‘≥лософ≥¤ > ѕарадигми ос¤гненн¤ ≥стор≥њ. ‘≥лософ≥¤ ≥стор≥њ, предмет ≥ напр¤мки

ѕарадигми ос¤гненн¤ ≥стор≥њ. ‘≥лософ≥¤ ≥стор≥њ, предмет ≥ напр¤мки

≤стор≥¤ вчить лише тих, хто њњ вивчаЇ ¬.…. лючевський

ќс¤гненн¤ особливостей ≥сторичного процесу в його Їдност≥ та невичерпному розмањтт≥ Ї основоположним завданн¤м ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ. …ого реал≥зац≥¤ передбачаЇ з'¤суванн¤ низки складних проблем: початку, спр¤мованост≥, сенсу ≥ к≥нц¤ ≥стор≥њ, сп≥вв≥дношенн¤ ун≥версального ≥ локального, конкретно-≥сторичного ≥ архетипного, центру та перифер≥њ, класичних та некласичних соц≥окультурних форм, типового й ун≥кального в св≥тов≥й ≥стор≥њ тощо.

‘≥лософ≥¤ ≥стор≥њ: предмет ≥ напр¤мки

“ерм≥н "ф≥лософ≥¤ ≥стор≥њ" запровадив ¬ольтер (зокрема, одна з його ≥сторичних праць, датована 1765 p., маЇ назву "‘≥лософ≥¤ ≥стор≥њ"). ѕроте сл≥д застерегти, що реальне формуванн¤ ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ ¤к певноњ галуз≥ людських знань започатковуЇтьс¤ задовго до виникненн¤ в≥дпов≥дного терм≥ну Ч ще у стародавньому сусп≥льств≥.

ѕочатковими всезагальними ≥стор≥¤ми, що м≥стили у поетичн≥й форм≥ комплекс найр≥зноман≥тн≥ших знань ≥ у¤влень про розвиток сусп≥льства, були, ¤к зазначав ще ƒжамбат≥ста ¬≥ко, м≥фолог≥њ, а першими мислител¤ми-поетами, ¤к≥ створювали њх, поставали, за його ж словами, стародавн≥ народи. ќднак м≥фолог≥чна ≥стор≥¤ дуже специф≥чна, оск≥льки тут час стоњть. ¬≥дпов≥дно до под≥лу часу на м≥ф≥чний (сакральний) та ≥сторичний (профанний) зм≥ни в сусп≥льств≥, що в≥дбуваютьс¤ в час≥ профанному, ≥сторичному, проекц≥юютьс¤ в час м≥ф≥чний ≥ редукуютьс¤ до зд≥йснених у ньому одноразових акт≥в першотворенн¤. ћ≥ф≥чний час при цьому постаЇ ¤к нерухомий, ¤к в≥ков≥чний. ¬одночас в≥н Ї ун≥версальним першоджерелом не т≥льки ≥нвар≥антних прообраз≥в, а й маг≥чних д≥ючих духовних сил, що актуал≥зуютьс¤ через ритуали ≥нсцен≥зац≥њ под≥й м≥ф≥чноњ епохи ≥ слугують засобом п≥дтримки раз ≥ назавжди встановленого пор¤дку не т≥льки в природ≥, а й у сусп≥льств≥.

Ћише з руйнуванн¤м м≥фолог≥чного св≥тогл¤ду, час, по-перше, зрушуЇ з мертвоњ точки, по-друге, суб'Їктом ≥ нос≥Їм ф≥лософських у¤влень про ≥стор≥ю стаЇ вже не т≥льки ≥ не ст≥льки народ в ц≥лому, а й окрема особа. «вичайно, останньою обставиною певною м≥рою зумовлено те, що рух ≥сторичного часу тлумачитьс¤ неоднозначно: або ¤к в≥чне поверненн¤ чи ¤к висх≥дна л≥н≥¤ поступальних сусп≥льних зм≥н, або ж, навпаки, ¤к нисх≥дна л≥н≥¤ зм≥н регресивних.

¬≥дпов≥дно до цього ще в стародавньому сусп≥льств≥ формуютьс¤ три найважлив≥ш≥ напр¤ми л≥н≥йноњ ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ: прогресистський, регресистський ≥ цикл≥чний. ¬с≥ ц≥ напр¤ми збереглись ≥ не втратили значенн¤ основних донин≥. ¬одночас варто наголосити, що в двадц¤тому стол≥тт≥ пор¤д з цими напр¤мками, ¤к≥ репрезентують л≥н≥йну ф≥лософ≥ю ≥стор≥њ, виникаЇ й принципово в≥дм≥нна, нел≥н≥йна ф≥лософ≥¤ ≥стор≥њ. ќднак докладн≥ший њњ розгл¤д доречно зд≥йснювати п≥сл¤ анал≥зу перших трьох напр¤мк≥в.

” м≥ру формуванн¤ "авторськоњ" ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ та њњ основних напр¤мк≥в дедал≥ ч≥тк≥ше виокремлюЇтьс¤ њњ предмет. ѕредмет ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ, незалежно в≥д того, про ¤кий з њњ напр¤мк≥в ≥детьс¤, становить сусп≥льство в його темпоральних (часових) модиф≥кац≥¤х ≥ трансформац≥¤х. ” цьому план≥ у ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ багато сп≥льного з ≥сторичною наукою. јле Ї й ≥стотн≥ в≥дм≥нност≥. ѕо-перше, ≥стор≥ю ц≥кавл¤ть переважно локал≥зован≥ в простор≥ та час≥ сусп≥льн≥ под≥њ, процеси, ¤вища, тод≥ ¤к ф≥лософ≥ю ≥стор≥њ Ч масштабн≥ ц≥л≥сн≥ соц≥окультурн≥ формоутворенн¤. ѕо-друге, ≥стор≥ю приваблюЇ передус≥м под≥Ївий, хронолог≥чний шар переб≥гу зм≥н у р≥зних рег≥онах планети на р≥зних в≥дтинках часу, ф≥лософ≥ю ж ≥стор≥њ Ч глибинн≥ тенденц≥њ та законом≥рност≥ цих зм≥н. √≥пертрофуючи саме цю обставину, ≤.√.√ердер свого часу д≥йшов нав≥ть висновку, що саме ф≥лософ≥¤ ≥стор≥њ Ї справжньою ≥стор≥Їю людства, поза ¤кою вс≥ зовн≥шн≥ св≥тов≥ под≥њ видаютьс¤ привидами чи жахливою потворою, сукупн≥стю уламк≥в, в≥чних започаткувань без завершенн¤ ≥ незрозум≥лих викрут≥в дол≥.

Ќаведеними рисами ф≥лософ≥¤ ≥стор≥њ досить ч≥тко розмежовуЇтьс¤ з≥ спец≥альними галуз¤ми ≥сторичноњ науки. ƒалеко не так ч≥тко Ч з цариною загальноњ ≥стор≥њ. ќднак ≥ м≥ж загально-≥сторичною та ф≥лософсько-≥сторичною теор≥¤ми прол¤гаЇ своЇр≥дний водод≥л. Ѕудучи ¤кщо не тотожними, то досить близькими за гранично високим ступенем узагальненн¤, ф≥лософ≥¤ ≥стор≥њ та загальна ≥стор≥¤ пом≥тно р≥зн¤тьс¤ за своњми п≥дходами. «агально≥сторична теор≥¤, ¤к ≥ кожна ≥нша наукова теор≥¤, прагне ос¤гнути св≥й предмет за суто об'Їктивним п≥дходом, ел≥м≥нувати щонайменш≥ суб'Їктивн≥ погл¤ди на факти. ‘≥лософ≥¤ ж ≥стор≥њ Ч в цьому њњ принципове ставленн¤ до науки, Ч навпаки, фокусуЇ увагу не на чистому об'Їкт≥ ¤к .такому, а саме на р≥зноман≥тних ви¤вах взаЇмов≥дношенн¤, взаЇмозв'¤зку об'Їкта ≥ суб'Їкта: через дихотом≥ю чи то природи й ≥стор≥њ, чи ≥стор≥њ людства загалом та окремого сусп≥льства або ж сусп≥льства ≥ особи. «авд¤ки цьому визначаЇтьс¤, охоплюЇтьс¤ ≥ розгл¤даЇтьс¤ вельми широке коло ≥Їрарх≥зованих смисложиттЇвих проблем Ч в≥д питанн¤ про долю людства й сенс ≥стор≥њ до загадки сенсу бутт¤ окремоњ людини.

” вс≥х трьох вищезгаданих напр¤мках ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ це коло проблем ставитьс¤ ≥ розгл¤даЇтьс¤. јле в кожному з них Ч по-р≥зному, в≥дпов≥дно до ор≥Їнтац≥њ його за вектором ≥сторичного часу ≥ оц≥нки темпоральних зм≥н.

™дн≥сть ≥ багатоман≥тн≥сть ≥стор≥њ

ѕитанн¤ про Їдн≥сть св≥товоњ ≥стор≥њ, розмањтт¤ њњ утворень маЇ характер основоположного дл¤ ф≥лософського ос¤гненн¤ ≥стор≥њ.

¬≥дпов≥дь на нього передбачаЇ вир≥шенн¤ ц≥лого р¤ду проблем, пов'¤заних з д≥алектикою загального та особливого в ≥сторичному процес≥, сп≥вв≥дношенн¤м у ньому конкретно-≥сторичного та загальнолюдського. ј це вимагаЇ в свою чергу досл≥дженн¤ проблеми спр¤мованост≥ ≥сторичного розвитку людства, ви¤вленн¤ природи соц≥ально-≥сторичного закону, форм, етап≥в та критер≥њв сусп≥льного прогресу, а також гуман≥стичного зм≥сту ≥стор≥њ. ѕроблема Їдност≥ та багатоман≥тност≥ ≥сторичного процесу, пер≥одизац≥њ та структуруванн¤ його форм була ≥ Ї одн≥Їю з нар≥жних дл¤ т≥Їњ галуз≥ знань, що маЇ назву ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ. ќдним з перших досл≥дник≥в, ¤кий чи не найповн≥ше охопив коло проблем, що стосуютьс¤ сп≥вв≥дношенн¤ Їдност≥ й розмањтт¤ в ≥сторичному процес≥, був ≥тал≥йський ф≥лософ ƒжамбат≥ста ¬≥ко (1660-1744). ¬ його трактат≥ "«асади новоњ науки про загальну природу нац≥њ", ¤кий був опубл≥кований 1725 p., проанал≥зовано життЇд≥¤льн≥сть соц≥альних орган≥зм≥в у њхн≥й еволюц≥њ в≥д плем≥нного побуту до Ќового часу.

«апропонований ¬≥ко метод досл≥дженн¤ сусп≥льства шл¤хом розгл¤ду духовноњ культури народ≥в став згодом пан≥вним у ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ. …ого концепц≥¤ Ї прообразом майбутн≥х теор≥й цикл≥чност≥ в розвитку культур ≥ цив≥л≥зац≥й. Ќа в≥дм≥ну в≥д класичного п≥дходу епохи ѕросв≥тництва, ¬≥ко розгл¤даЇ динам≥ку сусп≥льно-≥деал≥стичноњ сутност≥ натурал≥зму, оск≥льки географ≥чне середовище (кл≥мат, рельЇф, рослинний та тваринний св≥т ≥ т.д.) бачитьс¤ лише в зв'¤зку з ≥сторичним процесом. «г≥дно з ≥де¤ми натурал≥зму, географ≥чне середовище поширювало св≥й безпосередн≥й вплив лише на момент формуванн¤ особливого духовного складу народу (структур та зм≥сту сусп≥льноњ св≥домост≥), тод≥ ¤к реально д≥ючою причиною ≥сторичного розвитку в ус≥й його складност≥ та багатоман≥тност≥ визнававс¤ саме "дух народу", що формувавс¤ п≥д впливом природного середовища.

” вир≥шенн≥ проблеми структурал≥зац≥њ св≥товоњ ≥стор≥њ, пер≥одизац≥њ етап≥в еволюц≥њ людського сусп≥льства натурал≥зм досить часто в≥дходив в≥д принципу ≥сторизму (в контекст≥ рег≥онал≥зму) ≥ скочувавс¤ на позиц≥њ утоп≥зму. “енденц≥¤ до пошуку ≥деального сусп≥льного ладу або "золотого в≥ку" переважала у багатьох його представник≥в.

≤ хоча натурал≥зм ¤к самост≥йний теоретичний напр¤мок втратив перспективу, в≥н був необх≥дним ¤к концептуальне доповненн¤ до об'Їктивно ≥деал≥стичноњ ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ. јдже у багатьох соц≥ально-ф≥лософських вченн¤х, ≥ насамперед у ≤. анта та √.√егел¤, ≥дењ натурал≥зму були необх≥дним п≥дірунт¤м дл¤ по¤сненн¤ рег≥ональних в≥дм≥нностей Їдиного людства, що розвиваЇтьс¤ ¤к поетапне становленн¤ "загального начала".

—ам же прогрес в≥н пов'¤зуЇ з пон¤тт¤м ступен¤ розвитку народного начала в культур≥, а народн≥ звичањ ≥ моральн≥ настанови вважаЇ реальним про¤вом "сусп≥льноњ природи" людини.

” той же час в концепц≥њ ¬≥ко в≥дсутн≥й принцип ≥сторизму в ≥нтерпретац≥њ еволюц≥њ людського сусп≥льства. ∆иттЇд≥¤льн≥сть кожноњ конкретноњ сп≥льност≥ трактуЇтьс¤ ним аналог≥чно з античною ≥деЇю про св≥товий кругооб≥г, що охоплюЇ ¤к необх≥дн≥ стад≥њ моменти виникненн¤, розкв≥ту та загибел≥. ¬ цьому план≥ вс≥ соц≥альн≥ орган≥зми ≥ культури в св≥тов≥й ≥стор≥њ, за переконанн¤м ¬≥ко, р≥вноц≥нн≥, оск≥льки не мають н≥¤коњ ≥сторичноњ перспективи.  ожну культуру та њњ про¤в оч≥куЇ неминуча смерть.

‘≥лософ≥¤ ≥стор≥њ XVIII Ч першоњ половини XIX ст. в по¤сненн≥ законом≥рностей сусп≥льного розвитку зовн≥ ор≥Їнтувалась на дв≥ методолог≥чн≥ установки. ќдн≥Їю з них був натурал≥зм у форм≥ географ≥чного детерм≥н≥зму (Ў.ћонтеск'Ї, √.√ердер та ≥н.), або ж у форм≥ ≥деал≥стичного натурал≥зму ( .ј.√ельвец≥й, ∆.-∆.–усо). ƒруга методолог≥чна ор≥Їнтац≥¤, започаткована ще ƒж.¬≥ко, Ї характерною wФ об'Їктивного ≥деал≥зму (наприклад ≤. ант, √.√егель).

Ќатурал≥стичний п≥дх≥д у ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ, ¤кий дос¤г теоретичноњ вершини у вченн≥ англ≥йського ф≥лософа “.Ѕокл¤, при вс≥й його багатоман≥тност≥ ор≥Їнтувавс¤ на вивченн¤ впливу природно-кл≥матичних фактор≥в розвитку людського сусп≥льства. Ќеповторн≥сть ≥сторичних под≥й, ≥сторичноњ рол≥ та дол≥ народ≥в по¤снювались насамперед в≥дм≥нн≥стю природного середовища њхнього проживанн¤.

1	2

Ќазва: ѕарадигми ос¤гненн¤ ≥стор≥њ. ‘≥лософ≥¤ ≥стор≥њ, предмет ≥ напр¤мки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (2811 прочитано)