Українознавство > УПА в роки Великої Вітчизняної війни

УПА в роки Великої Вітчизняної війни

Так як основним джерелом iнформації є книга (художньо публицистична) Тараса Бульби-Боровця, "Армiя без держави", то майже всi факти можна перевiрити в цiй книжцi. Iнша лiтература (список приведено в кiнцi) використовувалась для перевiрки достовiрностi викладенних фактiв.

Здається для бiльш рацiонального викладення матеріалу користуватися таким планом.

План реферату:

1. Українська нацiональна полiтика в 1941 роцi.

2. Партизанська акцiя УПА.

3. Олевська республiка.

4. Україна в 1942 роцi. "Лисове братство".

5. Двi фази боротьби проти Гётлера.

6. Переговори: "УПА - радянськi партизани", "УПА - нiмецька влада".

7. Корiнний перелом - 1943. Переговори з польским пiдпiльям.

8. Розкол УПА на двi групи.

9. Масовi жертви Лебедівськой диктатури.

10. Котловина смертi.

11. Новi україно-германськi переговори. Українська армiя в Германiї.

Українська нацiональна полiтика в 1941 роцi.

Початок ВВВ став поштовхом до нового розвитку подiй на Україні: повне завоювання українських земель нiмцями i досить-таки лiберальна полiтика окупацiйной влади до населення.

Також спостерiгалась активнiсть всiх тих рухiв, котрi при радянськiй владi працювали у пiдпiллях.

Та перше захоплення нiмцями ("хай буде сам чорт, аби лише не бiльшовик") змiнилось більш реалистичними поглядами на новоявленого окупанта України. В звязку з цим виникає ситуацiя iснування української офiцiальної i неофiцiальної полiтики, котру пiдтримує уряд Української Народной Республiки, ОУН, Союз Монархiстiв. Та ОУН (С.Бендери) не чекаючи розвитку подiй 30 червня 1941 року проголосила (прийняла) полiтичний акт:"Акт проголошення Української держави" i "Акт консолiдацiї українських полiтичних сил".

Змiст цих документiв заключався в тому, що необхiдно тримати зброю в руках до тих пiр, поки не буде створена Суверенна Українська влада. Робився акцент на спiльну роботу з нiмцями. Цiкаве те, що цю iдею створення влади пiд нiмецьким протекторатом пiдтримував (благословив) сам митрополит Шепетицький. На чолi виконання цього "декретом" С.Бетдери було поставлено Ярослава Стецька. Але, як потiм виявилось, то були несерйознi кроки, митрополита було введено в оману, та й самi нiмецькi властi немаючи спочатку нiчого проти акту про українську незалежну державу, почали проводити реакцiйнi заходи щодо "Влади Стецька". На горизонтi iсторiї в той час з'являєтся Iван Легенда, "Лейтенант Легенда", провiдник групи С.Бендери, який став мiнiстром полiтичної координацiї у війскових сил, своїми указами наробивший таких справ, що репутацiю актiв було сильно пiдмочено (наприклад, було анульовано 4-й унiверсал Україньской Центральної Ради вiд 22.01.1918 року).

Взагалi цi укази пiдлягають справедливої критицi, бо переважно - в анархiї i дезорiєнтациiї масс, у появi юридично-державного дуалiзму вони зiграли головну роль.

Це вже не кажучи про їх ровну безграмотмотнiсть з точки зору законностi як дiпломатичної так i революцiйної. Підіймалось питання i про нацiональну українську армiю, отрий теж залишився невирiшенним через некомпетентнiсть.

В реальностi ж основною лiнiєю "Великої полiтики" української думки були наступнi тези:

Суверенiтет України,

Ворог України:

- Всеросiйска имперiя (i коммунiзм);

- нова Росiя, якщо не вiдмовится вiд своїх претензiй на Україну як на свою, "законну" частину;

- Германiя;

- Польша;

Боротьба за суверенiтет лиш з принципу етнографiї;

Продовжувати антиворожу пропаганду.

Але як виявилось на дiлi, люди на окупованих землях вiдмежувалися вiд полiтичних партий. Тому проводиться полiтика заслання "агiтаторiв", "комiссарiв" в Центральну та Схiдну частину України, при цьому яскраво видно протистояння iдей ОУН крило пiд головою Мельника i "Бендервцiв". Та агiтацiя мала реальнi наслiдкi (змiнювались кадри державного сектора). Однак нiмцi заборонили всеякi полiтичнi органiзацiї i "Держава" С.Бендери розпалась. Так чи iнакше, Україна в цей перiод ,на мiй погляд, не мала вибору: в любому випадку вона залишалась пiд владою Германiї чи Радянської Росiї, виникає едино вiрна реакцiя українцiв - починається пiдпiльне озброєння. А сам український антикоммунiстичний центр було розподiлено по таким центрам :

- полiсся (УНР);

- буковина (ОУН);

- львiвський (С.Бендера).

2. Партизанська акцiя УПА.

22 червня 1941 року замiсть Українського Национального Вiдродження з'явилась Українська Повстанська Армiя. Вiйсковi дiї ведуться в основному проти НКВД. Також проводяться акцiї по захопленню транспорта i трудоресурсiв у бiльшовиков, збір зброї.

В Сарнах з'являється школа "мiлiцiонерiв" котрих готує для себе німецька армiя. Як стверджуе Т.Б.Боровець набiр Українцiв був "iдеологiично" підготовано як "воiнів Полiської Сечi". Коротше кажучи це була спроба, використуючи можливости пiдготовки більш вiйскової нiж якоiсь iньшої, пiдготувати кадри для украiнської армiї.

Перша вiйськова акцiя УПА проходила на територiї Полiсся, котра в прiнцiпi була "нiчийною землею". Нiмцi стримко пройшли це мiсце, залишивши за собою розрiзняни частини радянських вiйск, яки затим стали об'єднуватись в партизанскi загони. Нiмцi не бажають признавати Полiську Сiчь - тiж загони мiлiцiї, якими керує i якi пiдлегли законам УНР. Було досягнуто компромiсу в тому, що це буде напiввiйскова-напiвмiліцейска акцiя по очищенню вiд бiльшовицьких загонiв цiлого Полiсся. Якщо коротко описати цей "генеральний наступ" отрiмуємо:

Встановлення зв'язкiв з Бiлорусiєю (вiддiл самоборони В.Родзька i М.Вiтучика);

Переговори з С.Бендерою ОУН (у Львовi було досягнуто позитивної (для УПА) домовностi з ОУН );

Анологiчний договiр з монархiстами (про участь монархiстiв в рядках УПА);

Тут неможливо не сказати про таку iсторичну особу як полковник Д'яченко, командир кавалерiйского полку "Чорних Запорожцiв", який став комадиром Полiськой Сiчi. А сам Бульба-Боровець став головнокомандуючим УПА та окружним комендантом мiлiцiї в м. Сарни. Але трапилось так, що Д'яченко i ще декiлька офiцерiв були вимушени виїхати у Польшу. На щойнозвiльнене мiсце було з впевненiстью призначено пiдполковника П.Смородського, згравшего важливу роль в управлiннi УПА. Автоматично, щоб дiйсно укрiпiти свiй авторитет керiвництво УПА проголосило положення, визначивше полiтичну прогграмму армiї. Це ,на мiй погляд, був своечасний i правильний крок.

Коротко про цю платформу "За що бореться УПА" можна сказати, що:

це народна українська армiя, її членами можуть стати всi українцi;

непiдлежiсть жоднiй полiтичнiй партiї, дiї її пiдкорюються законам лише Влади Української Держави;

боротьба проти всiх захватникiв i окупантiв України для вiдродження суверенної Української держави;

визнання принипiв демократiї, рiвноправ'я, законiв про людину, рiвнопризнання всiх вiр i релiгiй;

пiдтримка всiх форм власнностi, захiст людини як вiд державного капiталiзму так i вiд приватного капiталу;

в промисловому i сiльскогосподарському вiдношенню Україна повинна розвиватись сама, як велика держава, кожна трудова людина - акционер; земля - для трудiвникiв; державне, кооперативне та приватне хлеборобство, планова перебудова економiки;

вiльна праця, культурнi, медiчни i iншi питання.

Як свiдчать факти, программа знайшла пiдтримку богатьох колах населення. Менi ж здається, що богато питань - про устрiй державного апарату, якихось механiзмiв законотворчої та виконавчої влади не було зачеплено або мались на увазi як закони "Уряду Української Держави" i взагалi, цю програму я також оцiнюю позитивно.

Та повернiмось до iсторичних фактiв, зараз хочеться всеж завершити розповiдь про наступ Полiської Сiчi. 20 серпня 1941 року по всьому Полiссю, разом з вiйсковими формуваннями Бiлоруської Самооборони розпочався наступ Полiської Січi. Це такi райони як: Туров-Мозир, Олевск-Звягиль (Новгород-Волинський), так названа "лiнiя Сталiна", Бобруйск-Гомель-Коростень. Було зайняте мiсто Олевск, очищено вiд бiльшовицьких формувань богато областей.

Пiдбивши короткi пiдсумки можна сказати:

Ця операцiя мала нацiональний, полiтичний i вiйсково-стратегiчний характер;

Операцiю викликала "нахабно-захватницька полiтика комунiстичної Москви по вiдношенню до Бiлорусiї i України";

В операції приймало участь бiльш 15 тис. чоловiк (10 тис. українцiв i 5 тис. бiлорусiв) з обох сторон;

Вона показала переваги слабоозбройнної, поганоорганiзованної та богатої народним духом i почуттям нацiональної гiдностi спiльної армiї українцiв i бiлорусiв над достатньо сильними червоними партизанскими загонами та формуваннями.

Завважаємо, що нiмецькi вiйска нiякої участi у вiйськових дiях не приймали, озброенням та iншим бойовим знаряддям Полiську Сiч та загони Бiлоруської самооборони не забезпечували а навiть, навпоки, деколи заважали й обмежували розвиток подий.

На мене справило величезне враження той факт, що до сих пiр про цю бойову операцiю українського i белоруського народу я не знав, а взнавши, був враженний розмахом та результатом дiй, бо величезна терірорiя Полiсся була звiльнена вiд впливу партизанських загонiв бiльшовиков.

3. Олевська республыка.

В величезному трикутнику Луцьк - Гомель - Житомир вже навiть нiмцiв не вважали за ту велику силу, що брала Київ i Смоленськ, i шла далі, на Москву. Центром республцки - а саме так стали називати лiсове населення цей звiльнений вiд окупантiв шматок землi - стало невелике районе мiстечко Олевськ.

1	2	3	4

Назва: УПА в роки Великої Вітчизняної війни
Дата публікації: 2005-03-24 (1437 прочитано)