‘≥лософ≥¤ > —усп≥льство ¤к система ≥ життЇд≥¤льн≥сть людини. ƒ≥¤льн≥сть ¤к спос≥б ≥снуванн¤ соц≥ального

—оц≥ально-ф≥лософський анал≥з виходить з ширшого принципу:

розгл¤даЇ сукупн≥сть сусп≥льних в≥дносин безв≥дносно до под≥лу њх на первинн≥ й вторинн≥, ¤к так≥, що в певних ≥сторичних умовах можуть в≥д≥гравати ¤к пров≥дну, так ≥ другор¤дну роль. « своњми рольовими функц≥¤ми сусп≥льн≥ в≥дносини можуть м≥н¤тись м≥сц¤ми. Ќаприклад, пол≥тика може передувати економ≥ц≥; морально-культурне зубож≥нн¤ нац≥њ може звести нан≥вець гранд≥озн≥ економ≥ко-соц≥альн≥ задуми. ћистецтво управл≥нн¤ сусп≥льством вимагаЇ теоретичного хисту у визначенн≥ сусп≥льних пр≥оритет≥в, а не догматичного посиланн¤ на те, що економ≥чн≥ п≥двалини мають обумовити ≥нш≥ соц≥альн≥ процеси.

(”с≥ сусп≥льн≥ в≥дносини орган≥чно пов'¤зан≥ м≥ж собою ≥ проникають одне в одне. Ѕ≥льш-менш однозначне визначенн¤ њх можливе лише в абстракц≥њ, на р≥вн≥ теоретичного анал≥зу. –еальне житт¤ сусп≥льства характеризуЇтьс¤ химерним плетивом сусп≥льних взаЇмозв'¤зк≥в ≥ стосунк≥в. –оз≥братись у цьому плетив≥ завжди надзвичйно важко. —усп≥льство Ч це Їдина, ц≥л≥сна система. —аме тому соц≥альна ф≥лософ≥¤ обережно ставитьс¤ до ≥нтерпретац≥њ њњ в контекст≥ дилеми первинност≥ Ч вторинност≥ сусп≥льних в≥дносин, п≥дкреслюЇ њхн≥й орган≥чний взаЇмозв'¤зок, ц≥л≥сн≥сть п≥знанн¤ ¤ких розц≥нюЇ ¤к б≥льш евристичний принцип, н≥ж дилеми.

«азначена ц≥л≥сн≥сть системи сусп≥льних в≥дносин позначаЇтьс¤ категор≥Їю "спос≥б житт¤", що замикаЇ теоретичну модель сусп≥льства, синтезуЇ р≥зноман≥тн≥ життЇв≥ процеси, п≥дводить њх до Їдиноњ й незаперечноњ основи Ч людини ¤к самоц≥л≥ сусп≥льно-≥сторичного розвитку.

—пос≥б житт¤ Ч це синтетична характеристика сукупност≥ типових вид≥в життЇд≥¤льност≥ людей (≥ндив≥д≥в та соц≥альних сп≥льнот) у Їдност≥ з умовами житт¤ сусп≥льства. —пос≥б житт¤ охоплюЇ вс≥ сфери сусп≥льства: працю ≥ побут, сусп≥льне житт¤ й культуру, повед≥нку (стиль житт¤) людей та њхн≥ духовн≥ ц≥нност≥. ¬≥н реал≥зуЇтьс¤ через д≥¤льн≥сть, виробництво, в ¤кому вид≥л¤ютьс¤ так≥ пров≥дн≥ елементи:

безпосереднЇ виробництво, розпод≥л, обм≥н, споживанн¤.

«вичайно, матер≥альн≥ та духовн≥ блага створюютьс¤ в сфер≥ безпосереднього виробництва. ўоб було що споживати (обм≥нювати, розпод≥л¤ти), треба щось виробл¤ти. ¬насл≥док цього робитьс¤ висновок про пр≥оритетн≥сть безпосерднього виробництва в систем≥ способу житт¤ людей. ¬се це не викликаЇ сумн≥в≥в. ¬они з'¤вл¤ютьс¤ згодом, п≥сл¤ анал≥зу реального життЇвого процесу на основ≥ абсолютизац≥њ визначальноњ рол≥ виробництва в сусп≥льному житт≥ й фактичному нехтуванн≥ такими елементами, ¤к розпод≥л, обм≥н, споживанн¤, соц≥альна сфера, культура тощо.

ѕр≥оритетн≥сть виробництва за рахунок ≥нших складових частин сусп≥льноњ ц≥л≥сност≥ не забезпечить ¤к≥сного способу житт¤. ¬≥н визначаЇтьс¤ не лише безпосередн≥м виробництвом, а й ус≥Їю системою сусп≥льних в≥дносин. —пос≥б житт¤ в≥дбиваЇ також р≥вень розвитку духовноњ культури сусп≥льства, на¤вн≥ типи св≥тогл¤ду, моральн≥ норми, ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ, що реал≥зуютьс¤ у вчинках ≥ д≥¤х людей, у њхньому ставленн≥ до прац≥, ≥нших людей, р≥зних соц≥альних груп ≥ сусп≥льства в ц≥лому.

—оц≥альна ф≥лософ≥¤ наголошуЇ на пр≥оритетност≥ кожного елемента способу житт¤, на ц≥л≥сност≥ сусп≥льства ¤к соц≥альноњ системи, що функц≥онуЇ завд¤ки виробництву й постаЇ ¤к живий орган≥зм з ус≥ма особливост¤ми економ≥чних, соц≥ально-пол≥тичних, ≥деолог≥чних, культурних, побутових, с≥мейних та ≥нших соц≥альних в≥дносин, ¤к≥ безпосередньо характеризують життЇд≥¤льн≥сть людей.

” центр≥ сусп≥льства Ч людина. Ѕез нењ воно не ≥снуЇ. як≥ б матер≥альн≥ ц≥нност≥ не нагромадили люди Ч буд≥вл≥, знар¤дд¤ прац≥ тощо Ч все це вмираЇ п≥сл¤ того, ¤к його залишили люди. Ћюдина Ч суб'Їкт ≥ головна д≥йова особа сусп≥льства. ÷ей висновок лишаЇтьс¤ незаперечним незалежно в≥д теоретичних побудов та ≥деолог≥чних дом≥нант сусп≥льного розвитку.

1	2

Ќазва: —усп≥льство ¤к система ≥ життЇд≥¤льн≥сть людини. ƒ≥¤льн≥сть ¤к спос≥б ≥снуванн¤ соц≥ального
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (2700 прочитано)