‘≥лософ≥¤ > ƒ≥алектика та њњ альтернативи

ƒ≥алектика та њњ альтернативи

ƒ≥алектика Ї ос¤гненн¤ суперечностей у њх Їдност≥ √егель

ƒ≥алектика Ї сучасною загальною теор≥Їю розвитку всього сутнього, ¤ка адекватно в≥дображаЇ його еволюц≥ю у своњх законах, категор≥¤х та принципах. ≤ це стосуЇтьс¤ не лише розвитку "абсолютноњ ≥дењ", ¤к у √егел¤, а й матер≥ального св≥ту. “обто д≥алектика поширюЇтьс¤ на всю навколишню д≥йсн≥сть ≥ Ї теоретичним в≥дображенн¤м розвитку ¤к "духу", так ≥ матер≥њ, св≥домост≥, п≥знанн¤.

ўо ж таке розвиток? як це пон¤тт¤ трактуЇтьс¤ у ф≥лософ≥њ? –озвиток Ч це незворотна, спр¤мована, необх≥дна зм≥на матер≥альних та ≥деальних об'Їкт≥в. ” результат≥ розвитку виникаЇ нова ¤к≥сть. ÷е Ч загальна властив≥сть матер≥њ, њњ найважлив≥ша ознака.

–озвиток Ч це насамперед зм≥на, рух, але не будь-¤ка зм≥на, рух Ї розвитком. ¬ процес≥ руху ¤к розвитку створюЇтьс¤ нове, необх≥дне, здатне до саморуху, самов≥дтворенн¤.

—аморух у таких орган≥зованих ≥ ц≥л≥сних системах, ¤к сусп≥льство, орган≥зм, б≥осфера тощо, зд≥йснюЇтьс¤ ¤к саморозвиток, тобто ¤к самоперех≥д на вищий р≥вень орган≥зац≥њ. —аморух ≥ саморозвиток Ч важлив≥ моменти д≥алектики ¤к теор≥њ розвитку. —аморозвиток "генетично" виростаЇ з саморуху ¤к нев≥д'Їмного атрибута матер≥њ. —аморух в≥дображаЇ зм≥ну ¤вища, реч≥ п≥д д≥Їю внутр≥шн≥х суперечностей, њм притаманних. «овн≥шн≥ фактори не детерм≥нують рух, а лише його модиф≥кують.

ўо ж таке рух, зм≥на? –ух, зм≥на Ч це внутр≥шньо пов'¤зана Їдн≥сть бутт¤ й небутт¤, тотожност≥ й в≥дм≥нност≥, стаб≥льност≥ й плинност≥, того, що зникаЇ, з тим, що з'¤вл¤Їтьс¤. –ух, зм≥ну можна ос¤гнути лише в тому випадку, коли розгл¤дати його суперечлив≥ сторони в Їдност≥ та взаЇмод≥њ. ¬арто вз¤ти до уваги лише одну його сторону ≥ про≥гнорувати ≥ншу, ¤к рух, зм≥на стануть незрозум≥лими. “акий самий результат буде тод≥, коли ми станемо розгл¤дати њх не у взаЇмод≥њ, а в≥докремлено. Ѕо рух Ч це суперечн≥сть, св≥дченн¤ того, що т≥ло може рухатись лише тод≥, коли воно перебуваЇ в даному м≥сц≥ ≥ одночасно в ньому не перебуваЇ. ÷е Їдн≥сть протилежностей, котр≥ взаЇмно передбачають одна одну. «а √егелем, "принцип ус¤кого саморуху ¤краз ≥ пол¤гаЇ ... в зображенн≥ суперечностей. ўось рухаЇтьс¤ не тому, що воно... в цьому ...перебуваЇ тут, а в ≥ншому ... там, а лише ...тому, що воно перебуваЇ тут ≥ не тут..., одночасно ≥ перебуваЇ, ≥ не перебуваЇ... –ух Ї самою суперечн≥стю". ѕост≥йне виникненн¤ ≥ одночасне вир≥шенн¤ даноњ суперечност≥ ≥ Ї рухом. ¬≥н, ¤к в≥домо, Ї абсолютним, нев≥д'Їмним атрибутом усього сутнього. “ому розвиток можна вважати вищою формою руху ≥ зм≥ни, точн≥ше, сутн≥стю руху, а рух можна визначити ¤к будь-¤ку зм≥ну ¤вища чи предмета.

ƒ≥алектика ¤к ф≥лософська теор≥¤ розвитку спираЇтьс¤ на так≥ фундаментальн≥ пон¤тт¤, ¤к зв'¤зок, взаЇмод≥¤, в≥дношенн¤. ѕон¤тт¤ зв'¤зку Ї одним ≥з найважлив≥ших у д≥алектиц≥. ѕроцес п≥знанн¤ завжди починаЇтьс¤ з ви¤вленн¤ зв'¤зк≥в. ≤ будь-¤ка наукова теор≥¤ грунтуЇтьс¤ на з'¤суванн≥ суттЇвих зв'¤зк≥в. ѕон¤тт¤ зв'¤зку Ї вих≥дним дл¤ розум≥нн¤ ун≥версальних (глобальних) зв'¤зк≥в об'Їктивноњ д≥йсност≥. ўо таке зв'¤зок?

ѕон¤тт¤ зв'¤зку в≥дбиваЇ взаЇмообумовлен≥сть речей ≥ ¤вищ, розд≥лених у простор≥ ≥ час≥. ≤снують р≥зноман≥тн≥ зв'¤зки. ¬они класиф≥куютьс¤ залежно в≥д ознак, ¤к≥ кладутьс¤ в основу т≥Їњ чи ≥ншоњ класиф≥кац≥њ. Ќаприклад, залежно в≥д р≥вн¤ орган≥зац≥њ ≥ форм руху матер≥њ, зв'¤зки можуть бути механ≥чн≥, ф≥зичн≥, х≥м≥чн≥, сусп≥льн≥. —усп≥льн≥ зв'¤зки у свою чергу можуть бути виробнич≥, класов≥, нац≥ональн≥, родинн≥, групов≥, особист≥ тощо. «в'¤зки можуть бути також об'Їктивними ≥ суб'Їктивними, внутр≥шн≥ми ≥ зовн≥шн≥ми, суттЇвими ≥ несуттЇвими, простими ≥ складними, необх≥дними ≥ випадковими, причинними ≥ насл≥дковими, сталими ≥ несталими, пост≥йними ≥ тимчасовими, пр¤мими ≥ опосередкованими, повторюваними ≥ неповторюваними тощо. «в'¤зки можуть бути також одиничними, загальними ≥ всезагальними. «розум≥ло, що дуже важливими дл¤ науки ≥ практики Ї законом≥рн≥ зв'¤зки, њх п≥знанн¤.

ƒл¤ розум≥нн¤ д≥алектики ¤к теор≥њ розвитку важливим Ї пон¤тт¤ "взаЇмод≥¤", що в≥дображаЇ процеси взаЇмовпливу р≥зних об'Їкт≥в один на одного, зм≥ну њхнього стану, взаЇмоперех≥д, а також породженн¤ одних об'Їкт≥в ≥ншими.

¬заЇмод≥¤ носить об'Їктивний ≥ ун≥версальний характер. ÷е те перше, що виступаЇ перед нами, коли ми розгл¤даЇмо матер≥ю, що рухаЇтьс¤. √егель стверджував, що взаЇмод≥¤ виступаЇ "взаЇмною причинн≥стю" взаЇмно зумовлених субстанц≥й.

” св≥т≥ ≥снують т≥льки реч≥, њхн≥ властивост≥ й в≥дношенн¤.  ожна р≥ч маЇ своњ властивост≥, котр≥ Ї њњ певними в≥дношенн¤ми з ≥ншими. –≥ч маЇ здатн≥сть бути самою собою й ≥ншою, залежно в≥д њњ зв'¤зк≥в ≥з зовн≥шн≥м св≥том. –≥ч маЇ властив≥сть викликати те чи ≥нше в ≥ншому ≥ лише њй притаманним чином про¤вл¤тис¤ у сп≥вв≥дношенн≥ з ≥ншими речами. “обто р≥ч ви¤вл¤Ї своњ властивост≥ лише п≥д час в≥дпов≥дного в≥дношенн¤ до ≥нших речей. «в≥дси випливаЇ висновок про ф≥лософську вагом≥сть такоњ категор≥њ, ¤к в≥дношенн¤, котра характеризуЇ взаЇмозалежн≥сть елемент≥в певноњ системи.

ѕон¤тт¤ закону

«акон Ч це, передус≥м, об'Їктивн≥сть, те, що не залежить в≥д вол≥ ≥ бажанн¤ людини, в≥д њњ св≥домост≥. «вичайно, мова не йде про юридичн≥ закони, ¤к≥ сьогодн≥ приймаютьс¤, а завтра Ч скасовуютьс¤. якщо, наприклад, ми ведемо мову про закони збереженн¤ енерг≥њ та речовини чи про закон всесв≥тнього т¤ж≥нн¤, то було б безглузд¤м стверджувати, що ми зможемо њх скасувати чи св≥домо загальмувати њхню д≥ю. ÷е стосуЇтьс¤ також ≥ об'Їктивних закон≥в розвитку сусп≥льства, таких, зокрема, ¤к залежн≥сть сусп≥льноњ св≥домост≥ в≥д сусп≥льного бутт¤, чи основного соц≥олог≥чного закону про вир≥шальну роль способу виробництва у сусп≥льному житт≥. ќтже, найсуттЇв≥шою ознакою закону буде те, що в≥н в≥дображаЇ об'Їктивний стан речей, об'Їктивн≥ зв'¤зки м≥ж речами, предметами, ¤вищами.

≤ншою важливою ознакою закону Ї необх≥дн≥сть такого зв'¤зку, що неминуче ви¤вл¤Їтьс¤ в процес≥ розвитку того чи ≥ншого ¤вища. якщо виникаЇ щось нове, то воно обов'¤зково пов'¤зане ≥з старим, стоњть на його "плечах", не в≥дкидаЇ старого ц≥лком, а з необх≥дн≥стю "зн≥маЇ" потр≥бне дл¤ подальшого розвитку. ÷ей зв'¤зок Ї необх≥дним ≥ загальним, тобто в≥н Ї пост≥йним, внутр≥шн≥м ≥ таким, що неминуче повторюЇтьс¤, ¤кщо виникають умови дл¤ д≥њ такого зв'¤зку. ћожлив≥сть узагальненн¤ ¤краз ≥ грунтуЇтьс¤ на тому спостереженн≥, що приблизно за однакових умов можуть в≥дбуватис¤ схож≥ под≥њ, тобто необх≥дн≥ суттЇв≥ зв'¤зки м≥ж речами будуть збер≥гатис¤. ¬ закон≥, за висловом √егел¤, Ї "стал≥сть, що збер≥гаЇтьс¤". —аме ¤вище Ч зм≥нне, нестаб≥льне. «акон же Ч спок≥йне, ст≥йке в≥дображенн¤ ≥снуючого св≥ту. "÷арство закон≥в, Ч писав √егель, Ч м≥стить у соб≥ лише простий, незм≥нний, але р≥зноман≥тний зм≥ст ≥снуючого... "царство закон≥в Ч це спок≥йне в≥дображенн¤ ≥снуючого св≥ту, що з'¤вл¤Їтьс¤.

«акон Ч це суттЇве в≥дношенн¤, зв'¤зок м≥ж сутност¤ми, ¤кий Ї:

1) об'Їктивним; 2) необх≥дним; 3) загальним; 4) внутр≥шн≥м;

5) суттЇвим; 6) повторювальним.

ћожна вид≥лити три групи закон≥в: 1) окрем≥ закони, притаманн≥ певним формам руху матер≥њ (закони механ≥ки, х≥м≥њ, б≥олог≥њ тощо);

2) особлив≥ закони, притаманн≥ ус≥м або багатьом формам руху матер≥њ (закони математики, к≥бернетики, закони збереженн¤);

3) загальн≥, ун≥версальн≥ закони (закони д≥алектики). —л≥д розр≥зн¤ти закони природи ≥ закони сусп≥льства. ѕерш≥ д≥ють стих≥йно. ƒруг≥ ви¤вл¤ютьс¤ через св≥дом≥ д≥њ людей. ≤ це накладаЇ певний в≥дбиток на д≥ю закон≥в. «акони сусп≥льства можуть ≥гноруватис¤, гальмуватис¤ людьми тощо.

—усп≥льне житт¤ п≥дпор¤дковане певним об'Їктивним законам, њх систем≥. ќднак ц≥ закони не р≥внозначн≥. ќдн≥ д≥ють завжди ≥ скр≥зь, ≥нш≥ Ч лише в певний час ≥ на певн≥й стад≥њ розвитку. “ому у ф≥лософ≥њ ≥ розр≥зн¤ють закони розвитку ≥ закони функц≥онуванн¤ сусп≥льства.

«акони розвитку Ч це закони, ¤к≥ д≥ють прот¤гом ус≥Їњ ≥стор≥њ людства ≥ характерн≥ дл¤ соц≥альноњ форми руху матер≥њ. ƒо таких закон≥в сл≥д в≥днести закон про визначальну роль способу виробництва у сусп≥льному житт≥, про визначальну роль сусп≥льного бутт¤ щодо сусп≥льноњ св≥домост≥ тощо. «акони розвитку визначають зм≥ну стану сусп≥льноњ системи у час≥. ÷е масштабн≥ закони. ƒо них також належать основн≥ закони д≥алектики, ¤к≥ ви¤вл¤ють свою д≥ю ≥ в сусп≥льств≥.

«акони функц≥онуванн¤ Ч це законом≥рн≥ об'Їктивн≥ зв'¤зки, ¤к≥ д≥ють у даний момент часу, на даному етап≥ розвитку сусп≥льства, на певн≥й його стад≥њ. —каж≥мо, закон вартост≥ д≥Ї лише за умов ≥снуванн¤ товарного виробництва. «акони розвитку ≥ закони функц≥онуванн¤ сп≥вв≥днос¤тьс¤ ¤к загальне ≥ особливе.

™ динам≥чн≥ та статистичн≥ закони. ” динам≥чних законах передбаченн¤ мають однозначний характер Ч "так, а не ≥накше п≥де процес розвитку". ” статистичних законах передбаченн¤ нос¤ть ≥мов≥рний характер" Ч "може бути, а може н≥". ќстаннЇ зумовлене д≥Їю багатьох випадкових фактор≥в. —татистичн≥ закони ви¤вл¤ютьс¤ в результат≥ взаЇмод≥њ значноњ к≥лькост≥ елемент≥в певноњ системи, скаж≥мо, соц≥альних колектив≥в, соц≥альних груп, тощо. ¬они не дають, звичайно, однозначних, достов≥рних передбачень, але Ї Їдино можливими п≥д час досл≥дженн¤ масових ¤вищ випадкового характеру ≥ в≥дбивають д≥алектику необх≥дност≥ та випадковост≥, њхнього взаЇмозв'¤зку.

ƒинам≥чний закон Ч закон класу ¤вищ. ѕри цьому початковий стан однозначно ≥ ц≥лком визначаЇ подальший стан цього ¤вища. ƒинам≥чний закон Ч закон, що в≥дображаЇ в≥дношенн¤ м≥ж станами однор≥дних ¤вищ. “акий закон не визначаЇ повн≥стю зм≥ни кожного ¤вища, але зумовлюЇ загальну тенденц≥ю зм≥ни ус≥Їњ сукупност≥ таких ¤вищ. ѕри цьому сума закон≥в розвитку окремих ¤вищ, зв'¤заних ≥з сукупн≥стю, не даЇ закону сукупност≥, бо у н≥й внасл≥док ≥нтеграц≥њ, взаЇмод≥њ виникають нов≥ властивост≥, в≥дм≥нн≥ в≥д тих, що були притаманн≥ окремим ¤вищам.

1	2

Ќазва: ƒ≥алектика та њњ альтернативи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (3661 прочитано)