‘≥лософ≥¤ > «акон Їдност≥ та боротьби протилежностей

“ерм≥н "антагон≥зм" ¤к суперечн≥сть стосовно сусп≥льства, людських взаЇмов≥дносин вживав ≤. ант. "«асоби, котрими природа користуЇтьс¤ дл¤ того, щоб зд≥йснити розвиток ус≥х задатк≥в людей, Ч писав ф≥лософ, Ч це антагон≥зм њх у сусп≥льств≥..." ≤ дал≥  ант по¤снюЇ, що "п≥д антагон≥змом" в≥н розум≥Ї "всезагальний оп≥р, котрий пост≥йно загрожуЇ сусп≥льству роз'Їднанн¤м".

ќтже, пон¤тт¤ "антагон≥зм", "антагон≥стичний" у значенн≥ непримиренноњ боротьби протилежностей ≥ суперечност≥ широко вживалос¤ в наукових досл≥дженн¤х задовго до того, ¤к воно ув≥йшло до сучасноњ ф≥лософськоњ терм≥нолог≥њ. ¬они вид≥лен≥ в результат≥ п≥знанн¤ реальних процес≥в та ¤вищ об'Їктивноњ д≥йсност≥, спостережень за людським сусп≥льством. Ќими позначають найгостр≥ш≥ форми розгортанн¤ суперечностей, котр≥ не можуть бути розв'¤зан≥ в межах сп≥льноњ основи, в рамках того процесу, де вони виникли ≥ розвиваютьс¤. ƒл¤ цього необх≥дн≥ нов≥ основи, ≥нш≥ рамки.

јнтагон≥зм у сусп≥льств≥ означаЇ нерозв'¤зуван≥сть соц≥альних суперечностей у межах староњ ¤кост≥. ÷е вища форма розвитку суперечностей у систем≥ людських стосунк≥в.

«вичайно, форми про¤ву антагон≥зму в природ≥ й у сусп≥льств≥ ≥стотно в≥др≥зн¤ютьс¤ одна в≥д одноњ. ” сусп≥льств≥ антагон≥зм Ч це рухливе сп≥вв≥дношенн¤ Їдност≥ й боротьби; антагон≥зм у жив≥й природ≥ Ї боротьбою ¤к несум≥сн≥стю одних вид≥в ≥з ≥ншими, скаж≥мо, м≥кроб≥в-антагон≥ст≥в. —оц≥альн≥ антагон≥зми в процес≥ свого розвитку проход¤ть в≥дпов≥дн≥ фази: виникненн¤, розгортанн¤, загостренн¤, розв'¤занн¤ на ≥нш≥й ¤к≥сн≥й основ≥. ” природ≥ в≥дбуваЇтьс¤ процес взаЇмознищенн¤. —оц≥альн≥ антагон≥зми не Ї стаб≥льними. «а певних умов вони перетворюютьс¤ на так≥, що розв'¤зуютьс¤. Ќ≥чого под≥бного в жив≥й природ≥ з антагон≥змами не в≥дбуваЇтьс¤. ¬загал≥ соц≥альн≥ антагон≥зми Ч ¤вище ун≥кальне, неповторне, притаманне лише сусп≥льству.

–озр≥зн¤ють так≥ види соц≥альних антагон≥зм≥в у сусп≥льств≥: 1) м≥ж уречевленою (нагромадженою) ≥ живою працею; 2) м≥ж старим укладом житт¤ ≥ елементами нового; 3) м≥ж окремими соц≥альними групами; 4) м≥ж окремими особами ≥ сусп≥льством; 5) м≥ж груповими, корпоративними ≥нтересами, за ¤кими сто¤ть певн≥ владн≥ структури, ≥ сусп≥льством у ц≥лому тощо.

јнтагон≥зми ¤к загострена форма суперечностей може бути повним ≥ частковим. ” перших Ч виключена на¤вн≥сть сп≥льних ≥нтерес≥в; у других Ч Ї елементи таких сп≥льних ≥нтерес≥в. «а певних соц≥альних умов, ¤к уже зазначалос¤, соц≥альн≥ антагон≥зми можуть трансформуватис¤, втрачати конфл≥ктн≥сть, гостроту, частково розв'¤зуватис¤. –азом ≥з тим неантагон≥стичн≥ соц≥альн≥ суперечност≥, ¤к≥ розгортаютьс¤, можуть переростати в антагон≥стичн≥, ¤кщо назр≥л≥ економ≥чн≥, соц≥альн≥, пол≥тичн≥ суперечност≥ не розв'¤зуютьс¤, штучно стимулюютьс¤.

«'¤сувавши форми суперечностей в об'Їктивному св≥т≥, можна перейти до питанн¤ про те, ¤к ц≥ суперечност≥ розгортаютьс¤, ¤к≥ етапи у своЇму розвитку вони проход¤ть. Ќа р≥зних етапах суперечн≥сть про¤вл¤Ї себе по-р≥зному: 1) на етап≥ тотожност≥-в≥дм≥нност≥ Ч ¤к суперечн≥сть, ¤ка зароджуЇтьс¤, виникаЇ; 2) на етап≥ в≥дм≥нност≥ Ч ¤к суперечн≥сть, ¤ка даЇ у¤вленн¤ про де¤ку нер≥вн≥сть у тотожному предмет≥; 3) на етап≥ суттЇвоњ в≥дм≥нност≥ Ч ¤к суперечн≥сть, що Ї нер≥вн≥стю за суттю; 4) на етап≥ протилежностей Ч ¤к суперечн≥сть, усв≥домлювана ¤к "боротьба" стор≥н, що не зб≥гаютьс¤; на цьому етап≥ суперечност≥ розв'¤зуютьс¤; 5) на етап≥ антагон≥зму суперечн≥сть набуваЇ р≥зкого загостренн¤, форми взаЇмовиключенн¤, протид≥њ стор≥н.

1	2

Ќазва: «акон Їдност≥ та боротьби протилежностей
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (2118 прочитано)