”крањнознавство > ”крањнськ≥ марг≥нал≥њ

”крањнськ≥ марг≥нал≥њ

”крањнськ≥ марг≥нал≥њ
Ќаукова та культурницька проблематика марг≥нальних украњнських етно≥сторичних масив≥в сучасного заруб≥жж¤

ƒо марг≥нального в≥дносимо автохтонне або здавна компактно згруповане населенн¤ територ≥й, громадське житт¤ ¤ких зза державних, або ≥нших (адм≥н≥стративних, економ≥чних, конфес≥йних) перепон певний час проходить поза основним етн≥чним масивом. ћарг≥нальн≥ етн≥чн≥ сп≥льноти ≥ ≥сторично, ≥ в перспектив≥ нац≥онального культурного в≥дродженн¤ Ї важливою складовою часткою свого народу ¤к в метропол≥њ Ц держав≥, так ≥ в усьому св≥т≥. Ќа злам≥ ≤≤-го тис¤чол≥тт¤ наукова (≥сторикоетнограф≥чна, фольклористична, етнопсихолог≥чна, л≥нгв≥стична, мистецтвознавча ≥т.д.) актуальн≥сть глибокого, фахового зверненн¤ до цих сп≥льнот межуЇ з культурницько-пол≥тичною. јдже в сучасному св≥т≥ марг≥нальн≥ етно≥сторичн≥ сп≥льноти Ц ¤вище досить типове. ¬оно поб≥льшило своњ масштаби та енергетику завд¤ки перебудов≥ економ≥чних ≥ пол≥тичних реал≥й, зникненню старих ≥ по¤в≥ нових держав, зм≥н≥ господарчих та комун≥кативних ор≥Їнтир≥в, напр¤мк≥в взаЇмод≥њ, адм≥н≥стративних кордон≥в тощо, тобто всього того, що ≥сторично збер≥гало й ≥сторично попереджувало етн≥чн≥ марг≥нал≥њ ¤к так≥. ƒо украњнських етно≥сторичних марг≥нальних масив≥в чорноморських козак≥в та хутор¤н  убан≥, гуцул≥в та мараморшц≥в –умун≥њ, украњномовне населенн¤ —х≥дноњ —лобожанщини, –остовськоњ, ¬оронезькоњ, Ѕ≥лгородськоњ,  урськоњ, а також Ѕр¤нськоњ областей –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ, Ѕерестейськоњ (на переважн≥й б≥льшост≥ њњ територ≥њ) та частково √омельськоњ областей –еспубл≥ки Ѕ≥лорусь, Ћемк≥вщини (≥сторично сталоњ Ц в склад≥ —ловаччини та репатр≥йованоњ Ц в склад≥ ѕольщ≥), «ах≥дноњ Ѕойк≥вщини (нин≥, переважно, виселеного з ѕольщ≥ на п≥вденне ѕодн≥провТ¤ Ц ’ерсонщину), Ќадс¤нн¤, ’олмщини, —х≥дноњ Ћюбл≥нщини, ѕ≥вденного та ѕ≥вн≥чного ѕ≥дл¤шш¤ в сучасн≥й ѕольщ≥. ¬казан≥ перебудови в≥дбулис¤ нав≥ть в процес≥ писанн¤ цього реферату. „астково репатр≥йован≥ ’олмщина й ѕ≥вденне ѕ≥дл¤шш¤ з 1 с≥чн¤ 1999 р. ув≥йшли до складу Ћюбл≥нського, компактне (поодинока украњнська сп≥льнота в ѕольщ≥, що не зазнала виселенн¤ п≥д час репресивноњ операц≥њ Д¬≥слаФ) й довол≥ монол≥тне ѕ≥вн≥чне ѕ≥дл¤шш¤ Ц до т.зв. ѕ≥дл¤ського (п≥д ег≥дою Ѕ≥лостоку) воЇв≥дства, до ¤кого окр≥м нових б≥лоруських пов≥т≥в додалис¤ й литовськ≥ та й суто польськ≥ (мазурськ≥, курпськ≥). ÷е породжуЇ нов≥ культурницьк≥ та просв≥тницьк≥ оч≥куванн¤. ƒл¤ марг≥нальних етно≥сторичних сп≥льнот характерним Ї дуал≥зм, сп≥в≥снуванн¤ двох канал≥в, двох вектор≥в ≥нтеграц≥йних контакт≥в ≥ в≥дпов≥дних доцентрових т¤ж≥ньзвТ¤зк≥в:
1) з≥ своњм ≥сторичним, мовнокультурним р≥дним масивом, т.зв. етн≥чною метропол≥Їю:
2) з сучасним пол≥тикоеконом≥чним центром, комун≥кац≥йними ор≥Їнтирами в нових, реальних умовах громадського житт¤, т.зв. державною метропол≥Їю.
“акими в≥дпов≥дно векторами дл¤ етн≥чних украњнц≥в Ѕерестейщини та п≥вн≥чноњ ѕ≥нщини Ї ”крањна ≥ Ѕ≥лорусь,  убан≥ й ƒону Ц ”крањна та –ос≥¤, Ѕесараб≥њ Ц ”крањна ≥ ћолдова, лемк≥вськоњ ѕр¤ш≥вщини Ц ”крањна та —ловаччина ≥ т.д. ‘еномен цей набираЇ типолог≥чного значенн¤. ƒл¤ б≥лоруських марг≥нальних сп≥льнот п≥вн≥чносх≥дноњ Ѕ≥лосточчини такими векторами Ї Ѕ≥лорусь та ѕольща, —моленщини, п≥вденноњ —моленщини, п≥вденноњ ѕсковщин, зах≥дних “верщини та Ѕр¤нщини Ц Ѕ≥лорусь та –ос≥¤, п≥вн≥чноњ „ерн≥г≥вщини Ц Ѕ≥лорусь та ”крањна, литовц≥в —увальщини Ц Ћитва, ѕольща, √родненщини Ц Ћитва, Ѕ≥лорусь, рос≥¤н ’аврк≥вщини й Ћуганщини Ц –ос≥¤, ”крањна, румун≥в —х≥дноњ Ѕуковини Ц –умун≥¤ (часом ћолдова) й ”крањна, естонц≥всоту Ц ≈стон≥¤, –ос≥¤, ≥жевських татар Ц “атарстан, ”дмутр≥¤, таваск≥в (ф≥нл¤ндських швед≥в) Ц Ўвец≥¤ й ‘≥нл¤нд≥¤ ≥ т.≥.
(...)
ѕри к≥лькох мутац≥¤х ≥нтегративних вектор≥в ≥ досить прот¤глому час≥ њх закр≥пленн¤ сформувалис¤ нав≥ть свого роду Дмарг≥нал≥њ марг≥нал≥йФ (терм≥н √.  упр≥¤новича)8. ƒо власне такого роду сп≥льнот в≥дноситьс¤ мовно, ≥сторикогенетично украњнське етн≥чне населенн¤ п≥вн≥чного ѕ≥дл¤шш¤, що окр≥м украњнського та польського (державного) вектор≥в маЇ ще досить могутн≥й Ц б≥лоруський, що актив≥зуЇтьс¤ зусилл¤м виховано й завд¤ки шк≥льництву й культурномасов≥й робот≥ п≥д час комун≥стичного пТ¤тидес¤тил≥тт¤ б≥лоруськосв≥домоњ сп≥льноти частини м≥стечок, вчител≥в та с≥льськоњ ≥нтел≥генц≥њ. ќстанн¤ ж плекалас¤ й на б≥лоруських штандартах опору полон≥зац≥њ. ÷≥каве, що саме на украњнськ≥й етн≥чн≥й територ≥њ Ѕ≥лостоцького (з 1999 р. Ц ѕ≥дл¤ського) воЇв≥дства Ї переважна б≥льш≥сть початкових шк≥л, де вивчаЇтьс¤ б≥лоруська мова, ус≥ б≥лоруськ≥ л≥цењ та ћузей (на власне б≥лоруськ≥й етн≥чн≥й частин≥ Ѕ≥лосточчини останн≥х нема). ¬се це безумовно ускладнюЇ д≥њ й намаганн¤ нац≥онального в≥дродженн¤ молодих паростк≥в новоњ украњнськоњ п≥дл¤ськоњ ≥нтел≥генц≥њ: ¤к на нив≥ шк≥льництва, осв≥ти, науки, пропаганди, так ≥ культури. ƒодатков≥ проблеми творить в ц≥лому прогресивний процес в≥дродженн¤ церкви. « одного боку, православна церква була на цих земл¤х м≥цним ≥нструментом спротиву полон≥зац≥њ. « другого Ц виключно церковнословТ¤нська (в московськ≥й орфоеп≥њ) мова в читанн≥ молитв ≥ канон≥чних текст≥в та рос≥йська Ц в казанн¤х-пропов≥д¤х, сп≥лкуванн¤ межи св¤щениками, промовах св¤щенник≥в до пастви на вес≥лл¤х, хрестинах, ≥нших ритуальних та побутових св¤тах ≥ церемон≥¤х, Ц все це ускладнюЇ масову св≥дом≥сть додатковими ор≥Їнтирами ≥ питанн¤ми. ƒе в чим под≥бну ситуац≥ю подибуЇмо на пр¤ш≥вщин≥, а в св≥й час (’≤’ Ц по ’’ ст.) ≥ на «акарпатт≥. ѕрапором супроти мадь¤ризац≥њ тут довгий час було москвоф≥льство, вважанн¤ русин≥в за нев≥дТЇмну частину рос≥йського (великоруського) народу, шк≥льництво рос≥йською мовою, творенн¤ власноњ л≥тератури рос≥йською або штучною, зам≥шаною на комб≥нац≥њ церковнословТ¤нських, рос≥йських та м≥сцевих д≥алектних надбань мовою, на зразок т.зв. ¤зич≥¤. «в≥дси й спротив в≥дродженню украњнському. ѕод≥бне знаходимо на ¬≥ленщин≥, де кор≥нн≥ б≥лоруси змагаютьс¤ за свою польськ≥сть в Ћитв≥. Ќемало б≥лоруських, украњнських, литовських гол≥в покладено свого часу за польську ≥дею п≥д прапором “.  остюшка (етн≥чного б≥лоруса), а етн≥чно украњнськ≥ козаки та сел¤ни  убан≥ й —тавроп≥лл¤ Ц в перших загонах рос≥йських оборонц≥в п≥вн≥чного  авказу. ƒл¤ нин≥шних румун≥в п≥вденного «акарпатт¤ пор¤д з румунським ≥ украњнським Ц значне м≥сце пос≥даЇ й вектор угорський. ¬ м≥жвоЇнний час в цьому краю й дл¤ украњнц≥в угорський вектор був виразн≥йший за чеський («акарпатт¤ тод≥ було в склад≥ „ехословаччини)... «вТ¤зки з державною метропол≥Їю формують св≥й специф≥чний культурно-психолог≥чний комплекс, що суттЇво впливаЇ на розум≥нн¤ власноњ в≥друбност≥ та своЇр≥дност≥ нав≥ть серед осв≥ченоњ, етн≥чно св≥домоњ людност≥. Д“≥ ж п≥сн≥ сп≥вають на ”крањн≥, що й у нас, на ¬оронежчин≥Ф. Дћи тут хохли, а украњнц≥ там у ’арков≥Ф, почуЇте ви на —х≥дн≥й —лобожанщин≥. Д“ам, у украњнц≥вФ, скажуть б≥л¤ “агангору, або на Ѕерестейщин≥. Д¬ них, у б≥лорус≥вФ Ц можна почути серед кор≥нних в≥ленчук≥в чидв≥нц≥в, ДЎведи, вони ...Ф Ц ≥де з уст шведа ф≥нського... —убстрат, що визначивс¤ в контекст≥ вторинного вектору д≥Ївост≥, залишаЇтьс¤ складовою часткою культури марг≥нал≥й, нав≥ть коли зм≥нюЇтьс¤ пол≥тико-економ≥чна ситуац≥¤ ≥ марг≥нал≥¤ перетворюЇтьс¤ просто в прикордонну територ≥ю.

“ак, незважаючи на п≥встол≥тт¤ знаходженн¤ в склад≥ ”крањни, до сьогодн≥шнього дн¤ в≥дчувають звТ¤зок з –умун≥Їю, сл≥дкують за румунською мовою, ловл¤ть останн≥ румунськ≥ музичн≥ новинки украњнц≥ Ѕуковини, через угорський сланг шукають свою шл¤хетн≥сть юн≥ закарпатц≥, через Дпольський стильФ Ц мешканц≥ ѕ≥нська, Ѕреста, Ћуцька, так само ¤к —моргон≥ чи ¬олковиська, а сполон≥зован≥ в св≥й час б≥лоруси √родна нав≥ть виступають головними борц¤ми за польське в≥дродженн¤ своЇњ малоњ в≥тчизни. ¬ажливе м≥сце в становленн≥ етно≥сторичного обрису марг≥нальних земель та њх сп≥льнот в ”крањн≥, ¤к ≥ в сус≥дн≥х крањнах ÷ентрально-—х≥дноњ ™вропи належить культурам татарськ≥й, н≥мецьк≥й, грецьк≥й, болгарськ≥й, циганськ≥й ≥, особливо, Їврейськ≥й.  омплекс найдавн≥ших ≥сторичних субстрат≥в у поЇднанн≥ з багатов≥ковим марг≥нальним ≥ при цьому активним, пл≥дним, нераз кв≥тучим ≥снуванн¤м на завжди нестаб≥льних, м≥нливих ≥ неспок≥йних поруб≥жних теренах спричинили до творенн¤ не т≥льки своЇр≥дного образу цих етн≥чних феномен≥в, але й б≥льш повного, ц≥л≥сного обрису вс≥Їњ марг≥нальноњ культури ¤к такоњ. ¬ результат≥ саме локальний, рег≥ональний фактор ≥сторично набув значенн¤ дом≥нантного, засадничого дл¤ збереженн¤ ≥ усв≥домленн¤ власноњ культурно≥сторичноњ ≥дентичност≥ марг≥нальних етн≥чних сп≥льнот. ƒо ¤коњ б нац≥њ Ц украњнськоњ, б≥лоруськоњ чи польськоњ Ц не в≥дносили б себе в своњх дискус≥¤х кор≥нн≥ мешканц≥ с≥л навколо Ѕ≥льська, √айн≥вки,  л≥щель чи  онст¤нтинова, вс≥ вони беззаперечно вважають п≥дл¤шуками, вживають у побут≥ п≥дл¤сько-украњнськ≥ гов≥рки ≥ ц≥Їю ж мовою сп≥вають своњ традиц≥йн≥ п≥сн≥, в своњй традиц≥њ в≥дбувають забави ≥ св¤та, готують њжу ≥ добре розум≥ють, що вир≥зн¤Ї њх к≥льк≥сно невелику сп≥льноту в≥д ус≥х ≥нш≥й в ц≥лому св≥т≥.

÷е ж стосуЇтьс¤  убан≥, ѕ≥нщини, Ћемк≥вщини. –озмањтих вид≥в осв≥тницьк≥ й культурницьк≥ акц≥њ (шк≥льництво з викладанн¤м р≥дноњ Ц зрозум≥ло, л≥тературноњ, одже вже не зовс≥м своЇњ, д≥алектноњ! Ц мови, л≥тератури, народознавства: орган≥зац≥¤ мистецьких гуртк≥в, фести, л≥тн≥х та зимових табор≥в, просв≥тницька та пропагандистська робота в прес≥, на рад≥о, телебаченн≥ тощо) Ї вельми актуальними ≥ вкрай необх≥дними перед натиском ≥ноземноњ асим≥л¤ц≥њ, темп та ≥нтенсивн≥сть ¤коњ на злам≥ 2-го тис¤чол≥тт¤ забеспечен≥ найнов≥шими засобами цив≥л≥зац≥њ. јле в≥дбуватис¤ вони мають в дуже дел≥катний спос≥б, в щ≥льних контактах з науковц¤ми та з врахуванн¤м даних наукових досл≥джень. –≥зного роду скоросп≥л≥ молод≥жн≥ рейди з демонстрац≥Їю, ¤ка саме мова, звичай, п≥сн¤ Ї Дво≥стину украњнськимиФ, на ¤к≥ саме зразки повинн≥ ор≥Їнтуватис¤ м≥сцев≥ Дтуб≥льц≥Ф, щоби злитис¤ з Їдиним стовбурем; зверхн≥сть ≥ неувага до краси ≥ великоњ самоц≥нност≥, пл≥дност≥, здатност≥ до власного творенн¤ ≥ розвитку власноњ локальноњ культури ¤к повноц≥нноњ кв≥тки в великому нац≥ональному букет≥, Ц все це нер≥дко маЇ зворотн≥й ефект.

1	2

Ќазва: ”крањнськ≥ марг≥нал≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (624 прочитано)