‘≥зика > ѕриродн≥ ≥он≥зуюч≥ випром≥нюванн¤
ѕриродн≥ ≥он≥зуюч≥ випром≥нюванн¤—тор≥нка: 1/3
ѕЋјЌ ѕриродн≥ ≥он≥зуюч≥ випром≥нюванн¤. Ўтучн≥ джерела ≥он≥зуючих випром≥нювань. ќдиниц≥ вим≥рюванн¤ рад≥оактивних випром≥нювань. Ѕ≥олог≥чна д≥¤ ≥он≥зуючих випром≥нювань. –ад≥ац≥йна безпека.
1. ѕриродн≥ ≥он≥зуюч≥ випром≥нюванн¤ ќсновну частину опром≥ненн¤ населенн¤ земноњ кул≥ одержуЇ в≥д природних джерел випром≥нювань. Ѕ≥льш≥сть з них так≥, що уникнути опром≥ненн¤ в≥д них неможливо. ѕрот¤гом вс≥Їњ ≥стор≥њ ≥снуванн¤ «емл≥ р≥зн≥ види випром≥нюванн¤ потрапл¤ють на поверхню «емл≥ з осмосу ≥ над≠ход¤ть в≥д рад≥оактивних речовин, що знаход¤тьс¤ у земн≥й кор≥. ¯ –ад≥ац≥йний фон, що утворюЇтьс¤ косм≥чними промен¤ми, даЇ менше половини зовн≥шнього опром≥ненн¤, ¤ке одержуЇ населенн¤ в≥д природних джерел рад≥ац≥њ. осм≥чн≥ промен≥ переважно приход¤ть до нас з глибин ¬сесв≥ту, але де¤ка певна њх частина народжуЇтьс¤ на —онц≥ п≥д час сон¤чних спалах≥в. осм≥чн≥ промен≥ можуть дос¤гати поверхн≥ «емл≥ або взаЇмод≥¤ти з њњ атмосферою, породжуючи повторне випром≥нюван≠н¤ ≥ призвод¤чи до утворенн¤ р≥зноман≥тних рад≥онукл≥д≥в. ќпром≥нен≠н¤ в≥д природних джерел рад≥ац≥њ зазнають ус≥ жител≥ «емл≥, проте одн≥ з них одержують б≥льш≥ дози, ≥нш≥ Ч менш≥. ÷е залежить, зокрема, в≥д того, де вони живуть. –≥вень рад≥ац≥њ в де¤ких м≥сц¤х зал¤ганн¤ ра≠д≥оактивних пор≥д земноњ кул≥ значно вищий в≥д середнього, а в ≥нших м≥сц¤х Ч в≥дпов≥дно нижчий. ƒоза опром≥ненн¤ залежить також ≥ в≥д способу житт¤ людей. «а п≥драхунками наукового ком≥тету по д≥њ атомноњ рад≥ац≥њ ќќЌ, середн¤ ефективна екв≥валентна доза зовн≥шнього опром≥ненн¤, ¤ку людина одержуЇ за р≥к в≥д земних джерел природноњ рад≥ац≥њ, становить приблизно 350мк «в, тобто тро≠хи б≥льше середньоњ дози опром≥ненн¤ через рад≥ац≥йний фон, що утворюЇтьс¤ кос≠м≥чними промен¤ми. Ћюдина зазнаЇ опром≥ненн¤ двома способами Ч зовн≥шн≥м та внутр≥шн≥м. якщо рад≥оактивн≥ речовини знаход¤тьс¤ поза орган≥змом ≥ опром≥ню≠ють його ззовн≥, то у цьому випадку, говор¤ть про зовн≥шнЇ опром≥ненн¤. ј ¤кщо ж вони знаход¤тьс¤ у пов≥тр≥, ¤ким дихаЇ людина, або у њж≥ чи вод≥ ≥ потрапл¤ють всередину орган≥зму через органи диханн¤ та кишко≠во-шлунковий тракт, то таке опром≥ненн¤ називають внутр≥шн≥м. ѕеред тим ¤к потрапити до орган≥зму людини, рад≥оактивн≥ речови≠ни проход¤ть складний маршрут у навколишньому середовищ≥, ≥ це не≠обх≥дно враховувати при оц≥нц≥ доз опром≥ненн¤, отриманих в≥д того чи ≥ншого джерела. ¬нутр≥шнЇ опром≥ненн¤ в середньому становить 2/3 ефективноњ екв≥валентноњ дози опром≥ненн¤, ¤ку людина одержуЇ в≥д природних джерел рад≥ац≥њ. ¬оно над≠ходить в≥д рад≥оактивних речовин, що потрапили в орган≥зм з њжею, водою чи пов≥тр¤м. Ќевеличка частина ц≥Їњ дози припадаЇ на рад≥оактивн≥ ≥зотопи (типу вуглець-14, трит≥й), що утворюютьс¤ п≥д впливом косм≥чноњ рад≥ац≥њ. ¬се ≥нше надходить в≥д джерел земного походженн¤. ¬ середньому людина одержуЇ близько 180мк«в/р≥к за рахунок кал≥ю-40, ¤кий засвоюЇтьс¤ орган≥змом разом ≥з нерад≥оактивним ≥зотопом кал≥ю, що Ї необх≥дним дл¤ життЇд≥¤льност≥ людини. ѕроте значно б≥льшу дозу внутр≥шнього опром≥ненн¤ людина одержуЇ в≥д нукл≥д≥в рад≥оак≠тивного р¤ду урану-238 ≥ в менш≥й к≥лькост≥ в≥д рад≥онукл≥д≥в р¤ду тор≥ю-232. 2. Ўтучн≥ джерела ≥он≥зуючих випром≥нювань ¯ Ўтучними джерелами ≥он≥зуючих випром≥нювань Ї ¤дерн≥ вибухи, ¤дерн≥ установки дл¤ виробництва енерг≥њ, ¤дерн≥ реактори, при≠скорювач≥ зар¤джених частинок, рентген≥вськ≥ апарати, прилади апаратури засоб≥в звТ¤зку високоњ напруги тощо. «а дек≥лька останн≥х дес¤тил≥ть людство створило сотн≥ штучних рад≥онукл≥д≥в ≥ навчилос¤ використовувати енерг≥ю атома ¤к у в≥йськових ц≥л¤х Ч дл¤ вироб≠ництва зброњ масового ураженн¤, так ≥ в мирних Ч дл¤ виробництва енерг≥њ, у ме≠дицин≥, пошуку корисних копалин, д≥агностичному устаткуванн≥ й ≥н. ”се це при≠зводить до зб≥льшенн¤ дози опром≥ненн¤ ¤к окремих людей, так ≥ населенн¤ «емл≥ загалом. ≤ндив≥дуальн≥ дози, ¤к≥ одержують р≥зн≥ люди в≥д штучних джерел ≥он≥зу≠ючих випром≥нювань, сильно в≥др≥зн¤ютьс¤. ” б≥льшост≥ випадк≥в ц≥ дози незначн≥, але ≥нод≥ опром≥ненн¤ за рахунок техногенних джерел у багато тис¤ч раз≥в ≥нтенсивн≥ш≥, н≥ж за рахунок природних. ѕроте сл≥д зазначити, що породжен≥ техноген≠ними джерелами випром≥нюванн¤ звичайно легше контролювати, н≥ж опром≥нен≠н¤, пов'¤зан≥ з рад≥оактивними опадами в≥д ¤дерних вибух≥в ≥ авар≥й на ј≈—, так само ¤к ≥ опром≥ненн¤, зумовлен≥ косм≥чними ≥ наземними природними джерелами. ќпром≥ненн¤ населенн¤ ”крањни за останн≥ роки за рахунок штучних джерел рад≥ац≥њ, в основному пов'¤зане з насл≥дками авар≥њ на „орно≠бильськ≥й ј≈—, а також експлуатац≥Їю ≥ Ђдр≥бнимиї авар≥¤ми на ≥нших ј≈—. ѕро це достатньо багато ≥ докладно написано в л≥тератур≥. —еред техногенних джерел ≥он≥зуючого опром≥ненн¤ на сьогодн≥ лю≠дина найб≥льш опром≥нюЇтьс¤ п≥д час медичних процедур ≥ л≥куванн¤, пов'¤заного ≥з застосуванн¤м рад≥оактивност≥, джерел рад≥ац≥њ. –ад≥ац≥¤ використовуЇтьс¤ в медицин≥ ¤к у д≥агностичних ц≥л¤х, так ≥ дл¤ л≥ку≠ванн¤. ќдним ≥з найпоширен≥ших медичних прилад≥в Ї рентген≥вський апарат. “акож все б≥льше поширюютьс¤ ≥ нов≥ складн≥ д≥агностичн≥ методи, що спираютьс¤ на використанн¤ рад≥о≥зотоп≥в. ќдним ≥з засоб≥в боротьби з раком, ¤к в≥домо, Ї про≠менева терап≥¤. ¬ розвинених крањнах р≥чна колективна ефективна екв≥валентна доза в≥д рентген≥вських досл≥джень становить приблизно 1000 «в на 1 млн. жител≥в. 3. ќдиниц≥ вим≥рюванн¤ рад≥оактивних випром≥нювань —еред р≥зноман≥тних вид≥в ≥он≥зуючих випром≥нювань, ¤к уже за≠значалос¤ вище, надзвичайно важливими при вивченн≥ питанн¤ небез≠пеки дл¤ здоров'¤ ≥ житт¤ людини Ї випром≥нюванн¤, що виникають в результат≥ розпаду ¤дер рад≥оактивних елемент≥в, тобто рад≥оактивне випром≥нюванн¤. ўоб уникнути плутанини в терм≥нах, варто пам'¤тати, що рад≥оактивн≥ випром≥нюванн¤, незважаючи на њхнЇ величезне значенн¤, Ї одним з вид≥в ≥он≥зуючих випром≥нювань. –ад≥онукл≥ди утворюють випром≥нюванн¤ в момент перетворенн¤ одних атомних ¤дер в ≥нш≥. ¬они характеризу≠ютьс¤ пер≥одом нап≥врозпаду (в≥д секунд до млн. рок≥в), активн≥стю (чис≠лом рад≥оактивних перетворень за одиницю часу), що характеризуЇ њх ≥он≥зуючу спроможн≥сть. јктивн≥сть у м≥жнародн≥й систем≥ (—¬) вим≥≠рюЇтьс¤ в бекерел¤х (Ѕк), а позасистемною одиницею Ї кюр≥ ( ≥). ќдин ≥ = 37 х 109Ѕк. ћ≥ра д≥њ ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤ в будь-¤кому се≠редовищ≥ залежить в≥д енерг≥њ випром≥нюванн¤ й оц≥нюЇтьс¤ дозою ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤. ќстаннЇ визначаЇтьс¤ дл¤ пов≥тр¤, речо≠вини ≥ б≥олог≥чноњ тканини. ¬≥дпов≥дно розр≥зн¤ють è експозиц≥йну, è поглинену та è екв≥валентну дози ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤. ≈кспозиц≥йна доза характеризуЇ ≥он≥зуючу спроможн≥сть випром≥≠нюванн¤ в пов≥тр≥, вим≥рюЇтьс¤ в кулонах на ≤ кг ( л/кг); позасистемна одиниц¤ Ч рентген (–); 1 л/кг = 3,88 х 103–. «а експозиц≥йною дозою можна визначити потенц≥йн≥ можливост≥ ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤. ѕоглинута доза характеризуЇ енерг≥ю ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤, що* поглинаЇтьс¤ одиницею маси опром≥неноњ речовини. ¬она вим≥рюЇтьс¤ в гре¤х √р (1 √р=1 ƒж/кг). «астосовуЇтьс¤ ≥ позасистемна одиниц¤ рад (1 рад = 0,01 √р= 0,01 ƒж/кг). ƒоза, ¤ку одержуЇ людина, залежить в≥д виду випром≥нюванн¤, енерг≥њ, щ≥льност≥ потоку ≥ тривалост≥ впливу. ѕроте поглинута доза ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤ не враховуЇ того, що вплив на б≥олог≥чний об'Їкт одн≥Їњ ≥ т≥Їњ ж дози р≥зних вид≥в випром≥нювань неоднаковий. ўоб врахувати цей ефект, введено пон¤тт¤ екв≥валентноњ дози. ≈кв≥валентна доза Ї м≥рою б≥олог≥чного впливу випром≥нюванн¤ на конкретну людину, тобто ≥ндив≥дуальним критер≥Їм небезпеки, зумовле≠ним ≥он≥зуючим випром≥нюванн¤м. «а одиницю вим≥рюванн¤ екв≥валентноњ дози прийн¤тий з≥верт («в). «≥верт дор≥внюЇ поглинут≥й доз≥ в 1 ƒж/кг (дл¤ рентген≥вського та а,  - випром≥нювань). ѕозасистемною одиницею служить бер (б≥олог≥чний екв≥валент рада). 1 бер = 0,01 «в. 4. Ѕ≥олог≥чна д≥¤ ≥он≥зуючих випром≥нювань ѕ≥д впливом ≥он≥зац≥йного випром≥нюванн¤ атоми ≥ молекули жи≠вих кл≥тин ≥он≥зуютьс¤, в результат≥ чого в≥дбуваютьс¤ складн≥ ф≥зико-х≥м≥чн≥ процеси, ¤к≥ впливають на характер подальшоњ життЇд≥¤ль≠ност≥ людини. «г≥дно з одними погл¤дами, ≥он≥зац≥¤ атом≥в ≥ молекул, що виникаЇ п≥д д≥Їю випром≥нюванн¤, веде до роз≥рванн¤ зв'¤зк≥в у б≥лкових моле≠кулах, що призводить до загибел≥ кл≥тин ≥ поразки всього орган≥зму. «г≥дно з ≥ншими у¤вленн¤ми, у формуванн≥ б≥олог≥чних насл≥дк≥в ≥он≠≥зуючих випром≥нювань в≥д≥грають роль продукти рад≥ол≥зу води, ¤ка, ¤к в≥домо, становить до 70% маси орган≥зму людини. ѕри ≥он≥зац≥њ води утворюютьс¤ в≥льн≥ радикали Ќ+ та ќЌ-, а в присутност≥ кисню Ч пер-оксидн≥ сполуки, що Ї сильними окислювачами. ќстанн≥ вступають у х≥м≥чну взаЇмод≥ю з молекулами б≥лк≥в та фермент≥в, руйнуючи њх, в результат≥ чого утворюютьс¤ сполуки, не властив≥ живому орган≥зму. ÷е призводить до порушенн¤ обм≥нних процес≥в, пригнобленн¤ фермент≠них ≥ окремих функц≥ональних систем, тобто порушенн¤ життЇд≥¤ль≠ност≥ всього орган≥зму. ¬плив рад≥оактивного випром≥нюванн¤ на орган≥зм людини можна у¤вити в дуже спрощеному вигл¤д≥ таким чином. ѕрипуст≥мо, що в орган≥зм≥ людини в≥дбу≠ваЇтьс¤ нормальний процес травленн¤, њжа, що надходить, розкладаЇтьс¤ на б≥льш прост≥ сполуки, ¤к≥ пот≥м надход¤ть через мембрану усередину кожноњ кл≥тини ≥ будуть використан≥ ¤к буд≥вельний матер≥ал дл¤ в≥дтворенн¤ соб≥ под≥бних, дл¤ в≥дшкодуванн¤ енергетичних витрат на транспортуванн¤ речовин ≥ њхню перероб≠ку. ѕ≥д час потрапл¤нн¤ випром≥нюванн¤ на мембрану в≥дразу ж порушуютьс¤ молекул¤рн≥ зв'¤зки, атоми перетворюютьс¤ в ≥они. р≥зь зруйновану мембрану в кл≥тину починають надходити сторонн≥ (токсичн≥) речовини, робота њњ порушуЇть≠с¤. якщо доза випром≥нюванн¤ невелика, в≥дбуваЇтьс¤ рекомб≥нац≥¤ електрон≥в, тобто поверненн¤ њх на своњ м≥сц¤. ћолекул¤рн≥ зв'¤зки в≥дновлюютьс¤, ≥ кл≥тина продов≠жуЇ виконувати своњ функц≥њ. якщо ж доза опром≥ненн¤ висока або дуже багато раз≥в повторюЇтьс¤, то електрони не встигають рекомб≥нувати; молекул¤рн≥ зв'¤зки не в≥дновлюютьс¤; виходить з ладу велика к≥льк≥сть кл≥тин; робота орган≥в розладнуЇтьс¤; норма^1ьна життЇд≥¤льн≥сть орган≥зму стаЇ неможливою.
Ќазва: ѕриродн≥ ≥он≥зуюч≥ випром≥нюванн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (2990 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
