‘≥лософ≥¤ > ћонадолог≥чне розум≥нн¤ цив≥л≥зац≥й

ƒанилевський, по сут≥, вперше розгл¤нув проблему цив≥л≥зац≥йноњ структурованост≥ ≥стор≥њ не з позиц≥й Ївропоцентризму Ч становленн¤ ≥ розвиток одн≥Їњ ≥ Їдиноњ цив≥л≥зац≥њ (зах≥дноЇвропейськоњ) на противагу вс≥м ≥ншим, "доцив≥л≥зованим" народам, Ч а ¤к проблему множинност≥ цив≥л≥зац≥й. ¬≥н вид≥л¤Ї в ≥стор≥њ людства ≥ групуЇ в чотири категор≥њ дев'¤ть культурно-≥сторичних тип≥в, що вже с¤гнули етапу цив≥л≥зац≥њ, ≥ додаЇ до них ще один, молодший культурно-≥сторичний тип, ¤кий ще маЇ с¤гнути цього р≥вн¤ Ч слов'¤нський. Ўпенглер ≥ “ойнб≥ розвинули цив≥л≥зац≥йну ф≥лософ≥ю ≥стор≥њ ≥ зробили св≥й ≥стотний внесок у п≥двалини нел≥н≥йного тлумаченн¤ ≥сторичного процесу. ќднак саму будову нел≥н≥йноњ цив≥л≥зац≥йноњ ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ, що засновувалас¤ б на цих п≥двалинах, досл≥дники продовжують зводити ≥ донин≥, а вивершуватимуть њњ, суд¤чи з усього, вже наш≥ наступники. «розум≥ло водночас, що, визнаючи в≥дпрацьовану, високу технолог≥ю традиц≥йних, класичних методолог≥й ≥сторичного досл≥дженн¤ ≥ њхню продуктивн≥сть у в≥дпов≥дному ≥нтервал≥ застосовност≥, обмежуватис¤ нин≥ лише ними вже аж н≥¤к не можна. ѕоступаючись класичному ф≥лософсько-≥сторичному розум≥нню темпоральних зм≥н сусп≥льства у зр≥лост≥, в≥дшл≥фованост≥ п≥знавальних засоб≥в ≥ досв≥ду њхнього методолог≥чного використанн¤, нел≥н≥йний п≥дх≥д до ф≥лософського ос¤гненн¤ ≥стор≥њ маЇ, проте, ≥ своњ ≥стотн≥ переваги.

≤сторичний шл¤х людства за такого п≥дходу постаЇ не ¤к однол≥н≥йний ≥ неухильно поступальний рух Їдиного суб'Їкта Ч людського сусп≥льства загалом, а ¤к сукупн≥сть самобутн≥х ≥сторичних орган≥зм≥в, багатол≥н≥йний, пол≥центричний багатом≥рний процес надскладноњ конф≥гурац≥њ, переб≥г ¤кого аж н≥¤к не може зводитись до сукупност≥ зм≥н поступального характеру. ÷ив≥л≥зац≥њ виступають у даному раз≥ ¤к своЇр≥дн≥ макро≥ндив≥ди ≥стор≥њ, в кожному з ¤ких фокусуЇтьс¤, в≥дтворюЇтьс¤, уособлюЇтьс¤ в≥дпов≥дною м≥рою ≥ специф≥чним саме дл¤ нього чином увесь всесв≥тньо≥сторичний процес. “обто ¤к р≥вноц≥нн≥ ≥ водночас неповторн≥ монади загально≥сторичного р≥вн¤, в≥дм≥нност≥ м≥ж ¤кими спричинюють багатоман≥тн≥сть, невичерпн≥сть ≥ неск≥нченн≥сть людськоњ ≥стор≥њ. ¬≥дпов≥дно докор≥нним чином переосмислюютьс¤, пом≥тно конкретизуючись, поглиблюючись ≥ доповнюючись, ≥снуюч≥ трактуванн¤ сусп≥льного прогресу. ѕрогрес вбачаЇтьс¤ за нел≥н≥йного розум≥нн¤ ≥стор≥њ не лише в невпинному ≥ неск≥нченному просуванн≥ в одному й тому ж "оптим≥зуючому" напр¤мку одного, ун≥ф≥ковано тлумаченого надсуб'Їкта за вектором "в≥д менш досконалого Ч до досконал≥шого", але не меншою м≥рою Ч у саморозвитку, самовизначенн≥, самоудосконаленн≥ ≥ самозд≥йсненн≥ кожною з цив≥л≥зац≥й своњх, лише њй притаманних задатк≥в, здатностей, зд≥бностей ≥ можливостей. ≤ завд¤ки цьому Ч в одночасн≥й актуал≥зац≥њ, в≥дтворенн≥ та в≥дкритт≥ дл¤ себе заново, збагаченн≥ своњм, властивим саме дл¤ в≥дпов≥дноњ цив≥л≥зац≥њ, екзистенц≥йним досв≥дом ф≥логенетичних загальнолюдських, архетипних структур ≥ ц≥нностей, ¤к≥ в онтогенез≥ кожноњ з цив≥л≥зац≥й збагачуютьс¤ новими й новими смисловими в≥дт≥нками.

1	2

Ќазва: ћонадолог≥чне розум≥нн¤ цив≥л≥зац≥й
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (1664 прочитано)