‘≥лософ≥¤ > јнтропосфера, соц≥осфера, б≥отехносфера

ѕодальший розвиток людини ≥ сусп≥льства зумовив перех≥д в≥д присвоЇнн¤ готових продукт≥в природи до виробництва њх завд¤ки землеробству ≥ скотарству. ÷е означало вступ сусп≥льства в другий, техногенний пер≥од взаЇмод≥њ з природою. ¬≥дбувалась докор≥нна зм≥на характеру впливу людей на природу. Ћюдина вид≥лилас¤ ≥з б≥осфери в њњ специф≥чну частину. ѕерех≥д в≥д господарства, що грунтувалос¤ на присвоЇнн≥, до господарства, що грунтуЇтьс¤ на виробництв≥, у дес¤тки раз≥в п≥двищив продуктивн≥сть прац≥ людини. ÷е був революц≥йний переворот у способ≥ одержанн¤ засоб≥в ≥снуванн¤. «а даними в≥тчизн¤них ≥ заруб≥жних досл≥дник≥в, по¤ва господарства, що грунтуЇтьс¤ на виробництв≥, в≥дноситьс¤ до 6-7 тис¤чол≥ть до нашоњ ери. ѕроведен≥ археологами ≥ антропологами розкопки на Ѕлизькому —ход≥ ≥ в “уреччин≥ п≥дтверджують так≥ висновки. ¬ ”крањн≥ землеробство вперше виникло у межир≥чч≥ Ѕугу та ƒн≥стра на рубеж≥ V ≥ IV тис¤чол≥ть до н.е. —аме до цього часу в≥днос¤ть створенн¤ перших землеробських общин.

«емлеробство, на в≥дм≥ну в≥д полюванн¤ та збиранн¤ плод≥в, вимагало пор≥вн¤но б≥льшоњ робочоњ сили, вдосконаленн¤ засоб≥в виробництва, спри¤ючи тим самим зростанню населенн¤ ≥ виникненню найпрост≥ших форм сусп≥льно-пол≥тичноњ орган≥зац≥њ.

ѕоступово кам'¤н≥ знар¤дд¤ прац≥ зам≥нювались металевими. ѕроводилась селекц≥¤ домашн≥х тварин ≥ культурних рослин. ƒосл≥дженн¤ останн≥х рок≥в св≥дчать про високий р≥вень землеробства “рип≥льськоњ культури, що розвинулас¤ у долинах ƒн≥стра, Ѕугу ≥ ѕруту, с¤гнувши згодом ƒн≥пра. ” пер≥од свого розкв≥ту м≥ж 3500 та 2700 рок≥в до н.е. трип≥льц≥ жили великими селами по 600-700 чолов≥к, мешкали в довгих та вузьких сп≥льних осел¤х, де кожна с≥м'¤ займала власне прим≥щенн¤ з окремою глинобитною п≥ччю. ѕор¤д з гончарним мистецтвом трип≥льц≥ вже використовували свердло дл¤ пророблюванн¤ отвор≥в у камен≥ та дерев≥, дерев'¤ний плуг, вироби ≥з першого металу Ч м≥д≥. Ќа початку III ст. до н.е. на територ≥њ сучасного ™гипту культивувалас¤ с≥р≥йська пшениц¤, в ≤тал≥ю було завезено з ≤нд≥њ високоврожайний сорт проса чорного кольору.  ультивувались рис, ¤чм≥нь, овес, кукурудза. –имськ≥ садоводи виводили нов≥ сорти плодових дерев.

«емлеробство перетворилос¤ в основне зан¤тт¤ людини. ¬проваджуЇтьс¤ нова дл¤ того часу техн≥ка, насамперед знар¤дд¤ оброб≥тку грунту ≥ збиранн¤ врожаю. Ћюди почали зд≥йснювати ц≥леспр¤мований вплив на природне середовище.

¬провадженн¤ б≥льш досконалих знар¤дь прац≥ значно п≥двищило њњ продуктивн≥сть. «'¤вл¤Їтьс¤ додатковий продукт, а пот≥м ≥ приватна власн≥сть на засоби виробництва. ¬≥дбуваЇтьс¤ диференц≥ац≥¤ сусп≥льства на р≥зн≥ групи за майновим статусом. “ехногенна революц≥¤ в способ≥ виробництва призводить до виникненн¤ класового сусп≥льства.

Ќеобх≥дно вид≥л¤ти два етапи техногенного пер≥оду. ѕерший аграрний, оск≥льки основну роль у ньому в≥д≥гравала с≥льськогосподарська прац¤ ≥ в≥дпов≥дн≥ њй знар¤дд¤. ÷ей етап характеризуЇтьс¤ розширенн¤м масштаб≥в впливу сусп≥льства на природу ≥ зростанн¤м негативних насл≥дк≥в цього процесу. ѕрагненн¤ до збагаченн¤ найб≥льш енерг≥йних та п≥дприЇмливих верств населенн¤ призвело до хижацького використанн¤ природи ≥ стало одн≥Їю з причин наростаючого конфл≥кту м≥ж сусп≥льством ≥ природою. «начноњ шкоди природ≥ завдавав стих≥йний беззастережний характер використанн¤ земних благ.

Ћюд¤м, ¤к≥ в ћесопотам≥њ, √рец≥њ, ћал≥й јз≥њ та в ≥нших м≥сц¤х викорчовували л≥си, щоб здобути таким чином орну землю, ≥ не снилось, що вони цим поклали початок тепер≥шньому спустошенню цих крањн, позбавивши њх, разом з л≥сами, центр≥в нагромадженн¤ й збер≥ганн¤ вологи. “аке господарюванн¤ призвело до перетворенн¤ територ≥й де¤ких класичних рабовласницьких держав у пустел≥.

јграрний етап ≥стор≥њ взаЇмод≥њ сусп≥льства та природи включаЇ в себе також ≥ пер≥од феодал≥зму. ¬иробництво феодальноњ формац≥њ було переважно натуральним, характеризувалось пор≥вн¤но низьким р≥внем наукового знанн¤, техн≥чноњ творчост≥ й активност≥. ћасштаби матер≥ально-виробничоњ д≥¤льност≥ цього пер≥оду ще не спричин¤ли порушенн¤ р≥вноваги з навколишн≥м середовищем. јле подальший розвиток промислового виробництва ≥ знар¤дь прац≥, набутт¤ промислов≥стю дом≥нуючоњ рол≥ в економ≥чному розвитку сусп≥льства ¤к≥сно зм≥нюють ситуац≥ю. ¬≥дбуваЇтьс¤ перех≥д до другого етапу техногенного пер≥оду в ≥стор≥њ взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи, ¤кий можна назвати ≥ндустр≥альним. ÷ей етап починаЇтьс¤ з виникненн¤ машинного виробництва ≥ його широкого впровадженн¤ у практику, завд¤ки чому значно зб≥льшились можливост≥ впливу людини на природу. ÷е спричинило не т≥льки позитивн≥, а й негативн≥ насл≥дки.

”сп≥хи в науковому п≥знанн≥ ≥ дос¤гненн¤ в галуз≥ техн≥ки призвели до виникненн¤ в сусп≥льн≥й св≥домост≥ у¤вленн¤ про природу, ¤к про об'Їкт, що протистоњть сусп≥льству. ѕевну роль у цьому в≥д≥грала ф≥лософ≥¤ ‘. Ѕекона ≥ –.ƒекарта. ¬ ф≥лософ≥њ ‘. Ѕекона перетворююча функц≥¤ людини про¤вл¤Їтьс¤ досить рельЇфно. —туп≥нь "пануванн¤" людини над природою, за Ѕеконом, обмежений ≥ поширюЇтьс¤ лише на п≥знанн¤ ≥ мистецтво. ƒосить зм≥стовною ≥ глибокою Ї його ≥де¤ про те, що над природою не володарюють, ¤кщо њй не п≥дкор¤ютьс¤. ¬ дуал≥стичн≥й ф≥лософ≥њ –.ƒекарта людина ≥ природа протиставл¤ютьс¤.

ћашинне виробництво надаЇ ефективн≥ засоби широкомасштабного впливу на природне середовище. јле у поЇднанн≥ з соц≥ально-економ≥чними суперечност¤ми кап≥тал≥зму воно породжуЇ практичне в≥дчуженн¤ людини в≥д природи. Ќауково-техн≥чний прогрес спр¤мовувавс¤ практично повн≥стю на п≥дкоренн¤ сил природи, у зв'¤зку з чим д≥¤льн≥сть людини перетворювалась у пр¤ме насильство над природою.

Ќа фон≥ промислових усп≥х≥в спочатку це сприймалось ¤к торжество розуму ≥ могутност≥ людини. јле з часом стало зрозум≥ло, що прискоренн¤ науково-техн≥чного прогресу базуЇтьс¤ на жахлив≥й експлуатац≥њ природи, порушуЇ природн≥ процеси ≥ цикли, руйнуЇ стан еколог≥чноњ р≥вноваги. ѕ≥д впливом антропогенноњ д≥¤льност≥ людини природа поступово втрачаЇ здатн≥сть до самов≥дновленн¤.

“рет≥й пер≥од в ≥стор≥њ взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи Ч ноогенний. …ого назва походить в≥д грецького слова ноос Ч розум. Ќоосфера Ч це сфера розуму. “ерм≥н ноосфера вперше ввели в науку французьк≥ вчен≥ ≈.Ћеруа ≥ ѕ.“ей¤р де Ўарден у 20-т≥ роки нашого стол≥тт¤. ¬ажлива роль у теоретичному обгрунтуванн≥ ≥дењ ноосфери, а п≥зн≥ше у розробц≥ вченн¤ про ноосферу належить видатному вченому XX ст. ¬.≤.¬ернадському. —початку в≥н вважав, що з по¤вою на «емл≥ над≥леноњ розумом живоњ ≥стоти планета переходить в нову стад≥ю своЇњ ≥стор≥њ, б≥осфера переходить у ноосферу. ¬ прац¤х б≥льш п≥знього пер≥оду в≥н доходить висновку, що т≥льки в XX ст. б≥осфера перетворюЇтьс¤ в ноосферу.

ƒоц≥льно розр≥зн¤ти два пон¤тт¤ ноосфери. ¬ одному випадку пон¤тт¤ ноосфери розгл¤даЇтьс¤ ¤к сфера виникненн¤ й ≥снуванн¤ розуму, що д≥йсно виникаЇ з б≥осфери. ¬ другому випадку терм≥н ноосфера характеризуЇ виникненн¤ такоњ сфери взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи, у ¤к≥й дом≥нуюча роль належить розуму, д≥¤льност≥ людини. –озум, прац¤, д≥¤льн≥сть людини перетворюютьс¤ в найб≥льший геолог≥чний фактор. Ќоосфера включаЇ географ≥чне середовище, геосферу, б≥осферу ≥ людську д≥¤льн≥сть, людський розум у вс≥х формах його ви¤ву: буд≥вл≥, дороги, телезв'¤зок, виробництво ≥ обм≥н товар≥в, транспортний зв'¤зок, р≥зн≥ види електростанц≥й, зброњ, втручанн¤ у так≥ процеси, завд¤ки ¤ким п≥дтримуЇтьс¤ р≥вновага самоњ природи. Ќаприклад, втручанн¤ в генофонд рослин, тварин ≥ самоњ людини, вплив на зм≥ну кл≥мату, зм≥ну напр¤мку руху р≥чок, р≥вн¤ води у св≥товому океан≥, забрудненн¤ атмосфери ≥ вод, грунт≥в канцерогенними речовинами, рад≥оактивним опром≥ненн¤м тощо. “обто людина, а точн≥ше людство, сьогодн≥ уже так впливаЇ на б≥осферу своЇю д≥¤льн≥стю, що сама собою без участ≥ розуму, без ц≥леспр¤мованих ≥ посл≥довних зусиль з боку людства (держав, орган≥зац≥й, колектив≥в, рух≥в, парт≥й) р≥вновага у ц≥й сфер≥ не може п≥дтримуватись.

÷е означаЇ, що людство, аби забезпечити умови свого ≥снуванн¤, зобов'¤зане прораховувати ≥ передбачати насл≥дки своњх д≥й, свого впливу ¤к на природу, навколишнЇ середовище, так ≥ на свою власну природу. ќсь чому важливим завданн¤м сучасноњ науки Ї подальший розвиток вченн¤ про ноосферу. јдже нин≥шн¤ антропогенна д≥¤льн≥сть людства може порушити той стан б≥осфери, ¤кий даЇ змогу люд¤м жити. ѕодальший розвиток нашоњ планети або буде спр¤мовуватись ≥нтелектом людини, або цив≥л≥зац≥¤ зникне з њњ поверхн≥.

1	2

Ќазва: јнтропосфера, соц≥осфера, б≥отехносфера
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (2576 прочитано)