на казенн≥ земл≥ в≥ддалених сх≥дних район≥в.
6) «аборонити облаштуванн¤ баптистами нових молитовних будинк≥в, а ≥снуюч≥ закрити.
7) ¬становити над ≥ноземними поселенц¤ми посилений пол≥цейський нагл¤д [7].

”с≥ ц≥ починанн¤ та ≥н≥ц≥ативи ¬олинського губернатора знайшли п≥дтримку у м≥сцевоњ влади та рос≥йського цар¤. ” ¬олинськ≥й губерн≥њ до ≥снуючого складу пол≥ц≥њ на кожн≥ 100 двор≥в колон≥ст≥в було прикр≥плено одного пол≥цейського ур¤дника, на кожн≥ 1000 двор≥в Ч по одному приставу, дл¤ чого було зд≥йснено новий под≥л пов≥т≥в на стани й ур¤дн≥ д≥л¤нки.

”с≥ витрати по утриманню додатковоњ к≥лькост≥ ур¤дник≥в та станових пристав≥в були покладен≥ на ≥ноземних поселенц≥в (в середньому 4 крб. 73 коп. з кожного двору).

Ќа думку генерал-майора янковського, лише запровадженн¤ запропонованих ним заход≥в дозволить зв≥льнити –ос≥ю в≥д Ушк≥дливост≥ ≥ноземних поселеньФ. ÷¤ ж мета була поставлена й перед ком≥с≥Їю ѕлеве, ¤ка розробила нов≥ правила облаштуванн¤ побуту ≥ноземних поселенц≥в у ѕ≥вденно-зах≥дних губерн≥¤х. 18 липн¤ 1888 р. ц≥ правила були затверджен≥ рос≥йським ≥мператором.

÷ей закон скасував прив≥лейований до цього часу статус ≥ноземних поселенц≥в в ”крањн≥ ≥ зр≥вн¤в њх в правах з м≥сцевим населенн¤м. ѕри цьому було запроваджено ≥нститут прописки. —ел¤ни, ¤к≥ жили далеко в≥д м≥ських поселень, п≥дпор¤дковувались влад≥ волосного начальства в пол≥ц≥йному та повинн≥сному в≥дношенн¤х. ≈м≥гранти повинн≥ були мешкати лише в тих м≥сцевост¤х, де вони були прописан≥. ѕереходити з одн≥Їњ колон≥њ в ≥ншу заборон¤лось. «аборон¤вс¤ також такий стан, коли ≥ноземн≥ землероби були приписан≥ до одн≥Їњ м≥сцевост≥, а мешкали в ≥нш≥й [8].

ўодо поселенц≥в, ¤к≥ не прийн¤ли рос≥йського п≥дданства, то вони також приписувались дл¤ в≥дбутт¤ повинностей до найближчих волостей ≥ п≥дпор¤дковувались м≥сцевому волосному правл≥нню. ≈м≥гранти були позбавлен≥ права голосу на волосних зборах. ¬ин¤ток становили лише ≥ноземн≥ двор¤ни та особи, ¤к≥ вступили на державну службу або мали званн¤ почесних громад¤н ≥ були членами г≥льд≥й.

1	2

Ќазва: “рудова ≥мм≥грац≥¤ (в'њзд) в ”крањну ≥ пол≥тика рос≥йськоњ ≥мпер≥њ щодо переселенц≥в у друг≥й пол. ’≤’ ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (979 прочитано)