‘≥лософ≥¤ > ƒ≥алектика та њњ альтернативи

—усп≥льство складаЇтьс¤ ≥з сукупност≥ людей та њхн≥х в≥дношень, останн≥ Ч ≥з сукупност≥ нижчого пор¤дку: нац≥й, соц≥альних груп, колектив≥в тощо. ÷≥ сукупност≥ пов'¤зан≥ м≥ж собою, залежать одна в≥д одноњ ≥ разом з тим Ї в≥дносно самост≥йними. «акони, що визначають повед≥нку сукупност≥, не визначають одночасно повед≥нку кожного. “ому вони нос¤ть статистичний характер ≥ визначають лише загальну тенденц≥ю. Ќаприклад, д≥ю закону про визначальну роль сусп≥льного бутт¤ щодо сусп≥льноњ св≥домост≥ не завжди можна однозначно продемонструвати на повед≥нц≥ окремоњ людини, бо на людину впливають р≥зноман≥тн≥ фактори м≥кро- й макросередовища. ќднак д≥ю цього закону можна встановити однозначно, ¤кщо вз¤ти велику соц≥альну групу, нац≥ю тощо. “ут очевидною стаЇ залежн≥сть сусп≥льноњ св≥домост≥ в≥д сусп≥льного бутт¤. ќтже, ¤кщо закони визначають д≥¤нн¤, повед≥нку великоњ сукупност≥ людей (сусп≥льства в ц≥лому), то вони набувають динам≥чного характеру, тобто њх можна передбачити. « цього випливаЇ, що закони (динам≥чн≥, статистичн≥ та ≥нш≥) не можна абсолютизувати, переб≥льшувати, бо це означатиме визнанн¤ т≥льки необх≥дност≥ та ≥гноруванн¤ випадковост≥, що Ї ви¤вом одноб≥чноњ, нед≥алектичноњ позиц≥њ.

« категор≥Їю "закон" маЇ зв'¤зок категор≥¤ "законом≥рн≥сть". ÷е Ч не тотожн≥ пон¤тт¤. ¬они Ї однопор¤дковими, бо у них в≥дображен≥ необх≥дн≥, об'Їктивн≥, загальн≥ зв'¤зки, що ≥снують в об'Їктивн≥й д≥йсност≥.

јле законом≥рн≥сть Ї ширшим, н≥ж закон пон¤тт¤м. ÷е сукупна д≥¤ багатьох закон≥в, що конкретизують, наповнюють певним зм≥стом законом≥рн≥сть розвитку природи ≥ сусп≥льства.

ƒ≥алектика спираЇтьс¤ на три основн≥, ун≥версальн≥ закони: закон взаЇмного переходу к≥льк≥сних зм≥н у ¤к≥сн≥, закон Їдност≥ та боротьби протилежностей ≥ закон запереченн¤ запереченн¤.

¬они називаютьс¤ основними, ун≥версальними законами д≥алектики, тому що, по-перше, притаманн≥ ус≥м сферам д≥йсност≥, тобто д≥ють у природ≥, сусп≥льств≥ та п≥знанн≥; по-друге, розкривають глибинн≥ основи руху та розвитку, а саме: його джерело, механ≥зм переходу в≥д старого до нового, зв'¤зки нового ≥з старим, того, що заперечуЇ, з тим, що заперечуЇтьс¤.

1	2

Ќазва: ƒ≥алектика та њњ альтернативи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (3661 прочитано)