‘≥лософ≥¤ > «акон Їдност≥ та боротьби протилежностей

«акон Їдност≥ та боротьби протилежностей

”¤вленн¤ про суперечлив≥сть розвитку всього сутнього виникло ще в давнину (в VI ст. до нашоњ ери). ‘алес ћ≥летський вважав, наприклад, що навколишн≥й св≥т складаЇтьс¤

з р≥зних начал: рухомого й нерухомого, холодного й теплого, мокрого й сухого, св≥тлого й темного, видимого й невидимого, земного й небесного, ск≥нченного й неск≥нченного. √еракл≥т, на в≥дм≥ну в≥д ‘алеса, вважав, що суперечлив≥ начала притаманн≥ самим речам. Ќа думку √еракл≥та, все в св≥т≥ складаЇтьс¤ з протилежностей. ѓхн¤ боротьба ≥ визначаЇ сенс будь-¤коњ реч≥, процесу. ƒ≥ючи одночасно, ц≥ протилежност≥ утворюють напружений стан, котрим ≥ визначаЇтьс¤ внутр≥шн¤ гармон≥¤ реч≥. √еракл≥т по¤снюЇ цю тезу в≥домим прикладом лука. ќбидва дугопод≥бних к≥нц≥ лука намагаютьс¤ роз≥гнутис¤, але т¤тива ст¤гуЇ њх, ≥ ц¤ њхн¤ взаЇмна напружен≥сть утворюЇ вищу Їдн≥сть,

Ѕоротьба протилежностей Ї загальною, вона становить, за √еракл≥том, справжню справедлив≥сть ≥ Ї умовою ≥снуванн¤ упор¤дкованого космосу.

√егель високо ц≥нував ≥дењ √еракл≥та про боротьбу та Їдн≥сть протилежних начал. ¬≥н п≥дкреслював, що використав ус≥ ц≥ ≥дењ грецького ф≥лософа у ход≥ розробки своЇњ концепц≥њ суперечностей.

√егел≥вська д≥алектика, будучи теор≥Їю розвитку "абсолютного духу", проблему суперечностей п≥дн¤ла до р≥вн¤ всезагальност≥, глибокого ф≥лософського усв≥домленн¤. —ама "абсолютна ≥де¤", "абсолютний дух" дл¤ √егел¤ Ї Їдн≥стю суперечливих начал Ч бутт¤ ≥ н≥що, ¤к≥ й спричинюють рух, зм≥ну, розвиток "абсолютноњ ≥дењ". —уперечн≥сть, за √егелем, Ї взаЇмод≥Їю, взаЇмозумовлен≥стю протилежних момент≥в, стор≥н, визначень, "принципом будь-¤кого саморуху".

√егель розгл¤дав суперечн≥сть у динам≥ц≥, рус≥, зм≥н≥ Ч ¤к процес, котрий маЇ своњ стад≥њ, ступен≥ розвитку. ѕерший ступ≥нь Ч тотожн≥сть. ќднак це конкретна тотожн≥сть, тому вона м≥стить у соб≥ ≥ в≥дм≥нн≥сть, а в≥дм≥н≥сть розгортаЇтьс¤ ≥ знаходить свою реал≥зац≥ю у категор≥¤х р≥зниц≥, запереченн¤, протилежност≥, суперечност≥. “отожн≥сть ≥ в≥дм≥нн≥сть Ч моменти Їдиного. јле безв≥дм≥нн≥сть зникаЇ ≥ залишаЇтьс¤ Їдн≥сть стор≥н, що Ї в≥дм≥нними, а в≥дм≥нне вже виступаЇ ¤к протилежн≥сть у Їдиному. ” протилежност≥ позитивне ≥ негативне зливаютьс¤ у Їдност≥. ќск≥льки кожна сторона маЇ ≥ншу ≥ одночасно заперечуЇ њњ, то кожна з них у сам≥й соб≥ м≥стить ≥ позитивне, ≥ негативне. ћова, таким чином, ≥де про взаЇмопроникненн¤ суперечностей. —аме тому √егель надавав великого значенн¤ по¤в≥ у ф≥зиц≥ у¤вленн¤ про пол¤рн≥сть, однак, висловлював жаль з приводу того, що ф≥зики не розум≥ють д≥алектики.

–озгл¤даючи суперечн≥сть ¤к всезагальн≥сть, ф≥лософ разом ≥з тим обмежував њњ д≥ю, коли мова йшла про пруську монарх≥ю, н≥мецьку державу. √егель не приховував суперечностей, притаманних буржуазному сусп≥льству. ¬≥н твердив, що громад¤нське (буржуазне) сусп≥льство Ї полем боротьби "вс≥х проти вс≥х". ќднак держава Ч це система опосердкованостей та всезагальн≥сть, в котр≥й знаход¤ть своЇ вираженн¤ ≥нтереси ус≥х клас≥в, соц≥альних груп, всього народу, ≥ в так≥й держав≥ суперечност≥ примирюютьс¤. ¬ результат≥ "сама протилежн≥сть зводитьс¤ до видимост≥", зн≥маЇтьс¤, а держава, таким чином, позбавл¤Їтьс¤ суперечностей, а, отже, ≥ джерела своЇњ "життЇвост≥". ѕопри вс≥ неузгодженост≥ гегел≥вськоњ теор≥њ, в≥н ген≥ально вгадав д≥алектику речей у д≥алектиц≥ пон¤ть, дав теоретичне у¤вленн¤ про суть взаЇмод≥њ протилежностей ¤к закону лог≥ки, розвитку абсолютного духу, котрий Ї також ≥ законом розвитку всього сутнього. «акон Їдност≥ та боротьби протилежностей в≥дображаЇ дуже важливу, фундаментальну особлив≥сть об'Їктивноњ д≥йсност≥, котра пол¤гаЇ в тому, що вс≥ њњ предмети, ¤вища ≥ процеси мають суперечлив≥ моменти тенденц≥њ, сторони, що борютьс¤ ≥ взаЇмод≥ють м≥ж собою.

ƒл¤ з'¤суванн¤ сутн≥сних момент≥в закону необх≥дно розгл¤нути р¤д категор≥й, що його конкретизують. ѕочнемо з пон¤тт¤ тотожност≥. “отожн≥сть Ч це р≥вн≥сть предмета самому соб≥. –озр≥зн¤ють два види тотожност≥: 1) тотожн≥сть одного предмета; 2) тотожн≥сть багатьох предмет≥в (процес≥в, ¤вищ тощо). —л≥д п≥дкреслити, що тут мова йде не про формально-лог≥чну тотожн≥сть типу: "ј" Ї "ј", а про конкретну, реальну тотожн≥сть, ¤ка неминуче включаЇ в себе ≥ в≥дм≥нн≥сть. ¬≥дм≥нн≥сть же визначаЇ нер≥вн≥сть предмета самому соб≥. “обто тотожн≥сть ¤к р≥вн≥сть ≥ в≥дм≥нн≥сть ¤к нер≥вн≥сть перебувають у взаЇмод≥њ (взаЇмозв'¤зку). ўо ж Ї "нер≥вним" у конкретн≥й тотожност≥? "Ќер≥вним", в≥дм≥нним у предмет≥ (процес≥) Ї те, що "прагне" вийти за меж≥ тотожност≥. ћожна сказати, що в≥дм≥нн≥сть Ч це нер≥вн≥сть, внутр≥шн¤ "стурбован≥сть" предмета, його намаганн¤ вийти за меж≥ самого себе. ќтже, у реальн≥й д≥йсност≥ предмет завжди виступаЇ ¤к Їдн≥сть тотожност≥ ≥ в≥дм≥нност≥, ¤к≥ взаЇмод≥ють, даючи поштовх рухов≥. ” будь-¤кому конкретному предмет≥ тотожн≥сть ≥ в≥дм≥нн≥сть Ї протилежност¤ми, ¤к≥, взаЇмод≥ючи, зумовлюють одна одну. ¬заЇмод≥¤ цих протилежностей, ¤к писав √егель, Ї суперечн≥стю. “аке розум≥нн¤ суперечност≥ Ї њњ категор≥йним ф≥лософським визначенн¤м. ”¤вленн¤ про джерело розвитку виходить ≥з визнанн¤ самосуперечливост≥ усього сутнього. ÷е означаЇ, що будь-¤кий предмет, процес чи ¤вище м≥ст¤ть у соб≥ таке, що Ї дл¤ них ≥ншим, н≥ж те, котре виступаЇ у них одночасно ¤к Їдн≥сть бутт¤ й небутт¤, ≥снуванн¤ й не≥снуванн¤, в силу чого вони внутр≥шньо нестаб≥льн≥, "д≥¤льн≥", мають тенденц≥ю до руйнац≥њ своЇњ тотожност≥ (р≥вност≥) Ч до саморуху. ¬заЇмод≥¤ цих протилежностей ≥ Ї вираженн¤м самоњ суперечност≥, а суперечн≥сть Ї внутр≥шн≥м збуджувачем, ≥мпульсом, джерелом будь-¤кого руху ≥ розвитку. “им самим в категор≥њ "суперечн≥сть" ¤к взаЇмод≥њ протилежностей була знайдена адекватна форма в≥дображенн¤ у мисленн≥ внутр≥шнього джерела руху ≥ розвитку.

” ф≥лософськ≥й л≥тератур≥ розр≥зн¤ють пон¤тт¤ "джерело розвитку" ≥ "руш≥йна сила розвитку". ѕри цьому виход¤ть з того, що ≥снують безпосередн≥, внутр≥шн≥ причини розвитку й опосередкован≥, зовн≥шн≥. ѕерш≥ Ї джерелом розвитку, друг≥ Ч руш≥йними силами. Ќаприклад, джерелом розвитку продуктивних сил Ї безпосередн≥ причини (внутр≥шн≥ суперечност≥), що ведуть до зм≥н знар¤дь прац≥, њњ технолог≥чного оснащенн¤, квал≥ф≥кац≥њ роб≥тник≥в, впровадженн¤ дос¤гнень науки тощо.

ƒо руш≥йних сил в≥днос¤ть зовн≥шн≥ фактори, котр≥ стимулюють виробництво, спри¤ють його розвитку (в≥дпов≥дн≥ виробнич≥ в≥дносини, сусп≥льн≥ потреби ≥ сусп≥льн≥ стимули, ≥нтереси клас≥в, соц≥альних груп та ≥н.). ќстанн≥ впливають на безпосередн≥ причини розвитку продуктивних сил не пр¤мо, а опосередковано. Ѕезпосередн¤ причина розвитку (джерело) Ї такою, ¤ка його "зд≥йснюЇ", "робить"; опосередкована причина конкретно "не робить", "не зд≥йснюЇ", а Ї стимулом, мотивом, метою розвитку продуктивних сил.

ѕон¤тт¤ "джерело розвитку" ≥ "руш≥йн≥ сили розвитку" близьк≥ за своњм значенн¤м, бо Ї причинами розвитку. ќднак пон¤тт¤ "джерело розвитку" багатше за своњм зм≥стом, оск≥льки воно Ї одночасно ≥ руш≥йною силою. ƒжерелом розвитку, ¤к в≥домо, виступаЇ суперечн≥сть, вона ж Ч руш≥йна сила розвитку.

—аме суперечлива взаЇмод≥¤ м≥ж такими протилежност¤ми, ¤к "джерела" (безпосередн≥ причини розвитку) ≥ "руш≥йн≥ сили" (опосередкован≥ причини) ≥ Ї в решт≥-решт загальною причиною, котра обумовлюЇ саморух, саморозвиток матер≥альних об'Їкт≥в.

“аким чином, за безпосередн≥ми причинами (факторами) стоњть пон¤тт¤ "джерела розвитку"; за опосередкованими Ч пон¤тт¤ "руш≥йн≥ сили розвитку". ¬≥дм≥нн≥сть цих двох пон¤ть, безумовно, не сл≥д переб≥льшувати. ƒжерело Ч це суперечн≥сть, внутр≥шн≥й ≥мпульс, збуджувач, причина "саморуху", "саморозвитку". ќднак повною м≥рою "саморух", "саморозвиток" стають можливими лише п≥д час д≥њ руш≥йних сил.

—уперечност≥ не Ї стаб≥льними. ѓхн≥ зм≥ни пов'¤зан≥ з набутт¤м у процес≥ свого розвитку певноњ специф≥ки. ” зв'¤зку з цим розр≥зн¤ють так≥ форми суперечностей: 1) тотожн≥сть-в≥дм≥нн≥сть; 2) в≥дм≥нн≥сть; 3) суттЇва в≥дм≥нн≥сть; 4) протилежн≥сть тотожн≥сть-в≥дм≥нн≥сть ¤к зародкова "ембр≥ональна" суперечн≥сть; в≥дм≥нн≥сть ¤к щось; суттЇва в≥дм≥нн≥сть ¤к в≥дм≥нн≥сть по сут≥; протилежн≥сть ¤к нетотожн≥сть. “ак≥ форми суперечностей байдуж≥ до зм≥сту процесу. ¬они притаманн≥ ус≥м процесам розвитку. ўо ж до такоњ сфери бутт¤, ¤к сусп≥льство, то тут соц≥альн≥ суперечност≥ набувають нових форм, таких, скаж≥мо, ¤к соц≥альний конфл≥кт, антагон≥зм.

—оц≥альний конфл≥кт Ч це взаЇмод≥¤ р≥зних соц≥альних груп, сп≥льностей, ≥нтереси ¤ких взаЇмно протилежн≥ ≥ не знаход¤ть розв'¤занн¤ на сп≥льн≥й основ≥.

ѕон¤тт¤ "антагон≥зм" даЇ у¤вленн¤ про одну з форм суперечностей, котра характеризуЇтьс¤ гострою, непримиренною боротьбою ворогуючих сил, тенденц≥й, напр¤м≥в. “ерм≥н "антагон≥зм" у значенн≥ боротьби протилежностей вживали ј.Ўопенгауер, ∆.-∆. –уссо.  .Ћоренц та ≥нш≥. "¬ природ≥, Ч писав ј.Ўопенгауер, Ч всюди бачимо ми суперечку, боротьбу ≥ поперем≥нну перепону... Ѕ≥льшоњ наочност≥ дос¤гаЇ ц¤ всезагальна боротьба в св≥т≥ тварин, котр≥ живл¤тьс¤ рослинами, ≥ в ¤кому в свою чергу будь-¤ка тварина стаЇ здобиччю ≥ харчем ≥ншоњ". "≤стоти... живуть лише тим, що пожирають одна одну";

"хижа тварина Ї живою могилою тис¤ч ≥нших ≥ п≥дтримуЇ своЇ ≥снуванн¤ ц≥лим р¤дом мученицьких смертей". ѕро непримиренну боротьбу за ≥снуванн¤ в рослинному ≥ тваринному св≥т≥ писав також „.ƒарв≥н. ¬≥н п≥дкреслював, що оск≥льки народжуЇтьс¤ б≥льше особин, н≥ж може вижити, то м≥ж ними в≥дбуваЇтьс¤ найжорсток≥ша боротьба.

1	2

Ќазва: «акон Їдност≥ та боротьби протилежностей
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (2118 прочитано)