ѕсихолог≥¤ > —≥мейн≥ в≥дносини

ќсобливо важливого значенн¤ у формуванн≥ системи ц≥нностей набуваЇ с≥мТ¤, ¤ка виступаЇ тим безпосередн≥м первинним середовищем, завд¤ки ¤кому дитина входить у систему соц≥альних звТ¤зк≥в, завойовуЇ т≥ чи ≥нш≥ норми повед≥нки. —тосунки з дорослими членами с≥мТњ Ї важливим фактором соц≥альноњ ор≥Їнтац≥њ п≥дл≥тка в навколишн≥й д≥йсност≥, бо саме тут закладаютьс¤ основи оц≥нки дитиною р≥зноман≥тних життЇвих ситуац≥й.

¬плив с≥мТњ на п≥дл≥тка сильн≥ше впливу школи, сусп≥льства в ц≥лому. ÷е вит≥каЇ ≥з р¤ду особливостей, характерних дл¤ с≥мТњ. Ќаприклад, њњ малочисленн≥сть, що полегшуЇ можлив≥сть безпосереднього емоц≥йного контакту ≥ м≥жособовоњ взаЇмод≥њ.

≤.—. он вважаЇ, що нема н≥ одного соц≥ального чи психолог≥чного аспекту повед≥нки п≥дл≥тк≥в, ¤кий би не залежав в≥д њх с≥мейних умов.

—уперечлив≥сть погл¤д≥в батьк≥в не дають можливост≥ п≥дл≥тку осмислити, хто ≥з батьк≥в правий, а хто н≥, що добре, а що погано.

Ќеобх≥дно згадати про нездоровий вплив на формуванн¤ п≥дл≥тка протир≥чь м≥ж соц≥альним становищем ≥ емоц≥йним настроЇм батьк≥в.

¬ с≥мТ¤х, де в≥дношенн¤ батьк≥в ≥ д≥тей характеризуютьс¤ байдуж≥стю, лицем≥рством п≥дл≥ток важко оволод≥ваЇ позитивним соц≥альним досв≥дом. ѕ≥дл≥ток в так≥й с≥мТњ рано втрачаЇ здатн≥сть сп≥лкуванн¤ з батьками. ÷е тривожний симптом: приблизно 40% п≥дл≥тк≥в не бажають д≥литис¤ думками з батьками.

—тосунки ≥з дорослими членами с≥мТњ Ї важливим фактором соц≥альноњ ор≥Їнтац≥њ п≥дл≥тка ≥ зумовлюють, певним чином, формуванн¤ субТЇктивноњ стратег≥њ його самоствердженн¤.

Ќайв≥дчутн≥ший внесок в теор≥ю соц≥ально-психолог≥чноњ адаптац≥њ внесли Ћ.—.¬иготський, ј.‘.Ћазурський, ¬.≤.ЋЇбЇдЇв, ј.ј.Ќалчарт¤н, ј.¬.ѕетровський, Ћ.ј.ѕетровська та ≥нш≥ вчен≥.

—оц≥ально-психолог≥чна адаптац≥¤ ¤вл¤Ї собою:

- процес ≥ результат активного пристосуванн¤ ≥ндив≥да до видозм≥нного середовища за допомогою найр≥зноман≥тн≥ших ≥нтер≥оризованих соц≥альних засоб≥в (д≥й, вчинк≥в, д≥¤льност≥);

- компонент д≥йового ставленн¤ ≥ндив≥да до св≥ту, пров≥дна функц≥¤ ¤кого пол¤гаЇ в оволод≥нн≥ ним в≥дносно стаб≥льними умовами ≥ обставинами свого бутт¤;

- осмисленн¤ ≥ розвТ¤занн¤ типових, переважно репродуктивних завдань ≥ проблем шл¤хом соц≥ального прийн¤тт¤ чи ситуативно можливих способ≥в повед≥нки особистост≥, що конкретно ви¤вл¤Їтьс¤ в на¤вност≥ таких психолог≥чних феномен≥в, ¤к оц≥нка, розум≥нн¤ ≥ прийн¤тт¤ нею навколишнього середовища ≥ самоњ себе, њх будови, вимог, завдань тощо.

—оц≥ально-психолог≥чна адаптац≥¤ завжди спр¤мовуЇтьс¤ пол¤рними тенденц≥¤ми - процесами адаптованост≥-неадаптованост≥, тобто тими психорегул¤тивними механ≥змами, ¤к≥ реально представлен≥ у внутр≥шньому св≥т≥ особистост≥.

—л≥д зауважити, що неадаптован≥сть може в≥д≥гравати не т≥льки негативну, а й позитивну роль. ¬она означаЇ ≥снуванн¤ суперечливих в≥дношень м≥ж ц≥л¤ми ≥ результатами. ÷¤ суперечн≥сть природна ≥ непереборна, проте в сам≥й н≥й - джерело динам≥ки д≥¤льност≥, њњ реал≥зац≥њ й розвитку. ¬одночас, неадаптован≥сть Ї також ще й особливим мотивом, ¤кий спр¤мовуЇ розвиток особистост≥ ≥ ¤кий ви¤вл¤Їтьс¤ в надситуативн≥й активност≥, тобто специф≥чн≥й привабливост≥ д≥й ≥з наперед невизначеним розвТ¤зком.

Ќеадаптивн≥сть небажана, мабуть, т≥льки в тому випадку, коли вона виступаЇ ¤к дезадаптивн≥сть у ситуац≥њ пост≥йноњ неусп≥шност≥ спроб ≥ндив≥да реал≥зувати мету або в ситуац≥њ утворенн¤ двох ≥ б≥льше р≥внозначних ц≥лей, що може засв≥дчувати про незр≥л≥сть особистост≥, невротичн≥ в≥дхиленн¤ або результати експерементальноњ ситуац≥њ.

ƒл¤ д≥агностики особливостей адаптованост≥ п≥дл≥тк≥в було вид≥лено три види соц≥ально-психолог≥чноњ адаптац≥њ:

1.јдаптован≥сть. 2.Ќеадаптован≥сть. 3.ƒезадаптован≥сть.

ѕ≥сл¤ проведеного нами досл≥дженн¤ були отриман≥ наступн≥ результати:

- ≥з 30% протестованих п≥дл≥тк≥в адаптован≥сть ви¤влена у 18% учн≥в. ÷≥ д≥ти добре почувають себе в школ≥, у них багато друз≥в, безл≥ч контакт≥в з однол≥тками. Ѕудь-¤к≥ труднощ≥ повс¤кденного житт¤ вони зустр≥чають спок≥йно, розсудливо, без нервових зрив≥в;

- неадаптован≥сть ви¤влена у 8% учн≥в. ÷≥ д≥ти почувають себе невпевнено, у них занижена самооц≥нка, насторожено сприймають все нове, оч≥куючи небезпеки;

- дезадаптован≥сть ви¤влена у 4% учн≥в. ” цих д≥тей в≥дсутнЇ бажанн¤ в≥дв≥дувати школу, вони тримаютьс¤ осторонь колективу, у них мало друз≥в, занижений ≥нтерес до навчанн¤. –еакц≥¤ на труднощ≥, невдач≥ - нервов≥ зриви.

јнкетуванн¤ д≥тей, бес≥ди з ними та з класним кер≥вником, анал≥з твор≥в показали наступне: п≥дл≥тки вид≥л¤ють три основн≥ групи, в ¤ких виникають конфл≥кти з батьками.

1 група - суперечки (розходженн¤ в судженн¤х, погл¤дах, спроби в≥дсто¤ти власну думку, переконати) - 69,1%;

2 група - сварки (гостр≥ форми вербальноњ агрес≥њ, ¤ким властива сильн≥ша емоц≥йна напруга, н≥ж суперечок; нер≥дко сварки супроводжуютьс¤ використанн¤м образливих сл≥в, п≥двищенн¤м тону; в≥дсутн≥сть рац≥ональноњ мотивац≥њ конфл≥ктноњ ситуац≥њ) - 25,7%;

3 група - скандали (гостр≥ вербальн≥ ≥ ф≥зичн≥ форми агрес≥њ, ¤к≥ супроводжуютьс¤ криком, кривдженн¤м, рукоприкладством тощо) -5,2%.

“≥льки у 1,9% досл≥джених в≥дзначили, що розб≥жн≥сть з батьками в погл¤дах ≥ судженн¤х з де¤ких питань усуваЇтьс¤ всеб≥чним обговоренн¤м й дискус≥¤ми, ¤к≥ не переход¤ть у конфл≥кт.

јнал≥з анкетуванн¤, бес≥д дав змогу ви¤вити причини негативних взаЇмин м≥ж п≥дл≥тками ≥ батьками з погл¤ду самих п≥дл≥тк≥в. ÷≥ дан≥ св≥дчать про те, що характер взаЇмин м≥ж п≥дл≥тками ≥ батьками залежить в≥д багатьох д≥ючих фактор≥в.” досл≥джен≥ ви¤влен≥ певн≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж д≥вчатами ≥ хлопц¤ми щодо вид≥ленн¤ причин негативних взаЇмин м≥ж ними й батьками. “ак д≥вчата част≥ше, н≥ж хлопц≥, п≥дкреслюють, ¤к основн≥ причини конфл≥кт≥в риси особистост≥ батьк≥в, обмеженн¤ самост≥йност≥, незадоволенн¤ потреб.

“аблиц¤ 1. ѕоказники взаЇморозум≥нн¤ п≥дл≥тк≥в з батьками (в %).

1	2	3

Ќазва: —≥мейн≥ в≥дносини
ƒата публ≥кац≥њ: 2006-02-03 (2645 прочитано)