Українознавство > УПА в роки Великої Вітчизняної війни

Нiмцi вимагали зупинити нiмецько-українську ворожу, перетворити УПА в легальну напiв-війскову полiцейську силу в системi нiмекцькiх вiйск, допомогти нiмцям знищити всякi антинiмецьки групування, за що нiмцi будудь зобов'язанi припинити всi репресивнi заходи проти населення України, а про органiзацiю Української держави згоджуються говорити, лише пiсля вiйни.

Контрпозiцiя українцiв: припинити всi репресiї, визнати суверенну українську республiку негайно з усiма випливаючими з цього наслiдками, розпустити всю цiвiльну нiмецьку адмiнiстрацiю, зупинити грабунок економiки та iнших надбань України; УПА - це пiдпiльна суверенна армiя України i влитися може лиш в регулярну Українську нацiональну армiю.

На мiй погляд, не погоджуватись з нiмцями було правильнiше, це давало свободу й вiру в становлення самостiйної України.

7. Корiнний перелом - 1943.

Переговори з польским пiдпiллям.

Розпочався Сталінградський наступ. Нейтралітет з радянськми партизанскими загонами було розiрвано - Москва вимагала рiшучих дiй проти нацiонально-визвольних органiзацiй. Почлись частi бої з партизанскими загонами бiльшовикiв. Зимою 1943 УПА робить спробу зв'язатись з польским пiдпiлям з метою припинити українсько-польську ворожу, нормалiзувати вiдносини й налагодити контакт мiж УПА й Армiєю Крайовою. Але (недальновидна) полiтика польського народу, а вiрнiше кажучи екзильного уряду в Лондоні - руками СРСР та схiдних союзникiв знищити Германiю, а руками росiян i нiмцiв задушити нацiональновивозльний рух на Україні, щоб знову окупувати Захiдну Україну - пiдвела УПА до факту про: 3 -й вiдкритий фронт - польский.

8. Розкiл УПА на двi групи.

Iдеалогiчно-програмнi розбiжностi й партiйна нетерпiмiсть окремой групи С.Бендери (очолював Микола Лебедь (Максим Рубан) як плiдник ОУН -С.Бендерi) привела до того, що ця органiзацiя вiдважилась на такий крок: вона признала форму боротьби УПА проти нвiмцiв та бiльшовикiв i запропонувала розпочати переговори про спiльнi акцiї всiх революцiйних сил на Україні в лавах УПА!

9 квiтня 1943 року такi переговори почалися. Пропозицiї вiд ОУН - С.Бендери були такi:

1. Не вiзнавати полiтичної залежностi вiд УНР, а пiдкоритись УПА, полiтичної лінiї ОУН - С.Бендери.

2. Признати акт державностi вiд 30.6.41 як єдину конституцiю України.

3. Вiйсковиi вiддiл ОУН - С.Бендери включити до складу УПА, зробити спiльний штаб пiд тiєю ж вивiскою - УПА.

4. Вiдкрити в УПА iнститут партийних комiсарiв i службу безпеки.

5. Проголосити загальне революцiйне повстання на Українi.

6. Очистити територiю майбутнего повстання вiд польского населення.

I так далi. Можемо собi уявити вiдповiдь УПА на цi монопартiйнi, диктаторськi пропозицiї ОУН - С.Бендери. Тим самим 22 травня 43-го року переговори без успiху було припинено. А сам М.Либiдь зробив досить такі цiкавий крок - перемейнував ОУН - Бендери в УПА i очолiв штаб. З'явилося двi УПА, як ранiш було з двома ОУН.

Нове керiвництво УПА зробило такi наступнi кроки, якi привели до кривавих рiк весною-лiтом 43-го - палило польськi села, проголосило мобiлiзацiю i 3-й крок нацiональної револююцiї i загальне повстання українцiв проти нiмцив, спровакувала всю українську полiцiю, давши нiмцям богату поживу до тюрем , повнiстью дезорвентувало їх. В зв'язку з цiм в липнi цього ж року отаман Тарас Бульба-Боровець перейменував свою частину УПА в "Українську Народну Революцiйну Армiю" (УНРА).

9. Масовi жертви Ленбедiвської диктатури.

Тепер треба роздивитись шляхи 2-ох армiй - УПА та УНРА.

УНРА стала розвиватись, вiдровiдно обставинам, по лiнiї зменшення свого складу i переходу в глибоке пiдпiлля при нарастаючiй загрозi радянсько - комунiстичноi диктатури, УПА ж навпоки, збильшувало свої лави, впритул до виникнення на Полiссi та і Волинi цiлих партизанских республик, в яких дiяли свої економiчнi реформи, i були втiленi закони, якi заставляли жителiв забезпечувати всiм необхiдним членiв УПА. Ведеться також, "внутрiшня" вiйна проти бувшого УПА-УНРА. Їх розцiнюют як ворожих агентiв, i якщо вони не перезодять на сторону УПА - на мiсцi розстрiлюють. УНРА досить тактично реагує на це - вони починають маневрувати, щоб не допустити братовбиства. Це мотивувалось А.Левицкiм як :

1. не потрiбно збiлбшувати армiю перед новою окупацiєю України Червоною Москвою;

2. не є полiтично доцiльною боротьба армiї без держави в пiдпiллi за панiвне положення серед свого народу. Це буде лише тодi, коли з'явиться державна влада ).

По-моєму, це важливi причини (i головне - чесно сказане!). В жовтнi 43-го штаб УНРА винiс на загальний огляд свiй документ- реакцiю на проведення М.Лебедем-Рубановим "екзекуцiї", українського народу - "Вiдкритий Лист" до членiв органiзаторiв ОУН С.Бендери.

В ньому вiдверто показанi всi негатiвнi моменти органiзацiї i iснування УПА (Бендеровського), iх антiукраїнську полiтику, жорстокiсть i варварство, небажання i нерозумiння iснуючей ситуації та iнших полiтично-революцiйних формувань як спивпрацючiх. У вiдповiдь на це УПА робить спробу нападу на штаб УНРА. Богато членiв УНРА попало в полон .УНРА не проводить вiдповiдних воєнних закладiв, i "армiя" - дуже зменшенна, вiдступає у бiк рiчцi Случ. Має там Вiлянську битву з росiйско-польськими партизанами, потiм переслідується бендерiвцями, оголосившими УНРА справжню вiйну. Так чи iнакше, дiйсно можна звинуватити органiзацiю Бендери - Лебедя в розколi й деорганiзацiї українського нацiонального, державано-творчого та соцiального ходу життя ; в явнiй чи неявнiй допомозi Радянським вiйскам; в актах послiдовних,систематичних`диверсiй, посягаючих на норми людяностi i загальнi етично- моральнi устої, що можна прирiвняти до вiдкритого бандитизму.

10. Котловина смертi.

Пiд осiнь 1943 року Полiсько-Воинська котловина стала ареною масової смертi. Сюди стiкались, перед загрозою швидконасупаючого фронту, люди з усiєї України. Перед УПА, сконцентрованою саме в цьому районi (бiля 100000 чоловiк, але погано органiзованих i озброєних) знову партия Лебедева ставить задачi, якi не виконуються: очищати українськи землi вiд полякiв, нищити внутрiшнiх ворогiв, вести вiйскову боротьбу проти нiмцiв та iнше.

Всi республики Лебедева були знищенi авiацiєю нiмцiв, радянськi партiзани ходили впродовж i впоперек цiєй "держави", Медведєв дiяв в маленькому Чуманському лiсi пiд Луцьком, стрiляв i викрадав нiмецькiх генералiв, а Ковпак зробив свiй рейд вiд Брянську до Карпат, де був розбитий нiмцямi. Бiйцi УПА втратили ту гнучнiсть i блискавичнiсть дiй в нападi, вели героiчнi боi з вiдступачими нiмцями й частинами радянських вiйск. Але скрiзь потiрпiла поразки. Почалася панiка в рядах армiї, люди тiкали в лiс, служба безпеки у вiдповiдь проводила репресивнi заходи проти залишившихся. Ось така картина "вiйни УПА проти нiмцiв та радянських вiйск у 1943-44 роках.

У самiй Полiської котловинi збиралось все бiльше людей. I це ставало небезпечним - клiцi радянсько-нiмецького фронту сходились саме в цьому мiсцi, до тогож там дiяли не лише богаточисленнi радянськi партизанськi загони, але i "внутрiйшнiй" ворог - вiдділ СБ (служба безпеки) Лебедева. Це все вело до катастрофи i так воно й сталося.

18 листопада 43 року Рада Головного Комiтету УНРА винесла наступний план:

таємно спробувати пiдписати мiр з нiмцями i добитися евакуацiї цивiльного населення на терирорiю Польшi або Австрії;

звiльнити С.Бендеру з цiлью задоволнити Лебедева i створити єдину пiдпiльну армiю УПА;

УНРА перевести в глибоке радянське пiдпiлья, як зброю партизанських акцiй;

очолити делегацiю доручити Т.Бульби-Боровцю.

З 15 на 16 листопада було пiдготовано меморандум до нiмецького командовання, що складався з семи пунктiв (аналогiчно) плану УНРА.

17 листопада делегацiя виїхала в Рiвно, 30-го була в Берлинi, а 1-го грудня її членiв було заарештовано й кинуто до Саксегазеньского замку.

Поведiнку нiмцiв можна зрозумiти: вони мали ще надiю вiдсунути схiдний фронт і сам Гiтлер був проти любих нацiональних армiй при нiмецькiй. Але 44-й принiс корiннi переломи в поглядах на цю проблему.

Весною 44-го верховне командовання УПА перенесло свiй штаб з Волинi в Карпати. Всі вiйсковi частини отримали наказ залишитись на мисьцях, переходити пiд радянську окупацiю i продовжувати боротьбу в пiдпiллi. Крим того нехтуючи своїми ж принципами, монопартия Лебедева проголосила народження Української Головної Визвольної ради при УПА як її головного полiтичного фронта. На мiй погляд, цiкавиш є той факт, що не була опублiкована навiть платформа УГВР, членами котроiй, по сутi, були тiж представники ОУН (С.Бендери). Цiкаво й те , що в жовтнi 44-го вся група УГВР, ОУН, УПА i СБ - Лебедем виiхала в Германiю i стала називати себе не iнакше як "Закордоннi частини ОУН", "Закордонне представництво УГВР". Утворився iсторичний парадокс "Закордоннi частини ОУН", "Закордонне представництво УГВР" являлися на дiйсностi представниками самих себе. Маємо сказати що спiльне з УПА i УНРА в рiзних частинах України дiяли i iншi партизанськи формацiї. Прикладом може служити Легіон національної самооборони під командуванням полковника армії УНР Войноровського-Гальчевського.

11. Новi українсько-нiмецькi переговори.

Українська армiя в Германiї.

В цей час нiмцi бажали лише одного створити спiльний блок всiх народiв, прiгнiченних комунiзмом, i на чолi цього блоку був вже поставленний генерал Андрiй Власов, як головнокомандующiй Росiйською Визвольною Армiєю (РВА). В останнiх числах жовтня 44-го звiльнив бiльшу частину українських полонених - С.Бендеру, Мельника, Бульбу-Боровця та инших. Нiмцi хотiли вести переговори, якi розпочались в листопадi 44-го й тягнулись до кiнця грудня 44-го. Швидкому просуванню заважала концепцiя Власова, "о єдиной i неделимой Росiйской імперії", тим самими ставивша пiд сумнiв суверiнiтет України. Але не маючи виходу німцi були змушени признати Український Нацiональний Комiтет в Германiї як репрезентацiю українського народу перед нiмецькою владою. Отже, переговори закiнчились в кiнцi 44-го, а в першi днi березня нiмецька влада затвердила комитет i дала дозвiл на органвзацiю новоi української армії пiд командованням генерала Шандрука.

1	2	3	4

Назва: УПА в роки Великої Вітчизняної війни
Дата публікації: 2005-03-24 (1437 прочитано)