јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > «акони природи ≥ астроном≥¤

Ќаш≥ предки чудесним вважали все незрозум≥ле. ќсобливо сильне враженн¤ на людину справл¤ли так≥ ¤вища, в основ≥ ¤ких лежали ще нев≥дом≥ науц≥ форми ≥снуванн¤ матер≥њ, нев≥дом≥ природн≥ процеси. ≈лектричн≥ й магн≥тн≥ пол¤, рад≥охвил≥, рад≥оактивн≥ випром≥ненн¤ ≥снували в природ≥ й до того, ¤к людина њх в≥дкрила та досл≥дила. ≤ не т≥льки ≥снували, а й зумовлювали р¤д ¤вищ, доступних безпосередньому спостереженню. «га≠даймо хоча б вогн≥ —в¤того ≈льма на щоглах корабл≥в, що вражали у¤ву мор¤к≥в, а насправд≥ ¤вл¤ли собою безневинний електричний розр¤д, один з про¤в≥в атмо≠сферноњ електрики.

≤нший приклад: магн≥тн≥ бур≥, що викликали роз≠гублен≥сть у мореплавц≥в, коли стр≥лка компаса, зам≥сть того щоб вказувати на п≥вн≥ч, починала безладно повер≠татис¤. ’≥ба могли мореплавц≥ минулих час≥в знати, що причиною такоњ дивноњ повед≥нки магн≥тноњ стр≥лки Ї процеси, що в≥дбуваютьс¤ на поверхн≥ —онц¤ й по≠роджують могутн≥ потоки зар¤джених частинок, ¤к≥ вторгаютьс¤ в земну атмосферу ≥ збурюють магн≥тне поле нашоњ планети?

Ќезнанн¤ природних причин цих ≥ багатьох ≥нших ЂтаЇмничихї ¤вищ природи, страх перед њхн≥ми нев≥до≠мими насл≥дками породжували у¤вленн¤ про њх надпри≠родне походженн¤. ћарнов≥рн≥ люди щиро в≥рили, що причина таких ¤вищ знаходитьс¤ за межами матер≥аль≠ного св≥ту.

ћи не будемо спин¤тис¤ на так званих б≥бл≥йних ≥ под≥бних до них чудесах, а також на чудесах, що фа≠брикуютьс¤ спец≥ально дл¤ обману в≥руючих. ѕере≠конливому викриттю таких чудес присв¤чено численну й р≥зноман≥тну л≥тературу.

ѕ≥д≥йдемо до питанн¤ про чудеса з дещо ≥ншого боку. ¬ процес≥ наукового досл≥дженн¤ природи людина час в≥д часу зустр≥чаЇтьс¤ з такими ситуац≥¤ми, коли ново≠в≥дкрит≥ факти або вступають у суперечн≥сть з тими чи ≥ншими в≥домими науц≥ природними законом≥рност¤ми, з над≥йно встановленими загальноприйн¤тими науковими у¤вленн¤ми, що добре зарекомендували себе, або не д≥стають у межах ≥снуючих фундаментальних наукових теор≥й задов≥льного по¤сненн¤. «давалос¤ б, що у таких ситуац≥¤х на¤вна головна ознака чуда: нев≥дпов≥дн≥сть ходу того чи ≥ншого ¤вища ≥снуючим науковим у¤влен≠н¤м.

¬иникаЇ законом≥рне запитанн¤: чи можуть под≥бн≥ ситуац≥њ св≥дчити про те, що наука наблизилас¤ до т≥Їњ меж≥, за ¤кою начебто починаЇтьс¤ сфера д≥њ надприрод≠них сил? „и вони виникають з ¤кихось ≥нших причин, що не мають сп≥льного з надприродним?

ѕерш за все спробуЇмо роз≥братис¤ в тому, чи пра≠вом≥рним Ї розум≥нн¤ чуда ¤к порушенн¤ закон≥в при≠роди? “ак, коли б надприродн≥ сили справд≥ ≥снували й свав≥льно порушували б законом≥рний плин ¤вищ, так≥ порушенн¤ були б чудесами. јле з цього зовс≥м не ви≠пливаЇ, що будь-¤ке порушенн¤ закон≥в природи Ї чу≠дом. “ут ми зустр≥чаЇмос¤ з в≥домою ф≥лософською помилкою, коли нерозум≥нн¤ д≥алектичного характеру процесу п≥знанн¤ веде до того, що наближенн¤ до меж знань про матер≥ю, ¤к≥ ≥снують у даний момент, сприй≠маЇтьс¤ в рел≥г≥йно-≥деал≥стичному план≥ ¤к св≥дченн¤ ≥снуванн¤ нематер≥альних, надприродних сил.

—права в тому, що матер≥¤ неск≥нченно р≥зноман≥тна ≥ наш≥ знанн¤ про нењ завжди в≥дносн≥. ≤накше кажучи, будь-¤ка наукова, у тому числ≥ ф≥зична теор≥¤, ¤кою б фундаментальною вона не була, маЇ певн≥ меж≥ засто≠суванн¤. ÷е означаЇ, що в природ≥ завжди ≥снуЇ царина ¤вищ, ¤к≥ не можуть бути описан≥ за допомогою даноњ теор≥њ. ≤ коли в процес≥ наукового досл≥дженн¤ ви¤вл¤≠ютьс¤ факти, що належать до цих ¤вищ, вони не можуть д≥стати задов≥льного по¤сненн¤ в рамках ≥снуючих знань або нав≥ть вступають з ними в ¤вну суперечн≥сть. “аким чином, у под≥бних випадках ми зустр≥чаЇмос¤ н≥би з по≠рушенн¤м закон≥в природи. Ќасправд≥ ж маЇ м≥сце вих≥д за меж≥ застосовност≥ д≥ючих теор≥й. ¬их≥д, ¤кий кож≠ного разу потребуЇ њх узагальненн¤ й розвитку.

≤накше кажучи, це означаЇ, що новов≥дкрит≥ факти, ¤к≥ виход¤ть за рамки в≥домих закон≥в ≥ наукових тео≠р≥й, вкладаютьс¤ у загальн≥ш≥ теор≥њ ≥ п≥дпор¤дковують≠с¤ хоча й нев≥домим у даний момент науц≥, проте ≥сную≠чим загальн≥шим законом≥рност¤м.

“аким Ї д≥алектико-матер≥ал≥стичний п≥дх≥д до про≠цесу п≥знанн¤ природи, в основ≥ ¤кого лежить, з одного боку, принцип матер≥альноњ Їдност≥ св≥ту, сприйн¤тт¤ природи такою, ¤кою вона Ї, а з другого Ч визнанн¤ не≠ск≥нченноњ р≥зноман≥тност≥ св≥тових ¤вищ ≥ посл≥довного розширенн¤ й поглибленн¤ наших знань про об'Їктивн≥ законом≥рност≥, що керують цими ¤вищами.

ўо ж до наукових закон≥в, тобто тих закон≥в, з ¤кими ми зустр≥чаЇмось у ф≥зиц≥, х≥м≥њ, б≥олог≥њ, астроном≥њ та ≥нших природничих науках, то вони, будучи в≥дображен≠н¤м об'Їктивних закон≥в природи, здобут≥ в результат≥ п≥знавальноњ д≥¤льност≥ людей. ќтже, науков≥ закони Ї об'Їктивними за своњм зм≥стом ≥ суб'Їктивними за формою.

«акони  еплера Ч це перш≥ в≥дкрит≥ людиною фун≠даментальн≥ закони, що стосуютьс¤ небесних ¤вищ.

Ќа той час, коли учн≥ в≥дпов≥дно до програми курсу астроном≥њ почнуть вивчати закони  еплера, вони вже будуть знайом≥ з ц≥лим р¤дом найважлив≥ших закон≥в природи, починаючи з закону јрх≥меда ≥ к≥нчаючи ба≠гатьма ≥ншими законами ф≥зики.

“ому доц≥льно, в≥дштовхуючись в≥д закон≥в  еплера, повести з учн¤ми розмову про причинн≥сть ≥ законом≥р≠н≥сть взагал≥ ≥ дати у¤вленн¤ про ц≥ пон¤тт¤ з позиц≥й д≥алектико-матер≥ал≥стичноњ ф≥лософ≥њ, а в зв'¤зку з цим розгл¤нути питанн¤ ≥ про чудеса.

“рудн≥сть пол¤гаЇ в тому, що вивченн¤ закон≥в  еп≠лера в≥дбуваЇтьс¤ на одному з перших урок≥в астроном≥њ ≥ у розпор¤дженн≥ вчител¤ ще немаЇ найб≥льш вражаю≠чих ≥ переконливих приклад≥в (вони належать здеб≥ль≠шого астроф≥зиц≥), ¤к≥ могли б стати ≥люстрац≥Їю до загальних положень св≥тогл¤дного пор¤дку. ќднак цього не сл≥д бо¤тис¤. Ќавпаки, до загальних положень корис≠но пер≥одично повертатис¤ в м≥ру проходженн¤ курсу астроном≥њ. ÷е не т≥льки буде повторенн¤м, що допомо≠же краще засвоњти ≥ закр≥пити матер≥ал, а й покаже учн¤м, що св≥тогл¤дн≥ висновки Ч це не загальн≥ декла≠рац≥њ, ¤к≥ повисають у пов≥тр≥, а положенн¤, ¤к≥ можна ≥ треба застосовувати дл¤ осмисленн¤ й глибокого розу≠м≥нн¤ конкретних проблем природознавства.

” зв'¤зку з цим ми ще не раз повернемос¤ до питан≠н¤ про д≥алектичний характер процесу наукового п≥≠знанн¤ ≥ сп≥вв≥дношенн¤ в≥дносноњ та абсолютноњ ≥сти≠ни; зокрема, при розгл¤д≥ питанн¤ про революц≥ю у сучасн≥й астроном≥њ ≥ нерозв'¤зан≥ проблеми сучасноњ астроф≥зики.

1	2

Ќазва: «акони природи ≥ астроном≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (1060 прочитано)