‘≥лософ≥¤ > јнтропосфера, соц≥осфера, б≥отехносфера

јнтропосфера, соц≥осфера, б≥отехносфера

« по¤вою людини в ≥стор≥њ б≥осфери розпочавс¤ новий пер≥од. ќб'Їднавшись у групи, роди ≥ племена, застосовуючи знар¤дд¤ прац≥ ≥ вогонь, люди стали активно впливати на б≥осферу ≥ сам≥ пристосовуватис¤ до умов природного середовища.  оли б≥олог≥чн≥ механ≥зми пристосуванн¤ до нових природних умов ви¤вл¤лись недостатн≥ми, включалис¤ соц≥альн≥ механ≥зми, тобто людина зм≥нювала природу у в≥дпов≥дност≥ з≥ своњми потребами. ¬ систем≥ "сусп≥льство Ч природа" з'¤вилас¤ нова руш≥йна сила Ч антропогенний фактор. як бачимо, система "сусп≥льство Ч природа" дуже складна в структурному в≥дношенн≥. “ому, досл≥джуючи цю систему, необх≥дно брати до уваги не т≥льки р≥зноман≥тн≥ зв'¤зки ≥ взаЇмод≥њ м≥ж њњ елементами, а й вплив одн≥Їњ взаЇмод≥њ на ≥ншу. “ак, у сусп≥льств≥ можна вид≥лити р≥зн≥ взаЇмод≥њ, що впливають на ст≥йк≥сть системи "сусп≥льство Ч природа". ÷е взаЇмод≥¤ м≥ж протилежними елементами (державами р≥зних пол≥тичних ор≥Їнтац≥й), м≥ж тотожними елементами (державами-членами Ќј“ќ в питанн¤х в≥йни ≥ миру), взаЇмод≥¤ м≥ж р≥зними елементами (р≥зноман≥тн≥ види людськоњ д≥¤льност≥ ≥ охорона природи).

ƒл¤ визначенн¤ тенденц≥й подальшого розвитку системи "сусп≥льство Ч природа" важливе значенн¤ мають особливост≥ суперечностей, що виникають всередин≥ ц≥Їњ системи внасл≥док взаЇмод≥њ њњ елемент≥в. —уперечност≥ м≥ж сусп≥льством ≥ природою виникають з по¤вою людини ≥ зумовлен≥ дво¤ким ставленн¤м людини до природи. ѕо-перше, людина Ї частиною природи ≥ не т≥льки б≥олог≥чною, а й соц≥альною ≥стотою, виразником ≥нтерес≥в сусп≥льства. ѕо-друге, людина протистоњть природному середовищу, в≥дпов≥дно до своњх потреб зм≥нюЇ його разом з ≥ншими людьми. ј тому в систем≥ сусп≥льних в≥дносин людина виступаЇ ≥ ¤к елемент продуктивних сил, ≥ ¤к сила природи.

ќдн≥Їю з суперечностей у систем≥ "сусп≥льство Ч природа" Ї на¤вн≥сть безмежних потреб розвитку сусп≥льства ≥ обмежених можливостей б≥осфери. ¬ процес≥ еколог≥чноњ взаЇмод≥њ сусп≥льства й природи завжди виникають ≥ будуть виникати суперечност≥, ¤к≥ потребують нових п≥дход≥в та нових способ≥в вир≥шенн¤. ¬с≥ ц≥ суперечност≥ орган≥чно пов'¤зан≥ з економ≥чними, соц≥альними ≥ пол≥тичними процесами.

«начний науковий ≥нтерес становить питанн¤ про сферу взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи. ¬ сучасн≥й науков≥й л≥тератур≥ ц¤ сфера не маЇ однозначноњ назви. ƒе¤к≥ автори сферу взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи називають техносферою (ј.≈.‘ерсман), ≥нш≥ Ч б≥отехносферою (ё. .ѕлотн≥ков), антропосферою ( .Ќ.ƒь¤конов), соц≥осферою (≈.¬.√≥русов, ј.ƒ.”рсул). “рапл¤ютьс¤ й ≥нш≥ назви.

«≥ставл¤ючи р≥зн≥ точки зору, можна зробити висновок, що найб≥льш адекватно сутн≥сть сфери взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи передаЇ терм≥н "соц≥осфера". „ому? “ому, що в цьому терм≥н≥ за основу беретьс¤ визначальний фактор соц≥оприродноњ сфери Ч "соц≥о", ¤кий сп≥взвучний з терм≥ном "б≥осфера". јле ¤кщо б≥осфера Ч це земна оболонка, в ¤к≥й пров≥дна роль належить жив≥й речовин≥ Ч б≥от≥, то соц≥осфера Ч навколоземний прост≥р, ¤кий охоплюЇ людство ≥ зм≥нюване ним природне середовище.

Ѕ≥отехносфера ≥ антропосфера Ї п≥дсистемами соц≥осфери. ¬живаючи терм≥н "б≥отехносфера", ми маЇмо на уваз≥ перетворену людьми б≥осферу разом з техн≥чними засобами, промисловим ≥ с≥льськогосподарським виробництвом, житловими й ≥ншими буд≥вл¤ми, транспортом ≥ т. ≥н. јнтропосфера Ч це люди, людство. ÷е пров≥дна п≥дсистема соц≥осфери. « по¤вою людини на «емл≥ виникаЇ ≥ проблема њњ взаЇмод≥њ з природою. ѕо-перше, людина Ч нев≥д'Їмна частина природи, вона маЇ сп≥льну б≥олог≥чну основу з ус≥м тваринним ≥ рослинним св≥том. ѕо-друге, людина активно зм≥нюЇ природу за допомогою знар¤дь прац≥ з метою задоволенн¤ своњх потреб.

¬сю ≥стор≥ю взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи можна под≥лити на к≥лька пер≥од≥в ≥ етап≥в. ” науков≥й л≥тератур≥ зустр≥чаютьс¤ р≥зн≥ п≥дходи до пер≥одизац≥њ ≥стор≥њ ц≥Їњ взаЇмод≥њ, обумовлен≥ складн≥стю системи "сусп≥льство Ч природа" ≥ њњ взаЇмод≥ючих стор≥н.

¬раховуючи, що основною формою взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи Ї матер≥альне виробництво, частина науковц≥в розр≥зн¤ють етапи такоњ взаЇмод≥њ на основ≥ етап≥в розвитку матер≥ального виробництва, зм≥ни його технолог≥чних способ≥в. ¬иход¤чи з цього, вид≥л¤ютьс¤ три найважлив≥ш≥ етапи взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи: перший Ч ручного, або ≥нструментального, виробництва; другий Ч машинного виробництва; трет≥й Ч автоматизованого виробництва.

≤нш≥ досл≥дники розгл¤дають ≥стор≥ю розвитку взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи ¤к ≥стор≥ю поступового зн¤тт¤ природних обмежень у зростанн≥ поток≥в речовини та енерг≥њ в≥д природного середовища до сусп≥льства на основ≥ зростанн¤ й ефективного використанн¤ знань. Ќа п≥дстав≥ цього перший етап в ≥стор≥њ взаЇмод≥њ природи ≥ сусп≥льства характеризуЇтьс¤ тим, що виробництво функц≥онуЇ на природн≥й енергетичн≥й основ≥. ƒругий Ч пов'¤зуЇтьс¤ з промисловою революц≥Їю XVIIIЧXIX ст., тобто з переходом до штучного виробництва енерг≥њ. “рет≥й етап охоплюЇ науково-техн≥чну революц≥ю. ѕодоланн¤ внутр≥шн≥х обмежень у зростанн≥ поток≥в речовини ≥ енерг≥њ у розвитку виробництва призвело до значного розширенн¤ масштаб≥в впливу сусп≥льства на природу. јле з'¤вилос¤ нове, зовн≥шнЇ обмеженн¤ Ч обмежен≥ можливост≥ б≥осфери забезпечувати масштаби ≥ темпи сусп≥льного розвитку.

„астина досл≥дник≥в в основу пер≥одизац≥њ ≥ взаЇмод≥њ сусп≥льства та природи кладуть под≥л сусп≥льства на п'¤ть сусп≥льно-економ≥чних формац≥й.

ѕевного поширенн¤ набула точка зору, зг≥дно з ¤кою ≥стор≥ю взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи под≥л¤ють на 4 пер≥оди: 1) привласненн¤, 2) аграрний, 3) ≥ндустр≥альний, 4) ноосферний. ÷¤ класиф≥кац≥¤ грунтуЇтьс¤ на р≥зних принципах. ѕерший пер≥од Ч привласненн¤ Ч грунтуЇтьс¤ на способах здобуванн¤ засоб≥в ≥снуванн¤. ƒругий ≥ трет≥й в≥дпов≥дають дом≥нуючому виду виробництва Ч с≥льськогосподарському чи промисловому. „етвертий пер≥од пов'¤зуЇтьс¤ з виникненн¤м ноосфери.

як бачимо, пер≥одизац≥¤ ≥стор≥њ взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи, назва етап≥в ≥ њх к≥льк≥сть зумовлюютьс¤ вих≥дними принципами, що кладутьс¤ авторами в основу ц≥Їњ пер≥одизац≥њ.

” прац≥ ‘.≈нгельса "ѕоходженн¤ с≥м'њ, приватноњ власност≥ ≥ держави" ≥стор≥¤ сусп≥льства д≥литьс¤ на три пер≥оди Ч дик≥сть, варварство ≥ цив≥л≥зац≥¤. ¬≥домий рос≥йський вчений √.¬.ѕлатонов пропонуЇ доповнити цю пер≥одизац≥ю, врахувавши результати сучасних наукових досл≥джень, характер ≥ масштаби зм≥н, що сталис¤ у систем≥ "сусп≥льство Ч природа". ¬≥н називаЇ так≥ основн≥ пер≥оди ≥ етапи взаЇмод≥њ сусп≥льства та природи. ѕерший пер≥од Ч б≥огенний, або адаптац≥йний, ¤кий ≈нгельс називаЇ "дик≥стю". ƒругий пер≥од Ч техногенний. ¬≥н охоплюЇ два етапи: "варварство" ≥ "цив≥л≥зац≥ю", за ≈нгельсом. “рет≥й пер≥од Ч ноогенний, або сучасний.

ƒл¤ б≥огенного пер≥оду характерно, що люди жили за рахунок полюванн¤, ловл≥ риби, збиранн¤ ≥ присвоЇнн¤ готових продукт≥в природи. Ќа цьому етап≥ сусп≥льного розвитку люди ще не знали закон≥в природи. ¬раховуючи прим≥тивн≥сть знар¤дь прац≥ ≥ малу чисельн≥сть людей, можна д≥йти висновку, що ц≥ фактори зумовили визначальну роль природного середовища в соц≥оприродн≥й сфер≥. ¬плив людей на природу зд≥йснювавс¤ на перших порах головним чином за допомогою т≥лесних орган≥в. ¬заЇмод≥¤ людини з природою на той час носила переважно б≥олог≥чний характер. Ћюдина безпосередньо сп≥лкувалас¤ з≥ св≥том природи, будучи частиною природних екосистем, до умов ≥снуванн¤ в ¤ких њй пост≥йно доводилось адаптуватись. Ќа це були розрахован≥ ≥ знар¤дд¤ прац≥. “ому характерною ознакою першого пер≥оду в ≥стор≥њ взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи була дом≥нуюча роль б≥отичних фактор≥в, що даЇ п≥дстави назвати цей пер≥од б≥огенним ≥ адаптац≥йним. ћаЇтьс¤ на уваз≥, що людина ≥ природне середовище, в ¤кому вона жила, його зм≥ни на той час мали в основному б≥отичне походженн¤, людина ще не вносила в б≥осферу ≥стотних зм≥н. —аме тому була в≥дносна гармон≥¤ у взаЇмов≥дносинах сусп≥льства ≥ природи. —казане вище не означаЇ, що м≥ж перв≥сною людиною ≥ природою не було суперечностей. Ѕагато людей гинуло внасл≥док холоду, голоду, еп≥дем≥й, стих≥йних ¤вищ у природ≥ тощо. ƒумка де¤ких досл≥дник≥в про те, що у перв≥сних людей було райське житт¤, безп≥дставна. ’арактер життЇд≥¤льност≥ стародавн≥х людей визначавс¤ щоденним подоланн¤м труднощ≥в ≥снуванн¤ ≥ боротьби з природою.

«розум≥ло, прот¤гом б≥огенного пер≥оду переважав вплив природи на сусп≥льство. јле в≥н не був односторонн≥м. јдже будь-¤кий б≥олог≥чний вид справл¤Ї певний вплив на навколишнЇ природне середовище. «'¤вившись у природ≥, людина з самого початку справл¤ла певний вплив на навколишнЇ середовище, тваринний ≥ рослинний св≥т. Ќатурал≥стичне розум≥нн¤ ≥стор≥њ, ¤кого дотримуютьс¤ де¤к≥ природодосл≥дники, хибуЇ на одноб≥чн≥сть, не враховуЇ, що й людина з≥ свого боку впливаЇ на природу, зм≥нюЇ њњ, створюЇ соб≥ нов≥ умови ≥снуванн¤.

¬раховуючи об'Їктивн≥ обставини, можна стверджувати, що вплив людини на природу тод≥ був малопом≥тним ≥ не≥стотним. јле ≥ в тих умовах д≥¤льн≥сть людей у процес≥ взаЇмод≥њ з природою призводила до негативних насл≥дк≥в. ÷е Ч л≥сов≥ пожеж≥, вирубуванн¤ л≥с≥в, знищенн¤ де¤ких вид≥в тварин, м'¤со ¤ких служило њжею дл¤ людей тощо. ™ переконлив≥ докази того, що перв≥сний вигл¤д незайманоњ природи зазнавав великих зм≥н в≥д одночасного впливу р≥зних вид≥в д≥¤льност≥ античного сусп≥льства.

јле негативн≥ насл≥дки людськоњ д≥¤льност≥ тод≥ носили локальний характер ≥ досить швидко компенсувались природними б≥огенними процесами.

1	2

Ќазва: јнтропосфера, соц≥осфера, б≥отехносфера
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (2576 прочитано)