”крањнознавство > “рудова ≥мм≥грац≥¤ (в'њзд) в ”крањну ≥ пол≥тика рос≥йськоњ ≥мпер≥њ щодо переселенц≥в у друг≥й пол. ’≤’ ст

ѕ≥сл¤ оприлюдненн¤ правил в≥д 18 липн¤ 1888 р. генерал-губернатор  ињвськоњ, ѕод≥льськоњ та ¬олинськоњ губерн≥й генерал-лейтенант ќлекс≥й ≤гнатьЇв видав наказ зробити детальний перепис ≥ноземного населенн¤ в цих губерн≥¤х. ƒл¤ забезпеченн¤ правильного зд≥йсненн¤ цього перепису ≥ реЇстрац≥њ при подальших переходах ≥ноземних переселенц≥в з м≥сц¤ на м≥сце, а головним чином дл¤ того, щоб дати њм зрозум≥ти, що з цього часу становище останн≥х кор≥нним чином зм≥нилось, ≤гнатьЇв видав постанову, зг≥дно з ¤кою будь-¤ке ухиленн¤ колон≥ст≥в в≥д перепису та неза¤вленн¤ про перех≥д на нове м≥сце каралось штрафом до 500 карбованц≥в або арештом до трьох м≥с¤ц≥в [9].

ѕроведений за таких умов перепис дав наступн≥ цифри ≥ноземних поселенц≥в в ”крањн≥: у ¬олинськ≥й губерн≥њ Ч 200924 душ обох статей, у  ињвськ≥й губерн≥њ Ч 4714 душ, з ¤ких 2603 чолов≥к мешкали в –адомишльському пов≥т≥ ≥ 1103 чолов≥к в  ињвському пов≥т≥, в ѕод≥льськ≥й губерн≥њ Ч 1902 с≥мей, з ¤ких 511 с≥мей були рос≥йськими п≥дданими, а решта Ч ≥ноземними.

« вказаноњ к≥лькост≥ ем≥грант≥в у ¬олинськ≥й губерн≥њ 1216 душ проживали в м≥стах ≥ м≥стечках ≥ 199708 чолов≥к у селах. ≤з загальноњ к≥лькост≥ ем≥грант≥в, ¤к≥ жили поза м≥ськими поселенн¤ми, 155860 чолов≥к, або понад 78%, складали н≥мц≥, 21579 чолов≥к чехи, 21932 чолов≥к Ч пол¤ки та ≥нш≥ словТ¤ни, вих≥дц≥ з јвстр≥њ та ѕрусс≥њ, 337 чолов≥к належали до ≥нших нац≥ональностей. « ус≥Їњ ц≥Їњ к≥лькост≥ ем≥грант≥в лише 28180 чолов≥к, або 4,1%, належали до ≥ноземних п≥дданих, решта були рос≥йськоп≥дданими [10].

Ќаприк≥нц≥ ’≤’ ст. ≥мм≥грац≥¤ в ”крањну в≥дбувалас¤ швидкими темпами. “ак, за даними 1882 р. ≥ноземних поселенц≥в нараховувалось у ¬олинськ≥й губерн≥њ 15747 двор≥в (87731 чолов≥к), у 1886 р. к≥льк≥сть ≥ноземних двор≥в у ц≥й губерн≥њ становило вже 26355, або на 6% б≥льше, ан≥ж у 1882 р., у 1889 р. ем≥грант≥в було понад 160000 чолов≥к, а за даними перепису 1890 р. к≥льк≥сть ≥ноземних двор≥в перевищила 33600 [11].

“обто за в≥с≥м рок≥в к≥льк≥сть ≥ноземних двор≥в зб≥льшилас¤ у ¬олинськ≥й губерн≥њ на 213%, а к≥льк≥сть поселенц≥в на 227%. Ќа таке ж зб≥льшенн¤ ≥ноземноњ колон≥зац≥њ вказуЇ ≥ к≥льк≥сть окремих пункт≥в, заселених ≥ноземними поселенц¤ми. “аких пункт≥в у губерн≥њ нараховувалось у 1886 р. Ч 926, а в 1892 р. вже 1573. Ќав≥ть припускаючи, що отриман≥ внасл≥док перепису цифри не зовс≥м точн≥, оск≥льки не вс≥ ≥ноземц≥, ¤к≥ прийн¤ли рос≥йське п≥дданство ≥ мешкали в м≥стах, були врахован≥, можна констатувати, що наприк≥нц≥ XIX ст. трудова ≥мм≥грац≥¤ в ”крањну тривала ¤к ≥ ран≥ше, не припин¤ючись н≥ на один р≥к. ™дина в≥дм≥нн≥сть ≥мм≥грац≥њ к≥нц¤ ’≤’ ст. в≥д попереднього пер≥оду пол¤гала в тому, що вона зб≥льшувалась за рахунок вих≥дц≥в ≥з ÷арства ѕольського ≥ меншою м≥рою за рахунок переселенц≥в з ≥нших крањн [12].

” цей пер≥од зб≥льшуЇтьс¤ також к≥льк≥сть ем≥грант≥в, ¤к≥ прийн¤ли рос≥йське п≥дданство. ÷е й зрозум≥ло, оск≥льки лише в такому випадку чужинц¤м можна було розраховувати на придбанн¤ нерухомого майна в ”крањн≥. ¬ 1886 р. таких ос≥б у ¬олинськ≥й губерн≥њ нараховувалось 74,7%, а в 1892 р. њх к≥льк≥сть дос¤гла 86,9%.

≈м≥грац≥¤ з ѕольщ≥ полегшувалась тим фактом, що ≥ноземц≥, ¤к≥ там жили, автоматично зараховувались до числа рос≥йськоп≥дданих громад¤н ≥ записувались в окрему обл≥кову книгу. “акий статус давав можлив≥сть представникам р≥зних нац≥ональностей в≥льно прињздити до ”крањни та купувати земельн≥ д≥л¤нки до 24 дес¤тин. ÷им ≥ по¤снюЇтьс¤ зростаючий приплив ем≥грант≥в на ”крањну наприк≥нц≥ ’≤’ ст.

–ос≥йський ур¤д, нал¤каний таким переб≥гом под≥й, знову почав вживати р≥шучих заход≥в, щоб приборкати це Узло, ¤ке послаблюЇ словТ¤нський елемент у крањФ. 13 вересн¤ 1891 р. на зас≥данн¤  ом≥тету м≥н≥стр≥в у ѕетербурз≥ в присутност≥ ¬аршавського генерал-губернатора розгл¤давс¤ новий закон, ¤кий розробл¤вс¤ ћ≥н≥стерством внутр≥шн≥х справ. —тосовно проекту нових правил поселенн¤ в ”крањн≥ висловились висок≥ посадов≥ особи держави.

¬≥йськовий м≥н≥стр за¤вив, що зосередженн¤ значноњ к≥лькост≥ н≥мецьких колон≥ст≥в в прикордонних губерн≥¤х повинно бути визнане шк≥дливим у пол≥тичному в≥дношенн≥. ѕриЇднуючись до думки ¬≥йськового м≥н≥стра, генерал-адТютант √урко додав, що обмежувальн≥ правила необх≥дно розповсюдити на вс≥х переселенц≥в незалежно в≥д п≥дданства.

Ќачальник ∆андармського управл≥нн¤ генерал-адТютант ¬ановський зауважив, що ≥снуванн¤ ≥ноземних колон≥й поблизу важливих стратег≥чних район≥в може становити серйозну небезпеку. ¬ свою чергу м≥н≥стр ф≥нанс≥в в≥дзначив, що опубл≥куванн¤ правил проти ≥ноземц≥в може призвести до небажаних в умовах економ≥чноњ кризи з ф≥нансовоњ точки зору насл≥дк≥в. √енерал-губернатор ќ.ѕ.≤гнатьЇв виступив з клопотанн¤м, щоб нов≥ правила розповсюджувалис¤ виключно на ¬олинську губерн≥ю.

” результат≥ цих нарад 14 березн¤ 1892 р. ќлександр ≤≤≤ в √атчин≥ п≥дписав указ ур¤дуючому —енату, в ¤кому заборонив ус≥м ≥ноземц¤м, в тому числ≥ ≥ тим, ¤к≥ прийн¤ли рос≥йське п≥дданство, осел¤тись у ¬олинськ≥й губерн≥њ на в≥льних земл¤х. ÷ар надав волинському губернатору право в адм≥н≥стративному пор¤дку висилати ос≥б, ¤к≥ оселились в ц≥й губерн≥њ п≥сл¤ обнародуванн¤ означеного указу [13].

¬ин¤ток було зроблено лише дл¤ ≥ноземц≥в, ¤к≥ прийн¤ли православну в≥ру. ‘актично ц¤ заборона стосувалас¤ ≥ тих переселенц≥в, ¤к≥ поселились в ≥нших губерн≥¤х на ”крањн≥, оск≥льки в пункт≥ 2 нових правил за ними було збережено право волод≥ти ≥ користуватис¤ земельними д≥л¤нками лише до зак≥нченн¤ орендних контракт≥в.

÷≥ закони р≥зко зм≥нили становище ≥ноземц≥в в ”крањн≥, ≥ вони починають шукати можливост≥ ем≥грувати в ≥нш≥ крањни, особливо в Ѕразил≥ю. јле ц≥ прагненн¤ значною м≥рою були парал≥зован≥ д≥ючими в –ос≥њ законами в≥дносно залишенн¤ Ѕатьк≥вщини ≥ переходу в ≥нше громад¤нство. ¬насл≥док д≥њ цих закон≥в н≥мц≥-колон≥сти, ¤к≥ бажали ем≥грувати з –ос≥њ, примусово повертались з прикордонних перех≥дних пункт≥в ≥ посел¤лись на попереднЇ м≥сце проживанн¤.

“ак, 7, 8 та 9 червн¤ 1890 р. н≥мецьк≥ колон≥сти ¬олинськоњ губерн≥њ в к≥лькост≥ 175 чолов≥к намагались перейти кордон через прикордонн≥ пункти ћил¤тин, —амоволи, ƒружкоп≥ль, але були затриман≥ прикордонною вартою ≥ повернут≥ силою на м≥сц¤ њх пост≥йного проживанн¤. ј 4 грудн¤ цього ж року прокурор  ињвськоњ судовоњ палати ќгарьов засудив ‘р≥др≥ха Ѕюлова за начебто п≥дбурюванн¤ колон≥ст≥в до ем≥грац≥њ в Ѕразил≥ю [14].

—л≥д зазначити, що не вс≥ громад¤ни –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ схвалювали под≥бну нац≥ональну пол≥тику ур¤ду. “верезо мисл¤ч≥ люди розум≥ли корисн≥сть самов≥дданоњ прац≥ ≥ноземних переселенц≥в ≥ прагнули в≥дсто¤ти њх права. “ак, у записц≥ ¬олинського губернського ѕредводител¤ двор¤нства губернатору ≤гнатьЇву в≥д 8 лютого 1893 р. йшлос¤ про доц≥льн≥сть збереженн¤ п≥льгового становища колон≥ст≥в, ¤ке вони мали до 1892 р.

÷е клопотанн¤ голова ¬олинського двор¤нства —.ј.”варов п≥дтвердив наступними фактами: за пер≥од з 1884 по 1892 р. ¬олинська губерн≥¤ за розм≥рами сплати податк≥в в державний бюджет зайн¤ла одне з перших м≥сць в –ос≥њ. ѕричому к≥льк≥сть цих податк≥в на 300000 карбованц≥в перевищила призначену норму. —талос¤ це завд¤ки введенню в об≥г, починаючи з 1884 р., 800000 дес¤тин земл≥, ¤к≥ не обкладалис¤ до останнього часу поземельними зборами ≥ внасл≥док кроп≥ткоњ прац≥ ≥ноземних прац≥вник≥в були переведен≥ з категор≥њ безперспективних у категор≥ю високоефективних земельних ресурс≥в [15].

« ≥ншого боку, заселенн¤ в≥льних земель ≥ноземними сел¤нами мало позитивний вплив на украњнське населенн¤, оск≥льки воно могло знайомитись з передовими методами обробки земл≥ за допомогою машин, ¤к≥ використовували переселенц≥. јле ус≥ ц≥ докази царський ур¤д не хот≥в брати до уваги ≥ продовжував ≥ти нам≥ченим шл¤хом. “аким чином, анал≥з пол≥тики ≥мперських ур¤дових к≥л показуЇ, що у друг≥й половин≥ ’≤’ ст. в≥дбуваЇтьс¤ поступове ущемленн¤ прав ≥ свобод ≥ноземних громад¤н, ¤к≥ прињхали в украњнськ≥ губерн≥њ. ”кази ≥ закони 90-х р. минулого стол≥тт¤ фактично л≥кв≥дували фермерське землеволод≥нн¤ в ”крањн≥, що спричинило певний економ≥чний спад в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ.

Ћ≤“≈–ј“”–ј

1  рыжановский ≈.ћ. „ехи на ¬олыни. Ч —пб., 1887. Ч —. 7.
2 ÷ентральний державний арх≥в ”крањни (дал≥ Ч ÷ƒ≤ј ”крањни), ф. 442: канцел¤р≥¤  ињвського, ѕод≥льського ≥ ¬олинського генерал-губернаторства, оп. 618, спр. 261, арк 112.
3 “ам же.
4 “ам же, арк. 253.
5 “ам же, арк. 117.
6 ѕолное собрание законов –оссийской империи. Ч —пб., 1902. Ч “. ≤’.
7 ÷ƒ≤ј ”крањни, ф. 442, оп. 618, спр. 261, арк. 113 Ч 114.
8 “ам же, арк. 376.
9 “ам же, оп 52, спр. 439, „. ≤я, арк. 91.
10 “ам же, оп. 618, спр. 261, арк. 115.
11 “ам же.
12 “ам же.
13 “ам же, арк. 255.
14 “ам же, спр. 199, арк. 7.
15 “ам же, спр. 261, арк. 251.

1	2

Ќазва: “рудова ≥мм≥грац≥¤ (в'њзд) в ”крањну ≥ пол≥тика рос≥йськоњ ≥мпер≥њ щодо переселенц≥в у друг≥й пол. ’≤’ ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (979 прочитано)