‘≥лософ≥¤ > —усп≥льство ¤к система ≥ життЇд≥¤льн≥сть людини. ƒ≥¤льн≥сть ¤к спос≥б ≥снуванн¤ соц≥ального

—усп≥льство ¤к система ≥ життЇд≥¤льн≥сть людини. ƒ≥¤льн≥сть ¤к спос≥б ≥снуванн¤ соц≥ального

«розум≥ти сусп≥льство ¤к об'Їктивний процес п≥знати законом≥рност≥ його функц≥онуванн¤, розвитку Ч це головне завданн¤ соц≥альноњ ф≥лософ≥њ. ≤ хоч в ≥сторико-ф≥лософському ракурс≥ в розум≥нн≥ сусп≥льства Ї багато м≥стиф≥кац≥й, сучасне наукове у¤вленн¤ про нього не може бути сформоване без скрупульозного анал≥зу тих пошук≥в (дос¤гнень та помилок), ¤кими надзвичайно багата ≥стор≥¤ соц≥альноњ ф≥лософ≥њ.

Ќа думку ѕлатона, сусп≥льство Ї об'Їднанн¤м людей дл¤ задоволенн¤ своњх потреб ≥ Ї засобом реал≥зац≥њ потреби людей одне в одному. «а јр≥стотелем, воно Ї вт≥ленн¤м притаманного в≥д народженн¤ соц≥ального ≥нстинкту людини. –ел≥г≥йна ф≥лософ≥¤ вважала його про¤вом божого твор≥нн¤. ѕросв≥тител≥ (“.√обс, ∆.∆.–уссо, ‘.ћ.¬ольтер) та французьк≥ матер≥ал≥сти XVIII ст. трактували сусп≥льство ¤к форму сусп≥льноњ угоди, √.√егель Ч ¤к реальний процес життЇд≥¤льност≥ людей, що в≥дбуваЇтьс¤ завд¤ки вт≥ленню в житт¤ абсолютноњ ≥дењ. ≤.Ѕентам визначаЇ сусп≥льство ¤к "ф≥ктивне т≥ло, що складаЇтьс¤ з ≥ндив≥дуальних ос≥б, ¤к≥ розгл¤даютьс¤ ¤к його складов≥ члени". √.«≥ммель в≥дроджуЇ ѕлатонову ≥дею про сусп≥льство ¤к зас≥б реал≥зац≥њ внутр≥шн≥х спонук, потреб, мотив≥в ≥ндив≥д≥в. ћ.¬ебер доповнюЇ њњ тезою про "де¤кий м≥н≥мум взаЇмоор≥Їнтац≥й". ≈.ƒюркгейм п≥дкреслюЇ значенн¤ розпод≥лу прац≥. “.ѕарсонс трактуЇ сусп≥льство ¤к соц≥альну систему, що функц≥онуЇ завд¤ки взаЇмод≥њ людей та соц≥альних ≥нститут≥в. ћарксистська соц≥альна ф≥лософ≥¤ сусп≥льство визначаЇ ¤к сукупн≥сть ≥сторично обумовлених форм сп≥льноњ д≥¤льност≥ людей. √оловною детерм≥нантою сусп≥льного житт¤ Ї спос≥б виробництва матер≥альних благ. —аме в≥н обумовлюЇ соц≥альний, пол≥тичний та духовний процес житт¤. —усп≥льне бутт¤ визначаЇ сусп≥льну св≥дом≥сть, а не навпаки Ч ось головний висновок марксистськоњ соц≥альноњ ф≥лософ≥њ.

Ѕули спроби по¤снити сусп≥льне житт¤ ≥ через призму визначальноњ рол≥ сусп≥льноњ св≥домост≥. як в≥домо, велика група ф≥лософ≥в виходить з положенн¤ про те, що св≥том правл¤ть ≥дењ. Ќайпосл≥довн≥ше ц¤ позиц≥¤ проведена в ф≥лософ≥њ ѕлатона та √егел¤.

“еоретичне у¤вленн¤ про соц≥ум ¤к систему безпосередньо пов'¤зане з анал≥зом головних п≥дрозд≥л≥в ≥ сфер сусп≥льного житт¤, гармон≥йна взаЇмод≥¤ ¤ких забезпечуЇ ц≥л≥сн≥сть сусп≥льства ≥, навпаки, Ч дисгармон≥¤ ¤ких веде до суттЇвих конфл≥кт≥в ≥ деформац≥й.

ѕон¤тт¤ "сфера сусп≥льного житт¤" в≥дбиваЇ р≥знопланов≥ процеси, стосунки, ц≥нност≥, ≥нститути, фактори ¤к матер≥альн≥, так ≥ ≥деальн≥, об'Їктивн≥ й суб'Їктивн≥. —фера Ч це реальний процес людськоњ життЇд≥¤льност≥. ƒ≥алектика сфер сусп≥льного житт¤ розгл¤даЇтьс¤ нами ¤к реальне житт¤ сусп≥льства в конкретно-≥сторичних, соц≥окультурних та природних вим≥рах.

Ќа наш погл¤д, доц≥льно вид≥л¤ти так≥ сфери сусп≥льного житт¤:

а) матер≥альна Ч охоплюЇ процеси матер≥ального виробництва, розпод≥лу, обм≥ну, споживанн¤, а також продуктивн≥ сили й виробнич≥ в≥дносини, науково-техн≥чний прогрес ≥ технолог≥чну революц≥ю;

б) соц≥ально-пол≥тична Ч включаЇ соц≥альн≥ та пол≥тичн≥ стосунки людей у сусп≥льств≥ Ч нац≥ональн≥, групов≥, м≥ждержавн≥ тощо. —аме ц¤ сфера охоплюЇ так≥ ¤вища й процеси, ¤к революц≥¤, реформа, еволюц≥¤, в≥йна. ¬ ц≥й сфер≥ функц≥онують так≥ соц≥альн≥ ≥нститути, ¤к парт≥¤, держава, сусп≥льн≥ орган≥зац≥њ;

в) духовна Ч це широкий комплекс ≥дей, погл¤д≥в, у¤влень, тобто весь спектр виробництва св≥домост≥ (¤к ≥ндив≥дуальноњ, так ≥ сусп≥льноњ), трансформац≥њ њњ в≥д одн≥Їњ ≥нстанц≥њ до ≥ншоњ (засоби масового ≥нформуванн¤), перетворенн¤ в ≥ндив≥дуальний духовний св≥т людини;

г) культурно-побутова Ч охоплюЇ виробництво культурних ц≥нностей, передачу њх в≥д одного покол≥нн¤ до ≥ншого, житт¤ с≥м'њ, побутов≥ проблеми (орган≥зац≥¤ в≥дпочинку, в≥льного часу), осв≥ту, вихованн¤ тощо.

”с≥ сфери сусп≥льного житт¤ т≥сно взаЇмопов'¤зан≥, тому њх треба розгл¤дати лише в Їдност≥. јбсолютизац≥¤ ¤коњсь одн≥Їњ сфери сусп≥льного житт¤ призведе до створенн¤ деформованоњ модел≥ сусп≥льства. ¬ центр≥ кожноњ сфери, ¤к ≥ сусп≥льства в ц≥лому, маЇ сто¤ти людина, що охоплюЇ вс≥ сфери життЇд≥¤льност≥, ЇднаЇ њх.

ƒ≥¤льн≥сть ¤к спос≥б ≥снуванн¤ соц≥ального

як суб'Їкт людина маЇ насамперед мисли ти й д≥¤ти, д≥¤ти й мислити. “еолог≥¤ вважаЇ, що спочатку було слово. Ќаука в≥ддаЇ перевагу д≥лу. —оц≥альна ф≥лософ≥¤ виходить з одв≥чноњ Їдност≥ слова та д≥ла ¤к перв≥сного принципу по¤сненн¤ специф≥ки соц≥ального. «а межами цього принципу соц≥альноњ ф≥лософ≥њ не ≥снуЇ. …ого "долають" лише м≥фолог≥¤, рел≥г≥¤ та ≥деолог≥¤. јле це вже дещо ≥нш≥ форми духовного освоЇнн¤ св≥ту, н≥ж соц≥альна ф≥лософ≥¤, про ¤ку йдетьс¤ в нашому курс≥.

–озгл¤даючи Їдн≥сть слова ≥ д≥ла з боку д≥ла, ц≥лком правом≥рно давати визначенн¤ д≥¤льност≥ ¤к умови, засобу, руш≥йноњ сили й сутност≥ соц≥ального. ѕоза д≥¤льн≥стю соц≥ального не ≥снуЇ. «авд¤ки д≥¤льност≥ людина поборола вих≥дну, початкову тотожн≥сть з природою й п≥дн¤лась над нею, набувши надприродного статусу ≥ форми свого бутт¤. ќтже, д≥¤льн≥сть Ї джерелом формуванн¤ соц≥альност≥. Ѕез д≥¤льност≥ немаЇ сенсу вести мову про можлив≥сть соц≥ального. —оц≥альне живе лише в д≥¤льност≥ й завд¤ки њй.

ƒ≥¤льн≥стю людина перетворюЇ природу ≥ створюЇ св≥й особливий св≥т Ч культуру. “аким чином, д≥¤льн≥сть Ї засобом формуванн¤ соц≥ального ¤к культурного середовища житт¤ людини. ¬она виконуЇ соц≥окультурну творчу функц≥ю, творить соц≥ум ¤к культуру.

—оц≥о- ≥ культуротворча функц≥¤ д≥¤льност≥ ф≥лософською традиц≥Їю ос¤галась надзвичайно суперечливо. ÷ю функц≥ю визначили ще  онфуц≥й ≥ јр≥стотель. ѕроте ¤к принцип ф≥лософського по¤сненн¤ соц≥ального (людського) способу бутт¤ д≥¤льн≥сть постала лише в н≥мецьк≥й класичн≥й ф≥лософ≥њ. ѕерший крок до цього зробив ≤. ант. ” статус≥ ж загальноњ основи культури д≥¤льн≥сть вперше в ≥стор≥њ ф≥лософськоњ думки означив ….‘≥хте. Ќа його думку, д≥¤льн≥сть ."я" ¤к чиста самод≥¤льн≥сть, в≥льна активн≥сть створюЇ св≥т "не-я" Ч св≥т, що оточуЇ людину, св≥т людськоњ культури.

÷ю думку п≥дхопив ≥ розвинув √.√егель. ƒ≥¤льн≥сть, вважаЇ в≥н, Ї всепроникаючою характеристикою абсолютного духу, народженого його потребою в самозм≥н≥ й самовдосконаленн≥. √оловну роль в≥д≥граЇ духовна д≥¤льн≥сть, а в њњ структур≥ Ч рефлекс≥¤, тобто самосв≥дом≥сть. «авд¤ки д≥¤льност≥ абсолютна ≥де¤ створюЇ предметний св≥т культури, в≥дбиваЇ сусп≥льне житт¤, р≥зноман≥тн≥ формоутворенн¤ Ч мораль, право, мистецтво, ф≥лософ≥ю тощо.

√егел≥вську концепц≥ю д≥¤льност≥ намагались осмислити й переосмислити майже вс≥ ф≥лософи наступних епох. Ќаприклад,  .ћаркс обгрунтував ≥дею предметноњ д≥¤льност≥ у вигл¤д≥ практики. —. 'Їркегор протипоставив рац≥онал≥стському трактуванню д≥¤льност≥ √.√егелем феномен вол≥ ¤к в≥докремлене в≥д бутт¤ функц≥онуванн¤, людське ≥снуванн¤. ≈. асс≥рер вбачав у д≥¤льност≥ головне джерело формуванн¤ символ≥чно-знакових структур. ≈.√усерль розгл¤дав њњ ¤к зас≥б формуванн¤ життЇвого св≥ту. ћ.¬ебер, ‘.«нанецький, а п≥зн≥ше й “.ѕарсонс трансформували ≥дею д≥¤льност≥ в концепц≥ю соц≥альноњ д≥њ, де роль опорних дом≥нант в≥д≥гравали не ст≥льки рац≥ональн≥, ск≥льки ц≥нн≥сн≥ настанови й ор≥Їнтац≥њ, мотиви, спод≥ванн¤, вибаглив≥сть тощо.

як бачимо, д≥¤льн≥сть ≥нтерпретують з р≥зних бок≥в, неоднаковою за ¤к≥стю ≥ структурою. √оловне ж лишаЇтьс¤ сталим: майже в кожн≥й ф≥лософськ≥й систем≥ соц≥альн≥сть пов'¤зуЇтьс¤ саме з д≥¤льн≥стю, ¤ка розгл¤даЇтьс¤ ¤к зас≥б, умова, руш≥йна сила й основне джерело формуванн¤ соц≥альност≥.

’арактеризуючи д≥¤льн≥сть ¤к зас≥б ≥снуванн¤ соц≥ального, вчен≥ п≥дкреслюють таку њњ особлив≥сть, ¤к ≥нституц≥ональн≥сть. ≤нститут (в≥д лат. institutum Ч устр≥й, становленн¤) Ї заклад, що забезпечуЇ в≥дносну стаб≥льн≥сть зв'¤зк≥в ≥ в≥дносин м≥ж людьми в рамках соц≥альноњ орган≥зац≥њ сусп≥льства. —оц≥альна ф≥лософ≥¤ розгл¤даЇ так≥ соц≥альн≥ ≥нститути ¤к певну сукупн≥сть заклад≥в та установ, що в≥дпов≥даЇ соц≥альн≥й структур≥ сусп≥льства; сукупн≥сть соц≥альних умов та культурних зразк≥в, ¤к≥ визначають ст≥йк≥ форми соц≥альноњ повед≥нки та д≥¤льност≥; систему повед≥нки зг≥дно з цими нормами. ¬ економ≥чн≥й сфер≥ сусп≥льноњ д≥¤льност≥ Ї так≥ ≥нститути, ¤к розпод≥л прац≥, власн≥сть, зароб≥тна плата та ≥н.; в пол≥тичн≥й Ч держава, арм≥¤, парт≥¤ ≥ т. ≥н.; в духовн≥й Ч мораль, право, мистецтво, наука, рел≥г≥¤ тощо. —оц≥альна ф≥лософ≥¤ розгл¤даЇ й так≥ ≥нститути, ¤к с≥м'¤, вихованн¤, культура.

‘ункц≥њ цих ≥нститут≥в досить своЇр≥дн≥: вони заохочують д≥¤льн≥сть ос≥б, що вход¤ть до них, ≥ приймають ¤к своњ њхн≥ дом≥нантн≥ норми. ≤нститути регулюють повед≥нку та д≥¤льн≥сть, що суперечать цим нормам, контролюють та упор¤дковують њх зг≥дно ≥з своњми принципами. –озгалужена система ≥нституц≥ональност≥ притаманна лише людству. “варинний св≥т не маЇ под≥бноњ системи. ≤нституц≥ональн≥сть д≥¤льност≥ Ч характерна риса соц≥альност≥ людського житт¤. ¬ивченн¤ його з цього боку Ч надзвичайно складне й актуальне завданн¤.

–озгл¤д д≥¤льност≥ з боку ≥нституц≥ональност≥ людського сп≥лкуванн¤ даЇ змогу говорити про сусп≥льство ¤к систему р≥зноман≥тних та розгалужених стосунк≥в м≥ж людьми Ч систему сусп≥льних в≥дносин.

¬они виникають м≥ж людьми в процес≥ њхньоњ д≥¤льност≥ та сп≥лкуванн¤, становл¤ть сусп≥льну форму д≥¤льного сп≥лкуванн¤, закр≥плюютьс¤ (й охорон¤ютьс¤) певними соц≥альними ≥нститутами, постають ¤к своЇр≥дн≥ маг≥страл≥ (нормативн≥ системи), у в≥дпов≥дност≥ з ¤кими зд≥йснюютьс¤ д≥¤льн≥сть ≥ стосунки людей м≥ж собою. —усп≥льство Ч це система сусп≥льних в≥дносин людей у р≥зноман≥тних п≥дрозд≥лах життЇд≥¤льност≥.

1	2

Ќазва: —усп≥льство ¤к система ≥ життЇд≥¤льн≥сть людини. ƒ≥¤льн≥сть ¤к спос≥б ≥снуванн¤ соц≥ального
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (2700 прочитано)