Історія України > Творець галицьких залізниць

В умовах конфронтації між західною і східною шляхтою, нащадок Ольгердовичів князь Леон Сапєга стає лідером східної(галицької) шляхти, українофілом і, бере участь у переговорах з українською делегацією Слов’янського з’їзду в Празі (1848).. Того ж року разом з побратимами-шляхтичами князь звертався до Галицького Митрополита Михайла Левицького (1816-58), з проханням про перехід у візантійський обряд (що в тих умовах означало б зміну національної ідентичності на українську), але той відмовив йому, виправдавшись тим, що українці не мають і не потребують власної шляхти.

В грудні 1848 австрійський імператор Фердинанд відрікається від престолу і передає корону своєму племіннику Францу Йосипу. Франц Йосип встав біля керма величезної імперії, що роздирається соціальними і національними суперечками.

Перші три роки імператору доводилося зважати на конституцію, але після того, як в 1849 р. російські війська подавили революцію в Угорщині, позиції Габсбургів зміцнилися настільки, що в грудні 1851 р. Франц Йосип відмінив конституцію і відновив абсолютизм. Головну свою задачу в ці роки він бачив в збереженні єдності і зміцненні потужності Австрійської імперії, в створенні сильної централізованої Держави, в якій були б стерті межі між різними землями монархії Габсбургів. З цією метою Франц Йосип прагнув ввести по всій державі єдину адміністративну, судову і митну систему, уніфікувати фінанси, оподаткування і систему освіти.

Цісар намагається онімечити всі піддані землі, а Леон Сапєга у 1849 році бере участь у заснуванні Львівського «Народного дому».При цьому кошти у будівництво цього народного дому вклало Галицьке кредитне товариство. Левова частка внесків у ньому належала Галицькій греко-католицькій церкві. Леон Сапєга в 1853 році на кошти Земельного кредитного товариства викуповує маєток в Дублянах і після деякої реконструкції, започатковує там рільничу школу, викладання предметів в якій ведеться не німецькою, а польською мовою. Мало того, він два роки виплачує зарплату професорам і стипендії студентам зі своєї кишені, забезпечує їм безкоштовне житло та харчування.

Свою рільничу школу він перетворив на взірцевий полігон для всієї Галичини. В Дублянському маєтку він налагодив деревообробку, поставив гутню(рудоплавильню), кузню, цегельний завод, броварню, започаткував вівчарство. Всі зусилля князя були скеровані на те, щоб підняти економіку Галичини до європейського рівня.

В 1860 році єпископом Перемишльським стає особистий друг Леона -Тома Полянський. Він добивається того, щоб не менше 25% студентів рільничої школи складали галицькі селяни. У 1864 у Народному Домі, збудованому на кошти Галицького господарського товариства, оперетою Карла Гайнця „Запорожці” відкрито перший український народний театр. В оперету вставлено гімн Михайла Вербицького „Ще не вмерли України”, слова якого були надруковані в №3 журналу „Мета”, який видавався на гроші Леона Сапєги. На другий день після вистави „Ще не вмерла Україна” заспівав весь Львів. Так князь Сапєга увійшов у історію Гімну Незалежної України.

З 1861 почав діяти галицький Сейм. Краєвим маршалком центральний уряд затвердив. Леона Сапєгу, його заступником митрополита галицького Спірідіона Литвиновича...

В 1863 в Польщі спалахнуло нове повстання. Не залишилась осторонь і Галичина. Повстанський комітет Галичини очолив син князя Леона – Адам. Він брав участь у боях загону Антонія Єзьоранського з донськими козаками під Кобилянкою, за що потрапив до львівської в’язниці. Тюрма для повстанців була не надто обтяжливою: львівські пані взяли на себе тягар матеріального забезпечення в’язнів, і ті попивали вино, закусуючи марципанами. 18 лютого 1864 р. князь Адам утік з ув’язнення. Та він не довго ховався. Вже наступного року Франц Йосиф I помилував його. Повстанська діяльність сина не відобразилась ні на політичній ні на господарській кар’єрі Леона Сапєги.

В Сеймі Леон Сапєга запровадив жорстку дисципліну, яка протрималася ледь не до кінця існування Галицької автономії. Він мав величезний вплив на провідника перших народовців єпископа Юліяна Лаврівського – віце-маршалка в 1869-1873рр., який узявся впроваджувати “органічну” тактику князя Леона в українську політику. Юліян Лаврівський виступив на засіданню сейму 27 жовтня 1869 р. з пропозицією підписаною 30 українськими депутатами про налагодження національних взаємин у краю. Це було пропозицією «угоди» з поляками. В третьому пункті пропозиції говорилося, що «галицькі русини признають конечність прямувати, на основі існуючих державно-правових відносин, до забезпечення свого національно-політичного життя і наладження взаємин з поляками як співгромадянами краю, під умовою повної автономії обох національностей, яку має усталити закон, під оглядом національним, політичним і церковним, перш за все що до відповідаючого основам справедливості урівноправнення обох краєвих мов у школі, суді й уряді»...

Леон Сапєга та Юліан Лаврівський сприяли угоді “Польського кола” з “Руським собором” Галицького сейму, завдяки чому українське питання стало першочерговим завданням польської політики в Галичині. Наслідком цього були: згода польської сеймової більшості на українізацію Академічної гімназії у Львові, фінансування “Просвіти” й українського народного театру у Львові з бюджету автономії...

Леон Сапєга з сином Адамом фінансували видавництво українських видань в Галичині, львівського політичного тижневика “Основа” (1870-1872), який назавжди ввійшов в історію української журналістики.

Та більше всього слава і неслава Леона Сапєги пов’язані з галицькими залізницями.

. У 1864р. він став співзасновником спілки Lemberg-Czernowitzer Railway Company Limited, з офісом в Лондоні. Ця компанія отримала концесію на будівництво залізниць в Галичині. Почав він з будівництва колії Львів-Чернівці. Перші 265 кілометрів колії почали діяти через вже через два роки. Проте директор залізниці Оффенгайм регулярно звітував кн. Л. Сапєзі, що залізниця приносить лише збитки. Леон Сапєга добре знався в економіці, то ж не повірив цим звітам й подав на нього до суду. Відень готувався до гучного судового процесу, який мав на меті затаврувати дух капіталістичної наживи. Слідство тривало два роки. Оффенгайма ув’язнили, проте через рік звільнили під заставу в1 мільйон золотих ринських. Вже сама застава підтверджувала його махінації, то ж очікували, що вирок буде суворим. Проте суд, який тривав декілька місяців, перетворився на філософський диспут на тему “Чесні дурні та мудрий злодій”. “Ідеалісти, – заявив Оффенгайм, – не збудували жодної держави, зате зруйнували не одну, а залізничні колії мораллю не збудуєш”. Після цих заяв Оффенгайм став популярним, і до того порожню залу судових засідань переповнила зацікавлена спільнота. Оффенгайм заявив, що став жертвою державного рекету: під час виборів міністр торгівлі Банганс вимагав від нього грошей на підтримку проурядових кандидатів! Суд мусив був викликати на допит Міністра ! Потім Оффенгайм оприлюднив номери банківських рахунків, на які він перераховував кошти. До такого “нахабства” респектабельні віденські урядовці-хабарники готовими не були. До того ж віденська преса опублікувала лист президента Найвищого трибуналу Гайна з інструкціями для судді Віттмана, як допровадити Оффенгайма до в’язниці. Суддя Віттман 2 лютого 1875 року знепритомнів під час судового засідання. Останнє засідання, яке відбулося 27 лютого 1875 р., провадив судовий радник Ґернет. Присяжні засідали шість годин і ... виправдали Оффенгайма! Банганс подав у відставку, а 19 березня того ж року цісар підписав заяву про відставку Леона Сапєги. Цю заяву князь склав ще 1869 року в розпал кампанії за розширення автономії Галичини. Тоді цісар відмовився прийняти її, проте чиновники зберегли цей документ...

1	2	3

Назва: Творець галицьких залізниць
Дата публікації: 2006-02-03 (749 прочитано)