”крањнознавство > ”крањнськ≥ обереги, традиц≥њ ≥ сучасн≥сть

“а чи не найб≥льшого розповсюдженн¤ не т≥льки у слов'¤н, але ≥ в багатьох ≥нших народ≥в набув хрест, ¤кий носили на шињ. ¬≥н був поширений задовго до виникненн¤ христи¤нства ≥ вважавс¤ над≥йним оберегом в≥д Ђчорнихї сил.

3 ус≥х чотирьох стор≥н (маг≥чн≥сть знаку вбачалась саме в його ор≥Їнтац≥њ на 4 сторони Ч знак всесв≥ту; 4 вим≥ри, 4 пори року, 4 стих≥њ). ’рест ¤к апотропењчний знак знаходимо ≥ в ≥нших вар≥антах. ƒосл≥дник ™. —пасська [5] наводить зразки глин¤них горщик≥в з хрестами на шийках, що виготовл¤лис¤ у 20-≥ роки XX ст. на —умщин≥, ѕолтавщин≥, „ерн≥г≥вщин≥. Ѕезперечно, це в≥дгом≥н б≥льш ранньоњ традиц≥њ: в≥домо, що глечики з хрестиками зустр≥чаютьс¤ у ск≥фо-сарматськ≥й культур≥ II ст. до н. е. Ч II ст. н. е., в античн≥й √рец≥њ, що доводить нехристи¤нське наповненн¤ цього символу. «устр≥чаютьс¤ вони ≥ в середньов≥чн≥й ™вроп≥, зокрема в XIIIЧXIV ст. в Ќ≥меччин≥. “ак≥ горщики мав право виготовл¤ти не кожний, не р¤довий гончар, а лише визнаний у своњй м≥сцевост≥ майстер, ≥ т≥льки раз на р≥к у «борну, або ‘едорову, суботу, тобто в першу суботу ¬еликого посту, п≥д час в≥дправи Ђна ƒостойної. √ончар с≥дав формувати ц≥ горщики з першим дзвоном ≥ робив њх ст≥льки, ск≥льки встигав до к≥нц¤ служби, пом≥чаючи кожний хрестиком. як переказуЇ ™. —пасська, Ђбаби за ними страшенно побиваютьс¤ї, бо в них буваЇ найкращий зб≥р вершк≥в Ч на всю висоту шийки. ¬≥рили також, що такий горщик захищаЇ в≥д навроченн¤, в'д псуванн¤ кор≥в в≥дьмами. ¬≥ра в Ђмаг≥чн≥стьї горщика в≥дбивалась ≥ на його матер≥альн≥й вартост≥: на базар≥ вони коштували 30 коп., в той час ¤к звичайн≥ Ч 15 коп.

«давна хрест вважавс¤ ще й емблемою вогню (бо форма хреста нагадуЇ знар¤дд¤ дл¤ добуванн¤ вогню), п≥зн≥ше Ч сонц¤, ¤к вогню небесного. « вогнем пов'¤зане ¤зичницьке у¤вленн¤ про очищувальну, ц≥лющу стих≥ю. Ќа ”крањн≥ в —трасний четвер страсною св≥чкою, ¤ку приносили з церкви, на сволоках хати, над в≥кнами, дверима, на воротах випалювалис¤ хрести. «нак цей наносили ≥ на господарськ≥ буд≥вл≥, на реч≥ хатнього скарбу, од¤г з метою вигнати зл≥ сили, очистити (пригадаймо висл≥в Ђлюдина без хреста в душ≥ї).

ƒл¤ христи¤нина хрест, благословенн¤ хрестом прир≥внюЇтьс¤ до всевишнього заступника. ќсь чому здавна ставили хрести обаб≥ч дор≥г, на узл≥сс¤х ≥ в пол≥, при р≥чках та ставках, коло м≥стк≥в та на них. ƒерев'¤н≥, часом кам'¤н≥ висок≥ простоњ форми, лише ≥нод≥ ≥з зображенн¤м Ѕогоматер≥ або ’риста, вони часом огороджувались, ≥нод≥ випадковими мандр≥вниками прикрашалис¤ в≥нками з кв≥т≥в, намистом або ц≥нною р≥ччю (Ђдаю, аби ти давї), бо люди св¤то в≥рили, що це разом з молитвою перед хрестом буде гарантом Ѕожоњ милост≥.

–озгл¤даючи ≥нш≥ символи-обереги, ¤к≥ вт≥лювались у художн≥й форм≥ в побутових речах, на од¤з≥, в арх≥тектур≥, неважко пом≥тити дом≥нуюч≥ образи птаха та кон¤ (≥л. 2, 4), що пов'¤зан≥ з ¤зичеським сол¤рним культом.  ≥нь символ≥зував денний шл¤х сонц¤ по небу, водоплавний птах Ч його н≥чне проходженн¤ по океану, що оточуЇ землю. ќбидва мали багатов≥ковий Ђдосв≥дї над≥йних оберег≥в.  ≥нь Ч в≥рний пом≥чник, друг людини Ч ¤вл¤в собою домашн≥й оберег в≥д Ђчорнихї дух≥в та лихих людей. ѕ≥чний та дверний коники у сх≥дних слов'¤н вважалис¤ оберегами в≥д блискавки, пожеж≥.  он¤ приносили в жертву (в≥домо, що в новгородських земл¤х у ’ЧXIV ст. к≥нську голову закопували у п≥двалини фундаменту, щоб вона охорон¤ла хату в≥д лиха).

ѕтах Ч символ дол≥, с≥м'њ, любов≥, вес≥льний оберег, покровитель д≥тей та ж≥нок. ” домонгольськ≥й –ус≥ був попул¤рним Ђц≥лодобовийї оберег в≥д навроченн¤ Ч п≥дв≥ски до ж≥ночого головного убору у вигл¤д≥ Ђкачкоконейї Ч фантастичного г≥бриду качечок з к≥нськими хвостами.  ≥нь та птах Ч дуже поширен≥ мотиви орнамент≥в вишивок, виб≥йки, зустр≥чаютьс¤ на ювел≥рних прикрасах маг≥чного призначенн¤ (двостулкових браслетах-наручах, на колтах, персн¤х). ѕтаха зображували ≥ на вес≥льному пр¤нику. ¬≥дгом≥н культу кон¤ та птаха д≥йшоз до нас у форм≥ п≥дкови Ђна щаст¤ї, народного пов≥р'¤ про те, що пташине гн≥здо п≥д стр≥хою Ч то Ђна доброї, пташине подружж¤ на вес≥льному коровањ Ч Ђна щасливе шлюбне житт¤ї. Ќа ѕол≥сс≥ ≥ дос≥ трапл¤ютьс¤ паперов≥, дерев'¤н≥, хвойн≥ птахи п≥д стелею, ¤к≥ символ≥зують присутн≥сть св¤того духа, а значить ≥ його покровительство.

ќберег ¤к знак в≥ри у вище заступництво, сфокусований у слов≥, числ≥, символ≥чн≥й реч≥, в художньому образ≥, в побутовому предмет≥ або предмет≥ рел≥г≥йного призначенн¤, був в≥домий практично вс≥м народам. Ќин≥ дешифруванн¤ ц≥Їњ Ђазбуки в≥риї Ч це ≥ можлив≥сть проникненн¤ в св≥т сакральних ф≥лософських ≥дей древн≥х, ≥ з'¤суванн¤ нев≥домих функц≥й в≥домих речей, взаЇмин з ними наших предк≥в, ≥ поверненн¤ у наше сьогоденн¤ великого пласта культури, що може ≥ збагачувати, ≥ навчати, ≥ надихати. —аме зац≥кавлене вивченн¤ ≥сторичних джерел у час Ђрозкв≥туї войовничого атењзму (1962 р≥к) надихнуло групу кињвських художник≥в-керам≥ст≥в на незвичайний крок Ч спробувати в≥дродити забут≥ тал≥смани, створити нов≥ обереги. јвтором ≥дењ в≥дродженн¤ оберег≥в була Ќ≥на ≤ван≥вна ‘едорова Ч досв≥дчений ≥нженер-технолог, художник-керам≥ст, душа колективу, що очолювала майстерню арх≥тектурно-художньоњ керам≥ки  ињвського зонального науково-досл≥дного ≥нституту експериментального проектуванн¤ житлових та громадських споруд Ч  ињв«Ќƒ≤≈ѕ Ч в≥д часу заснуванн¤ закладу в 1946 роц≥ упродовж 40 рок≥в. –азом з художниц¤ми ћасЇх≥ною јнтон≥ною ƒмитр≥вною, Ўарай √анною √ригор≥вною, —еврук √алиною —ильвестр≥вною, а п≥зн≥ше Ч Ѕатечко –ањсою ѕавл≥вною, Ч Ќ≥на ≤ван≥вна довг≥ роки працювала над створенн¤м ориг≥нальних нац≥ональних сувен≥р≥в. ¬≥д випадковоњ, досить поб≥жноњ ≥нформац≥њ в попул¤рному виданн≥ зац≥кавлен≥сть привела художник≥в до ірунтовного вивченн¤ наукових джерел, в ¤ких ≥детьс¤ про обереги, до праць академ≥ка Ѕ. –ибакова, досл≥дник≥в ћ. —умцова, Ќ. ¬елецькоњ та ≥нших. „имало було вивчено народних легенд, етнограф≥чних розв≥док, перш н≥ж з'¤вилис¤ сповнен≥ фантаз≥њ, гумору, збагачен≥ в≥ршами-побажанн¤ми, посв¤тами невеличк≥ шедеври мистецтва глини ≥ вогню. „асто вони супроводжувались текстом з ≥сторичними дов≥дками про знаменит≥ обереги. ќтож у ц≥й невеличк≥й майстерн≥ (вона лише зовс≥м недавно припинила своЇ ≥снуванн¤) прот¤гом багатьох рок≥в в≥дроджувались образи добра та вдач≥ Ч добр≥, весел≥, похмур≥, страх≥тлив≥, кумедн≥ химерки. ” колектив≥ працювали ентуз≥асти. ѕл≥дними ви¤вились 40 рок≥в натхненноњ прац≥ народних майстр≥в та профес≥ональних художник≥в, арх≥тектора, технолога. –езультати ц≥Їњ творчоњ сп≥вдружност≥ живуть у багатьох монументальних творах арх≥тектурних споруд нашоњ крањни та за њњ межами (лише в  иЇв≥ Ч Ѕудинок к≥но, п≥дземний вестибюль станц≥њ метро Ђ’рещатикї, готел≥ Ђƒн≥прої, Ђ–усьї, Ђ ињвї та ≥нш≥). јле ск≥лькох людей з≥гр≥вають душевним теплом, захищають в≥д зла сотн≥ оберег≥в, подарованих в≥д щирого серц¤ њх авторами. ” Ђмайстерн≥ ‘едоровоњї, ¤к нер≥дко њњ називали прихильники за ≥м'¤м Ђдоброго ангела керам≥киї Ч Ќ. ≤. ‘едоровоњ, ≥з захопленн¤м реал≥зували будь-¤к≥ нов≥ творч≥ ≥дењ. “ворча атмосфера спри¤ла ≥ в≥дродженню оберег≥в, ≥ по¤в≥ ориг≥нальних сувен≥р≥в. ƒо реч≥, в цих маленьких забавках в≥дбивс¤ весь попередн≥й художн≥й та технолог≥чний досв≥д митц≥в, дос¤гнутий у творах монументального мистецтва : декоративна пластичн≥сть, сп≥взвучн≥сть л≥н≥й, гармон≥¤ кольор≥в полив, емалей, солей, а також мистецтво випалюванн¤. ћабуть, вперше тут задумались над створенн¤м тематичних сувен≥р≥в. Ќ≥на ≤ван≥вна справедливо називаЇ њх п≥знавальними сувен≥рами. Ѕо вони, ¤к ≥ обереги, несуть в ориг≥нальн≥й художн≥й форм≥ часточку ≥нформац≥њ з духовного житт¤ наших попередник≥в. –озпов≥мо про де¤к≥ з них.

¬≥домо, що в давн≥й –ус≥ цифри позначались л≥терами алфав≥ту, над ¤кими зверху ставили горизонтальний знак Ч титло (ц¤ традиц≥¤ дожила до XVIII ст. ≥ ≥снувала паралельно з сучасним правописом цифр). “ак, цифру Ђ1ї зображала л≥тера Ђаї з титлом, Ђ2ї Ч Ђвї з титлом, Ђ20ї Ч Ђкї з титлом ≥ т. д. ƒоклавши до ц≥Їњ ≥нформац≥њ фантаз≥ю, художники майстерн≥ розробили медал≥-сувен≥ри з давньоруським написом чисел та њх арабським екв≥валентом пор¤д Ч ¤к подарунки до дн≥в народжень, юв≥лейних дат, зустр≥чей випускник≥в шк≥л, вуз≥в, до ≥нших датованих под≥й. ћедаль можна було прикрасити стр≥чкою або бантом. ј чи знаЇте ви, що таке Ђвав≥лонї? ÷е загадковий квадрат-лаб≥ринт, ¤кий правив древн≥м зодчим за ун≥ф≥кований план-кресленн¤ при буд≥вництв≥ споруд будь-¤ких параметр≥в. «а образною характеристикою л≥тописц¤, Ђсимвол зодческой мудрости, хитрости храмоздательскойї також в≥дтворили в майстерн≥ ≥ дарували з побажанн¤м творчого натхненн¤ арх≥текторам. —воњм колегам-керам≥стам присв¤тили символ мистецтва вогню ≥ глини Ч плакетку ≥з зображенн¤м јдама ≥ ™ви (пригадаймо: Ѕог вил≥пив јдама з глини!). ƒл¤ письменник≥в, що були частими гост¤ми прив≥тноњ осел≥, були виготовлен≥ плакетки ≥з знаками ≤вана. ‘едорова та ‘ранциска —корини, дл¤ математик≥в Ч Ђди¤вольськийї маг≥чний квадрат (його в≥дкрили бл. 5 тис. рок≥в до н. е. древн≥ китайц≥), тобто квадрат, сума чисел у ¤кому по кожн≥й сторон≥ с≥тки та по д≥агонал¤х Ч однакова. ћеталев≥ пластинки з грав≥йованими на них маг≥чними квадратами (њх в≥домо к≥лька сот тис¤ч вар≥ант≥в) на одному боц≥ та Ђособистою планетоюї на другому носили на шињ ¤к особист≥ обереги в середньов≥чн≥й Ќ≥меччин≥. ƒодатком до вс≥х перел≥чених п≥знавальних сувен≥р≥в був текст-дов≥дка.

“а найб≥льш попул¤рними були сувен≥ри на ≥сторичну тематику у вигл¤д≥ плакеток з гербами давньоруських м≥ст, з художн≥м вт≥ленн¤м образ≥в кн¤з≥в, видатних д≥¤ч≥в нашоњ держави в≥д час≥в њњ заснуванн¤, а також медалей ≥з зображенн¤ми арх≥тектурних перлин нашоњ батьк≥вщини. «алишаючись творами мистецтва, ¤к≥ з усп≥хом прикрашають сучасний ≥нтер'Їр, Ч сувен≥ри керам≥чноњ майстерн≥  ињв-«Ќƒ≤≈ѕу (Ђ—оф≥йськоњ майстерн≥ї) заохочують нас до вивченн¤ тих чи ≥нших под≥й, факт≥в, спр¤мовують до джерел науки, л≥тератури, мистецтва.

1	2	3

Ќазва: ”крањнськ≥ обереги, традиц≥њ ≥ сучасн≥сть
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (2649 прочитано)