‘≥лософ≥¤ > «акон взаЇмного переходу к≥льк≥сних зм≥н у ¤к≥сн≥

«акон взаЇмного переходу к≥льк≥сних зм≥н у ¤к≥сн≥

«акон взаЇмного переходу к≥льк≥сних зм≥н у ¤к≥сн≥ в≥дображаЇ ту важливу особлив≥сть об'Їктивноњ д≥йсност≥, за ¤коњ вс≥ предмети, процеси ≥ ¤вища набувають визначеност≥ через взаЇмод≥ю, взаЇмозалежн≥сть, суперечлив≥сть своњх зовн≥шн≥х та внутр≥шн≥х властивостей, к≥льк≥сних та ¤к≥сних характеристик, котр≥ ≥снують об'Їктивно, незалежно в≥д вол≥ й бажанн¤ людей. ¬заЇмод≥¤ ж к≥лькост≥ ≥ ¤кост≥ Ї загальною, внутр≥шньою, суттЇвою, необх≥дною, такою, що неминуче повторюЇтьс¤.

ўоб з'¤сувати суть закону взаЇмного переходу к≥льк≥сних зм≥н у ¤к≥сн≥, його про¤ви й д≥¤нн¤, необх≥дно розкрити зм≥ст таких категор≥й, ¤к ¤к≥сть, к≥льк≥сть, властив≥сть, м≥ра, стрибок.

як≥сть Ч це тотожна буттю визначен≥сть. якщо р≥ч втрачаЇ визначен≥сть, то вона втрачаЇ ≥ свою ¤к≥сть. ќднак таке визначенн¤ ще не даЇ повного у¤вленн¤ про ¤к≥сть реч≥. –озр≥зн¤ють ¤к≥сть ¤к безпосередню визначен≥сть, що сприймаЇтьс¤ органами в≥дчутт≥в, ≥ ¤к≥сть ¤к сукупн≥сть суттЇвих властивостей реч≥, що сприймаЇтьс¤ опосередковано через мисленн¤, абстрагуванн¤. як≥сть ≥ в≥дчутт¤ Ч це одне й те ж, вважав Ћ.‘ейербах. ќднак цього ще не досить дл¤ визначенн¤ ¤кост≥ ¤к ф≥лософськоњ категор≥њ. Ѕо в такому раз≥ мова йде про з'¤суванн¤ ¤кост≥, коли окрем≥ властивост≥ предмета, можливо, не найсуттЇв≥ш≥, видаютьс¤ за його ¤к≥сть.

¬ластив≥сть ¤к категор≥¤ визначаЇ одну ≥з стор≥н реч≥ щодо ≥ншоњ. як≥сть реч≥ визначаЇтьс¤ виключно через њњ властивост≥. ћ≥ж властив≥стю ≥ ¤к≥стю ≥снуЇ д≥алектичний взаЇмозв'¤зок. ≤ тому ц≥лком можливо ¤кусь одну властив≥сть у њњ вузькому розум≥нн≥ видати за ¤к≥сть предмета, ¤кий у р≥зних зв'¤зках може бути самим собою й ≥ншим. ѕон¤тт¤ ¤кост≥ у буденному ≥ ф≥лософському розум≥нн≥ не зб≥гаютьс¤. ќтже, Ї така ¤к≥сть, ¤ка сприймаЇтьс¤ в≥дчутт¤м (мова може йти про в≥дчутт¤ несуттЇвих властивостей предмета), ≥ ¤к≥сть ¤к ф≥лософська категор≥¤, котра означаЇ сукупн≥сть суттЇвих властивостей предмета, ≥з втратою ¤ких предмет неодм≥нно втрачаЇ свою визначен≥сть, тобто свою ¤к≥сть. —уттЇв≥ властивост≥ реч≥ не сприймаютьс¤ на р≥вн≥ в≥дчутт≥в, бо Ї результатом теоретичного узагальненн¤. √егель стверджував, що ¤к≥сть Ч це "сутн≥сна визначен≥сть".

 ≥льк≥сть Ч ф≥лософська категор≥¤, що в≥дображаЇ так≥ параметри реч≥, ¤вища чи процесу, ¤к число, величина, обс¤г, вага, розм≥ри, темп руху, температура тощо. «а висловлюванн¤м √егел¤, к≥льк≥сть Ч це "зн¤та визначен≥сть". “ерм≥н "зн¤ти", ¤кому √егель надавав великого значенн¤, означаЇ "зберегти, утримати ≥ в той же час припинити, покласти край". “ому к≥льк≥сть ¤к "зн¤та визначен≥сть" виступаЇ запереченн¤м ¤кост≥, Ї њњ д≥алектичною протилежн≥стю, що взаЇмод≥Ї з нею.

ƒо певного часу к≥льк≥сть, њњ зм≥на не зач≥пають ¤кост≥ предмета ≥ тому на це не завжди звертають увагу, зауважуЇ √егель. јле це лише так здаЇтьс¤. Ќасправд≥ ж, пон¤тт¤ "к≥льк≥сть" Ч "хитре пон¤тт¤". ¬оно охоплюЇ суттЇве з т≥Їњ сторони, з ¤коњ ¤к≥сть начебто не зач≥паЇтьс¤ ≥, причому, наст≥льки не зач≥паЇтьс¤, що, скаж≥мо, зб≥льшенн¤ розм≥ру держави, ¤ке призводить њњ, зрештою, до нещаст¤, спочатку нав≥ть здаЇтьс¤ њњ щаст¤м. ќднак, "держава маЇ м≥ру своЇњ величини, перевершивши ¤ку внутр≥шньо невтримно розпадаЇтьс¤ при тому ж державному устроњ, котрий при ≥ншому розм≥р≥ держави становив њњ щаст¤ й силу". ¬ сфер≥ моральн≥й, зауважуЇ √егель, "маЇ м≥сце такий же перех≥д к≥льк≥сного в ¤к≥сне, ≥ р≥зн≥ ¤кост≥ ви¤вл¤ютьс¤ заснованими на в≥дм≥нност≥ величин. —аме через "б≥льше" ≥ "менше" м≥ра легковажност≥ порушуЇтьс¤ ≥ з'¤вл¤Їтьс¤ щось зовс≥м ≥нше Ч злочин, саме через "б≥льше" ≥ "менше" справделив≥сть переходить у несправ-делив≥сть, доброчесн≥сть у порок". ќтже, зростанн¤ к≥лькост≥ веде до суттЇвих перетворень ≥снуючого.

як≥сн≥ зм≥ни, що в≥дбуваютьс¤ в об'Їктивному св≥т≥, зд≥йснюютьс¤ лише на основ≥ к≥льк≥сних зм≥н. ≤ншого шл¤ху до по¤ви нового просто не ≥снуЇ. ћожна навести багато факт≥в такоњ взаЇмод≥њ к≥льк≥сних та ¤к≥сних зм≥н. “ак, наприклад, ¤кщо т≥лу надати шкидк≥сть 1000, 2000, 7000, 7910 метр≥в на секунду, то воно впаде на «емлю. якщо ж швидк≥сть т≥ла зб≥льшити лише на одну одиницю ≥ довести њњ до 7911 метр≥в на секунду, то т≥ло в≥д≥рветьс¤ в≥д «емл≥ ≥ стане њњ супутником. јбо в≥зьмемо звичайну воду.  оли вона тече спок≥йно, то не викликаЇ н≥¤ких руйнац≥й. јле варто зб≥льшити тиск до к≥лькох атмосфер, ≥ струм≥нь води перетворитьс¤ на землекопа. якщо ж зб≥льшити тиск до дес¤тк≥в атмосфер, то струм≥нь води перетворитьс¤ на заб≥йника. ¬арто ж довести тиск до 2000 атмосфер, ≥ цей струм≥нь стане каменер≥зом. ¬ода буде р≥зати гран≥т.

ўоб зробити пон¤тт¤ розвитку зрозум≥л≥шим, де¤к≥ ф≥лософи вдавалис¤ до переб≥льшенн¤ значенн¤ к≥льк≥сних зм≥н, котр≥, за висловом √егел¤, можна "бачити власними очима", чого не можна сказати про ¤к≥сть ¤к щось не зовс≥м зрозум≥ле. √егель ≥рон≥зував з цього приводу. ¬≥н розгл¤дав д≥алектику к≥льк≥сних та ¤к≥сних зм≥н на прикладах, в≥домих у давн≥ часи п≥д назвою "лисий" ≥ "купа": "—тавилось запитанн¤: чи з'¤витьс¤ лисина, ¤кщо висмикнути одну волосину з голови чи к≥нського хвоста або чи перестане купа бути купою, ¤кщо в≥дн≥мемо одну зернину? ћожна не задумуючись погодитис¤ з тим, що при цьому не з'¤витьс¤ лисина ≥ купа не перестане бути купою, оск≥льки в≥дн≥манн¤ становить лише к≥льк≥сну ≥ дуже незначну р≥зницю...

 оли погоджуютьс¤, що в≥дн≥манн¤ одн≥Їњ волосини не робить лисим, забувають не лише про повторенн¤, а й про те, що сам≥ по соб≥ незначн≥ к≥лькост≥, наприклад, незначн≥ витрати статку, суму-ютьс¤, а сума становить ¤к≥сне ц≥ле, так що п≥д к≥нець це ц≥ле ви¤вл¤Їтьс¤ таким, що зникло, голова Ч лисою, а гаманець Ч порожн≥м".

ћи так широко використовуЇмо висловлюванн¤ √егел¤ про д≥алектику переходу к≥льк≥сних зм≥н у ¤к≥сн≥, оск≥льки в наш час де¤к≥ ф≥лософи намагаютьс¤ довести, що таке розум≥нн¤ Ї помилковим ≥ властиве лише марксистськ≥й ф≥лософ≥њ. «вичайно, у гегел≥вськ≥й ф≥лософ≥њ взаЇмоперех≥д к≥льк≥сних зм≥н у ¤к≥сн≥ виступаЇ ¤к закон мисленн¤, лог≥ки. ќднак суть цього закону ≥ пол¤гаЇ саме в тому, що в≥н маЇ в≥дношенн¤ не лише до мисленн¤, лог≥ки, а й до самоњ д≥йсност≥, њњ розвитку. —ам √егель показав це, навод¤чи блискуч≥ приклади, вз¤т≥ з житт¤.

¬заЇмозв'¤зок к≥льк≥сних ≥ ¤к≥сних зм≥н зд≥йснюЇтьс¤ ≥ в процес≥ п≥знанн¤, мисленн¤. ѕроцес збиранн¤ факт≥в, анал≥тична розумова д≥¤льн≥сть Ї т≥Їю необх≥дною базою, котра передуЇ новим в≥дкритт¤м, дос¤гненню нових знань.

‘ранцузький неотом≥ст “ей¤р де Ўарден вважав, що в ус≥х сферах, коли ¤ка-небудь величина достатньо виросла, вона р≥зко зм≥нюЇ св≥й вигл¤д, стан або природу.  рива зм≥нюЇ напр¤мок, площина переходить у точку, ст≥йке розвалюЇтьс¤, р≥дина кипить, ¤йце д≥литьс¤ на сегменти, спалах ≥нтуњц≥њ осв≥тлюЇ нагромадженн¤ факт≥в.  ритичн≥ точки зм≥ни стан≥в, ступен≥ по похил≥й л≥н≥њ, вс≥л¤к≥ стрибки у ход≥ розвитку Ч це Їдиний, зате справжн≥й спос≥б у¤вити соб≥ ≥ в≥дчути "перший момент". ќтже, “ей¤р де Ўарден доходить висновку, що стрибки у розвитку Ч це Їдиний справжн≥й спос≥б зрозум≥ти суть зм≥н, що в≥дбуваютьс¤ у ход≥ розвитку.

 ожний перех≥д к≥льк≥сних зм≥н у ¤к≥сн≥ означаЇ одночасно ≥ перех≥д ¤к≥сних зм≥н у нов≥ к≥льк≥сн≥ зм≥ни. "«м≥на бутт¤, Ч писав √егель, Ч суть не лише перех≥д одн≥Їњ величини в ≥ншу, а й перех≥д ¤к≥сного в к≥льк≥сне ≥ навпаки".

 ≥льк≥сн≥ зм≥ни не Ї одноман≥тними. ≤снують к≥льк≥сн≥ зм≥ни, що в≥дбуваютьс¤ шл¤хом нагромадженн¤; Ї к≥льк≥сн≥ зм≥ни, ¤к≥ раптово спричинюють по¤ву новоњ ¤кост≥; Ї к≥льк≥сн≥ зм≥ни, ¤к≥ св≥дчать про поступове нагромадженн¤ елемент≥в новоњ ¤кост≥ (скаж≥мо, поширенн¤ нового виду, нагромадженн¤ елемент≥в новоњ ¤кост≥ у сусп≥льному житт≥ тощо); ≥снують к≥льк≥сн≥ зм≥ни, що Ї показником переходу ¤кост≥ у нову к≥льк≥сть.

¬заЇмний перех≥д к≥лькост≥ у ¤к≥сть Ї адекватним в≥дображенн¤м у мисленн≥ зм≥н, що в≥дбуваютьс¤ в об'Їктивному св≥т≥. якщо в ньому щось зм≥нюЇтьс¤, розвиваЇтьс¤, переходить з одного стану до ≥ншого, то наше мисленн¤, ¤кщо воно претендуЇ на точн≥сть в≥дображенн¤, маЇ це в≥дтворити, тобто ¤кщо св≥т рухаЇтьс¤, то наш≥ пон¤тт¤ про цей св≥т теж мають бути рухливими, ≥накше ми не зможемо адекватно в≥добразити рух, зм≥ни у сам≥й д≥йсност≥.

™дн≥сть, взаЇмозв'¤зок ≥ взаЇмозалежн≥сть ¤кост≥ ≥ к≥лькост≥ виражаютьс¤ в пон¤тт≥ м≥ра. «а √егелем, "м≥ра Ї сутньою Їдн≥стю к≥льк≥сного ≥ ¤к≥сного", "в м≥р≥ ¤к≥сне к≥льк≥сно", "м≥ра Ї у своњй безпосередност≥ звичайною ¤к≥стю, що маЇ визначену, належну њй величину" ≥ найб≥льш лакон≥чно: м≥ра Ч "¤к≥сно виражена к≥льк≥сть". Ѕудь-¤кий предмет, ¤вище, процес мають свою м≥ру, тобто ¤к≥сно-к≥льк≥сну визначен≥сть.

ћ≥ра Ч це межа, в рамках ¤коњ предмет залишаЇтьс¤ тим, чим в≥н Ї, не зм≥нюючи своЇњ ¤кост≥ ¤к сукупност≥ кор≥нних його властивостей. ÷≥Їю категор≥Їю предмет охоплюЇтьс¤ в Їдност≥, синтез≥ його к≥лькост≥ та ¤кост≥. ѕорушенн¤ м≥ри предмета веде до порушенн¤ його бутт¤ ≥ переходу в ≥нше. ќднак це законом≥рний процес. —тара ¤к≥сть зникаЇ, а нова виникаЇ. –азом з тим виникаЇ ≥ нова м≥ра, ¤ка згодом теж буде порушена новими зм≥нами. “ак в≥дбуваЇтьс¤ розвиток всього сутнього.

ƒуже важливою категор≥Їю в розум≥нн≥ закону взаЇмного переходу к≥льк≥сних зм≥н у ¤к≥сн≥ Ї стрибок. ” д≥алектиц≥ взаЇмозв'¤зку к≥льк≥сних ≥ ¤к≥сних зм≥н стрибок означаЇ перех≥д в≥д староњ ¤кост≥ до новоњ. —трибок Ї дискретн≥стю у виникненн≥ нового в≥дносно до попереднього стану ≥снуючого. ¬иникненн¤ новоњ ¤кост≥, хоч би ¤к вона об'Їктивно не народжувалас¤, завжди пов'¤зане з≥ стрибком, переривом к≥льк≥сноњ поступовост≥, незалежно в≥д того, в ¤к≥й форм≥ в≥дбуваЇтьс¤ ¤к≥сне перетворенн¤. ѕерех≥д в≥д староњ ¤кост≥ до новоњ Ї переломом у розвитку, переривом неперервност≥. —трибок у розвитку р≥внозначний по¤в≥ нового стану ≥снуючого внасл≥док суперечливого взаЇмозв'¤зку к≥лькост≥ ≥ ¤кост≥, ¤кий п≥дноситьс¤ до р≥вн¤ ≥стотного, необх≥дного ≥ загального зв'¤зку. ÷ей зв'¤зок з неминуч≥стю, повторюЇтьс¤ в процесах становленн¤ найр≥зноман≥тн≥ших предмет≥в ≥ ¤вищ об'Їктивноњ д≥йсност≥.

1	2

Ќазва: «акон взаЇмного переходу к≥льк≥сних зм≥н у ¤к≥сн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (1546 прочитано)