јрх≥тектура > —оф≥йськ≥й собор

—оф≥йськ≥й собор

—творена в далекому XI стор≥чч≥ —оф≥¤  ињвська в ус≥ часи захоплювала ≥ продовжуЇ захоплювати людей ¤к видатний витв≥р мистецтва. ўе давньоруський письменник ≤лар≥он сказав про нењ: Д÷еркви дивна й славна всем округниим странам..."

Ќавколо —оф≥йського собору височ≥ли патрональн≥ ≤рининська та √еорг≥њвська церкви, кам'¤н≥ кн¤з≥вськ≥ та бо¤рськ≥ палаци, дерев'¤н≥ житла ки¤н. ¬ажливе м≥стобуд≥вниче значенн¤ збер≥г храм у наступн≥ часи Ч ≥ п≥сл¤ навали орд степових кочовик≥в у гр≥зному 1240 роц≥, коли, пограбований, але вц≥л≥лий, в≥н був д≥ючим м≥ським собором; ≥ у XVII стол≥тт≥, коли на його подв≥р'њ зводилис¤ дерев'¤н≥ монастирськ≥ будинки; ≥ у XVIII стор≥чч≥, коли навкруг нього вир≥с ансамбль кам'¤них барочних споруд, що прикрашаЇ  ињв ≥ у наш час.

« —оф≥Їю  ињвською пов'¤зано багато под≥й пол≥тичного, громадського й культурного житт¤ —тародавньоњ –ус≥. “ут проходили урочист≥ церемон≥њ Дпосаженн¤" кн¤з¤ на кињвський престол, зустр≥ч≥ ≥ноземних посланц≥в, укладалис¤ угоди про мир м≥ж кн¤з¤ми. “ут м≥стилас¤ перша на –ус≥ б≥бл≥отека, з≥брана ярославом ћудрим, ≥снувала майстерн¤ художник≥в-м≥н≥атюрист≥в ≥ переписувач≥в книг. Ѕ≥л¤ ст≥н собору збиралос¤ кињвське в≥че. «наченн¤ громадського центру зберегла —оф≥¤ ≥ в наступн≥ стор≥чч¤. ѕам'¤тного с≥чневого дн¤ 1654 року на площ≥ перед собором ки¤ни в≥тали ≥сторичн≥ р≥шенн¤ ѕере¤славськоњ ради.

ѕеребудови XVIIЧXVIII стол≥ть докор≥нно зм≥нили перв≥сний вигл¤д пам'¤тки, але п≥д п≥зн≥шими барочними нашаруванн¤ми збереглис¤ конструкц≥њ XI стор≥чч¤. ќсновн≥ розм≥ри всередин≥ буд≥вл≥ (37 х 55 метр≥в ≥ висота 29 метр≥в) залишилис¤ давн≥ми. ќднак композиц≥йний задум ≥ арх≥тектурн≥ форми споруда були ≥ншими. Ќа сх≥дному фасад≥ виступали п'¤ть апсид (що св≥дчило про внутр≥шню п'¤тинефну структуру), з п≥вноч≥, заходу й п≥вдн¤ собор оточувало два р¤ди в≥дкритих галерей Ч двоповерхов≥ внутр≥шн≥ й одноповерхов≥ зовн≥шн≥. —поруду було ув≥нчано тринадц¤тьма бан¤ми нап≥всферичноњ форми, вкритими свинцем. Ќа зах≥дному фасад≥ височ≥ли дв≥ асиметрично поставлен≥ сходов≥ веж≥ дл¤ п≥дйому на хори. —х≥дний к≥нець п≥вн≥чноњ галерењ ¤вл¤в собою замкнуте прим≥щенн¤ з невеликою апсидою, де м≥стилас¤ великокн¤з≥вська усипальн¤ (тут сто¤ли кам'¤н≥ саркофаги ярослава ћудрого, ¬севолода ярославича, ¬олодимира ћономаха та ≥нших пол≥тичних д≥¤ч≥в —тародавньоњ –ус≥).

—воЇр≥дноњ мальовничост≥ зовн≥шньому вигл¤ду собору надавала в≥дкрита кладка ст≥н Ч р¤ди темно-червоного бутового каменю, прошарки тонкоњ цегли (пл≥нфи) на рожевому цем'¤нковому розчин≥.

¬середин≥ собору в основному збереглис¤ арх≥тектурн≥ форми XI стол≥тт¤. ÷е Ч ст≥ни основного ¤дра будови, дванадц¤ть хрещатих стовп≥в, що под≥л¤ють внутр≥шн≥й прост≥р на п'¤ть неф≥в, стовпи й арки галерей, а також тринадц¤ть бань з≥ св≥тловими барабанами. √оловна бан¤, що поставлена на перетин≥ поздовжнього й поперечного неф≥в, осв≥тлюЇ центральний п≥дбанний прост≥р.

” XVIII стол≥тт≥ над одноповерховими галере¤ми було надбудовано друг≥ поверхи з бан¤ми ≥ закладено в≥дкрит≥ арки. ¬середин≥ було розтесано в≥кна у ст≥нах собору, на м≥сц≥ древнього входу зроблено велику арку. Ќе збереглас¤ зах≥дна двох'¤русна потр≥йна аркада в центральн≥й п≥дбанн≥й частин≥ (аналог≥чна п≥вденн≥й та п≥вн≥чн≥й) ≥ стародавн≥ хори над нею. „ерез це центральний п≥дбанний прост≥р, що мав у давнину форму р≥внок≥нцевого хреста, у зах≥дн≥й частин≥ зм≥нив перв≥сний вигл¤д. ќсобливу ц≥нн≥сть ¤вл¤Ї наст≥нний розпис —оф≥њ  ињвськоњ XI стор≥чч¤ Ч 260 квадратних метр≥в мозањк (зображень, набраних ≥з кубик≥в р≥знокольоровоњ смальти) ≥ близько 3000 квадратних метр≥в фресок, виконаних вод¤ними фарбами по сир≥й штукатурц≥. ћозањки ≥ фрески, що збереглис¤, Ч це третина всього живопису, ¤кий прикрашав у давнину храм. ƒо XVII стол≥тт¤ належать перш≥ в≥дом≥ поновленн¤ фресок —оф≥њ, виконан≥ клейовими фарбами. Ќа рубеж≥ XVII Ч XVIII стор≥ч ус≥ ст≥ни собору було оштукатурено й поб≥лено. ѕоверх цього шару прот¤гом XVIII стол≥тт¤ ст≥ни покривали ол≥йним розписом. ” XIX стор≥чч≥ фрески було розкрито, та њх знову поновили ол≥Їю, в основному збер≥гаючи при цьому древн≥й малюнок. ” тих м≥сц¤х, де фрески були втрачен≥, додали нову штукатурку ≥ живопис. « орган≥зац≥Їю музею у —оф≥йському собор≥ проведено велик≥ реставрац≥йн≥ роботи: очищено мозањки, з фресок зн¤то п≥зн≥ш≥ ол≥йн≥ нашаруванн¤, штукатурку ≥ розпис укр≥плено. ѕ≥зн≥ зображенн¤ залишено лише там, де не збереглас¤ древн¤ штукатурка. “ому, окр≥м мозањк ≥ фресок XI стор≥чч¤, на ст≥нах собору ми бачимо окрем≥ твори XVIIЧXVIII стол≥ть ≥ роботи XIX стор≥чч¤. ѕереважно це живопис рел≥г≥йного зм≥сту, але дл¤ нас в≥н ц≥нний своњми художн≥ми достоњнствами Ч малюнком, кол≥рним вир≥шенн¤м, композиц≥йними прийомами, передачею внутр≥шнього св≥ту людини.

ѕоЇднанн¤ мозањк ≥ фресок у Їдиному декоративному ансамбл≥ Ч характерна риса —оф≥њ  ињвськоњ. Ѕарвист≥ мозањки прикрашають головну баню ≥ центральну апсиду, привертаючи увагу людини до в≥втарноњ частини храму. Ќа мозањках зображено основних персонаж≥в христи¤нського в≥ровченн¤: у зен≥т≥ бан≥ в медальйон≥ Ч ’ристос-¬седержитель, навколо нього Ч чотири постат≥ архангел≥в, з ¤ких збереглас¤ мозањчною лише одна у блакитному вбранн≥ (≥нш≥ дописан≥ ћ. ¬рубелем 1884 року). ” прост≥нках барабана Ч дванадц¤ть апостол≥в (мозањчним уц≥л≥ло частково зображенн¤ ѕавла). Ќа парусах Ч чотири Ївангел≥сти (найб≥льш повно д≥йшло до нас зображенн¤ ћарка). Ќа стовпах передв≥втарноњ арки розм≥щено сцену "Ѕлагов≥щенн¤": л≥воруч Ч постать √аврињла, праворуч Ч д≥ви ћар≥њ. ѕонад ними на арках виконано зображенн¤ мученик≥в у медальйонах. Ќад в≥втарною аркою добре збереглас¤ мозањчна композиц≥¤ Дƒе≥сус" (Дћол≥нн¤"). ” склеп≥нн≥ головного в≥втар¤ Ч велична шестиметрова постать ќранти: у середньому рег≥стр≥ апсиди Ч багатоф≥гурна композиц≥¤ "™вхарист≥¤" (символ≥чна сцена причащанн¤ апостол≥в), зверху Ч "—в¤тительський чин" (постат≥ св¤тител≥в ≥ арх≥ди¤кон≥в).

” набор≥ мозањк використано переважно смальтуЧсплав скла з сол¤ми й окисами метал≥в, однак зустр≥чаютьс¤ також шматочки природного каменю.  убики смальти (розм≥р ¤ких у середньому 1 куб≥чний сантиметр) безпосередньо вдавлювалис¤ на ст≥н≥ в сиру штукатурку. ƒосл≥дники вважають, що над њхн≥м викладанн¤м працювало в≥с≥м художник≥в-мозањст≥в (≥мена нев≥дом≥). ћозањки вир≥зн¤ютьс¤ ¤скрав≥стю ≥ кол≥рною насичен≥стю, њхн¤ пал≥тра нараховуЇ 177 в≥дт≥нк≥в. “ретина вс≥Їњ площ≥ мозањк Ч це золоте тло. Ќа ньому виконано зображенн¤ переважно у син≥х, с≥ро-б≥лих ≥ пурпурових тонах.  ожен кол≥р маЇ р¤д в≥дт≥нк≥в (червоно-рожевий Ч 19, син≥й Ч 21, зелений Ч 34, золотий Ч 25 тощо). ƒл¤ мозањк характерн≥ з одного боку Ч поЇднанн¤ кол≥рних пл¤м, що сприймаютьс¤ на велик≥й в≥дстан≥ (син≥ шати ќранти на золотому тл≥, насичений малиновий престол у центр≥ Д™вхарист≥њ" у поЇднанн≥ з≥ св≥тлим с≥ро-б≥лим убранн¤м апостол≥в ≥ син≥ми х≥тонами на постат¤х ’риста), з другого боку Ч складне витончене нюансуванн¤ кольору в передач≥ облич, складок од¤гу тощо. ” цьому в≥дношенн≥ особливий ≥нтерес викликаЇ зображенн¤ √аврињла з ДЅлагов≥щенн¤".

ћозањки в≥втар¤ ≥ головноњ бан≥ становл¤ть орган≥чну складову частину Їдиного ансамблю розпису —оф≥њ, решта ¤кого представлена фресками. ‘ресков≥ зображенн¤ ¤коюсь м≥рою збереглис¤ в ус≥х древн≥х прим≥щенн¤х собору, ≥ в першу чергу на ст≥нах центрального п≥дбанного простору (Ївангельськ≥ сцени). ” бокових в≥втар¤х Ч жертовнику ≥ ди¤коннику Ч ми бачимо цикли фрескових композиц≥й, що розпов≥дають про д≥ву ћар≥ю (в≥втар ≤оакима та јнни) ≥ про д≥¤нн¤ апостола ѕетра (в≥втар ѕетра ≥ ѕавла).

–озпис п≥вденного в≥втар¤ (ћихайл≥вського) присв¤чений архангелу ћихањлу, ¤кий вважавс¤ на –ус≥ покровителем  иЇва ≥ кн¤з≥вськоњ дружини. ‘рески крайнього, п≥вн≥чного в≥втар¤ опов≥дають про св¤того √еорг≥¤ Ч духовного патрона кн¤з¤ ярослава ћудрого.

¬еликий ≥нтерес викликаЇ цикл фрескового розпису, що збер≥гс¤ на хорах. ÷е сюжети Д«устр≥ч јвраамом трьох подорожн≥х", Д√остинн≥сть јвраама", "∆ертвоприношенн¤ ≤саака", Д“ри отроки в пещ≥ огненн≥й", "“айна вечер¤", Д„удо в  ан≥ √ал≥лейськ≥й" тощо.

«начне м≥сце в розписах собору займають орнаменти: вони обрамовують в≥конн≥ та дверн≥ прор≥зи, п≥дкреслюють л≥н≥њ арок ≥ склеп≥нь, зб≥гають по п≥лонах ≥ стовпах, панеллю проход¤ть понад п≥длогою.

 ол≥рна гама древн≥х фресок створювалас¤ на поЇднанн≥ темно-червоних, жовтих, оливкових, б≥лих тон≥в та блакитного тла. ƒл¤ розпису —оф≥њ характерна ч≥тк≥сть композиц≥њ, виразн≥сть образ≥в, барвист≥сть, орган≥чний зв'¤зок з арх≥тектурою. ¬есь ансамбль ст≥нопису —оф≥њ  ињвськоњ за своњм зм≥стом був п≥дпор¤дкований Їдиному задуму Ч пропаганд≥ христи¤нського в≥ровченн¤ й утвердженню феодальноњ влади. –азом з тим розпис головного храму держави повинен був показати велич  ињвськоњ –ус≥, њњ м≥жнародне визнанн¤, роль кињвського кн¤з≥вського дому в пол≥тичному житт≥ ™вропи. “ому в —оф≥њ значне м≥сце в≥дведено св≥тським композиц≥¤м. Ќа трьох ст≥нах центрального нефу, напроти головного в≥втар¤, було написано с≥мейний портрет засновника собору кн¤з¤ ярослава ћудрого. ” центр≥ ц≥гњ величезноњ композиц≥њ м≥стилос¤ зображенн¤ ’риста з постат¤ми кн¤гин≥ ќльги та кн¤з¤ ¬олодимира. « обох бок≥в до ц≥Їњ групи п≥дходили ярослав, його дружина кн¤гин¤ ≤рина, њхн≥ сини й дочки. ќчолював процес≥ю ярослав, ¤кий тримав у руках модель собору. “ут ярослав Ч буд≥вничий м≥ста ≥ засновник митрополичого храму Ч виступав ¤к продовжувач справ своЇњ прабабки ќльги та батька ¬олодимира, ¤к≥ багато зробили дл¤ об'Їднанн¤ слов'¤нських племен, зм≥цненн¤  ињвськоњ –ус≥ та установленн¤ р≥вноправних в≥дносин з ¬≥зант≥Їю та ≥ншими крањнами. „лени с≥м'њ ярослава також в≥д≥гравали значну роль у пол≥тичному житт≥ ™вропи: дружина кн¤з¤ була дочкою шведського корол¤, два його сини були одружен≥ з в≥зант≥йськими принцесами, дочки були королевами ‘ранц≥њ, Ќорвег≥њ, ”горщини. «а словами письменника того часу ≤лар≥она, –усь була Дведома й сль≥шима Їсть всеми четь≥рьми конци земли".

1	2

Ќазва: —оф≥йськ≥й собор
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (1255 прочитано)