‘≥лософ≥¤ > ‘≥лософський анал≥з сусп≥льства

” процес≥ сп≥лкуванн¤ люди ¤к ф≥зично, так ≥ духовно твор¤ть одне одного, тобто формують ≥ в≥дтворюють ¤к≥сну своЇр≥дн≥сть свого житт¤ ¤к сусп≥льного. ” сп≥лкуванн≥ ≥ через нього в≥дбуваЇтьс¤ взаЇмовплив ≥ взаЇмод≥¤ ≥ндив≥д≥в, ви¤вл¤Їтьс¤ ≥ формуЇтьс¤ сп≥льн≥сть погл¤д≥в, думок, настроњв, дос¤гаЇтьс¤ взаЇморозум≥нн¤, зд≥йснюЇтьс¤ передача ≥ засвоЇнн¤ манер, звичок, стилю повед≥нки, створюютьс¤ згуртован≥сть ≥ сол≥дарн≥сть, в≥дтворюЇтьс¤ спос≥б житт¤.

ƒ≥¤льн≥сть ≥ сп≥лкуванн¤ взаЇмообумовлюють, детерм≥нують ¤к≥сну своЇр≥дн≥сть одне одного. —п≥лкуванн¤ людей завжди маЇ д≥¤льний характер, ≥ навпаки, Ч людська д≥¤льн≥сть можлива лише на засадах сп≥лкуванн¤. ¬ ¤ких би умовах ≥ формах не в≥дбувалас¤ д≥¤льн≥сть людини, ¤коњ б структури вона не набувала, њњ сл≥д розгл¤дати в Їдност≥ з сусп≥льними в≥дносинами, ≥з житт¤м сусп≥льства. ѕри вс≥й своЇр≥дност≥ д≥¤льн≥сть людини Ч це система, що входить до системи сусп≥льних в≥дносин. ѕоза цими в≥дносинами людськоњ д≥¤льност≥ взагал≥ не ≥снуЇ.

ƒ≥¤льн≥сть ≥ сп≥лкуванн¤ Ч всезагальн≥ необх≥дн≥ умови соц≥ального. ≤ хоч його ос¤гненн¤ потребуЇ проникненн¤ в таЇмницю низки своЇр≥дних людських феномен≥в Ч культури, соц≥альних ≥нститут≥в, вибору, чуттЇвост≥ тощо Ч його початок кор≥нитьс¤ саме в д≥¤льност≥ ≥ сп≥лкуванн≥; саме вони постають тими нар≥жними камен¤ми, на ¤ких зводитьс¤ буд≥вл¤ соц≥ального, базуЇтьс¤ сусп≥льство ¤к особливий феномен д≥йсност≥, ¤к п≥дсистема об'Їктивноњ реальност≥.

ѕ≥дкреслюючи специф≥ку людського способу житт¤ ¤к принципово в≥дм≥нного в≥д тваринного ≥снуванн¤, сл≥д наголосити на його соц≥ально-спадкоЇмному ≥ тому ≥сторичному характер≥. “варина не набуваЇ досв≥ду спадково, а здобуваЇ його самост≥йно. ¬она успадковуЇ лише ≥нстинкт. Ћюдина ж багата досв≥дом покол≥нь.  ожне нове покол≥нн¤ стоњть на плечах попереднього, спадкоЇмне переймаючи в нього ≥сторичний досв≥д; соц≥альн≥сть маЇ ≥сторичний характер. “варинне ж житт¤ Ч поза≥сторичне. ≤стор≥¤ житт¤ тварини зникаЇ разом з њњ ф≥зичною смертю. Ћюдське житт¤ продовжуЇтьс¤ в наступних покол≥нн¤х.

“аким чином, соц≥ум ¤к ≥стор≥¤ постаЇ у вигл¤д≥ творчост≥ людей в ус≥х галуз¤х сусп≥льного житт¤ Ч створенн¤ матер≥альних ≥ духовних ц≥нностей, перетворенн¤ природи, формуванн¤ нових ¤костей у людин≥. ≤стор≥¤ характеризуЇтьс¤ просторово-часовими вим≥рами, п≥дл¤гаЇ визначеност≥ в систем≥ категор≥й прогресу, постаЇ ¤к сусп≥льно-природний процес взаЇмод≥њ людини з природою, предметним св≥том культури, з ≥ншими людьми.

” науковому ос¤гненн≥ соц≥ум розгл¤давс¤ насамперед ¤к ≥стор≥¤ людськоњ життЇд≥¤льност≥. ѕерш≥ ≥сторичн≥ вченн¤ (√еродот, ‘ук≥д≥д, ѕол≥б≥й) одночасно з описом под≥й, ф≥ксац≥Їю факт≥в намагалис¤ ви¤вити ≥ проанал≥зувати њх чинники. ѕроте переважна б≥льш≥сть древн≥х ≥сторичних вчень мали описовий характер. “аке ж саме спостер≥гаЇтьс¤ й дал≥, практично аж до середини XIX ст. Ќезважаючи на окрем≥ спроби ос¤гнути ≥сторичний процес ¤к ц≥л≥сн≥сть (јвгустин Ѕлаженний,  ондорсе, √ердер, –уссо, √егель та ≥н.), вченн¤ про соц≥ум у межах ≥сторичних досл≥джень мали аморфний характер. ѕерша спроба виходу за вузьк≥ рамки ≥сторичного анал≥зу (з≥ збереженн¤м його переваг ≥ надбань), осмисленн¤ соц≥уму не лише в контекст≥ ≥стор≥њ, а й у б≥льш широких межах д≥¤льност≥ та сп≥лкуванн¤ була зроблена  .ћарксом, у вченн≥ ¤кого сусп≥льство постало у вигл¤д≥ сусп≥льно-економ≥чноњ формац≥њ.

ћатер≥альне в сусп≥льств≥ Ч це, звичайно, люди, природн≥ умови њхнього житт¤, способи виробництва матер≥альних благ, продуктивн≥ сили й виробнич≥ в≥дносини. ƒо матер≥альних утворень в≥днос¤ть велику групу соц≥альних (сусп≥льних) в≥дносин, державу, де¤к≥ соц≥альн≥ ≥нститути. ≤ хоч матер≥альне Ї завжди об'Їктивним, зв'¤зок м≥ж ними в сусп≥льств≥ б≥льш складний, н≥ж здаЇтьс¤ на перший погл¤д.

Ќаприклад, куди в≥днести людину? «вичайно ж, до матер≥ального. јле ¤к бути з њњ св≥дом≥стю, почутт¤ми, пристраст¤ми, прагненн¤ми? ’≥ба вони завжди Ї об'Їктивними. “е ж стосуЇтьс¤ феномена св≥домост≥. ” в≥дбитт≥ д≥йсност≥ вона Ч ≥деальний продукт, це загальнов≥домо. ≤ оск≥льки св≥дом≥сть притамана людин≥, то Ї вс≥ п≥дстави вважати њњ суб'Їктивним утворенн¤м. ≤де¤ завжди суб'Їктивна, бо њњ творцем ≥ нос≥Їм виступаЇ людина, суб'Їкт сусп≥льного розвитку. якщо Ї людина, то Ї й ≥де¤, ≥ навпаки. јле ж ≥дењ ≥снують ≥ незалежно в≥д людей, наприклад, коли ≥де¤ опредметнена. ѕредмет виступаЇ нос≥Їм ≥дењ, ¤ка Ч стосовно мене ≥ сусп≥льства Ч ≥снуЇ ¤к незалежна, самост≥йна, тобто ¤к об'Їктивна.

÷≥ роздуми, а њх, звичайно, можна було б продовжити, навод¤ть на думку про досить вузьк≥ рамки евристичност≥ головного питанн¤ ф≥лософ≥њ щодо проблем сусп≥льного розвитку. ¬ сусп≥льств≥ не можна раз ≥ назавжди "в≥дф≥льтрувати" матер≥альне в≥д ≥деального, а об'Їктивне в≥д суб'Їктивного. ¬они часто м≥н¤ютьс¤ м≥сц¤ми, що вимагаЇ ширшого п≥дходу до соц≥альноњ проблематики.

ѕроанал≥зувавши основн≥ теоретичн≥ модел≥ соц≥уму, з повним правом можна зробити висновок, що сусп≥льство Ч це надзвичайно складний, багатоман≥тний ≥ суперечливий предмет п≥знанн¤. ¬изначити сусп≥льство так само важко, ¤к матер≥ю, природу, бутт¤ тощо. —усп≥льство охоплюЇ р≥зноман≥тн≥ процеси, стосунки м≥ж людьми ≥ складаЇтьс¤ з певних соц≥альних ≥нститут≥в. ” сусп≥льств≥ реал≥зуютьс¤ р≥зноман≥тн≥ види матер≥альноњ та духовноњ д≥¤льност≥ людей. ≤ головне, сусп≥льство Ч це реальн≥ люди, ¤к≥ об'Їднуютьс¤ в соц≥альн≥ групи, нац≥њ, взаЇмод≥ють ≥ конфл≥ктують м≥ж собою, створюють ≥ споживають матер≥альн≥ та духовн≥ блага, виховують д≥тей, винаход¤ть нов≥ форми об'Їднанн¤ та злагоди.

“аким чином, сусп≥льство Ч це реальний процес життЇд≥¤льност≥ людей, що маЇ ≥сторичний характер, ≥снуЇ об'Їктивно, тобто незалежно в≥д св≥домост≥ та вол≥ людей, хоч вони ¤к нос≥њ св≥домост≥ й вол≥ Ї головними д≥йовими особами сусп≥льно-≥сторичного процесу.

1	2

Ќазва: ‘≥лософський анал≥з сусп≥льства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (1794 прочитано)