Історія України > Творець галицьких залізниць

Творець галицьких залізниць

ЛЕОН САПЄГА

ТВОРЕЦЬ

Портрет князя Леона Сапєги

(пензля З.Родаковського)

Він був колись героєм п’яти народів. Його вважали своїм і австрійці, у яких він був членом Рейхстрату, і у Варшаві, де він народився, і в Білорусії та Литві, які тоді так і не Мали своєї Держави, і в Росії, де він був камергером імператорського двору, і, звичайно, в Галичині, де він жив, творив та помер. Але зараз тут його не пам’ятають. Навіть вулиця, названа колись в його честь, тепер носить ім’я Степана Бандери. Того Бандери, який навчався в створеній ним, Лернрм Сапєгою рільничій вкадемії.. От тільки на вулиці, названій його іменем, він вряд чи жив, хоч і вчився на агрономічному факультеті Львівської Політехніки, де перші два курси навчання проходили у Львові. Та от тільки навчальний корпус , де студіював Степан Бандера, знаходився зовсім на іншій вулиці –вулиці Набеляка, а не Сапєги!

. Що ж до Леона Сапєги, то саме з його палацу починалась колись вулиця Новий Світ, яку вдячні громадяни перейменували в честь свого улюбленого князя. Щоправда, тепер ця частина відноситься до вулиці Коперніка і має № 40, в вулиця Степана Бандери починається на кілька будинків вище і під №1 - колишня катівня НКВС, де нині розміщається міське управління УМВС.

Палац частково був пошкоджений під час другої світової війни. В будівлі, що залишилась нині знаходиться обласне управління охорони пам’яток старовини, обшарпане , яка ті пам’ятки, що взялось охороняти, а у відбудованій частині - школа №9.Та ні учні, ні навіть більшість вчителів школи, розташованій в залишках його палацу, нічого не знають про Сапєгу.

То хто ж був Леон Сапєга?

Князь Леон Людвіг Сапєга народився у Варшаві 18.09.1803 в одній з найславетніших Польщі. Його батько, нащадок Великого князя Русі-Литви Ольгерда, князь Олександр Сапєга був камергером самого імператора Наполеона 1. Мати графиня Ганна Замойська походила з найродовитішої шляхти (Замойські, Конєцпольські, Потоцькі ). Як було заведено в Російській імперії, перед гімназією Леона, в їх батьківському маєтку в Теофільполі на Волині, навчали гувернери. Були вони з французьких аристократів, які прийшли до Польщі з Наполеоном і залишились тут після його поразки. То ж французька мова була для нього рідною з дитинства. Матуся розповідала йому про велику Речь Посполіту. В неї входили нинішні Польща, Литва, Україна, Білорусь, частина Німеччини, частина Австрії, частина Словаччини, Молдова, частина Угорщини, Смоленська область. Простягалась вона від Балтійського до Чорного моря.(карту додаю) Ці розповіді матері і поклали початок мрії Леона про повернення минулої слави і величі своїй Батьківщині, відродження Речі Посполитої.

Після домашнього навчання був вишкіл в 1-му Варшавському ліцеї, подібному до Царскосельського ліцею. Тут теж марили про Речь Посполіту від „моря до моря”. Після закінчення ліцею сімнадцятирічного хлопця відправили вивчати право та економіку до Сорбонни у Францію, а потім в Единбург до Англії(1820-1824). Повернувшись на батьківщину, як і всі російські дворяни, він повинен був поступити на службу. 21-річний юнак потрапив під безпосереднє керівництво міністра фінансів Франциска Любецького, який доручив йому займатись гірничими справами і гутництвом(металургія).У 1825 Леон закохався і одружився на своїй двоюрідній сестрі Ядвізі Замойській. Народить вона йому багато дітей, та всі вони, крім сина Адама, помруть молодими...

З листопаду 1827 по лютий 1828, Леон разом з Міністром знаходився в Санкт-Петербурзі. Молодого талановитого інженера примітив Микола 1. Князя чекала стрімка кар’єра при царському дворі. На іменини імператора Миколи 1( 6.12.1827) йому, як нащадку Ольгерда, був наданий титул камергергера двора його імператорської величності.(один з найвищих титулів Російської імперії). Та, замість кар’єри при дворі, він, повернувшись до Польщи, приймає участь у підготовці листопадового повстання 1830 року. Знаючи, що його чекає, в разі викриття, він продає родовий замок у Рошанах і більшу частину свого багатства вивозить за кордон, в австрійську частині Польщі(Галичина).

Коли почалось повстання, Народна Рада посилає його до Франції і Великобританії з дипломатичним дорученням привезти моральну та матеріальну допомогу. Не отримавши, крім словесної, ніякої допомоги, він повертається на Батьківщину і вступає офіцером в кавалерійський корпус. За відвагу його нагороджують орденом Virtuti Millitari. Коли повстання, не підтримане народом, було придушене, емігрував до Галичини. Більша частина майна його знаходилась тут, тому досить безболісно пережив в 1835 р. конфіскацію майна у Російської Польщі. У 1836 Він придбав чудесний ренесансний замок в Красічині під Перемишлем, який став його основною резиденцією(нинішнє фото додаю).

Ще під час студій в Единбургу, Леон захопився ідеями економіста Адама Сміта. Він вважав, що Незалежність починається з економічної свободи і всі свої зусилля все подальше життя скеровував на досягнення саме цієї мети. При цьому всі ці його починання відповідали не так особистим, як суспільним інтересам. Він хотів показати, на своєму прикладі, як зробити господарку прибутковою. Одним із шляхів досягнення економічної незалежності він бачив у розвитку транспортних комунікацій. У 1839 році він, разом зі знаменитим драматургом графом Олександром Фредро звернувся до Австрійського уряду з проектом будівництва залізниці Бохня-Львів-Бережани, яка повинна була продовжити лінію Відень-Бохня. Це дозволило б з’єднати залізницею соляні промисли Татр з зерновим Поділлям. Та австрійський імператор Фердинанд вважав, що польські землі Австрія отримала тільки тимчасово, а раз їх доведеться все одно віддати Польщі, то й вкладати кошти в їх розвиток не варто. Втративши надію отримати на впровадження своїх ідей кошти від уряду, Леон у 1841 засновує Земельне Кредитне Товариство, в 1844 створює Ощадну касу, а в 1845 Галицьке товариство господарське, які повинні були сприяти розв’язанню проблем, з залученням коштів на будівництво залізниці. Щоб будувати залізниці, потрібні кадри. І от, 4 листопаду 1844, не без сприяння Леона Спєги, відкриває двері Львівська академія технічних наук.

8 березня 1848 році у Відні спалахнуло повстання. Воно знайшло відгук і в Галчині. 17 березня Леон Сапєга підписує петицію галицької шляхти до цісаря, в якій вимагається скасування всіх селянських повинностей та забезпечення рівності перед законом всіх громадян. 19 березня, під час загальної демонстрації у підтримку революційних подій у Відні, під петицією підписалась вся українська громада. За короткий час було зібрано 12000 підписів (населення Львова тоді складало 70000). Під впливом цих подій, Львівський губернатор Стадіон наказав звільнити політичних в’язнів і почати формувати національну гвардію. 13 квітня Сапєга з однодумцями-шляхтичами створили у Львові „Раду Народову”. „Рада Народова” закликала всіх поміщиків Галичини „ добровільно відмовитись від своїх феодальних прав”. Щоб показати приклад, Леон Сапєга звільнив з кріпацтва своїх селян, а їх у нього було більше 20 000! Він пропонує уряду дозволити викладання у школах, де переважає українське населення, на українській мові, а де польське – на польській, а не німецькою. Губернатору пропозиції князя здаються небезпечно революційними. На противагу польській „Раді Народовій”, за його сприянням, створюється „ Головна Руська Рада”. Митрополит Михайло Левицький писав: „ На створення комітету, який займався б охороною наших інтересів, я тим більше погоджуюсь, що пропозиція ця виходила від його превосходительства губернатора і що цей комітет не буде робити нічого такого, що б не було бажано існуючому уряду”. Головна руська Рада по прикладу польської Ради Народової стала вимагати від уряду дозволу викладання предметів в університеті і львівських школах українською мовою, видавати книжки українською мовою, зрівняння греко-католицького духовенства у правах з католицьким, полегшення для українців заняття посад в урядових установах, проведення аграрної реформи з ліквідацією кріпацтва.

1	2	3

Назва: Творець галицьких залізниць
Дата публікації: 2006-02-03 (749 прочитано)