‘≥зика > ѕриродн≥ ≥он≥зуюч≥ випром≥нюванн¤

—пециф≥чн≥сть д≥њ ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤ пол¤гаЇ в тому, що ≥нтенсивн≥сть х≥м≥чних реакц≥й, ≥ндуц≥йованих в≥льними радикалами, п≥двищуЇтьс¤, й у них вт¤гуютьс¤ багато сотень ≥ тис¤ч≥ молекул, не порушених опром≥ненн¤м. “аким чином, ефект д≥њ ≥он≥зуючого випро≠м≥нюванн¤ зумовлений не к≥льк≥стю поглинутоњ об'Їктом, що опром≥нюЇть≠с¤, енерг≥њ, а формою, в ¤к≥й ц¤ енерг≥¤ передаЇтьс¤. Ќ≥¤кий ≥нший вид енерг≥њ (теплова, електрична та ≥н.), що поглинаЇтьс¤ б≥олог≥чним об'Їктом у т≥й сам≥й к≥лькост≥, не призводить до таких зм≥н, ¤к≥ спричин¤Ї ≥он≥зу≠юче випром≥нюванн¤.

“акож необх≥дно в≥дзначити де¤к≥ особливост≥ д≥њ ≥он≥зуючого ви≠пром≥нюванн¤ на орган≥зм людини:

èоргани чутт¤ не реагують на випром≥нюванн¤;

èмал≥ дози випром≥нюванн¤ можуть п≥дсумовуватис¤ ≥ накопичуватис¤ в орган≥зм≥ (кумул¤тивний ефект);

èвипром≥нюванн¤ д≥Ї не т≥льки на даний живий орган≥зм, але ≥ на його спадкоЇмц≥в (генетичний ефект);

èр≥зн≥ органи орган≥зму мають р≥зну чутлив≥сть до випром≥нюванн¤.

Ќайсильн≥шого впливу зазнають кл≥тини червоного к≥сткового мозку, щитовидна залоза, леген≥, внутр≥шн≥ органи, тобто органи, кл≥тини ¤ких мають високий р≥вень под≥лу. ѕри одн≥й ≥ т≥й сам≥й доз≥ випром≥нюванн¤ у д≥тей вражаЇтьс¤ б≥льше кл≥тин, н≥ж у дорослих, тому що у д≥тей вс≥ кл≥тини перебувають у стад≥њ под≥лу.

Ќебезпека р≥зних рад≥оактивних елемент≥в дл¤ людини визначаЇтьс¤ спроможн≥стю орган≥зму њх поглинати ≥ накопичувати.

–ад≥оактивн≥ ≥зотопи надход¤ть всередину орган≥зму з пилом, по≠в≥тр¤м, њжею або водою ≥ повод¤ть себе по-р≥зному: è де¤к≥ ≥зотопи роз≠под≥л¤ютьс¤ р≥вном≥рно в орган≥зм≥ людини (трит≥й, вуглець, зал≥зо, полон≥й), è де¤к≥ накопичуютьс¤ в к≥стках (рад≥й, фосфор, стронц≥й), è ≥нш≥ залишаютьс¤ в м'¤зах (кал≥й, руб≥д≥й, цез≥й), è накопичуютьс¤ в щитовидн≥й залоз≥ (йод), у печ≥нц≥, нирках, селез≥нц≥ (рутен≥й, полон≥й, н≥об≥й) тощо.

≈фекти, викликан≥ д≥Їю ≥он≥зуючих випром≥нювань (рад≥ац≥њ), систе≠матизуютьс¤ за видами ушкоджень ≥ часом про¤ву. «а видами ушкоджень њх под≥л¤ють на три групи: соматичн≥, соматико-стохатичн≥ (ви≠падков≥, ймов≥рн≥), генетичн≥. «а часом про¤ву вид≥л¤ють дв≥ групи Ч ранн≥ (або гостр≥) ≥ п≥зн≥. –анн≥ ураженн¤ бувають т≥льки соматичн≥. ÷е при≠зводить до смерт≥ або променевоњ хвороби. ѕостачальником таких часток Ї в основному ≥зотопи, що мають коротку тривал≥сть житт¤, - випром≠≥нюванн¤, пот≥к нейтрон≥в.

√остра форма виникаЇ в результат≥ опром≥ненн¤ великими дозами за короткий пром≥жок часу. ѕри дозах пор¤дку тис¤ч рад ураженн¤ орган≥зму може бути миттЇвим. ’рон≥чна форма розвиваЇтьс¤ в результат≥ тривалого опром≥ненн¤ дозами, що пе≠ревищують л≥м≥ти дози (Ћƒ). Ѕ≥льш в≥ддаленими насл≥дками променевого ураженн¤ можуть бути * променев≥ катаракти, * зло¤к≥сн≥ пухлини та ≥нше.

ƒл¤ вир≥шенн¤ питань рад≥ац≥йноњ безпеки населенн¤ передус≥м вик≠ликають ≥нтерес ефекти, що спостер≥гаютьс¤ при малих дозах опром≥ненн¤ Ч пор¤дку дек≥лька сантизивер≥в на годину, що реально трапл¤ютьс¤ при практичному використанн≥ атомноњ енерг≥њ. ” нормах рад≥ац≥йноњ безпеки Ќ–Ѕ”-97, введених 1998 р., ¤к одиниц≥ часу використовуЇтьс¤ р≥к або пон¤тт¤ р≥чноњ дози опром≥ненн¤. ÷е викликано, ¤к зазначалос¤ ран≥ше, ефектом накопиченн¤ Ђмалихї доз ≥ њхнього сумарного впливу на орган≥зм людини.

≤снують р≥зноман≥тн≥ норми рад≥оактивного зараженн¤: разов≥, су≠марн≥, гранично допустим≥ та ≥нше. ¬с≥ вони описан≥ в спец≥альних до≠в≥дниках.

Ћƒ загального опром≥ненн¤ людини вважаЇтьс¤ доза, ¤ка у св≥тл≥ сучасних знань не повинна викликати значних ушкоджень орган≥зму прот¤гом житт¤.

√ѕƒ дл¤ людей, ¤к≥ пост≥йно працюють з рад≥оактивними речовина≠ми, становить 2 бер на р≥к. ѕри ц≥й доз≥ не спостер≥гаЇтьс¤ соматичних уражень, проте достов≥рно поки нев≥домо, ¤ким чином реал≥зуютьс¤ кан≠церогенний ≥ генетичний ефекти д≥њ. ÷ю дозу сл≥д розгл¤дати ¤к верхню межу, до ¤коњ не варто наближатис¤.

5. –ад≥ац≥йна безпека

ѕитанн¤ захисту людини в≥д негативного впливу ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤ постали майже одночасно з ј в≥дкритт¤м рентген≥вського випром≥нюванн¤ ≥ рад≥о-Х активного розпаду. ÷е зумовлено такими факторами: по-у перше, надзвичайно швидким розвитком застосуванн¤ в≥дкритих випром≥нювань в науц≥ та на практиц≥, ≥, по-друге, ви¤вленн¤м негативного впливу випром≥нюванн¤ на орган≥зм.

«аходи рад≥ац≥йноњ безпеки використовуютьс¤ на п≥дприЇмствах ≥, ¤к правило, потребують проведенн¤ ц≥лого комплексу р≥зноман≥тиш захисних заход≥в, що залежать в≥д конкретних умов роботи з джерела≠ми ≥он≥зуючих випром≥нювань ≥, передус≥м, в≥д типу джерела випром≥≠нюванн¤.

è«акритими називаютьс¤ будь-¤к≥ джерела ≥он≥зуючого випром≥≠нюванн¤, устр≥й ¤ких виключаЇ проникненн¤ рад≥оактивних речовин у навколишнЇ середовище при передбачених умовах њхньоњ експлуатац≥њ ≥ зносу.

÷е Ч гамма-установки р≥зноман≥тного призначенн¤; нейтронн≥, бета- ≥ гамма-випром≥нювач≥; рентген≥вськ≥ апарати ≥ прискорювач≥ зар¤дженю часток. ѕри робот≥ з закритими джерелами ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤ персонал може зазнавати т≥льки зовн≥шнього опром≥ненн¤.

«ахисн≥ заходи, що дозвол¤ють забезпечити умови рад≥ац≥йноњ безпе≠ки при застосуванн≥ закритих джерел, основан≥ на знанн≥ закон≥в поши≠ренн¤ ≥он≥зуючих випром≥нювань ≥ характеру њхньоњ взаЇмод≥њ з речовиною. √оловн≥ з них так≥:

Ø доза зовн≥шнього опром≥ненн¤ пропорц≥йна ≥нтенсивност≥ випром≥ню≠ванн¤ ≥ часу впливу;

Ø ≥нтенсивн≥сть випром≥нюванн¤ в≥д точкового джерела пропорц≥йне к≥лькост≥ квант≥в або часток, що виникають у ньому за одиницю часу ≥ обернено пропорц≥йна квадрату в≥дстан≥;

Ø ≥нтенсивн≥сть випром≥нюванн¤ може бути зменшена за допомогою екран≥в.

« цих законом≥рностей випливають основн≥ принципи забезпеченн¤ рад≥ац≥йноњ безпеки:

1. зменшенн¤ потужност≥ джерел до м≥н≥мальних розм≥р≥в (Ђзахист к≥льк≥стюї);

2. скороченн¤ часу роботи з джерелом (Ђзахист часомї);

3. зб≥льшенн¤ в≥дстан≥ в≥д джерел до людей (Ђзахист в≥дстаннюї);

4. екрануванн¤ джерел випром≥нюванн¤ матер≥алами, що поглинають ≥он≥зуюче випром≥нюванн¤ (Ђзахист екраномї).

Ќайкращими дл¤ захисту в≥д рентген≥вського ≥ гамма-випром≥нюван≠н¤ Ї свинець ≥ уран. ѕроте з огл¤ду на високу варт≥сть свинцю й урану, можуть застосовуватис¤ екрани з б≥льш легких матер≥ал≥в Ч просвинцьованого скла, зал≥за, бетону, зал≥зобетону ≥ нав≥ть води. ” цьому ви≠падку, природно, екв≥валентна товща екрану значно зб≥льшуЇтьс¤.

ƒл¤ захисту в≥д бета-поток≥в доц≥льно застосовувати екрани, ¤к≥ ви≠готовлен≥ з матер≥ал≥в з малим атомним числом. ” цьому випадку вих≥д гальм≥вного випром≥нюванн¤ невеликий. «вичайно ¤к екрани дл¤ захис≠ту в≥д бета-випром≥нювань використовують орган≥чне скло, пластмасу, алюм≥н≥й.

¯ ¬≥дкритими називаютьс¤ так≥ джерела ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤, при використанн≥ ¤ких можливе потрапл¤нн¤ рад≥оактивних речовин у навколишнЇ середовище.

ѕри цьому може в≥дбуватис¤ не т≥льки зовн≥шнЇ, але ≥ додаткове внутр≥шнЇ опром≥ненн¤ персоналу. ÷е може в≥дбутис¤ при надходженн≥ рад≥оактивних ≥зотоп≥в у навколишнЇ робоче середовище у вигл¤д≥ газ≥в, аерозол≥в, а також твердих ≥ р≥дких рад≥оактивних в≥дход≥в. ƒжерелами аерозол≥в можуть бути не т≥льки виконуван≥ виробнич≥ операц≥њ, але ≥ забруднен≥ рад≥оактивними речовинами робоч≥ поверхн≥, спецод¤г ≥ взутт¤.

ќсновн≥ принципи захисту:

Ø використанн¤ принцип≥в захисту, що застосовуютьс¤ при робот≥ з джерелами випром≥нюванн¤ у закритому вид≥;

Ø герметизац≥¤ виробничого устаткуванн¤ з метою ≥зол¤ц≥њ процес≥в, що можуть стати джерелами надходженн¤ рад≥оактивних речовин у зовн≥шнЇ середовище;

Ø заходи планувального характеру;

Ø застосуванн¤ сан≥тарно-техн≥чних засоб≥в ≥ устаткуванн¤, викорис≠танн¤ спец≥альних захисних матер≥ал≥в;

Ø використанн¤ засоб≥в ≥ндив≥дуального захисту ≥ сан≥тарноњ обробки персонажу;

Ø дотриманн¤ прав≥м особистоњ г≥г≥Їни;

Ø очищенн¤ в≥д рад≥оактивних забруднень поверхонь буд≥вельних конст≠рукц≥й, апаратури ≥ засоб≥в ≥ндив≥дуального захисту;

Ø використанн¤ рад≥опротектор≥в (б≥олог≥чний захист).

–ад≥оактивне забрудненн¤ спецод¤гу, засоб≥в ≥ндив≥дуального захисту та шк≥ри персоналу не повинно перевищувати припустимих р≥вн≥в, пе≠редбачених Ќормами рад≥ац≥йноњ безпеки Ќ–Ѕ”-97.

–ентгенорад≥олог≥чн≥ процедури належать до найб≥льш ефективних метод≥в д≥агностики захворювань людини. ÷е визначаЇ подальше зро≠станн¤ застосуванн¤ рентгено- ≥ рад≥олог≥чних процедур або вико≠ристанн¤ њх у ширших масштабах. ѕроте ≥нтереси безпеки пац≥Їнт≥в зобов'¤зують прагнути до максимально можливого зниженн¤ р≥вн≥в опром≥ненн¤, оск≥льки вплив ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤ в будь-¤к≥й доз≥ поЇднаний з додатковим, в≥дм≥нним в≥д нул¤ ризиком ви≠никненн¤ в≥ддалених стохастичних ефект≥в. ”даний час з метою зниженн¤ ≥ндив≥дуальних ≥ колективних доз опром≥ненн¤ населен≠н¤ за рахунок д≥агностики широко застосовуютьс¤ орган≥зац≥йн≥ ≥ техн≥чн≥ заходи:

Х ¤к вин¤ток необірунтован≥ (тобто без доведень) досл≥дженн¤;

Х зм≥на структури досл≥джень на користь тих, що дають менше дозове навантаженн¤;

Х впровадженн¤ новоњ апаратури, оснащеноњ сучасною електронною техн≥кою посиленого в≥зуального зображенн¤;

Х застосуванн¤ екран≥в дл¤ захисту д≥л¤нок т≥ла, що п≥дл¤гають дос≠л≥дженню, тощо.

÷≥ заходи, проте, не вичерпують проблеми забезпеченн¤ максималь≠ноњ безпеки пац≥Їнт≥в ≥ оптимального використанн¤ цих д≥агностичних метод≥в. —истема забезпеченн¤ рад≥ац≥йноњ безпеки пац≥Їнт≥в може бути повною й ефективною, ¤кщо вона буде доповнена г≥г≥Їн≥чними регла≠ментами припустимих доз опром≥ненн¤.

1	2	3

Ќазва: ѕриродн≥ ≥он≥зуюч≥ випром≥нюванн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (2990 прочитано)