’≥м≥¤ > ≤сторичн≥ кроки розвитку х≥м≥њ

≤сторичн≥ кроки розвитку х≥м≥њ

≤стор≥¤ х≥м≥њ почалас¤ ще в далек≥й давнин≥. ћетали, скло ≥ перш≥ буд≥вельн≥ цеглини - вс≥ ц≥ матер≥али зТ¤вилис¤ в зол≥ до≥сторичних печей. ќднак формуванн¤ х≥м≥њ ¤к науки почалос¤ лише наприк≥нц≥ XVIII ст. ƒотепер ≥снують розроблен≥ в той час х≥м≥чн≥ процеси, наприклад дубл≥нн¤, пивоварство, виплавка зал≥за. “од≥ вони виконувалис¤ без глибокого розум≥нн¤, але з великою досконал≥стю, во≥стину здавалис¤ чудом х≥м≥чного мистецтва. ”с≥ необх≥дне людин≥ - њжа, од¤г, л≥ки, фарби - виготовл¤ли шл¤хом переробки майже вин¤тково рослинноњ ≥ тваринноњ сировини.  оли ж зростаючий попит не м≥г б≥льше задоволн¤тис¤ ц≥Їю сировиною, х≥м≥ки стали проводити своњ експерименти з ≥ншими вих≥дними матер≥алами, такими, ¤к поварена с≥ль, вапн¤к, вуг≥лл¤ ≥ кам'¤новуг≥льна смола. јле нав≥ть ≥ тод≥ вони усе ще не могли усв≥домити майже безмежн≥ можливост≥ своЇњ науки.

ƒовгий час зусилл¤ х≥м≥к≥в були спр¤мован≥ вин¤тково на синтез природних речовин. ѕлоди початих у цьому напр¤мку зусиль тепер ми ц≥лком можемо оц≥нити по достоњнству: у наш≥ дн≥ синтезуютьс¤ найр≥зноман≥тн≥ш≥ продукти, починаючи в≥д ам≥аку ≥ к≥нчаючи гормонами комах. ќднак основн≥ матер≥али, наприклад скло, зал≥зо, сталь, м≥дь, цемент, керам≥ка ≥ натуральн≥ волокна, були в≥дом≥ ще древн≥м грекам. « к≥нц¤ XIX ст. цей перел≥к доповнивс¤ власне т≥льки целюлозою, гумою й алюм≥н≥Їм. «давалос¤, що х≥м≥њ призначено споконв≥ку рухатис¤ в границ¤х, обкреслених природою. ≤ т≥льки з по¤вою в перш≥й половин≥ XX ст. синтетичних речовин х≥м≥кам вдалос¤ перебороти цей Ђпри-

родний бар'Їрї. “епер нав≥ть простим люд¤м ¤сно, що х≥м≥¤ волод≥Ї продуктивними силами, що дозвол¤ть далеко перевершити природн≥ зразки. ¬ м≥ру розвитку х≥м≥њ усе б≥льше зростають можливост≥ синтезуванн¤ самих складних природних речовин.јле ще швидше росте можлив≥сть створенн¤ принципово нових речовин, у ¤ких у природ≥ немаЇ н≥¤кого аналог≥в : речовин з непередбаченими, незвичайними властивост¤ми чи з комб≥нац≥Їю таких властивостей.

«аснований на анал≥з≥ речовин синтез зовс≥м нових продукт≥в ≥ матер≥ал≥в робить х≥м≥ю могутньою продуктивною силою. ѕотенц≥йн≥ можливост≥ х≥м≥чного перетворенн¤ ≥ зм≥ни природних речовин в ≥нтересах людини во≥стину безмежн≥. ¬се зростаючим потоком течуть у Ђретортиї х≥м≥к≥в нафта, газ, вуг≥лл¤, м≥неральн≥ сол≥, сил≥кати ≥ руди, перетворюючи у фарби, лаки, мила, добрива, моторн≥ палива, пластмаси, штучн≥ волокна, засоби захисту рослин, б≥олог≥чно активн≥ речовини, л≥ки ≥ вих≥дна сировина дл¤ х≥м≥чних виробництв. ќтриман≥ наприк≥нц≥ б≥льш-менш довгого ланцюга перетворень готов≥ продукти часом мають у тис¤ч≥ раз≥в вб≥льшу ц≥нн≥сть, чим вих≥дна сировина.“емпи науково-техн≥чних в област≥ х≥м≥њ швидко ростуть в усьому св≥т≥. якщо в середин≥ XIX ст. на перетворенн¤ чорнового вар≥анта процесу електрох≥м≥чного одержанн¤ алюм≥н≥ю (1854 р.) у промисловий метод треба було 35 рок≥в, то в 50-т≥ роки нашого стол≥тт¤ великомасштабне виробництво пол≥етилену низького тиску було створено менше чим за 4 роки. Ќа впровадженн¤ розробленого в лаборатор≥њ методу в промислов≥сть у даний час потр≥бно в середньому 6-10 рок≥в, однак при дуже спри¤тливих умовах цей час може бути скорочений до трьох рок≥в. Ќа великих п≥дприЇмствах приблизно 25% загальних оборотних кошт≥в витрачаЇтьс¤ прот¤гом дес¤тил≥тт¤ на нов≥ методи ≥ вироби, а через 10 рок≥в х≥м≥чн≥ заводи ≥ фабрики вже обновл¤ють св≥й асортимент. “аким чином, х≥м≥чн≥ п≥дприЇмства у вс≥х крањнах у даний час випускають 50% продукц≥њ, ¤кий 20 рок≥в тому взагал≥ не було. Ќа де¤ких х≥м≥чних комб≥натах частка такоњ продукц≥њ дос¤гаЇ

нав≥ть 75-80%.

ќднак розробка нових х≥м≥чних продукт≥в вимагаЇ великих матер≥альних витрат. Ќаприклад, щоб створити лише к≥лька нових л≥карських препарат≥в, ¤к≥ можна буде пустити в промислове виробництво, потр≥бно виготовити не менш 4000 речовин. ƒл¤ засоб≥в захисту рослин ц¤ цифра може дос¤гати ≥ 10 000. ¬ недавньому минулому в —Ўј на кожний запроваджений у виробництво х≥м≥чний продукт приходилос¤ 450 теоретичних розробок. « них в≥дбирали 98 вар≥ант≥в дл¤ лабораторних ≥спит≥в, а пот≥м 8 дл¤ досв≥дченого виробництва на х≥м≥чних установках. Ќезважаючи на ц≥ колосальн≥ витрати не б≥льш 50% в≥д≥браних п≥сл¤ промислових ≥спит≥в продукт≥в мали ¤ке-небудь господарське значени¤. јле значенн¤ цих продукт≥в таке високе, що без повн≥стю перекриваЇ варт≥сть непродуктивноњ розробки.  ористь х≥м≥чних вироб≥в дл¤ сусп≥льства окупаЇ ус≥ витрати на науков≥ розробки ≥ впровадженн¤ њх у промислов≥сть. “ому немаЇ н≥чого дивного в тому, що в ≥ндустр≥альних крањнах засоби, затрачуван≥ на досл≥дженн¤ в област≥ х≥м≥њ, у середньому майже вдв≥ч≥ перевищують асигнуванн¤ на ≥нш≥ галуз≥ промисловост≥. ћайже 20% св≥тових патент≥в видаютьс¤ на в≥дкритт¤ винаходи в област≥ х≥м≥њ, у чому особливо ¤скраво в≥дбиваЇтьс¤ прогресивний характер ц≥Їњ науки.

Ѕез сумн≥ву, що зараз х≥м≥¤ з≥ своњми продуктами, методами ≥ концепц≥¤ми стоњть на шл¤хах, що ведуть у майбутнЇ. јле њњ усп≥шне просуванн¤ вперед т≥сно зв'¤зано з ≥ншими дисципл≥нами, особливо з ф≥зикою, техн≥кою ≥ б≥олог≥Їю, ≥ цей взаЇмозв'¤зок приводить до виникненн¤ ТТприкордоннихТТ наук в област≥ ¤ких х≥м≥¤ в≥д≥граЇ роль авторитетноњ Ђповитухиї. ”се б≥льш ч≥тко ви¤вл¤ютьс¤ в розвитку х≥м≥чноњ промисловост≥ тенденц≥њ взаЇмного проникненн¤ ≥ взаЇмного впливу окремих складових частин ≥ дисципл≥н. –озвиток сучасного х≥м≥чного виробництва немислимо без розвитку й удосконалюванн¤ метод≥в монтажу установок, електрон≥ки, вим≥рювальноњ, керуючоњ ≥ регулюючоњ техн≥ки, наукового приладобудуванн¤, а також без пол≥пшенн¤ сировинноњ бази й енергетичного господарства. ƒл¤ вс≥х цих галузей господарства х≥м≥¤ стаЇ головним споживачем. ќдночасно дл¤ своњх основних постачальник≥в вона розробл¤Ї нов≥ продукти ≥ методи, а також р≥зн≥ допом≥жн≥ засоби, що прискорюють прогрес цих галузей.

” зв'¤зку з цим плануванн¤ науково-техн≥чного прогресу в х≥м≥њ стаЇ усе б≥льш складним ≥ комплексним.

”се починаЇтьс¤ ≥з сировини й енерг≥њ

—поживанн¤ сировини зб≥льшуЇтьс¤, запаси зменшуютьс¤

Ќайважлив≥шою характеристикою кожного х≥м≥чного виробництва Ї перетворенн¤ сировини в б≥льш коштовн≥ х≥м≥чн≥ речовини. ¬их≥дним пунктом дл¤ кожного такого перетворенн¤ служать природн≥ ресурси. ѕри дос¤гнутому на сьогодн≥шн≥й день стан≥ розвитку промисловост≥ сировиною стаЇ буквально усе, що оточуЇ нас у природ≥. ѕочинаючи з 1960 р. виробництво продукт≥в на душу населенн¤, так само ¤к ≥ населенн¤ «емл≥, зростають щор≥чно приблизно на 6%.  ожн≥ 11 рок≥в потреби в матер≥алах на наш≥й планет≥ подвоюютьс¤. јле при зб≥льшенн≥ населенн¤ ≥ прогресуючоњ индустриалызацыъ споживанн¤ буде зростати экспоненцыально. як довго казначейство планети в стан≥ витримати таке навантаженн¤?

ƒотепер людство дуже мале використовувало потенц≥йно придатн≥ до розробки област≥ «емл≥ - атмосферу, верхн≥ шари земноњ кори, г≥дросферу ≥ б≥осферу. ƒоступний сучасним засобам розробки верхн≥й шар кори дос¤гаЇ 1 км ≥ лише в р≥дких випадках 2 км. ѕроте цей Ђтонкийї шар м≥стить не менш 20000 блн. т зал≥за, 40 блн. т м≥д≥, 48 блн. т цинку, 7,2 блн. т це лише де¤к≥ приклади. ¬ласне земна кора маЇ товщину 16 км, хоча ≥ складаЇ т≥льки 1/418 частина загального обс¤гу земноњ кул≥. ћайже 98,6% цього шару складають всього в≥с≥м елемент≥в: кисень, кремн≥й, алюм≥н≥й, зал≥зо, кальц≥й, натр≥й, кал≥й ≥ магн≥й, а на долю вс≥х ≥нших елемент≥в приходитьс¤ лише 1,4% маси.  ольоров≥ ≥ р≥дк≥сн≥ метали м≥ст¤тьс¤ в к≥лькост≥ 0,01, 0,001 та нав≥ть 0,0001%. Ќезважаючи на це, запаси ус≥х важливих элемент≥в в земн≥й кор≥ мають величезне значенн¤.

јле не сл≥д зваблюватис¤ цими цифрами. —ередн≥й вм≥ст х≥м≥чних елемент≥в у земн≥й кор≥ хоча абсолютно великий, але њх занадто мало дл¤ рентабельного видобутку через њхню розпорошен≥сть. “ому, ¤к ≥ колись, використовуютьс¤ родовища, в ¤ких зосереджен≥ велик≥ запаси ¤кого-небудь одного елемента.Ќа жаль, таких родовищ занадто мало, вони дуже нер≥вном≥рно розпод≥лен≥ по земн≥й кул≥ ≥ швидко виснажуютьс¤. ћайже жодна крањна на планет≥ не маЇ у своЇму розпор¤дженн≥ запаси вс≥х потр≥бних вид≥в сировини ≥ не може об≥йтис¤ без њх ≥мпорта.

≤ усе-таки варто констатувати, що сировина, що добуваЇтьс¤ сучасними техн≥чними засобами, у вс≥х частинах св≥ту б≥льш чи менш загрозливо вичерпуЇтьс¤. «в≥дси де¤к≥ коментатори робл¤ть висновок, що усе б≥льш швидко рухаЇтьс¤ експрес св≥товоњ економ≥ки ¤кий незабаром звалитьс¤ у безодню. ƒ≥йсно, ресурси матер≥-земл≥ хоча ≥ дуже велик≥, але обмежен≥, тому людське сусп≥льство на наш≥й планет≥ не зможе довго розвиватис¤ на основ≥ д≥д≥вських метод≥в видобутку сировини. ќднак, з ≥ншого боку, елементи, що знаход¤тьс¤ в природ≥, ¤к би ≥нтенсивно вони не експлуатувалис¤, не знищуютьс¤, а т≥льки переход¤ть в ≥нш≥ з'Їднанн¤. “аким чином, резерви елемент≥в на «емл≥ залишаютьс¤ пост≥йними ≥ зменшуютьс¤ швидкими темпами не природн≥ ресурси взагал≥, а т≥льки та њхн¤ частина, що вводитьс¤ в економ≥чний оборот на сучасному р≥вн≥ розвитку.

 оли в XVII ≥ XVIII вв. французьк≥ л≥си, що служили в той час кал≥Ївою сировиною дл¤ виробництва скла, були спустошен≥, говорили про нездоланну кризу скл¤ноњ промисловост≥, що насуваЇтьс¤, ≥ нав≥ть пророкували швидкий зах≥д њњ у ‘ранц≥њ. Ќ≥чого под≥бного не в≥дбулос¤, деф≥цит був вчасно л≥кв≥дований Ћебланком (содовий процес, 1789 р.). якщо ¤кийсь процес у майбутньому ви¤витьс¤ в под≥бн≥й ситуац≥њ, то криза йому не грозить, може т≥льки п≥двищитис¤ варт≥сть р≥шенн¤ проблеми, тому що Ђвалютоюї, що оплачуютьс¤ под≥бн≥ деф≥цити, стаЇ енерг≥¤.

ждународные плину, так що в майбутньому при р≥вному ≥мпорт≥ сировини ми будемо витрачати на це велику частину нац≥онального доходу, чим ран≥ш. “им б≥льше збереженн¤ пост≥йних споживчих ц≥н у крањн≥ ми повинн≥ оц≥нити ¤к величезну заслугу соц≥ал≥стичного сусп≥льства.

1	2

Ќазва: ≤сторичн≥ кроки розвитку х≥м≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-25 (1506 прочитано)